ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 64148601

Озвучення тимчасово недоступне

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року

Справа № 911/1201/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

Євсікова О.О.,

суддів

Картере В.І.,

Кролевець О.А.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Головей В.М., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.)

на рішення

Господарського суду Одеської області від 13.09.2016 (суддя Цісельський О.В.)

у справі

№ 911/1201/16 Господарського суду Одеської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Реал Естейт"

про

звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності,

за участю представників:

позивача

Орел С.С.,

відповідача

не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.09.2016 у справі №911/1201/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2011 № 4217 на нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв. м, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вул. Ковалевського), буд. 22/1, вартістю 858.893,00 грн., шляхом визнання права власності за позивачем.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 328 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що зверненню до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності повинно передувати вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 11.12.2007 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Банком) та ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" (Позичальником) було укладено кредитний договір №12262-6/КЛ, згідно з умовами якого предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредиту 19.000.000,00 грн. на строк з 11.12.2007 по 11.12.2010 зі сплатою 19 відсотків річних.

30.09.2011 між ТОВ Фірма "Реал Естейт" (Іпотекодавець) та Банком (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 4217, за умовами якого іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №12262-6/КЛ від 11.12.2007, а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку пред'явлення, суми кредиту тощо, які укладені та будуть укладені у майбутньому (далі - Кредитний договір), укладеним між Іпотекодержателем і ТОВ фірмою "Консоль ЛТД", пойменованим надалі - Позичальник, за умовами якого останній зобов'язаний Іпотекодержателю до 10.12.2011 включно, у порядку та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 22.000.000,00 грн., сплатити проценти за користуванням ним у розмірі 20% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором (далі - Основне зобов'язання) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом іпотеки за цим Договором є нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв. м, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Пішонівська (вулиця Ковалевського), будинок 22/1 (далі - Предмет іпотеки).

Зазначене нерухоме майно розташоване на цокольному поверсі будівлі. Оскільки нежилі приміщення є вбудованими, земельна ділянка для їх обслуговування не відводилася.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 № 1449/299-491 та акта прийому-передачі квартири від 04.09.2007 №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 22.10.2007 під № 20734944.

Зі змісту п. 4.1 Договору вбачається, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконане належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредитних коштів (чергового платежу по сплаті кредитних коштів) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки, встановлені Кредитним договором;

- якщо у разі пошкодження чи втрати прав на предмет іпотеки Іпотекодавець не здійснить його заміну відповідно до п. 19 цього Договору;

- порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником обов'язків за цим Договором та/або Кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове повне або часткове виконання основного зобов'язання;

- ліквідації, реорганізації Іпотекодавця та/або Позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом в порядку встановленому чинним законодавством України;

- якщо інша, ніж Іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим Договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів до нього), іпотека, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Договором від 15.11.2013 № 3671 сторонами було погоджено внесення змін до іпотечного договору.

Як встановлено судами, загальний розмір кредитних коштів, наданих ТОВ фірма "Консоль ЛТД", складає 26.700.000,00 грн.

Проте в обумовлений договором строк (до 10.12.2011) кредитні кошти були повернуті частково в сумі 4.700.000,00 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись в березні 2012 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення залишку неповернутих кредитних коштів та нарахованих процентів.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2013 позов задоволено частково: з ТОВ фірми "Консоль ЛТД", ТОВ фірма "Реал Естейт", ТОВ "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" стягнуто солідарно на користь Банку 26.985.080,02 грн. та 64.380,00 грн. судового збору.

Як зазначає позивач, оскільки зазначене рішення відповідачами не виконане, у Банка виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає Іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

У свою чергу у п. 4.3 Іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього Договору. Сторони домовились про те, що протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець зобов'язаний передати іпотекодержателю всю технічну та іншу документацію відносно предмету іпотеки.

При цьому п. 4.4 встановлює, що даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього Договору у випадку настання будь-якої з підстав, передбачених п. 4.1 цього Договору, одним з наступних способів:

- шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває нерухомість (Предмет іпотеки за цим Договором) у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - Предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, обраним Іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст.37 Закону України, "Про іпотеку". Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на нерухомість - Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість, що є Предметом іпотеки;

- шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимога на Предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Ціна продажу Предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночній діяльності. Договір купівлі-продажу Предмета іпотеки, укладений відповідно до цього Договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на Предмет іпотеки.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. У разі, якщо прилюдні торги оголошено такими, що не відбулися, Іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог за основним зобов'язанням в рахунок ціни предмета іпотеки.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що наведені норми передбачають набуття права власності іпотекодержателем шляхом передачі йому іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки, а не визнання цього права. При цьому вказав, що сторонами Іпотечного договору питання про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору вирішено не було, а приписи ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки. Також зазначив, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено статтями 335 та 376 ЦК України, у всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту інтересів позивача у межах даного спору, з огляду на заявлені вимоги про звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Погоджуючись з вказаними висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що зверненню до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності повинно передувати вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними, такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також без належного врахування положень пп. 4.4.1 Договору, з огляду на таке.

