** КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **
**04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 **
**ПОСТАНОВА**
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
**"13" вересня 2016 р. Справа№ 910/25491/15**
**Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: **
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Коршун Н.М.
  Смірнової Л.Г.
при секретарі Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Дяченко В.С. - дов. № 2318/15/2 від 25.05.2016 р.
  Тодосієнко В.М. - дов. № 4057/15/1 від 31.08.2016 р.
від відповідача 1 Дашо А.Ю. - дов. б/н від 24.12.2015 р.
  Дудяк Р.А. - дов. б/н від 24.12.2015р.
  Свідло Є.В. - дов. б/н від 16.11.2016 р.
від відповідача 2 Мостепанюк В.І. - дов. б/н від 18.07.2016 р.
від прокуратури Лиховид О.С. - посвідчення № 041073 від 03.02.2016 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги 1) Державної іпотечної установи
  2) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
на рішення господарського суду міста Києва
від 10.12.2015 року (суддя - Привалов А.І.)
у справі № 910/25491/15
за позовом Державної іпотечної установи
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий
  дар» (далі - ТОВ «Яблуневий Дар»)
  2) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
  (далі - ПАТ «Дельта Банк»)
за участю Прокуратури міста Києва
про визнання недійсним зарахування однорідних зустрічних вимог
**ВСТАНОВИВ:**
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. у справі № 910/25491/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із згаданим рішенням, Державна іпотечна установа та ПАТ «Дельта Банк» оскаржили його в апеляційному порядку.
Державна іпотечна установа в апеляційній скарзі (з урахуванням додаткових пояснень) просила скасувати згадане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого суду, не відповідають дійсним обставинам справи тощо. На думку позивача, строк виконання зобов'язань Банку перед відповідачем-1 за акредитивами не настав, а тому зарахування є неможливим. Місцевий суд не врахував, що жодних доказів переходу прав вимоги за акредитивами від CFSIT до ТОВ «Яблуневий Дар», а саме копії договору відступлення, Банку не надано. Договори про відступлення права вимоги між Каргілл Файненшіал Сервіс Інтернешнл, Інк та ТОВ «Яблуневий Дар» є неукладеними, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо узгодження між сторонами однієї з істотних умов договору - його ціни. В матеріалах справи відсутні будь-які угоди на відкриття акредитиву, з яких можливо встановити факт його існування, строк початку дії акредитиву, строк платежу по акредитиву та інші необхідні дані для встановлення зобов'язань Банку перед ТОВ «Яблуневий Дар», про зарахування яких заявляє останній тощо.
ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі (з урахуванням додаткових пояснень) просило змінити рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. шляхом виключення з мотивувальної частини рішення абзаців, зазначених в апеляційній скарзі, а також доповнення мотивувальної частини судового рішення в редакції, наведеній скаржником у скарзі з причин порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповного з'ясування усіх обставин справи. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що місцевий суд проігнорував вимоги ст.ст. 512, 517 ЦК України, жодного доказу щодо переходу права вимоги за акредитивами від CFSIT (первісного кредитора) до ТОВ «Яблуневий Дар» (нового кредитора) у вигляді договорів про відступлення права вимоги від 05.02.2015 р. за акредитивами (на які було лише посилання) Банку не надано, тому у відповідача-2 не виникло жодних зобов'язань перед відповідачем-1, а це виключає факт зустрічності зобов'язань між цими сторонами за спірними правочинами. Припинення зобов'язань між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий Дар» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суперечило вимогам закону (ст. 601 ЦК України) та свідчить про недійсність такого одностороннього правочину. Судом жодним чином не з'ясовано й не досліджено, що договір застави від 04.09.2014 р. № Д-1.1/2014 та договір про відступлення права вимоги від 04.09.2014 р. № Д-1.2/2014, укладені між Банком та позивачем, за якими останній, начебто набув право вимоги, є нікчемними; не надав жодної правової оцінки обставинам здійснення перевірки договору застави та договору відступлення, оформленої протоколом від 22.09.2015 р. № 54, відповідно до якого було виявлено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених НБУ, які в силу ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемними тощо.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/25491/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, для розгляду справи № 910/25491/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 04.02.2016 р.
18\.01.2016 р. надійшло повідомлення заступника прокурора міста Києва про вступ прокурора у справу.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 р., у зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки, для розгляду справи № 910/25491/15 сформовано колегію суддів в складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 р. апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» прийнято до провадження у визначеному складі суду.
04\.02.2016 р. надійшли клопотання представника відповідача-1 про долучення додаткових доказів, а також додаткові пояснення представника позивача до апеляційної скарги та заперечення проти апеляційної скарги відповідача-2.
04\.02.2016 р. надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 р. розгляд справи № 910/25491/15 відкладено на 10.03.2016 р.
09\.03.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Яблуневий Дар» надійшли відзиви на апеляційні скарги позивача та відповідача-2 та клопотання на обґрунтування необхідності долучення судом апеляційної інстанції поданих доказів до матеріалів справи.
10\.03.2016 р. надійшла заява Державної іпотечної установи про долучення доказів до матеріалів справи та додаткові пояснення ПАТ «Дельта Банк» до апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р. заяву судді Суліма В.В. про самовідвід у справі № 910/25491/15 задоволено.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. № 09-52/284/16, в зв'язку з прийняттям ухвали про задоволення заяви судді Суліма В.В. про самовідвід, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/25491/15, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. апеляційні скарги Державної іпотечної установи та ПАТ "Дельта Банк" прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 05.04.2016 р.
04\.04.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника відповідача-2 про долучення додаткових доказів.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 № 09-52/727/16, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого справу № 910/25491/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 р. апеляційні скарги Державної іпотечної установи та ПАТ "Дельта Банк" прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 18.05.2016 р.
27\.04.2016р. та 16.05.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли клопотання представника ТОВ «Яблуневий Дар» про долучення судової практики та клопотання про подання доказів.
18\.05.2016 р. надійшла заява Державної іпотечної установи про долучення доказів до матеріалів справи.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 р. № 09-52/1555/16, в зв'язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О. у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/25491/15, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 р. апеляційні скарги Державної іпотечної установи та ПАТ "Дельта Банк" прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 30.06.2016 р.
У зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, 29.06.2016 р. системою автоматичного розподілу проведено заміну згаданого судді й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 р. апеляційні скарги Державної іпотечної установи та ПАТ "Дельта Банк" прийнято до провадження у визначеному складі суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 30.06.2016 р. представником відповідача-2 подано клопотання про залучення до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в задоволення якого апеляційним судом відмовлено з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Крім цього, в судовому засіданні 30.06.2016 року представником ПАТ «Дельта Банк» подано заяву про відвід головуючого судді Дикунської С.Я. та судді Алданової С.О.
В судовому засіданні 30.06.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 07.07.2016 року.
07\.07.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, в задоволення якого апеляційним судом відмовлено з підстав необґрунтованості та безпідставності.
В судових засіданнях 07.07.2016 р. та 14.07.2016 р. оголошувались перерви на 14.07.2016 р. та на 21.07.2016 р. відповідно на підставі ст. 77 ГПК України.
19\.07.2016 р. надійшло клопотання представника Державної іпотечної установи про зупинення провадження у справі № 910/25491/15 до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/6052/16.
В зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, 21.07.2016 р. системою автоматичного розподілу проведено заміну згаданого судді й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 р. апеляційні скарги Державної іпотечної установи та ПАТ "Дельта Банк" прийнято до провадження у визначеному складі суду.
21\.07.2016 р. надійшли клопотання представника відповідача-2 про долучення додаткових доказів та додаткові пояснення представника позивача.
В судовому засідання апеляційної інстанції 21.07.2016 р. згідно ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 13.09.2016 р.
29\.08.2016 р. надійшло клопотання представника ТОВ «Яблуневий Дар» про подання доказів.
