РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2016 р. Справа № 924/795/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Тимошенко О.М.
суддів Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Величко К.Я.
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.11.16 р.
у справі № 924/795/16 (суддя Заярнюк І.В. )
позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут"
про стягнення 563 109,81 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3 (довіреність №14-100 від 18.04.2014р.);
відповідача - ОСОБА_4 (довіреність №Др-8-1116 від 25.11.2016р.).
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Розпорядженням керівника апарату від 26.12.2016 року у справі №924/795/16 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №924/795/16 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Огороднік К.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.11.2016 року у справі №924/795/16 в позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" про стягнення 563 109,81 грн., з яких 378221,27 грн. інфляційних витрат, 184888,54 грн. відсотків річних відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30 червня 2015 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та ТОВ "Хмельницькгаз збут" (покупець/відповідач) був укладений договір №15-813-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - договір, а.с. 13-18), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язувався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
Згідно із п.2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві газ у період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року в обсязі до 173000,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): липень 9500,000 тис.куб. м., серпень 9500,000 тис. куб. м., вересень 11000,000 тис. куб. м., жовтень 28000,000 тис. куб. м., листопад 45000,000 тис. куб. м., грудень 70000,000 тис. куб. м.
Відповідно до п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (п.6.1. договору).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та договором.
Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
Із метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до даного договору були укладені ряд додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб ТОВ "Хмельницькгаз збут" у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами: Додаткова угода №1 від 15.10.2015р., Додаткова угода №2 від 04.11.2015р., Додаткова угода №3 від 18.12.2015р. (а.с. 19-23).
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору протягом липня-грудня 2015 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 474 530 958,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період січень - грудень 2014 р. (а.с. 24-30).
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий газ здійснив несвоєчасно.
Враховуючи викладене, НАК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Хмельницькгаз збут" про стягнення 378 221,27 грн. інфляційних втрат та 184 888,54 грн. відсотків річних.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту договору, його предметом є купівля - продаж природного газу з метою виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Отже, ТОВ "Хмельницькгаз збут" має одночасно виконувати не тільки вимоги договору купівлі - продажу №15-813-Н від 30.06.2015р., а й вимоги спеціальних законодавчих актів, якими передбачається процедура розрахунку і надання населенню пільг, субсидій та компенсацій.
З метою об'єктивного та повного вирішення спору, судом враховуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою передбачений порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 Порядку, взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.
Згідно п.п. 2.1 - 2.3 Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки згідно з Порядком, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів) визначають договірну величину споживання ресурсів, про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів та надаються, зокрема, відповідним головним фінансовим управлінням, які узагальнюють отримані дані і подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України областей (далі - головні управління ДКСУ). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.
Пунктами 2.6, 2.7 Порядку встановлено, що не пізніше ніж за 2 дні до проведення розрахунків усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, надають до Державної казначейської служби України та його територіальних органів, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання і електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Отже, враховуючи положення Порядку, взаєморозрахунки між постачальниками та транспортувальниками ресурсів і розпорядниками коштів, виділених з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій населенню, відбуваються або у спосіб складання актів звірки у разі проведення розрахунків, які здійснюються у рахунок погашення заборгованості за природний газ, або шляхом укладення договору у разі проведення розрахунків з попередньої оплати ресурсів (оплата вартості планових обсягів постачання природного газу у поточному місяці).
Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб’єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений вищевказаним Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов’язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005р.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов’язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Тому, при визначенні обсягу грошових зобов’язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.
З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку – спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 року №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів у Хмельницькій області, ПАТ "Хмельницькгаз збут" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків (а.с. 64-96) відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20, а саме:
1. Спільне протокольне рішення №1843 від 21.08.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 на суму 4 749 627,16 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №1 від 25.08.2015р. на суму 4749627,16 грн.);
2. Спільне протокольне рішення №2033 від 21.09.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 8 100 782,66 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №7 від 22.09.2015р. на суму 8 100 782,66 грн.);
3. Спільне протокольне рішення №2133 від 19.10.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 8 231 046,41 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №13 від 20.10.2015р. на суму 8213046,41 грн.);
4. Спільне протокольне рішення №2518 від 19.11.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 1 511 000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №17 від 20.11.2015р. на суму 1511000,00 грн.);
5. Спільне протокольне рішення №2519 від 19.11.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 61 369 116,48 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №16 від 20.11.2015р. на суму 61369116,48 грн.);
6. Спільне протокольне рішення №3001 від 18.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 3 211 679,03 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №28 від 21.12.2015р. на суму 3211679,03 грн.);
7. Спільне протокольне рішення №3002 від 18.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 17 661 000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №26 від 21.12.2015р. на суму 17661000,00 грн.);
8. Спільне протокольне рішення №3003 від 18.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 10 000 000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №29 від 21.12.2015р. на суму 10000000,00 грн.);
9. Спільне протокольне рішення №3004 від 18.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 1 500 000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №27 від 21.12.2015р. на суму 1500000,00 грн.);
10. Спільне протокольне рішення №3074 від 21.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 8 000 000,00 грн. (сплачено згідно платіжного доручення №37 від 22.12.2015р. на суму 8 000 000,00 грн.);
11. Спільне протокольне рішення №3075 від 21.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 на суму 150 000 000,00грн. (сплачено згідно платіжного доручення №36 від 22.12.2015р. на суму 150 000 000,00грн.).
