USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Постанова № 61135202

Reading aloud is unavailable for now

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа№ 910/9323/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.09.2016

розглядаючи апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 (повне рішення складено 19.07.2016)

у справі №910/9323/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 9 635,17 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/9323/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 по справі №910/9323/16 та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою від 10.08.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В., прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/9323/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

18.08.2016 ПАТ «Українська залізниця» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/9323/16 - без змін.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників сторін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2016 між позивачем, як покупцем, та Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", як постачальником, було укладено Договір поставки № 245/108/16Сб на поставку коксової продукції.

Так, відповідно до залізничної накладної № 51770527 від 04.02.2016 на адресу позивача зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було відправлено вагони № 61813002 та №60687043 з вантажем "кокс доменний".

На станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було проведено перевірку маси вантажу у вагонах №№ 61813002 та №60687043, після чого встановлено, що у вагоні № 60687043 зафіксовано недостачу вантажу в кількості 3300 кг. Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" № 90735049 від 01.02.16. та сертифікату якості на партію № 16716 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% склала 9 635,17 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена у накладних - вказана маса є меншою. Тому відповідач має відшкодувати йому збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 9 635,17 грн.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та державним підприємством "Донецька залізниця", тоді як доказів переходу прав і обов'язків від останнього до відповідача не надано.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтею ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника - публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" № 90735049 від 01.02.2016 та сертифікатів якості на партію № 16716 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% склала 9635,17 грн.

Тобто, правовідносини з перевезення вантажу склалися між позивачем та державним підприємством "Донецька залізниця". Натомість, даний позов було пред'явлено до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За доводами позивача публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником перевізника - державного підприємства "Донецька залізниця".

Колегія суддів з наведеним не погоджується з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як вбачається із положень наведеного вище Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ "Укрзалізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.

Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обоє зв'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до чинного цивільного законодавства України при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

При цьому, у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2016 у справі № 905/2470/15 зазначено наступне.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак, суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу тощо. Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Тобто, сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 та статуті відповідача про те, що публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Доказів складання та затвердження відповідних передавальних актів до суду не надано.

Крім цього, в п. 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014.

Постановою Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Державне підприємство "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк).

Як вже зазначалось, процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й державного підприємства "Донецька залізниця") та передача всіх їх прав та обов'язків до публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Також слід зазначити, що доводи апелянта про те, що у справі №905/1021/16 були встановлені обставини складання та затвердження передавального акту від 05.08.2015 не впливають на результат розгляду даного спору.

По-перше, апелянтом так і не було надано до матеріалів даної справи вказаний передавальний акт, обставини складання і затвердження якого, за доводами апелянта були встановлені в іншій справі № 905/1021/16.

Як вже було зазначено, сама по собі вказівка в Законі України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанові Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 та статуті відповідача про те, що публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Отже, складання та затвердження передавального акту не є єдиною обов'язковою умовою, наявність якої можна вважати підтвердженням правонаступництва.

Необхідним є також припинення юридичних осіб таких підприємств.

Слід зазначити, що реорганізація державного підприємства "Донецька залізниця" ще не завершена, тобто як юридична особа воно не припинилось.

Так, станом як на час прийняття оскаржуваного рішення, так і на даний момент згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державне підприємство "Донецька залізниця" не припинилось, а лише перебуває в стадії припинення.

Пунктом 4 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Частина 3 ст. 4 зазначеного Закону передбачає, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Враховуючи те, що запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - державного підприємства "Донецька залізниця" не внесено і, як наслідок, його реорганізація (припинення діяльності) ще не завершена, така юридична особа як державне підприємство "Донецька залізниця" не припинилась.

При цьому, за висновком Вищого господарського суду України, викладеному, зокрема, у постанові від 20.07.2016 у справі № 905/1081/15 до внесення відомостей саме про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а не про перебування у стані припинення) така юридична особа не може вважатися припиненою, а тому заяви про заміну сторони у такому випадку є передчасними та не підлягають задоволенню.

Також аналогічна правова позиція викладена і в постановах Вищого господарського суду України у справах №905/50/16 від 14.06.2016, №905/2470/15 від 23.02.2016.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/9323/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким, що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/9323/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі №910/9323/16 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9323/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук