КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" серпня 2016 р. Справа№ 910/23142/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Шапрана В.В.
секретар: Горбунова М.Є.
за участю представників:
позивача: Маслюченко І.М., Токар Л.М., Семко С.В., Крупа В.М., Токар В.О.;
відповідача: Варданян А.А.;
третьої особи: Яковлєв О.І.;
прокуратури: не з'явився;
ВДВС: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне
товариство "Чорноморнафтогаз"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 13.07.2016р.
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне
товариство "Чорноморнафтогаз"
на дії Відділу примусового виконання рішень
Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства юстиції України
у справі №910/23142/14 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго"
до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне
товариство "Чорноморнафтогаз"
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
за участю Прокуратури міста Києва
про стягнення 28 774 667,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016р. у справі №910/23142/14 відмовлено в задоволенні скарги відповідача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016р. у справі №910/23142/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу відповідача в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого суд прийшов до висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:
- судом не було враховано мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, введений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна";
- оскільки встановлена неможливість примусової реалізації майна відповідача, то виконавча дія Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2016р. №47687434 є незаконною;
- майно, на яке накладено арешт згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2016р. №47687434, знаходиться поза межами України;
- судом було неправильно застосовано положення ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Шапран В.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2016р.
26.08.2016р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про безпідставність доводів відповідача і просив суд в задоволенні скарги відмовити.
В судовому засіданні 30.08.2016р. представники відповідача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016р. у справі №910/23142/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу відповідача в повному обсязі.
В судовому засіданні 30.08.2016р. представники позивача заперечували проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники прокуратури міста Києва та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання 30.08.2016р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін, третьої особи, прокуратури та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, третьої особи, прокуратури та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників прокуратури та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 30.08.2016р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратоменерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач) заборгованості у загальній сумі 28 774 667,95 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2015р. у справі №910/23142/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р., позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 28 774 667,95 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.
На виконання вказаного судового рішення було видано наказ від 20.05.2015р.
В січні 2016 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015р. у справі №910/23142/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2016р. у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016р. було скасовано та відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015р. у справі №910/23142/14 до 01.09.2016р.
В лютому 2016 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив: визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. під час прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2016р. №47687434; визнати недійсною вищевказану постанову від 26.01.2016р. №47687434 та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову від 26.01.2016р. №47687434 (том справи - 5, аркуші справи - 43-47).
Вимоги скарги відповідача обґрунтовані наступним:
- відповідач є стратегічним об'єктом, 100% акцій якого находяться у володінні держави, у зв'язку з чим майно товариства не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинитися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, на підставі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна";
- державний виконавець, у відповідності до ч.3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" не здійснив повідомлення центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та не подав відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача, чим було допущено порушення порядку звернення стягнення на майно боржника та було передчасно вчинено дії, направлені на звернення стягнення на нерухоме майно та автотранспорт;
- виконавцем порушено п.п.4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень відповідно щодо проведення опису та арешту майна, про що має бути складено відповідний акт, у якому повинні бути вказані, зокрема, назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження. Проте, опис про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача відсутній у матеріалах виконавчого провадження, що є порушенням вимог закону з боку державного виконавця;
- 17.03.2014р. нелегітимною Верховною Радою Республіки Крим було прийнято постанову «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим», в якій встановлено, що власністю Республіки Крим є: рухоме та нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, увійшло і не увійшло до статутного капіталу державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (України) майно, передане йому у користування та те, що перебуває на балансовому і позабалансовому обліку;
- 15.04.2014р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно з яким тимчасово окупованою територією визнається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. На тимчасово окупованій території на строк дії зазначеного закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території;
- внаслідок настання вищезазначених подій, відповідач втратив доступ до усього майна, що належить підприємству, у зв'язку з чим постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2016р. №47687434 може ускладнити повернення майна Держави України з чужого незаконного володіння через заборону на вчинення будь-яких дій із зазначеним майном.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016р. у справі №910/23142/14 відмовлено в задоволенні скарги відповідача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв'язку з її необґрунтованістю та непідтвердженістю доводів скарги відповідача належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в ухвалі від 13.07.2016р. у справі №910/23142/14, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
В ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
28.05.2015р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову ВП №47687434 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.05.2015р. у справі №910/23142/14 та постанову ВП №47687434 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно відповідача в межах суми стягнення у розмірі 28 847 748,95 грн. (том справи - 53, аркуші справи - 130-134).
03.06.2015р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову ВП №47687434 про арешт коштів боржника (том справи - 5, аркуші справи - 137-140), якою накладено арешт на кошти, належні відповідачу, які знаходяться на рахунках в банківських установах в межах суми стягнення.
Відповідач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з листом №11 від 28.07.2015р., в якому просив зупинити виконавче провадження у зв'язку з прийняттям ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р. у справі №910/23142/14 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/23142/14 від 31.12.2015р.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.08.2015р. ВП №47687434 було зупинено виконавче провадження (том справи - 5, аркуш справи - 147) до закінчення строку, на який було відстрочено виконання судового рішення у справі №910/23142/14.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.01.2016р. ВП №47687434 було поновлено виконавче провадження (том справи - 5, аркуш справи - 150).
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено низку постанов, а саме:
- постанову від 26.01.2016р. ВП №47687434 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (том справи - 5, аркуш справи - 157), якою накладено арешт на повітряні судна: Модель Agusta AW 139, держзнак UR-CNH, заводський номер 41255, 2011р.в., № реєстр.посвідчення: РП3849 від 16.08.2012; Модель Agusta AW 139, держзнак UR-CNW, заводський номер 41318, 2012р.в., № реєстр.посвідчення: РП3881 від 24.01.2013р.; Модель Agusta А109С, держзнак UR-CNG, заводський номер 7617, 1990р.в., № реєстр.посвідчення: РП3666 від 27.04.2009р., що належать відповідачу;
- постанову від 26.01.2016р. ВП №47687434 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (том справи - 5, аркуш справи - 159-160), якою накладено арешт на судна: Ярилгач, тип судна: водолазна баржа, 1990p., (ID 15741); Тітан-2, тип судна: кранове, 1985p., (ID 15740); Алаід, тип судна: суднова баржа, 1988p., (ID 15739); Калкан, тип судна: нафтосміттєзбірне, 1981p., (ID 15738); СИВАШ, тип судна: самопідйомна плавуча бурова установка, 1979p., (ID 15737); Нафтогаз-68, тип судна: судно забезпечення/судно спецпризначення, 1990p., (ID 15736); ПСМ-465, тип судна: плав майстерня, 1981p., (ID 15735); Чорноморськ, тип судна: швидкісне судно забезпечення, 2009p., (ID 15734); Атрек, тип судна: судно забезпечення, 1983p., (ID 15733); Капітан Булгаков, тип судна: баржа-трубоукладальник, 2009p., (ID 15732); Крепкий-1, тип судна: робоче, 1991p., (ID 15731); Дельфин, тип судна: водолазне судно, 1982 p., (ID 15730); Нептун-3, тип судна: плавкран, 1991р., (ID 15729); Дон, тип судна: буксир/судно забезпечення, 1980p., (ID 15728); Крепкий-2, тип судна: робоче, 1992p., (ID 15727); Гоусан 5, тип судна: буксир, 1984p., (ID 15726); ОЧЕРЕТАЙ, тип судна: судно забезпечення/судно спецпризначення, 2010p., (ID 15684); KAJIOC ЛИМЕН, тип судна: судно забезпечення/судно спецпризначення, 2009p., (Щ 15685); Україна, тип судна: судно забезпечення/судно спецпризначення, 2010p. (ID 15693), що належать відповідачу;
- постанову від 26.01.2016р. ВП №47687434 про розшук майна боржника (том справи - 5, аркуш справи - 162), якою оголошено в розшук майно боржника, а саме: автотранспортні засоби в кількості, вказаній в додатку;
- постанову від 26.01.2016р. ВП №47687434 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (том справи - 5, аркуш справи - 164), якою накладено арешт на 2274973 шт. простих іменних акцій емітента - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз», що становить 15,4546% від статутного капіталу емітента, що належать боржнику.
Відповідач вважає, що вищевказані постанови були винесені державним виконавцем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно боржника знаходиться поза межами території України (на території Республіки Крим), а постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2016р. №47687434 може ускладнити повернення майна Держави України з чужого незаконного володіння у зв'язку із забороною на вчинення будь-яких дій із зазначеним майном. Окрім того, поза увагою державного виконавця було залишено те, що відповідач є стратегічним об'єктом, 100% акцій якого находяться у володінні держави, у зв'язку з чим майно відповідача не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинитися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, на підставі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".
Водночас, з тексту скарги відповідача на дії державного виконавця вбачається, що в даному випадку відповідачем оскаржуються лише постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.01.2016р. ВП №47687434 про накладення арешту на повітряні судна та на плавзасоби. Решта постанов, винесених 26.01.2016р. відповідач не оскаржує.
За результатами перегляду справи колегією суддів було встановлено наступне.
В ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Як уже зазначалося вище, арешт майна боржника є заходом примусового виконання рішення суду та є обов'язковим для застосування державним виконавцем у разі невиконання виконавчого документа боржником у строк встановлений для самостійного виконання.
Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з виконання наказу суду у справі №910/23142/14 зупинялося, але при цьому рішення суду так і не було виконано відповідачем.
В мотивувальній частині оскаржуваних відповідачем постанов зазначено про те, що останні були винесені у зв'язку з невиконанням відповідачем в добровільному порядку рішення суду у справі №910/23142/14 протягом строку, встановленого державним виконавцем.
Зупинення виконавчого провадження не є підставою для невиконання рішення суду боржником, а поновлення виконавчого провадження не надає боржнику новий строк на самостійне виконання рішення суду, тому арешт майна боржника, як захід примусового виконання рішення суду, застосований правомірно.
Окрім того, арешт було накладено лише на майно та грошові кошти відповідача виключно в межах суми звернення стягнення у розмірі 28 847 748,95 грн.
Порядок накладення арешту та вилучення майна боржника викладений в ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», зі змісту якої випливає, що арешт майна боржника може накладатися державним виконавцем шляхом як винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, так і проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Як вірно зазначив у своїй ухвалі місцевий господарський суд, вказані виконавчі дії не являються тотожними, а тому винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження жодним чином не залежить від проведення опису майна боржника. Складення такого акту передбачено при вчинення іншого виду виконавчих дій, ані ж ті, про які йде мова в оскаржуваних відповідачем постановах. Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не було складено акт опису та арешту майна.