В судове засідання з'явились представники сторін, представники позивача в судовому засіданні підтримали подане 19.07.2016 р. клопотання про зупинення провадження у справі, просили його задовольнити, зупинити провадження у справі № 910/25491/15 до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/6052/16.
Представники відповідача-1 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі, просили його відхилити.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні вирішення питання клопотання позивача про зупинення провадження у справі залишив на розсуд суду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 1 та 2, прокурора, розглянувши доводи клопотання про зупинення провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що згадане клопотання не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості.
Представники позивача в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити за наведених в скарзі підстав, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, щодо апеляційних вимог відповідача-2 заперечували, просили не брати їх до уваги й залишити без задоволення.
Представники відповідача-1 в судовому засіданні доводи обох апеляційних скарг заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити й відповідно змінити рішення господарського суду міста Києва, зокрема, його мотивувальну частину викласти в іншій, наведеній у скарзі редакції, одночасно заперечив проти апеляційної скарги позивача , яку просив залишити без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу позивача та заперечив проти апеляційних вимог відповідача-2.
На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність й обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 1 та 2, прокурора, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача на відповідача-2 не підлягають задоволенню.
Так, Державна іпотечна установа звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Яблуневий Дар» та ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що Державна іпотечна установа набула прав кредитора за договором мультивалютної кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013р., укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий дар». Водночас, відповідачем-1 повідомлено позивача про те, що зобов'язання за цим договором припинено в зв'язку із зарахуванням зустрічних вимог, які, за твердженнями позивача, не є зустрічними у розумінні приписів ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України. З урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач просив визнати недійсним зарахування вимог, здійснене на підставі заяви ТОВ «Яблуневий дар» про зарахування зустрічних однорідних вимог №2 від 09.02.2015 р., а саме вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Яблуневий дар» за Договором мультивалютної кредитної лінії № НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. та вимог ТОВ «Яблуневий дар» до ПАТ «Дельта Банк» за безвідкличним резервним акредитивом № LC/ІМ/14/122013, безвідкличним резервним акредитивом №LC/IM/12/112013 та безвідкличним резервним акредитивом № LC/IM/14/122013.
ТОВ «Яблуневий дар» заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2015 р. у справі № 914/2348/15 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р.), яким встановлено правомірність припинення в повному обсязі зобов'язань ТОВ «Яблуневий дар» перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії № НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. та зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» перед ТОВ «Яблуневий дар» за безвідкличним резервним акредитивом № LC/ІМ/14/122013.
ПАТ «Дельта Банк» проти задоволення позовних вимог також заперечувало посилаючись на те, що Договір застави майнових прав №Д-1.1/2014 від 04.09.2014 р. та Договір відступлення права вимоги № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 р., на підставі яких позивач звернувся до суду з даним позовом, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації визнано нікчемними на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім цього, Банком не визнано зарахування однорідних вимог, здійснене ТОВ «Яблуневий дар» перед ПАТ «Дельта Банк».
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак відмовив в задоволенні позову повністю.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд встановив відсутність підстав й обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, ян наслідок відмові в позові.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільні права та обов'язки виникають згідно ст. 11 ЦК України із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором на підставі ст. ст. 626-629 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, 27.02.2013 р. між Державною іпотечною установою (позивачем, заставодержателем) та ПАТ «Дельта Банк» (відповідачем-2, заставодавцем) укладено Договір банківського рахунку №26/995-070.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 перед позивачем за Договором банківського рахунку було укладено Договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 р.
04\.09.2014 р. між Державною іпотечною установою та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2014, за умовами п. 1.2 якого було визначено, що первісний кредитор (відповідач-2) відступає, а новий кредитор (позивач) набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього Договору.
Відповідно до Додатку № 1 до згаданого Договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за Договором мультивалютної кредитної лінії № НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р.
Договором відступлення права вимоги ( п. 2.2 ) встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених п. 2.1 Договору, п. 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).
Постановою Національного Банку України № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 р., ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 р. віднесено до категорії неплатоспроможних.
Таким чином, з 02.03.2015 р. позивач набув права вимоги до ТОВ «Яблуневий Дар» за Договором кредитної лінії № НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р.
27\.06.2013 р. між ПАТ «Дельта Банк» (відповідачем-2, Банком) та ТОВ «Яблуневий Дар» (відповідачем-1, позичальником) укладено Договір мультивалютної кредитної лінії № НКЛ-2005469/4 (далі - Кредитний договір).
За умовами п.п. 1.1.1, 1.1.2.1.1 Кредитного договору встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25 000 000,00 євро зі сплатою за користування кредитом 12 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15.08.2014 р. включно.
Під час дії цього договору сторонами неодноразово вносились зміни до п. 2.7 Кредитного договору шляхом підписання додаткових договорів щодо строків погашення процентів за користування кредитними коштами.
Крім цього, Додатковим договором № 1 від 07.11.2013 р. сторони збільшили максимальний ліміт заборгованості до 34 000 000,00 євро.
06\.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» надіслало на адресу ТОВ «Яблуневий Дар» претензію на суму 34 463 393,78 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 34 000 000, 00 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 420 164, 38 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 43 229, 40 євро.
В згаданій претензії зазначено, що у разі несплати ТОВ «Яблуневий Дар» заборгованості у визначеному розмірі в тридцятиденний строк, кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави транспортних засобів № ВКЛ-2005469/4/S3 від 26.07.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 966, договору застави № ВКЛ-2005469/4/S1 від 27.06.2013 р., договору застави № ВКЛ-2005469/4/S4 від 30.07.2013 р., договору застави № ВКЛ-2005469/4/S5 від 30.07.2013 р., договору застави № ВКЛ-2005469/4/S6 від 26.07.2013 р., шляхом звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на договорі застави або до суду з позовною заявою про звернення стягнення на майно, що є предметом договорів застави.
З огляду на наведене доводи апелянтів про ненастання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором не заслуговують на увагу.
Як встановлено матеріалами справи, до переходу права вимоги ТОВ «Яблуневий дар» надіслало ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 2 від 09.02.2015 р., в якій відповідач-1 вказував на часткове припинення зобов'язань щодо сплати заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 34 463 393,78 євро та припинення зобов'язань щодо сплати відповідачем-2 відповідачу-1 заборгованості на суму 43 903 234,95 дол. США на наступними акредитивами, строк виконання за якими на дату згаданої вище заяви є таким, що настав:
\- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844, 95 дол. США, виданий ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.);
\- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000, 00 дол. США, виданий ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.);
\- безвідкличним акредитивом № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США, виданого ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.).
За поясненнями відповідача-2 вищезгадана заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог була отримана ним 23.02.2015 р. (вх. № 4346).
Наявне право вимоги за вказаними акредитивами відповідачем-1 обґрунтовувано укладеними між ним та компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.) Договором відступлення права вимоги № АА6 від 05.02.2015 р. та Договором відступлення права вимоги № АА5 від 05.02.2015 р.
До матеріалів справи долучено документи, які підтверджують відкриття відповідачем-2 вказаних документарних акредитивів компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк.
На підставі викладеного ТОВ «Яблуневий Дар» заявило про:
\- припинення в повному обсязі зобов'язання щодо сплати ним на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за Кредитним договором № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. в розмірі 34 000 000, 00 євро;
\- припинення зобов'язання щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Яблуневий Дар» заборгованості за кредитом на загальну суму 38 252 000,00 доларів США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складало еквівалент 34 000 000,00 євро) за наступними акредитивами:
\- безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США, виданий ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (в частині вимог на суму 8 546 242, 13 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складало еквівалент 7 576 455, 78 євро);
\- безвідкличний акредитив № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844, 95 дол. США, виданий ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складало еквівалент 25 403 231, 34 євро);
\- безвідкличний резервний резервним акредитивом № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000, 00 дол. США, виданий ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (в частині вимог на суму 1 150 912, 93 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складало еквівалент 1 020 312, 88 євро), внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згаданим спростовуються твердження ПАТ «Дельта Банк» про те, що безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 двічі використовувався в зарахуваннях на всю суму 10 598 390, 00 доларів США, оскільки в заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог № 2 від 09.02.2015 р., яка є предметом даного спору, безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США зарахувався на суму 8 546 242, 13 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складало еквівалент 7 576 455, 78 євро, а в заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 1 від 09.02.2015 р. безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США зарахувався на суму 2 052 147, 87 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складало еквівалент 1 819 280, 03 євро.
У відповідності до ст. 1093 ЦК України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.
У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.
У разі відкриття непокритого акредитиву банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.
Так, з наданих ТОВ «Яблуневий Дар» документів вбачається обов'язок сплати боргу з боку ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк 8 546 242, 13 доларів США з загальної суми 10 598 390,00 доларів США згідно безвідкличного акредитива № LC/IM/14/122013, 28 654 844,95 доларів США згідно безвідкличного акредитива № LC/SB/026/042014, 1 150 912, 93 доларів США з загальної суми 4 650 000,00 доларів США згідно безвідкличного акредитиву № LC/SB/027/062014.
Зокрема, відповідачем-1 надано:
\- повідомлення про відкриття і повідомлення про зміни до безвідкличного акредитива № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США, виданого ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк;
\- повідомлення про невиконання зобов'язань та вимогу їх дострокового виконання від 05.02.2015 р.,
\- повідомлення про відкриття і повідомлення про зміни до безвідкличного резервного акредитива № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000, 00 дол. США, виданого ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк;
\- повідомлення про відкриття і повідомлення про зміни до безвідкличного акредитива № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844, 95 дол. США, виданого ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк.
Таким чином, доводи ПАТ «Дельта Банк» з посиланням на довідку Банку вих. № 3577 від 18.12.2015 р. про відсутність акредитивів № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844, 95 дол. США та № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000, 00 дол. США не заслуговують на увагу.
Строк виконання зобов'язань по безвідкличному акредитиву № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США настав 15.12.2014 р., про що свідчить, зокрема, остання та передостання сторінки повідомлення про зміни до безвідкличного акредитиву, в тому числі й лист компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк від 18.12.2014 р. (а. с. 88-89, т. 3).
Стосовно акредитивів № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844, 95 дол. США та № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000, 00 дол. США, строк виконання зобов'язань за якими настав і вони підлягають негайній оплаті в зв'язку з нездійсненням Банком оплати за виданими ним на користь компанії резервними акредитивами (повідомлення компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк про невиконання зобов'язань та вимоги їх дострокового виконання, копія якого наявна в матеріалах справи на а. с. 41-43 т. 2).
Крім цього, з приводу правової природи повідомлення про відкриття і повідомлення про зміни до безвідкличного акредитива, належить наголосити, що згідно п. 1.3. розділу 1 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 514, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2003 р. за № 1213/8534, повідомлення - повідомлення, що складається уповноваженим банком в формі міжнародних стандартів та надсилається за допомогою телекса (повідомлення може містити відповідний телексний ключ) або системи S.W.I.F.T., або іншими засобами передавання інформації на адресу банків, що беруть участь у супроводженні акредитива.
Згідно п. «а» статті 11 Уніфікованих звичаїв і правил документарного акредитиву Міжнародної Торгової Палати (UCP - 600), чинних з липня 2007 р., засвідчені акредитиви або зміни, що передаються по телекомунікаціях, будуть вважатися оперативними акредитивами або змінами, і будь-яке відповідне поштове підтвердження не буде братися до уваги.
До того ж, ТОВ «Яблуневий Дар» було надано суду договори відступлення прав вимоги № АА5 та № АА6 від 05.02.2015 р., які укладено між ТОВ «Яблуневий Дар» та компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк.
