**ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ** 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 [email protected] **\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_\_**
**УХВАЛА**
** **
**21 лютого 2017 року Справа № 913/467/14**
Провадження №16/913/467/14
За позовом** Державного підприємства “Енергоринок”, **м.Київ
до **Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання", **м.Луганськ
**про стягнення 304390117 грн 56 коп.**,
суддя **Шеліхіна Р.М.**,
секретар судового засідання Богуславська Є.В.,
розглянувши скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
за участю представників сторін:
від позивача – не прибув;
від відповідача – ОСОБА\_1, дов. від 01.01.17 №3,
від органу виконання рішення – ОСОБА\_2, дов. від 29.12.16 №795/203-03,
**в с т а н о в и в:**
Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі затверджено мирову угоду, укладену 25.04.2014 між Державним підприємством “Енергоринок”, вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, код 21515381 (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання”, кв. Гаєвого, 35-а, м. Луганськ, код 31443937 (відповідачем), згідно якої відповідач зобов'язаний сплатити обумовлений сторонами борг в сумі 294 998 128 грн. 72 коп. в розстрочку, зі сплатою кінцевого платежу до 31.12.2016.
До господарського суду Луганської області 18.01.2017 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” (далі-заявник, боржник) зі скаргою від 17.01.2017 №01-31/2/12 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – ВДВС, відділ ДВС) про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28952839,17 грн, в якій викладені вимоги:
\-поновити строк на подання скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28952839,17 грн;
\-визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №46260965 у розмірі 28952839,17 грн;
\-визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 46260965 у розмірі 28952839,17 грн.
Скаргу мотивовано двома обставинами: **1) **скаржник вказує, що з 28 листопада 2005 року до 01.09.15 підприємство відповідача – ТОВ «ЛЕО» - знаходилось в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», у зв’язку з чим виконавче провадження про стягнення боргу з ТОВ «ЛЕО» повинно було бути зупиненим в порядку п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови); **2)** в скарзі ТОВ «ЛЕО» зазначає, що невірно визначена сума виконавчого збору, оскільки виконавчий документ встановлює сплату боргу в розстрочку з кінцевим строком погашення 31 грудня 2016 року, у зв’язку з чим 07 травня 2015 року (дата оскаржуваної постанови) у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу, яку вказав позивач (стягував) в своїй заяві про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2015 року №01/44-1022 (т.3,а.с.223).
Ухвалою суду по даній справі від 14 лютого 2017 року відновлено строк на оскарження постанови органу виконання рішення про стягнення виконавчого збору від 07.05.15, у зв’язку з відсутністю доказів про направлення копії оскаржуваної постанови боржнику (відповідачу-заявнику скарги), на підставі чого суд дійшов висновку про порушення законного права відповідача протягом досить тривалого часу знати про ведення виконавчих дій, бути ознайомленим, обізнаним з матеріалами виконавчого провадження, в тому числі і з постановленими процесуальними документами державної виконавчої служби про стягнення з боржника грошових коштів.
Представник органу виконання рішення надав до справи заперечення на скаргу від 20.02.17 №913/467/14, в яких вказав, що на день 07.05.15 боржник не виконав добровільно рішення суду, по якому відкрито виконавче провадження 31.01.15, у зв’язку з чим державний виконавець виніс оскаржувану постанову, керуючись сумою боргу, вказаною стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження. Щодо інших доводів скарги, представник органу виконання рішення заперечень не вказав.
До матеріалів справи надано копію виконавчого провадження і копії звернень відповідача до органу виконання рішення – від 10.03.15 №19-01/10/71 та від 20.04.15 №01-31/2/38 – з інформацією про обов’язковість припинення всіх виконавчих проваджень по відношенню до ТОВ «ЛЕО» у зв’язку з перебуванням підприємства (ТОВ «ЛЕО») в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, з яких припинено проведення стягнення грошових коштів в примусовому порядку. Надіслано (відповідачем до ДВС) також виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши учасників судового засідання, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку про задоволення скарги у повному обсязі за таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача (стягувача) від 23.01.15 №01/44-1022, державний виконавець відкриває виконавче провадження постановою від 30.01.15 про виконання рішення господарського суду Луганської області від 05.05.14 по даній справі про стягнення з відповідача (боржника, заявника скарги) боргу в сумі 304463197,56 грн згідно з графіком погашення заборгованості (в розстрочку), встановленим мировою угодою, затвердженою ухвалою суду. Кінцевий строк погашення боргу 31 грудня 2016 року. В заяві про відкриття виконавчого провадження позивач зазначає розмір залишку боргу станом на 23.01.15 (дата заяви) – 289528391,72 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.01.15 держвиконавець пропонує боржнику (заявнику скарги) виконати рішення суду та сплатити залишок боргу 289528391,72 грн, визначений позивачем, самостійно в семиденний строк з моменту отримання даної постанови.