В скарзі на дії органу Державної виконавчої служби та в своїй апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що він є стратегічним об'єктом, 100% акцій якого находяться у володінні держави, у зв'язку з чим майно відповідача не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, на підставі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". На підтвердження викладеного відповідачем було додано до апеляційної скарги копію постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998р. «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з Додатком 1 до цієї постанови, в якому наведено Перелік державних підприємств, на базі яких утворюються державні акціонерні товариства, 100% акцій яких передаються до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». До названого переліку включено відповідача.
З цього приводу необхідно зазначити наступне.
Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
В ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01.01.2011р., та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що поняття «накладення арешту» та «відчуження майна» не являються тотожними, оскільки накладення арешту, на відміну від відчуження майна, не передбачає переходу права власності на відповідне майно від боржника до іншої особи, а встановлює тимчасові обмеження щодо розпорядження майном, які можуть бути зняті у подальшому і без відчуження такого майна, зокрема, у разі задоволення вимог стягувача за рахунок іншого майна або грошових коштів.
В матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що відповідач є підприємством, 100% акцій якого знаходяться у володінні держави. Такі відомості відсутні у відповідній графі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Колегією суддів враховано надані відповідачем матеріали, зокрема, Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998р. «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», свідчать не про те, що відповідач є державним підприємством, а лише про те, що всі його іменні акції належать не державі, а іншому господарському товариству - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», яка в свою чергу належить Державі Україна.
Окрім того, відповідно до п.п.1, 3 постанови Кабінету Міністрів України №1002 від 05.12.2015р. управління 100% акцій Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (материнська компанія боржника) належних державі, здійснює Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Управління корпоративними правами (акціями, частками) юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», здійснює Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» самостійно через свої уповноважені органи відповідно до статуту.
Тобто управління майном відповідача (боржника) здійснюється безпосередньо самим боржником, а управління його корпоративними правами здійснюється не державою, а її прямим акціонером, яким є не Держава Україна, а Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна».
Також необхідно зазначити про те, що відповідач є публічним акціонерним товариством, він не є державним підприємством, установою або організацією, оскільки не має ознак, встановлених в ст. 73 Господарського кодексу України. До того ж, акціонерне товариство за своєю організаційно-правовою формою не може бути одночасно і акціонерним товариством, і державним підприємством (установою, організацією), оскільки чинним законодавством України для кожного з цих форм підприємств визначені свої індивідуальні ознаки.
Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлює заборону на відчуження досить обмеженого кола об'єктів, а саме: нерухомого майна, інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності.
Тобто, положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюються на те майно державного підприємства, яке не є його основним засобом виробництва (аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого господарського суду України №01-06/131/16 від 28.01.2016р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження»).
Однак, відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що майно, на яке було накладено арешт оскаржуваними постановами державного виконавця (гелікоптери та морські судна) є основними засобами його виробництва та використовуються ним у своїй виробничій діяльності.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що запроваджений Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на майно відповідача, на яке було накладено арешт оскаржуваними постановами від 26.01.2016р.
Відповідач зазначав про те, що постановою Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015р. його було включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому при вчиненні виконавчих дій щодо відповідача, як боржника, повинні застосовуватися положення ч.3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.
З цього приводу необхідно зазначити наступне.
Згідно з положеннями ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві. У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.
Тобто, ч.3 ст. 66 названого Закону передбачає, що повідомлення про арешт майна здійснюється державним виконавцем лише у випадку накладення ним арешту на нерухоме майно, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировину і матеріали, призначені для використання у виробництві, тобто на майно другої черги.
Натомість, як уже зазначалося вище, відповідач не надав суду пояснень та належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, як використовуються ним у виробництві гелікоптери та морські судна, на які державним виконавцем було накладено арешт. До того ж, частина вказаного майна відповідача перебуває на тимчасово окупованій території, а інша частина майна знаходиться поза межами України та експлуатується третіми особами. Доказів, які б свідчили про те, що арештовані гелікоптери та морські судна обліковуються ним як основні засоби, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що не направлення державним виконавцем повідомлення, передбаченого ч.3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", може вважатись окремим порушенням. Водночас, вказане порушення у будь-якому випадку не впливає на законність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та жодним чином не може бути підставою для визнання недійсною такої постанови.
Враховуючи положення п.1 ч.2 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», а аткож відсутність доказів, які б свідчили про те, що відповідач використовував у виробництві майно, на яке було накладено арешт, або включив це майно до переліку основних засобів виробництва, при винесенні оскаржуваних відповідачем постанов державний виконавець не повинен був направляти повідомлення Фонду державного майна України.
Відносно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано положення ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
На думку відповідача, оскаржувані ним постанови державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2016р. можуть ускладнити повернення майна Держави України з чужого незаконного володіння через заборону на вчинення будь-яких дій із арештованим майном. Водночас, відповідач не зміг пояснити ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції суть таких ускладнень, як і не надав доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з повернення майна.
Твердження відповідача про неможливість виконання рішення за рахунок арештованого майна, оскільки фактично воно знаходиться поза межами України та в інших осіб, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки нормами ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», про яку зазначалося вище, встановлено порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За результатами перегляду справи, колегією суддів не було встановлено порушення державним виконавцем вимог діючого законодавства, зокрема, Закону України «Про виконавче провадження», при винесені оскаржуваних відповідачем постанов від 26.01.2016р. ВП №47687434 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а відтак підстави для визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання недійсними та скасування вищезгаданих постанов відсутні.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва міста Києва від 13.07.2016р. у справі №910/23142/14 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 86, 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016р. у справі №910/23142/14 - без змін.
2. Матеріали справи №910/23142/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
В.В. Шапран
Постанова № 56452441
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2016 р. Справа№ 910/23142/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Рудченка С.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі
судового засідання: Колеснік М.П.
за участі представників сторін:
прокурор Танцюра О.Б. посв. №018320 від 16.07.13;
позивач Крупа В.М. довіреність № 22-08/15-Д від 25.08.15;
Маслюченко І.М. довіреність № 11 від 22.01.16;
Токар В.О. Генеральний директор (Наказ №24 від 31.05.13,
Протокол №1 загальних зборів учасників
ТОВ "Укратоменерго" від 30.05.13
Токар Л.М. довіреність № 10 від 22.01.16;
Семко С.В. довіреність № 5 від 14.01.16;
відповідач Варданян А.А. довіреність № 1 від 31.12.15
третя особа Яковлєв О.І. довіреність № 119/2015 від 07.12.15
розглянувши матеріали
апеляційної скарги відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство
"Чорноморнафтогаз"
на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016
про відмову у відстрочці виконання судового рішення
у справі № 910/23142/14 (судді Зеленіна Н.І, Князьков В.В.,
Нечай О.В.)
за заявою ПАТ "Державне акціонерне товариство
"Чорноморнафтогаз"
про відстрочку виконання Рішення Господарського суду
міста Києва від 13.02.2015
у справі № 910/23142/14
за позовом ТОВ "Укратоменерго"
до відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство
"Чорноморнафтогаз"
третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Міністерства енергетики України
за участю Прокуратури міста Києва (Повідомлення про вступ
прокурора №07/2/2-1757вих-14 від 24.12.14 т.2 а/с 76)
про стягнення боргу у сумі 28774 667,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
26.01.2016 до Господарського суду міста Києва від ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла Заява про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 до 10.01.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 у задоволенні Заяви ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 по даній справі відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Ухвалою, відповідач ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (боржник) звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити Заяву про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14. Апеляційна скарга обґрунтована на тому, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми процесуального права, що суперечить вимогам чинного законодавста, зокрема положенням ч.1 ст. 121 ГПК України.
За Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 для розгляду даної апеляційної скарги було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л..
Ухвалою КАГС від 26.02.2016 №910/23142/14 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченка С.Г., Яковлєва М.Л.) та призначено судове засідання на 10.03.2016.
Позивач у Відзиві, поданому через канцелярію КАГС 09.03.2016, просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 залишити без змін, як таку, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.
Прокурор та третя особа не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, не надали колегії суддів письмові відзиви на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. Під час судового засідання від 10.03.2016 прокурор та представник третьої особи просили колегію суддів Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити Заяву боржника про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14.
До судового засідання від 10.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, який входить до постійного складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, було здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів, за наслідком якої сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г..
Ухвалою КАГС від 10.03.2016 № 910/23142/14 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г..
У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд даної справи було розпочато заново. Сторонам було роз'яснено право відводу відповідно до ст. 20 ГПК України, їх права та обов'язки згідно ст. 22 ГПК України. (Зафіксовано Протоколом судового засідання від 10.03.2016).
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким Заяву про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 задовольнити частково, відстрочити виконання судового рішення по даній справі до 01.09.2016. При цьому колегією суддів взято до уваги наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ "Укратоменерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення боргу у сумі 28 774 667,95 грн. з підстав неналежного виконання Договору від 08.11.2013 № 1002 про надання послуг на обробку пластів колекторів свердловин Штормового газоконденсаторного родовища. (юридична адреса відповідача - Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 позов задоволено, стягнуто з відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь позивача ТОВ "Укратоменерго" основний борг в сумі 28 774 667,95 грн.. (том 2, а/с 162-165).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 залишено без змін.
20.05.2015 на виконання вказаного Рішення суду першої інстанції Господарським судом міста Києва було видано відповідний Наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 та Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 залишено без змін.
06.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла Заява №606 від 30.06.2015 ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочення виконання судового рішення по даній справі до 01.01.2017 . (т. 3 а/с 1-5)
За Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 № №910/23142/14 було частково задоволено Заяву №606 від 30.06.2015 ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочення виконання рішення по даній справі до 01.01.2017 та відстрочено виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 до 31.12.2015.
26.01.2016 до Господарського суду міста Києва від ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" вдруге надійшла Заява про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 до 10.01.2017.
В обґрунтування поданої Заяви боржник ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначав про відсутність у нього грошових коштів для оплати заборгованості перед ТОВ «Укратоменерго», як і перед іншими кредиторами.
Так, відповідач пояснював, що через націоналізацію нелегітимною владою Республіки Крим майна підприємства, він не мав змоги здійснювати господарську діяльність, що потягло за собою відповідні фінансові складнощі. Станом на теперішній час ПАТом «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть суб'єкту господарювання можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями.
Крім того, боржником до поданої заяви надано докази вчинення дій, спрямованих на забезпечення можливості експлуатації Стрілкового газородовища для постачання споживачам Генічеського району залишків природного газу. Відповідач стверджував, що отримання коштів від реалізації природного газу, видобутого на газовому родовищі «Стрілкове», на сьогодні і на протязі всього 2016 року є єдиним джерелом отримання не тільки прибутку, а й взагалі доходів для нього. На цьому газовому родовищі «Стрілкове» розміщена газоносна станція та цілий технічно-майновий комплекс, який забезпечує видобування природного газу для надання житлово-комунальних послуг, зокрема опалення житла та підприємств комунальної та державної форми власності Генічеського району Херсонської області. Після відходу окупаційних російських військ з території Арабатської стрілки виявилось, що газоносна станція була в критичному стані, моніторинг щодо недопущення появи аварій, екологічних катастроф не проводився, втрачено контроль над підрахунком видобутого природного газу, тощо.
Боржник наголошував, що відстрочка виконання судового рішення по даній справі до 31.12.2015, яка була надана судом вперше за Ухвалою ГСМК від 20.07.2015, використана товариством для відновлення експлуатації газового родовища для постачання газу споживачам на території Генічеського району Херсонської області, відновлення контролю над підрахунком видобутого природного газу, запущено моніторинг щодо недопущення появи аварій, екологічних катастроф. Досить важливим було відновити моніторинг за функціонуванням систем енергозабезпечення, безперебійного постачання видобутого природного газу з самого родовища до газотранспортної системи України, зокрема Генічеського району Херсонської області. Для безпосереднього забезпечення контролю за безаварійною експлуатацією об'єктів газового родовища, ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" прийняло на роботу працівників оперативно-виробничого відділу. Використання працівників на газовому родовищі не допустить виникнення аварій, катастроф та дозволить безперебійне постачання природного газу споживачам. Окрім цього, на газоносній станції працює штат працівників, які забезпечують відновлення господарської діяльності товариства, зокрема механізмом переміщення природного газу, що за технологією побудови газотранспортної системи потрапив на газове родовище «Глібовське», яке на сьогодні знаходиться на окупованій території Криму. У разі застосування до боржника з боку органів державної виконавчої служби примусових заходів, зокрема накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках, стане неможливим виплата заробітної плати, що призведе до скорочення/звільнення штату працівників, які задіяні в робочому процесі на газовому родовищі та в механізмі повернення природного газу з окупованої території, що потягне за собою наслідки у вигляді виникнення підстав для аварій, технічних збоїв, соціальної напруги в Генічеському районі Херсонської області. Для споживачів у цьому районі видобутий природний газ в родовищі «Стрілкове» є єдиним джерелом для забезпечення їх потреб в опалювальний сезон, тощо.
Дане родовище експлуатується ПАТом «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» з ПрАТ «Пласт», про що між компаніями укладено Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14.
ПрАТ «Пласт» згідно до умов названого Договору має право на реалізацію природного газу, за що отримує відповідні прибутки. По закінченню календарного/фінансового 2016 року ПрАТ «Пласт» підіб'є підсумки спільної діяльності та сплатить ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» належну частину прибутку від спільної діяльності. Отримання коштів від ПрАТ «Пласт» за реалізацію природного газу , видобутого на газовому родовищі «Стрілкове» залишається для боржника єдиним джерелом отримання доходів, що вкотре підтверджує вкрай скрутний матеріальний та фінансовий стан відповідача та слугує підставою для вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення до 10.01.2017.
Також, відповідач за своєю Заявою від 26.01.2016 звертав увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до п.4.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», затвердженого Наказом №506 від 11.07.2014 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, метою діяльності товариства є здійснення підприємницької діяльності для забезпечення суб'єктів господарювання та населення України нафтою, природним газом, газовим конденсатом та продуктами їх переробки, задоволення потреб населення, підприємств і організацій в іншій продукції, впровадження в економіку винаходів та інших новацій, проведення будь-яких видів виробничо-комерційної діяльності, не заборонених чинним законодавством України.
Поряд з цим, боржник зауважував і на тому, що ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» внесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».
Стягувач ТОВ "Укратоменерго", заперечуючи проти відстрочення виконання судового рішення, зазначав, що боржник володіє як грошовими коштами, так і майном, зокрема, транспортні засоби, повітряні судна, морські судна, на яке можливо звернути стягнення, у зв'язку з чим стверджував про відсутність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, позивач просив суд першої інстанції врахувати також і його матеріальні інтереси, фінансовий стан та інфляційні процеси в економіці держави.
За Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 у задоволенні Заяви ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 по даній справі відмовлено.
Суд першої інстанції, взявши до уваги вищенаведені заявником обґрунтування неможливості виконання судового рішення, та заперечення стягувача, дійшов висновку про недоведеність боржником наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, з посиланням на наявність у боржника як грошових коштів на рахунках, так і майна, на яке можливо звернути стягнення, а тому повторно відстрочувати виконання рішення у даній справі не вважав за можливе. Крім того, місцевим господарським судом було зауважено на тому, що Ухвалою ГСМК від 20.07.2015 по даній справі вже частково задовольнялась Заява боржника про відстрочення виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015, та було відстрочено виконання вказаного рішення до 31.12.2015.
Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, СТУПІНЬ ВИНИ ВІДПОВІДАЧА У ВИНИКНЕННІ СПОРУ, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Боржник ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», обґрунтовуючи доводи апеляційного оскарження, та, заперечуючи висновки місцевого господарського суду, наголошує на наступному.
«…Суд першої інстанції в оскаржуваній Ухвалі зазначив, що стягувач, заперечуючи проти відстрочення виконання судового рішення, стверджує, що боржник володіє як грошовими коштами, так і майном (зокрема, транспортні засоби, повітряні судна, морські судна), на яке можливо звернути стягнення, у зв'язку з чим відсутні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Такий висновок не відповідає обставинам справи, суперечить нормам чинного законодавства. Цей висновок суд першої інстанції побудував на підставі поданого позивачем заперечення від 08.02.2016 № 23 на Заяву про відстрочку виконання рішення.
Так, позивач вказує, що відповідач не повинен був задіювати свій персонал в межах Договору про спільну діяльність, моніторингу за функціонуванням систем енергозабезпечення, безперебійного постачання видобутого природного газу з самого родовища до газотранспортної системи України, зокрема Генічеського району Херсонської області. При цьому, позивач робить наголос на тому, що зазначені функції повинен здійснювати інша сторона Договору про спільну діяльність - ПрАТ «Пласт». Відповідач не заперечує, що ці функції покладені на ПрАТ "Пласт", однак, обов'язки щодо забезпечення належного контролю за діяльністю багатофункціонального технічного комплексу, що розміщено на газовому родовищі покладені саме на відповідача нормами чинного законодавства України.
Оператор газорозподільної системи зобов'язаний, зокрема вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом та не суперечать законодавству. (п.2, 7 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про ринок природного газу».
Оператори газорозподільних систем зобов'язанні забезпечити постійний моніторинг та контроль за використанням природного газу споживачами, приєднаними до газорозподільної системи, відповідно до договірних обсягів постачання природного газу та у встановленому законодавством порядку проводити заходи щодо припинення розподілу природного газу (абзац 1 пп. З п.2 Розділу II наказу Міністерство енергетики і вугільної промисловості України «Про затвердження Правил про безпеку постачання природного газу» від 02.11.2015 № 686.
Також в Заяві про надання відстрочки відповідач ДАТ «Чорноморнафтогаз» посилався на Наказ Міненерговугілля України від 26.11.2012 № 92 «Про затвердження Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам».
Цим нормативним актом покладено саме на ДАТ «Чорноморнафтогаз», як газодобувне підприємство надавати інформацію щодо обсягів добутого газу, обсягів його реалізації, тощо. Тому, окрім вказаних вище зобов'язань. відповідач повинен використовувати саме свій персонал працівників для виконання цих зобов'язань.»
Серед іншого, за своїм обґрунтуванням скарги, відповідач звертає увагу колегії суддів і на те, що «…Позивач в запереченнях наводить інформацію про наявність у ДАТ «Чорноморнафтогаз» транспортних та повітряних засобів, які згідно до інформаційних ресурсів останнє володіє та користується. Однак, ці транспортні та повітряні засоби під час анексії АР Крим були захоплені військовими формуваннями за участю російських військ та націоналізовані самопроголошеною владою Криму. І на сьогоднішній день перебувають на тимчасово окупованій території АР Крим, до материкової частини не були евакуйовані. В матеріалах справи перебувають копії Сертифікату № 2018 та Експертного висновку № 5668/05-5, видані Торгово-промисловою Палатою України, які підтверджують факт захоплення рухомого та нерухомого майна ДАТ «Чорноморнафтогаз», зокрема й транспортних засобів. Так, дійсно зазначенні транспортні засобі як і все майно, що в наслідок збройної анексії частини території України було захоплено відповідно до документів зарєстрованні за ДАТ «Чорноморнафтогаз», але не перебувають у фактичному володінні. Відтак, позивач, виклавши інформацію про те, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» користується транспортними засобами, під час розгляду справи у місцевому суді, не зміг доказами довести це твердження, а суд першої інстанції ці факти використав в мотивувальній частині Ухвали при відмові у відстрочці.
Така ситуація, як з транспортними і повітряними засобами, відбувається з морськими суднами. Позивач наводить дані Державного суднового реєстру України, які вказують про перелік морських суден, що належать ДАТ «Чорноморнафтогаз». Морські судна, що належать ДАТ «Чорноморнафтогаз», також були захоплені військовими формуваннями за участю російських військ та націоналізовані самопроголошеною владою Криму. І на сьогоднішній день перебувають на тимчасово окупованій території АР Крим, до материкової частини не були евакуйовані. При цьому, позивач помилково та безпідставно стверджує про їх передачу ДАТ «Чорноморнафтогаз» у фрахт іноземним компаніям і отримання доходів у іноземній валюті. ДАТ «Чорноморнафтогаз» докладає зусиль для повернення морських суден не тільки до України, а і під контроль підприємства».
Відповідач наголошує, що «…твердження позивача щодо основних витрат ДАТ «Чорноморнафтогаз», наведені у Звіті про результати здійснення закупівель за 2015 рік, які на його думку, не спрямовані на відновлення видобутку газу зі «Стрілкового» газового родовища, є такими, що суперечать обставинам справи. ДАТ «Чорноморнафтогаз» хоче звернути уваги на такі важливі моменти, по-перше, укладання договорів ще не є підтвердженням про наявність у боржника грошових коштів; по-друге, відповідач в заяві про надання відстрочки вказував не тільки про необхідність потреби в експлуатації газового родовища «Стрілкове», але й про необхідність вирішення інших проблемних ситуацій, які пов'язані з видобутком природного газу з газового родовища «Стрілкове».
Службою безпеки України встановлено, що газопостачання Генічеського району Херсонської області здійснюється за рахунок природного газу, що видобувається на Стрілковому газовому родовищі в районі коси Арабатська стрілка (копія листа Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки від 30.07.2015 № 9507 в матеріалах справи).
Видобутий на газовому родовищі «Стрілкове» природний газ дозволяє покрити потреби споживачів Генічеського району у літній період (Лист від 30.07.2015 № 9507).
Окрім вирішення поточних питань стосовно експлуатації технічного комплексу газового родовища, проблем щодо вироблення механізму повернення природного газу з тимчасово окупованій території до газотранспортної системи України, існує найважливіша ситуація щодо розміщення надлишків природного газу видобутого на газовому родовищі «Стрілкове» в літній період. Суть зазначеної проблеми щодо розміщення надлишків природного газу полягає в тому, що існуюча газотранспортна система/мережа Генічеського району спроектована за радянських часів з урахуванням забезпечення потреб цього району та не може функціонувати окремо від системи газопроводів, розташованих на території АР Крим (Лист від 30.07.2015 № 9507). До тимчасової окупації АР Крим в літній період надлишок видобутого газу направлявся в Глібовське газосховище, що розташоване на території АР Крим. На сьогодні АР Крим є тимчасово окупованою територією, а тому у разі не вироблення шляхів використання надлишків природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі в літній період, можливе перевантаження газової мережі та виникнення надзвичайних ситуацій (Лист від 30.07.2015 № 9507). Для розв'язання цієї проблеми та недопущення виникнення надзвичайних ситуацій в газотранспортній мережі України ДАТ «Чорноморнафтогаз» прикладає зусилля та вживає відповідних заходів.
Після розробки варіантів використання надлишків природного газу видобутку Стрілкового газового родовища в літній період, необхідно докласти зусилля, як фінансові, так організаційні, шляхом підготовки та направлення до державних органів щодо погодження відповідної документації, а згодом вжиття заходів щодо їх реалізації - побудова газопроводу/газового сховища, тощо. Між відповідачем та ТОВ «НВФ «Гера ЛТД» укладено Договір по створенню (передачі) науково-технічної продукції від 14.07.2015 № 106/15, згідно якого ТОВ «НВФ «Гера ЛТД» взяло на себе обов'язки щодо підготовки науково-технічної продукції «Уточнений проект промислової розробки Стрілкового газового родовища», за яким видобуток природного газу в 2016 році може досягти не менше 20 млн. м.
І саме головне, наголошує відповідач, питання щодо вироблення шляхів розроблення механізмів використання надлишків природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі в літній період перебуває на контролі Президента України та Ради національної безпеки та оборони України. До Заяви про відстрочку відповідачем додано копії Указу Президента України та Рішення Ради національної безпеки та оборони України. Укладені Договори діляться на 3 категорії: щодо діяльності самого підприємства - оренда приміщення, забезпечення оргтехнікою, послуги аудиторів; пов'язані з газовим родовищем «Стрілкове»; пов'язані щодо повернення активів під свій контроль».
З огляду на вищенаведене скаржник наголошує, що він намагається поновити та стабілізувати свою господарську діяльність, за результатами якої буде розраховуватись з боргами, здійснює всі дії щоб запобігти настанню економічних та екологічних збитків державі та навколишньому середовищу, повернути активи (морські судна) під свій контроль, забезпечити природнім газом фізичних та юридичних осіб Генічеського району Херсонської області. Боржник просить колегію суддів врахувати всі вищенаведені обставини та задовольнити Заяву про відстрочку виконання рішення по даній справі, чим надати можливість покращити та стабілізувати стан підприємства.
Колегія суддів приймає до уваги вищенаведені доводи боржника, крім того вважає зазначити і про таке.
17.03.2014 Верховною Радою Республіки Крим було прийнято Постанову "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим", в якій вказано, що власністю Республіки Крим є рухоме та нерухоме майно ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз", розташоване на території Республіки Крим.
Згідно зі ст.ст.1-3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Колегією суддів встановлено, що на час прийняття Рішення Господарським судом міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 та набрання ним законної сили, юридичною адресою відповідача була - Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1; відповідач-2 знаходився на території, яка на даний час є тимчасово окупованою; майно відповідача було націоналізовано самопроголошеною владою АР Крим та створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство "Чорноморнафтогаз".
Станом на теперішній час відповідач є діючим суб'єктом господарювання, не визнаний банкрутом, не знаходиться в процесі ліквідації або іншого способу припинення та провадить свою діяльність у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 26, оф. 505.
В матеріалах справи наявний Сертифікат №1404 від 05.11.2014р. Торгово-промислової палати України, в якому зазначено, що обставини, які мали місце на території Автономної Республіки Крим у період з лютого по березень 2014р., в тому числі, прийняття нелегітимною владою Автономної Республіки Крим постанови про визнання власністю республіки рухомого та нерухомого майна ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", унеможливили діяльність вказаного підприємства та виконання ним статутних завдань. Вказані обставини визнані Торгово-промисловою палатою України обставинами непереборної сили, які почались з 27.02.2014р. (т. 3 а/с 17).
При цьому, на підтвердження того, що в результаті подій на тимчасово окупованій території у ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" була відсутня можливість до сталого функціонування, заявником також представлено суду лист Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, що направлений для розгляду до Європейського суду з прав людини разом з доповненнями до міждержавної заяви "Україна проти Росії", в якому зазначено, що відповідача віднесено до переліку підприємств, майно яких було націоналізовано органами влади Російської Федерації. (т. 3 а/с 21).
Таким чином, неможливість відповідача розпоряджатися належним йому нерухомим майном, внаслідок вищевказаних подій, відноситься до обставин, що у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України ускладнюють виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція, щодо неможливості ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" розпоряджатися належним йому нерухомим майном, викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2015 р. у справі № 910/24836/14, від 22.12.2015 у справі № 910/8753/14.
Станом на теперішній час ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть суб'єкту господарювання в подальшому розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями.
На підтвердження зазначеного боржником було надано Протокол б/н від 04.02.2015 спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області, яку проведено за участі представників Генічеської районної державної адміністрації, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз".( т.3 а/с 26).
За наслідками проведення наради вирішено забезпечити ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" надійність експлуатації Стрілкового газородовища для постачання споживачам Генічеського району природного газу.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити і про те, що за період відстрочки виконання судового рішення по даній справі до 31.12.2015 за першою Заявою відповідача від 06.07.2015, ПАТом "ДАТ "Чорноморнафтогаз" вчинялись відповідні дії, які спрямовані на стабілізацію роботи державного підприємства з метою отримання доходу, оскільки тільки в разі отримання прибутку, відповідач зможе розрахуватись з боржником.
Колегією суддів взято до уваги, що надана відстрочка до 31.12.2015 була використана відповідачем для вирішення питань щодо експлуатації технічного комплексу газового родовища «Стрілкове», розробки варіантів використання надлишків природного газу, який видобуто в літній період та підготовки технічної документації щодо експлуатації газового родовища «Стрілкове», тощо. Вчинення названих дій відповідач підтверджує відповідними Договорами, які додано до Заяви від 26.01.2016, а саме: Договором про закупівлю послуг на виконання НДР від 10.08.2015 № 5, Договором від 14.07.2015 № 106/15, Договором про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14. (т. 4 а/с 22-25; 29-32).
Відтак, якщо товариство поверне контроль за захопленими родовищами, почне отримувати прибуток від продажу газу Стрілкового родовища та/або поверне частину втрачених активів, це дозволить стабілізувати його фінансове становище, що, в подальшому, дасть можливість розрахуватись з кредиторами. В свою чергу, примусові стягнення, накладення арештів на рахунки, звернення стягнення на майно можуть призвести то значного погіршення роботи товариства, в подальшому, його банкрутства.
Крім того, слід зазначити, що 03.11.2010 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", відповідно до п.1 якої до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать, в тому числі, підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема, диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах.
Відповідно до Постанови №83 від 03.03.2015 Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" відповідача ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" віднесено до категорії стратегічних підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Державою застосовуються всі можливі заходи для забезпечення діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на належному рівні, що фактично обумовлено забезпеченням підприємствами паливно-енергетичного комплексу життєво важливих суспільних інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень п.15 ч.1ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями ч.1 ст.41, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.115 ГПК України, п.п.1.3, 1.4 ст.1, ч.2 ст.2, абз.6 п.3.7 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені відповідачем в Заяві від 26.01.2016 про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочення виконання вказаного судового рішення до 01.09.2016, відстрочення на шість місяців виконання цього рішення не порушує принципів верховенства права, якими є юридична визначеність та розумність тривалості провадження.
Стосовно заперечень позивача, викладених у його Відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки не вважає такими, що спростовують наявність виняткових обставин та надання відстрочення виконання вказаного судового рішення. Наведенні заперечення позивача зводяться в основному до переліку та опису майна, яке обліковується за відповідачем, а саме краново-монтажне судно «Титан-2» (місцезнаходження Мексика), судно забезпечення «Артек» (місцезнаходження Бразилія), тощо, на які, за ствердженням позивача, може бути звернуто стягнення та як наслідок погашено борг. Однак, звернення стягнення на майно, не було предметом розгляду у даній справи по суті, а проведення звернення стягнення у виконавчому провадженні відбувається за вимогами Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити частково, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким Заяву про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 задовольнити частково та відстрочити виконання судового рішення по даній справі до 01.09.2016.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101 - 106, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/23142/14 скасувати.
Прийняти нове судове рішення у наступній редакції:
«Заяву відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відстрочку виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 задовольнити частково.
Відстрочити виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 №910/23142/14 до 01.09.2016».
Стягнути з позивача ТОВ "Укратоменерго" (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, 60; код ЄДРПОУ 32999544) на користь відповідача ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505; код ЄДРПОУ 00153117) 1378,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд оскарженої Ухвали.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 №910/23142/14 набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 №910/23142/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.
Матеріали справи №910/23142/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Т.В. Ільєнок
Судді С.Г. Рудченко
М.Г. Чорногуз