Так, 05.02.2015 р. між компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (первісним кредитором ) та відповідачем-1 (новим кредитором) було укладено Договір відступлення права вимоги № АА6, за умовами п. 1.1. якого було визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступним документарним інструментом та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним ПАТ «Дельта Банк», на користь первісного кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: 1) безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844, 95 дол. США, 2) безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000, 00 дол. США, безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/028/062014 на суму 4 652 500, 00 дол. США
Крім цього, 05.02.2015 р. між компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (первісним кредитором) та відповідачем-1 (новим кредитором) було укладено Договір відступлення права вимоги № АА5, за умовами п. 1.1. якого було визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними ПАТ «Дельта Банк», на користь первісного кредитора, як бенефіціара, за урахуванням всіх змін до нього: безвідкличний акредитив №/IM/12/112013 на суму 4 999 280, 00 дол. США; безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390, 00 дол. США.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Боржник на підставі ч.2 ст. 517 ЦК України має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі чи доказів переходу до нового кредитора прав вимоги, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-979цс15.
Таким чином, ненадання доказів переходу прав вимоги за зобов'язанням не звільняло боржника (в даному випадку відповідача-2) від обов'язк виконання взятих на себе зобов'язань за спірними акредитивами.
Положеннями ст.518 ЦК України встановлено, що боржник має право висувати заперечення проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути заперечення проти вимоги нового кредитора, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Під запереченнями, які має право висувати боржник проти вимоги нового кредитора слід розуміти заперечення щодо виконання зобов'язань первісним кредитором, зустрічні вимоги до первісного кредитора, тощо.
Таким чином, відповідача-2 не було позбавлено права заперечувати проти вимог нового кредитора. Доказів наявності таких заперечень по суті зобов'язань за акредитивами не надано.
Договори відступлення прав вимоги за акредитивами сторонами не оспорювались, їх не визнано недійсними в судовому порядку, за законом такі не відносяться до нікчемних тощо.
За висновками Вищого господарського суду України (постанова від 05.10.2010 р. у справі № 6/34), заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно ч.ч.4,5 ст. 203 ГК України, ст. 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом. Зокрема, сторона вправі звернутись з позовом про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, що оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог, яке відбулось за заявою ТОВ «Яблуневий дар» про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 від 09.02.2015 р, з підстав невідповідності приписам ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, відтак порушенням прав та інтересів позивача як нового кредитора за укладеним між Державною іпотечною установою та ПАТ «Дельта Банк» договором відступлення права № Д-2.1/2014 від 04.09.2014 р.
Зміст правочину (ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України) не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Водночас, згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа», тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
  У відповідності до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 202 ГК України).
За приписами ч.3 ст.203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1\) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2\) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі);
3\) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
У разі заміни кредитора зарахування на підставі ч. 2 ст. 603 ЦК України проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Яблуневий дар" є боржником Банку за Кредитним договором мультивалютної кредитної лінії № НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р., а Банк є боржником ТОВ «Яблуневий Дар» за спірними акредитивами, право вимоги за якими набуто останнім за Договорами відступлення прав вимоги № АА5 та № АА6 від 05.02.2015 р., отже зазначені вимоги є зустрічними. При цьому, зобов'язання Товариства за згаданим договором мультивалютної кредитної лінії та зобов'язання Банку за безвідкличними актредитивами є грошовими, тобто однорідними, й строк їх виконання настав.
Характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
На юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання, чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.
Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов'язання.
В зв»язку з цим не заслуговують на увагу посилання ПАТ «Дельта Банк» на те, що ТОВ «Яблуневий Дар» застосовуючи в заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог № 2 від 09.02.2015 р. крос-курсу євро/долар, порушило ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно якої для валютних операцій використовуються валютні (обмінні курси) іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Водночас, п. 2 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дає визначення валютній операції:
\- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
\- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
\- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням та пересиланням за її межі валютних цінностей.
В даному випадку ТОВ «Яблуневий Дар» не набуло права власності на валютні цінності і не використовувало валютні цінності як засіб платежу, а виконувало зобов'язання перед Банком щодо погашення кредиту в порядку ст. 601 ЦК України і ст. 203 ГК України.
Згідно даних Міжнародної інформаційної агенції «Bloomberg» станом на 09.02.2015 р. нижня межа крос-курсу євро/долар США становила 1,127, верхня - 1,1359.
Відповідач-1 використав крос-курс євро/долар США 1,128, тобто величину, більшу від нижньої межі і меншу від вищої межі крос-курсу євро/долар станом на 09.02.2015 р.
Фактично заперечення щодо визначення курсу валюти у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015 р. має місце щодо визначення самого розміру зобов'язання, яке підлягає зарахуванню.
Розмір заборгованості, який припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог визначається станом на день заявлення відповідної заяви.
У разі наявних заперечень відповідача-2 щодо курсу валюти, який визначено в заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015 р., його не позбавлено було права оспорити правомірність такого зарахування та розміру самої заборгованості. Наразі, в матеріалах справи відсутні докази оспорення та не визнання ПАТ «Дельта Банк» у судовому порядку заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015р.
Відповідачем-2 не надано належних обґрунтувань в частині його заперечень на здійснений відповідачем-1 розрахунок та не наведено власного контррозрахунку.
Разом з тим, саме по собі заперечення позивача та відповідача-2, згідно фактичних обставин справи, з приводу визначеного в заяві курсу валюти не створює наслідків недійсності одностороннього правочину, оскільки може бути предметом спору в частині визнання обсягу зобов'язання (повністю чи частково), який підлягає припиненню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
В силу положень чинного законодавства, для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим, особа, яка отримала заяву про зарахування, може спростувати правомірність такого зарахування на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Виключний перелік випадків, в яких не допускається зарахування зустрічних вимог встановлено приписами ст. 602 ЦК України.
В ході розгляду справи судом враховано невизнання відступлення права вимоги за Договорами відступлення прав вимоги № АА5 та № АА6 від 05.02.2015 р., хоча норми чинного законодавства не ставлять в залежність дійсність відступлення права вимоги від визнання чи не визнання такого відступлення боржником.
Водночас, судом встановлено, що Банком не заявлялась відмова від зарахування зустрічних вимог, не відбувалось й спростування чинності цієї заяви в судовому порядку, неможливість проведення зарахування зустрічних вимог за заявою ТОВ "Яблуневий дар" та невідповідність сум зарахування не доведено в судовому порядку.
За таких обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку про відповідність спірного правочину вимогам ст. 601 ЦК України, тому дійшов юридично обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Разом з тим, судом враховано, що спірна заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог була надіслана відповідачу-2 до запровадження в ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації, в зв»язку з цим встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження на час надіслання цієї заяви не могли застосовуватись.
Крім цього, відповідачем-1 надано до матеріалів справи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. у справі № 914/2348/15, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2015 р.
Цими судовими рішеннями встановлено припинення в повному обсязі зобов'язань перед ПАТ «Дельта Банк» за Договором кредитної лінії № НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р. та зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» перед ТОВ «Яблуневий дар» за безвідкличним резервним акредитивом № LC/ІМ/14/122013 на суму 10 598 390,00 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.), безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/026/042014 на суму 28 654 844,95 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.); безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/027/062014 на суму 4 650 000,00 дол. США, виданим ПАТ «Дельта Банк» на користь компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.).
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини справи, пов'язані з припиненням зобов'язань між відповідачем-1 та відповідачем-2, які виникли на підставі Кредитного договору в силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України доказуванню не підлягають.
Посилання відповідача-2 на нікчемність Договору застави від 04.09.2014 р. № Д-1.1/2014 та Договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014 р. № Д-1.2/2014, укладених між Банком та позивачем, в зв'язку із чим ці правочини не створюють будь-яких правових наслідків, апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, за приписами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».