Постановою про стягнення виконавчого збору від 07 травня 2015 року (що оскаржується) держвиконавець встановив, що боржник (заявник скарги) не виконав рішення суду самостійно в семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.01.15, у зв’язку з чим і на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) держвиконавець постановляє стягнути з боржника – ТОВ «ЛЕО» - виконавчий збір в сумі 28952839,17 грн, що дорівнює 10% від залишку боргу станом на 23.01.15 (дата заяви позивача до ДВС) – 289528391,72 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що підприємство відповідача з 28 листопада 2005 року і до 01 вересня 2015 року знаходилось в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі – Закон).
Згідно п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) орган виконання рішення має обов’язок зупинити виконавче провадження в день відкриття виконавчого провадження і не виконувати ніяких процесуальних дій, в тому числі і виносити постанову про стягнення виконавчого збору за невиконання рішення суду в добровільному порядку.
Для виконання свого *обов’язку*, встановленого приписами п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець *зобов’язаний *був пересвідчитись щодо перебування підприємства боржника в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу і виконати певні дії, направлені на реалізацію встановленого Законом України «Про виконавче провадження» обов’язку для держвиконавця по зупиненню виконавчого провадження. І виконати такі дії не 07.05.15 – після спливу строку більш ніж три календарних місяця, а одразу після відкриття виконавчого провадження -30.01.15.
Обов’язку держвиконавця, встановленому в п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови), кореспондує право боржника не бути підлеглим примусовим виконавчим діям по стягненню грошових коштів в період знаходження підприємства в реєстрі, відповідно, не бути притягнутим до відповідальності за невиконання рішення суду у добровільному порядку у вигляді обов’язку сплатити виконавчий збір по постанові органу виконання рішення.
За таких підстав суд дійшов висновку про порушення органом виконання рішення приписів в п.15 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) і Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.15 з ТОВ «ЛЕО».
Також слід зазначити про порушення органом виконання рішення ч.7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) та Інструкції з організації примусового виконання рішень (пп.3.4.3 п.3), якими встановлено, що у разі пред’явлення до виконання виконавчого документа,** **за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Постанова про стягнення виконавчого збору в такому разі виноситься у розмірі десяти відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню на відповідну дату, і виділяється в окреме виконавче провадження.
Як було вказано вище за текстом ухвали, рішенням суду по даній справі встановлено сплату боргу в розстрочку, з кінцевим платежем до 31 грудня 2016 року, але держвиконавець не надав належної правової оцінки виконавчому документу і приписам ч. 7 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до пп.3.7.2 п.3 Інструкції, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.
Відповідно до ч.4 ст.36 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Також з матеріалів справи і виконавчого провадження вбачається ще одне порушення органом виконання рішення, яке полягає в тому, що на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, державним виконавцем не перевірявся та не з’ясовувався розмір боргу а ні на 30.01.15, а ні на 07.05.15 – день відкриття виконавчого провадження і день постанови про стягнення виконавчого збору (оскаржується). З цього приводу не надіслано жодного запиту сторонами спору.
Таким чином, держвиконавець не взяв до уваги факт того, що рішення суду по даній справі присуджено до виконання в розстрочку, і виконавчий збір має право бути стягнутий з суми, яка не була сплачена боржником самостійно у встановлений рішенням строк – і на день відкриття виконавчого провадження (30.01.15), і на день постанови про стягнення виконавчого збору (07.05.15). Відповідно, в матеріалах справи відсутні докази правомірності визначеної суми виконавчого збору у розмірі 28952839,17грн, що є порушенням прав боржника.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що органом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні 07.05.15 постанови про стягнення з боржника – ТОВ «ЛЕО» - виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн. були допущені порушення приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України “Про виконавче провадження”, Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» і права власності боржника на своє майно (грошові кошти), оскільки:
1\)процесуальні дії по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 07.05.15 вчинено під час перебування підприємства в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу за Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;
2)постанова про стягнення виконавчого збору від 07.05.15 винесена з порушенням приписів ч.7 ст.28, 36 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на день винесення оскаржуваної постанови) та Інструкції з організації примусового виконання рішень;
3)не перевірено залишок боргу та не визначено суму грошових коштів, яка підлягає примусовому стягненню на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору – 07.05.15.
Відтак, порушене право, надане боржнику законом – Конституцією України, Господарським та Цивільним кодексами України в частинах, які направлені на захист права власності юридичних осіб, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» - підлягає відновленню шляхом визнання дій органу виконання рішення по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн. і постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн. від 07.05.15 підлягають визнанню недійсною.
На підставі викладеного, в цілях дотримання і реалізації приписів ст.129-1 Конституції України, Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 22, 33, 34, 77, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд
**У Х В А Л И В:**
1\.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» від 17.01.2017 №01-31/2/12 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору задовольнити.
2\.Визнати незаконними дії органу виконання рішення-відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн.
3\.Визнати недійсною постанову органу виконання рішення-відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України з винесення постанови від 07.05.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 28952839,17 грн.
** Суддя Р. Шеліхіна**