Встановлено, що згідно із пп. 4.4.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки шляхом прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність в рахунок виконання Основного зобов'язання відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває нерухомість (Предмет іпотеки за цим Договором) у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки нерухомості - Предмету іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, обраним Іпотекодержателем після виконання всіх дій, передбачених ст.37 Закону України, "Про іпотеку". Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на нерухомість - Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухомість.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідне застереження, як встановлено судами, міститься в п. 4.1 Іпотечного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому за ч. 2 наведеної норми положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Також суди попередніх інстанцій не врахували та не перевірили доводи позивача про відсутність у нього можливості звернути стягнення на Предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно із положеннями Іпотечного договору у зв'язку з тим, що Іпотекодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" зареєстроване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; об'єктами поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється приймання та пересилання поштових відправлень на територію АР Крим та м. Севастополь починаючи з 27.03.2014 та станом на час розгляду справи, що підтверджується копією листа Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 14.04.2016 № 30-149/709.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Однак суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 911/1201/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя

О.О. Євсіков

судді

В.І. Картере

О.А. Кролевець

Ухвала № 108819822

Відкрити повний перегляд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

30 січня 2023 року

м. Одеса

Справа № 911/1201/16

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

За участю представників сторін:

Від Черток Ольги Владиленівни - Племениченко Г.В.;

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черток Ольги Владиленівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017

по справі №911/1201/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт"

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Консоль ЛТД"

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

(суддя першої інстанції: Рога Н.В. дата та місце ухвалення рішення: 06.04.2017, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" здоволено повністю, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, код ЄДРПОУ: 31447025) перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 300001) за кредитним договором № 10124-6/КЛ від 14.08.2008 р., в розмірі 70 384 028 грн. 71 коп., з яких: 22 000 000 грн.00 коп. - основна заборгованість за кредитом; 22 602 850 грн. 83 коп. - сума несплачених відсотків; 361 534 грн. 04 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 4 826 739 грн. 73 коп. - пеня за несвоєчасну сплату основної суми заборгованості; 2 838 904 грн. 11 коп. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання; 17 754 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.09.2011р. за реєстровим №4217: - нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року № 385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 22.10.2007 року під №1355, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944, вартістю 1 407 388 грн. (без ПДВ) шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь"; визнано за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" " (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 300001) право власності на нежилі приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, код ЄДРПОУ 31447025) на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.09.2007 року на підставі договору пайової участі у фінансуванні будівництва від 16.08.2005 року № 1449/299-491 та акту прийому-передачі квартири від 04.09.2007 року №385, зареєстрованого у Комунальному підприємстві "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 22.10.2007 року під №1355 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під №20734944; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бородіна, 16, код ЄДРПОУ 31447025) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, код ЄДРПОУ 24214088, МФО 300001) витрати по сплаті судового збору у сумі 12 883 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

18.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1201/16.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 року відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №911/1201/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017.

22.11.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» про залучення до участі у справі його правонаступника - ОСОБА_2 .

В обгрунтування вказаного клопотання Фонд вказав, що 14.12.2020 між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 за результатами проведених торгів було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме щодо нежитлової будівлі загальною площею 97,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер №1268661651101.

На переконання Фонду, відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із заміною сторони в зобов`язанні, суд повинен залучити до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступника позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16 на: 30.01.2023 року о 12-00 год.

В судове засідання 30.01.2023 з`явився представник апелянта, який підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а скаргу – задовольнити.

Крім того, в судовому засіданні представник апелянта заперечував проти задоволення клопотання позивача про заміну останнього на його правонаступника.

Стосовно вказаного клопотання ПАТ «Банк «Київська Русь» про заміну сторони на процесуального правонаступника, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва, відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання правонаступництва за конкретним предметом спору та стосовно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Водночас, в силу положень ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В даному випадку предметом позовних вимог є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на об`єкт нерухомості, а саме нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Пішонівська, 22/1.

Позивачем у справі є ПАТ «Банк «Київська Русь» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь», як іпотекодержатель і сторона кредитного договору.

Виходячи з правовідносин, які існують між сторонами і предмету спору у даній справі, відсутні підстави для застосування ст.52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сам факт набуття права власності за договором купівлі-продажу іншою особою після рішення суду, за яким було зареєстровано право власності позивача, не змінює особу у відносинах, щодо яких виник спір, а саме набуття Банком права власності на об`єкт іпотеки у судовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У спірних правовідносинах позивач – ПАТ «Банк «Київська Русь» не вибував, і до ОСОБА_2 не перейшли та не могли перейти будь-які права і зобов`язання за Іпотечним договором.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання про заміну сторони на правонаступникаю

В судове засідання представники інших учасників справи не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 наголосив на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17.

Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.

Як передбачено ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №910/13119/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у вказаній справі є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, яка була задоволена судом першої інстанції та було визнано за ПАТ «Банк Київська Русь» право вланості на житлові приміщення, загальною площею 97,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Пішонівська (вулиця Ковалевського) буд. 22/1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Реал Естейт" на праві власності.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Фірма «Реал Естейт» був укладений кредитний договір та договір іпотеки в забезпечення відповідного кредиту.

Колегія суддів зауважує, що рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по даній справі не може вплинути на права, інтереси чи обов`язки Черток Ольги Владиленівни, оскільки предметом позову є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо оскаржуване рішення місцевого господарського суду не містить жодних висновків щодо прав та обов`язків апелянта Черток Ольги Владленівни.

Як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції по даній справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції у даній справі не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки скаржника.

Суд також враховує, що згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, фізична особа Черток Ольга Владиленівна не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин, оскільки не є його стороною, а предмет позову у вигляді звернення на предмет іпотеки, жодним чином не стосується прав та інтересів скаржника.

Суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку скаржником, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов`язки скаржника, і під час вирішення даного спору питання щодо його прав та обов`язків судом не вирішувалось.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не є учасником даної справи, суд першої інстанції не вирішував питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16.

Керуючись ст. ст. 264, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2017 по справі №911/1201/16.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.02.2023 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош