ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.2016
Справа №910/10456/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго»
до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія
«Енергомережа»
про стягнення 15 466 666,66 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача: Левченко О.В. - по дов. №01/53-828 від 04.05.2016р.
Від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» 15 466 666, 66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №б/н від 11..20115р. та договору про реструктуризацію боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016р. порушено провадження у справі №910/10456/16, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 29.06.2016 р. за участю представників сторін.
Відповідачем письмовий відзив на позов не подано, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 07.06.2016 не виконано.
29.06.2016р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
2) неподання витребуваних доказів;
3) необхідність витребування нових доказів;
4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
У зв'язку з тим, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог суду не виконав, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 18.07.2016р.
В судовому засіданні 18.07.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 04.07.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 18.07.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
11.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (надалі позивач) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» (надалі відповідач) було укладено договір про поворотну фінансову допомогу №б/н.
Відповідно до п. 1.1. договору позивач надає відповідачу кошти у розмірі, визначеному в п.2.1 договору, а отримувач зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.
Розмір поворотної фінансової допомоги за цим договором становить 16 000 000 грн. (п. 2.1 договору).
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору безвідсоткової фінансової допомоги та договору про реструктуризацію боргу не було повернуто надані позивачу грошові кошти в повному розмірі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору в розмірі 15 466 666,66 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1. договору сума визначена сторонами в розмірі 16 000 000 ,00 грн.
Як свідчать матеріали справи позивачем відповідачу було перераховано грошові кошти в сумі 16 000 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 12.06.2015р. по 17.06.2016р., належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.
Пунктом 4.2 договору визначено, що строк повернення фінансової допомоги 31.08.2015р.
18.02.2016р. між сторонами було укладено договір реструктуризації №б/н.
Відповідно до п. 1.1 договору відповідач визнав заборгованість станом на 01.02.2016р. в сумі 16 000 000 грн. згідно договору про поворотну фінансову допомогу №б/н від 11.06.2015р. та зобов'язався сплатити заборгованість у порядку та на умовах визначених цим договором.
В п. 2.1, 2.2 договору про реструктуризацію позивач надав відповідачу розстрочку в погашенні заборгованості в сумі 16 000 000 грн. строком на шістдесят місяців з наступним графіком погашення заборгованості: рівними частинами по 266 666, 76 грн. до 30 числа кожного місяця. Оплата здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в розділі 9 договору про реструктуризацію.
Згідно п.п. 3.1., 3.1.1. договору реструктуризації відповідач зобов'язаний самостійно та своєчасно проводити оплату, згідно графіка погашення заборгованості.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 533 333.34 грн., що підтверджується виписками від 15.03.2016р. та 13.04.2016р.
Згідно п. 2.1 договору реструктуризації відповідач повинен був сплатити наступний платіж в сумі 266 666,67 грн. 30.05.2016р.
В п.п.3.2,3.2.2 договору реструктуризації передбачено право позивач , за умови порушення відповідачем умов цього договору, звернутися до суду для стягнення усього залишку несплаченої реструктуризованого боргу за цим договором , який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумо., яка надійшла на рахунок позивача від боржника за цим договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів по договору про реструктуризацію повному обсязі та в передбачені договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем на час вирішення спору становить 15 466 666,66 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15 466 666,66 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача: при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» (01001, м. Київ. вул. Володимирська, 12, код ЄДРПОУ 32113410) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) 15 466 666 (п'ятнадцять мільйонів чотириста шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп. основного боргу, 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.07.2016р.
Суддя Т. Ю. Трофименко