У відповідності до ч.1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) не приведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами НБУ; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Положеннями ч.1 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено підстави ліквідації банку, зокрема зазначено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією ФГВФО. Так, НБУ має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
08\.04.2015 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Цим рішенням тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 р. №147 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 р. включно.
Постановою НБУ №664 від 02.10.2015 р. відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
За приписами ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (в тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1\) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2\) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3\) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4\) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5\) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6\) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7\) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8\) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Як встановлено матеріалами справи, за результатами перевірки з виявлення правочинів, які є нікчемними, затвердженими протоколом №54 від 22.09.2015 р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших правочинів) за кредитними операціями, Договір застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014р. та Договір про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014р. визнанні нікчемними у відповідності до п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Звіт про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій банку, складений аудиторською фірмою ТОВ «Інтер-аудит» 31.08.2015 р., згідно якого банком перевищено компетенцію при передачі активів третім особам, а також встановлено відсутнє належне погодження куратора банку на укладення договорів забезпечення тощо, не підтверджує нікчемність вищезгаданих договорів з підстав, передбачених п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В той же час, в матеріалах відсутні докази на підтвердження вищезазначених обставин, наявність яких свідчить про нікчемність правочину, а саме відмови ПАТ «Дельта Банк» від власних майнових вимог, прийняття на себе зобов'язань в порядку іншому, ніж встановлено Законом України «Про банки і банківську діяльність» та наявності умов, які передбачають передачу майнових прав з метою надання позивачу переваг, що прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку тощо.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 р.,залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 р., визнано протиправним та скасовано рішення № 8951 від 24.09.2015 р. в формі повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" про нікчемність правочинів, прийняте на підставі протоколу № 54 від 22.09.2015 р., згідно якого за наслідками перевірки визнано нікчемними Договір застави майнових прав № Д-1.1./2014 від 4 вересня 2014 року та Договір про відступлення права вимоги № Д-1.2/2014 від 4 вересня 2014 року на підставі п. п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Доказів виконання зобов'язань за Договором застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 р. та Договором про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 р. матеріали справи не містять.
Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п.6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Системний аналіз положень ЦК України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» свідчить про те, що між позивачем та відповідачем-2 склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором банку.
Виходячи з назви та змісту ст.ст. 1, 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», останній є спеціальним законом, що регламентує суспільні відносини, на стадії виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації, метою якого є захист прав і законних інтересів фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб- підприємців), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Кредиторами цей закон визначає юридичних або фізичних осіб, які мають документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.
Крім цього, цей закон визначає особу, наділену спеціальною правосуб'єктністю щодо прав та обов'язків з подання позовів майнового та немайнового характеру та, зокрема, визнання певних договорів нікчемними.
Відповідачем-2 не заявлялись вимоги про нікчемність Договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014р. та Договору про відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014р. як в межах даної справи, так і окремим позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, юридично-значимі дії відповідачів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог були здійснені до запровадження в ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, це не оспорюється учасниками спірного правочину.
Визнання ж правочину, що є предметом позову у цій справі недійсним, не матиме наслідком можливість наступного виконання договорів, укладених між позивачем та відповідачем-2, адже з огляду на приписи ст.ст. 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як в процесі запровадження тимчасової адміністрації, так і при процедурі ліквідації банківської установи зарахування зустрічних вимог, в тому числі зустрічних однорідних вимог забороняється, оскільки може порушити порядок погашення вимог кредиторів.
На разі, відсутність прав, якими позивач наділений згідно Договору застави майнових прав №Д-1.1./2014 від 04.09.2014 р. та Договору відступлення права вимоги №Д-1.2/2014 від 04.09.2014 р., належними доказами не підтверджена.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
**ПОСТАНОВИВ:**
Апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. у справі № 910/25491/15 - без змін.
Матеріали справи № 910/25491/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
 
**Головуючий суддя С.Я. Дикунська **
**Судді Н.М. Коршун**
** Л.Г. Смірнова**