[image: ]
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78,
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
17 березня 2017 року Справа 923/189/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНФІЛЬТР", м. Маріуполь Донецької області
до: Державної установи "Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім.Академіка С.Т.Артющика", с. Дніпровське Білозерського району Херсонської області
про зобов'язання внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНФІЛЬТР" (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної установи "Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. Академіка С.Т.Артющика" (відповідач) про зобов'язання внести зміни до договору від 05.06.2015 шляхом підписання додаткової угоди.
Ухвалою від 17.03.2017 порушено провадження у справі.
Позивачем подано заяву, якою він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони відповідачу вчиняти дії, пов'язані з передачею третім особам стада осетрових риб, яке належить позивачу та знаходиться у відповідача на підставі договору від 05.06.2015,
- заборони відповідачу вчиняти дії пов'язані з обмеженням або припиненням доступу представникам позивача до місць знаходження риби, яке належить позивачу та знаходиться у відповідача на підставі договору від 05.06.2015,
- заборонити відповідачу чинити перепони позивачу при здійсненні останнім в місті утримання риби на території відповідача технологічні операції направлені на рибоутворення осетрових видів риб, що знаходиться на тимчасовому утриманні на підставі договору.
Позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір від 05.06.2015, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв на тимчасове утримання осетрові види риб з правом використання їх у рибоводних цілях з метою штучного відтворення з послідуючим вселенням молоді в Пониззя Дніпра, протягом строку утримання, з подальшим поверненням об'єкту утримання позивачу. Строк зазначеного договору закінчився 31.12.2016.
Позивач зазначає, що з початку 2016 рок він звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, але відповідач відмовився і листами вимагає звільнити виробничі потужності заводу, погрожуючи передати рибу третім особам. З огляду на викладене, позивач вважає, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Господарський суд відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, ціні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Однак, позивачем не надано документального підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З огляду на викладене, та у зв'язку з тим, що позивачем не надано документального підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд -
ухвалив:
1. Відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Суддя В.П.Ярошенко