ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 65932521

Озвучення тимчасово недоступне

04.04.2017 Єдиний унікальний номер 205/119/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник К.О.

при секретарі Молчанові Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області, Прокуратура Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06 січня 2017 року звернувся до суду з позовом, в якому згідно збільшених позовних вимог вказав, що 03 березня 2009 року Дніпропетровським транспортним прокурором Юрченко Ю.С. було порушено кримінальну справу № 41803 за фактом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення службовими особами відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровського моторвагонного депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. На час порушення кримінальної справи позивач обіймав посаду начальника відокремленого структурного підрозділу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», на посаду був призначений наказом від 15.11.2007 року. 16.06.2009 року позивач був викликаний до Дніпропетровської транспортної прокуратури, де йому була вручена копія постанови про порушення кримінальної справи та позивач був допитаний в якості підозрюваного. 23.06.2009 року слідчим Дніпропетровської транспортної прокуратури відносно позивача порушено кримінальну справу № 41803/02 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та пред’явлено обвинувачення. За постановою слідчого Резніка В.І. кримінальні справи № 41803 та 41803/2 були об’єднані в одне провадження. Цього ж дня слідчим допитано позивача в якості обвинуваченого та обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд. 27.06.2009 року слідчим винесено постанову про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_1 від посади начальника відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровського моторвагонного депо». Кримінальна справа була направлено до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська. В ході розгляду справи прокурором в суді постановою від 13.03.2012 року було змінено обвинувачення на ч. 1 ст. 367 КК України і постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2012 року кримінальну справу було закрито, у зв’язку зі збігом строку давності та звільнено позивача від кримінальної відповідальності. За апеляційною скаргою позивача, колегія суддів скасувала постанову про закриття кримінального провадження, а справу направлено на новий розгляд. За результатами нового судового розгляду Кіровський районний суд м. Дніпропетровська 21.07.2015 року постановив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1. Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року, виправдувальний вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду. За результатами нового судового розгляду 04.05.2016 року постановлено виправдувальний вирок, який набрав чинності. Період незаконного перебування позивача під слідством слід рахувати з 16.06.2009 року, коли слідчим було роз’яснено, що позивач підозрюється у скоєнні злочинів, передбачений ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Таким чином, період незаконного перебування під слідством складає більше семи років, а точніше 87 місяців та 14 днів. В зазначений період часу, позивач не вважав себе винним, вимушений був багато разів являтися на виклики слідчих і суду, приймати участь у слідчих діях та чисельних судовий засіданнях в якості обвинуваченого, підсудного, доводити свою невинуватість та незаконність обраного запобіжного заходу. Будучі обмеженим у свободі пересування обраним запобіжним заходом, починаючи з 23.06.2009 року позивач не виїздив у відпустки, всі відпустки проводив вдома. Слідчий та прокурор, які позбавили позивача посади, склали та затвердили завідомо незаконний обвинувальний вирок, діяли виключно в своїх кар`єрних інтересах. Розуміння всіх обставин, постійно викликало та буде викликати у позивача душевні хвилювання та переживання, що неминуче негативно впливає на стан здоров`я, що є наслідком протиправних дій безпосередніх заподіювачів шкоди. Позивач просив стягнути з відповідача за рахунок державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 279893 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовну заяву не визнав в повному обсязі та заперечував проти її задоволення.

Представник третьої особи - Прокуратури Дніпропетровської області у судовому засіданні позовну заяву не підтримала та просила відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області у судове засідання не з’явився, про день і час проведення слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали кримінальної справи № 1/0203/15/2016 за обвинуваченням ОСОБА_1, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що наказом начальника Державного підприємства «Придніпровська залізниця» № НОК-1358/ОС від 15.11.2007 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровського моторвагонного депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

03 березня 2009 року Дніпропетровським транспортним прокурором Юрченко Ю.С. було порушено кримінальну справу № 41803 за фактом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення службовими особами відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровського моторвагонного депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с.10).

Постановою від 03.03.2009 року слідчий транспортної прокуратури ОСОБА_2 прийняв до свого провадження вказану кримінальну справу та приступив до досудового розслідування (а.с.11).

23.06.2009 року слідчим Дніпропетровської транспортної прокуратури ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 41803/02 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та пред’явлено обвинувачення (а.с.12).

23.06.2009 стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с.14-15).

Постановою слідчого Дніпропетровської транспортної прокуратури ОСОБА_2, обвинуваченого по кримінальній справі № 41803 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відсторонено від посади начальника відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровського моторвагонного депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (а.с.13).

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2012 року, кримінальну справу було закрито, у зв’язку з закінченням строку давності та звільнення позивача від кримінальної відповідальності. За апеляційною скаргою позивача, колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області скасувала постанову про закриття кримінального провадження, а справу направлено на новий розгляд.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська 21.07.2015 року постановив виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1. Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року, виправдувальний вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2016 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України (1960 року), у заявку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та виправдано (а.с.17-30).

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року, вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2016 року залишено без змін (а.с.31-41).

Таким чином, факт незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності підтверджується обставинами встановленими в судовому засіданні.

Внаслідок безпідставного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України позивач незаконно знаходився під слідством протягом 87 місяців, в період з 16.06.2009 року (дата коли позивачу було роз’яснено, що він підозрюється у скоєнні злочинів) до 30.09.2016 року, фактично втративши більше 7 років нормального, спокійного життя.

За весь цей період часу відносно позивача застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Ст.1, ст.2 ч.1 п. 2, ст.3 ч.1 п.4, ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР (зі змінами) встановлено, що незалежно від вини відповідних посадових осіб за рахунок коштів державного бюджету підлягає відшкодуванню в повному обсязі шкода у тому числі суми сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкода, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до частин 2, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У зазначеному Законі передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися та обґрунтовуватися судом із урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», стаття 8, розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 3200 гривень.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п.п.5 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі п.44 вказаного Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Таким чином, відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду здійснюється Державним казначейством України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

На підставі вище викладеного, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 279893 грн., (3200х87 місяців)=278 400 + 1493 (3200: 30х14) = 279 893 грн., в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Судові витрати суд вважає за доцільне віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись Конституцією України, ст.ст.1, 2, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.1176 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області, Прокуратура Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності – задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 279893 грн. (двісті сімдесят дев»ять тисяч вісімсот дев»яносто три гривні).

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя К.О. Скрипник