Згідно з п.1.1 предметом вищевказаних спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (із змінами).
За умовами розділу 3 сторони зобов'язувалися з метою реалізації цих спільних протокольних рішень:
- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55\57\43, (із змінами і доповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 342\16358 (далі - Порядок проведення розрахунків);
- перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;
- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення;
- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу №15-813-Н від 30.06.2015 року.
На виконання зазначених спільних протокольних рішень здійснювалось погашення заборгованості за поставлений в 2015 році природний газ відповідно до договору №15-813-Н на купівлю-продаж природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 150-155).
Проаналізувавши зміст цих документів, колегія суддів зазначає, що кожне спільне протокольне рішення і платіжні доручення про перерахування відповідачем позивачу отриманих по ланцюгу коштів, як вартість пільг та субсидій населенню, вказують, що такі розрахунки між сторонами, по - перше, здійснюються в межах договору №15-813-Н на купівлю-продаж природного газу, укладеного між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Хмельницькгаз збут" і, по - друге, є одночасно процедурою погашення зобов'язань ТОВ "Хмельницькгаз збут" з остаточної оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню сум пільг і субсидій населенню.
При цьому, всі розрахунки за поставлений у відповідному місяці природний газ здійснювалися як власними коштами відповідача, так і на підставі спільних протокольних рішень, і разом з тим були проведені до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, що відповідає умовам договору №15-813-Н від 30.06.2016 року.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підписання сторонами у 2015 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також постанови КМ України №20 і Порядку, затвердженого наказом № 55/57/43, враховуючи зміст спільних протокольних рішень і первинних документів, складених на їх виконання, а також на виконання умов договору, свідчить про те, що сторони фактично погодились, що залишок оплати за поставлений природний газ по договору, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.
Тобто, день проведення взаєморозрахунків між сторонами, які здійснювались на підставі укладених між ними спільних протокольних рішень для можливості отримання населенням пільг, був одночасно днем погашення заборгованості за поставлений позивачем природний газ у відповідному місяці поставки по договору №15-813-Н від 30.06.2015 року.
Отже, дії сторін з питань остаточних розрахунків за договором за їх взаємною згодою і домовленістю з метою надання населенню права на отримання пільг з оплати теплової енергії, були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно - правових актів.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося вище, підписанням спільних протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за договором №15-813-Н від 30.06.2015 року, а відтак для стягнення відсотків річних та інфляційних втрат необхідно, щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом в постановах від 15.12.2015р. у справі №908/2215/15-г, від 15.10.2015р. у справі №922/364/15, від 17.08.2016р. у справі №924/111/16.
При цьому, як у вказаних справах, так і в даній справі нарахування інфляційних втрат та річних передувало укладенню спільних протокольних рішень, однак це не вплинуло на констатацію факту відсутності підстав для їх стягнення з огляду на зміну порядку та строку проведення розрахунків за поставлений природний газ.
Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016року у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 року у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 року у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012).
Як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем чітко виконувались положення вищезазначених спільних протокольних рішень, а тому відсутні будь - які правові підстави вважати, що останнім порушені терміни оплати вартості поставленого природного газу, з огляду на що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (у вигляді нарахованих позивачем 378 221,27 грн. інфляційних втрат та 184 888,54 грн. відсотків річних) та відповідно задоволення позовних вимог.
Крім того, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами ПЕК та законодавчо-обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що проводять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що ТОВ "Хмельницькгаз збут" було позбавлено можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлений природний газ, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у прострочені платежів, а відтак в силу ст.218 Господарського кодексу України, ст.614 Цивільного кодексу України, виключає застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.11.2016 року у справі №924/795/16 - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.