Справа № 462/32/17
УХВАЛА
10 січня 2017 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дії
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 05.01.2017 р. звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправну бездіяльність Галицького районного суду м. Львова щодо несвоєчасної та не видачі нового, належно оформленого виконавчого листа з продовженим строком його дії та зобов'язати Галицький районний суд м.Львова видати новий, належно оформлений виконавчий лист, який би повністю відповідав вимогам ст. 258 КАС України та ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" з продовженим його строком дії.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до Галицького районного суду м.Львова стала не видача вчасно належного виконавчого листа на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/5243/14, який би відповідав вимогам ст. 258 КАС України та ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульовано Розділом V КАС України
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів судам роз’яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.
Крім того, у п.22 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року № 8 вказано, що відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів", у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Зазначені роз’яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов’язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
У зв’язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій (бездіяльності) судді (суду), пов’язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Виходячи із вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасної та не видачі нового, належно оформленого виконавчого листа з продовженим строком його дії та зобов'язання видати новий, належно оформлений виконавчий лист, який би повністю відповідав вимогам ст. 258 КАС України та ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" з продовженим його строком дії, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст.122 ЦПК України, -
у х в а л и в:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дії.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: