ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 59041882

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2016 р.

Справа № 916/506/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 24.09.2015р.;

Від відповідача: : ОСОБА_3 за довіреністю №8 від 30.12.2015р.;

Від третьої особи: ОСОБА_4 за довіреністю №122/исх-гс від 10.06.2016р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Електромонтаж” до публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 міської ради про визнання недійсним договору підряду, –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Електромонтаж” (далі по тексту – ПАТ „Електромонтаж”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (далі по тексту – ПАТ „ЕК Одесаобленерго”) про визнання недійсним з моменту укладання договору підряду на реконструкцію трансформаторної підстанції і кабельних ліній від 15.03.2011р. № 02/15/03, укладеного між сторонами по справі.

Ухвалою від 22.06.2016р. господарським судом за клопотанням ПАТ „Електромонтаж” було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_5 міську раду.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість. Також, ПАТ „ЕК Одесаобленерго” заявою від 30.03.2016р. було заявлено клопотання про застосування інституту позовної давності до позовних вимог ПАТ „Електромонтаж” про визнання недійсним договору підряду.

Під час розгляду даної справи ОСОБА_5 міською радою власної правової позиції по суті спору висловлено не було, однак, дана особа наголошувала, що рішення по справі жодним чином не може вплинути на її права та обов’язки .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

15.03.2011р. між ПАТ „ЕК Одесаобленерго” (Замовник) та ПАТ „Електромонтаж” (Підрядник) було укладено договір підряду на реконструкцію трансформаторної підстанції і кабельних ліній від 15.03.2011р. № 02/15/03 (далі по тексту – оспорюваний договір), відповідно до п. 1.1. якого Підрядник, як переможець відкритих торгів, проведених ПАТ „ЕК Одесаобленерго”, зобов’язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації затвердженої Замовником виконати будівельно-монтажні роботи з реконструкції – обладнання ТП, КЛ – 0,4 кВ, а Замовник прийняти, належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 2.1 оспорюваного договору Підрядник зобов’язується приступити до виконання зобов’язань протягом семи днів з дати підписання договору, надання Замовником проектної документації в повному обсязі та перерахування авансу згідно з п. 4.1 договору.

Згідно п. п. 46-50 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” (з наступними змінами та доповненнями) проектна документація розробляється та затверджується відповідно до регіональних і місцевих правил забудови, державних будівельних норм та інших нормативних документів. Забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника. Передача некомплектної проектної документації, а також проектної документації, що не відповідає регіональним і місцевим правилам забудови, державним будівельним нормам та іншим нормативним документам, не дозволяється. У разі коли забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією здійснюється замовником, підрядник зобов'язаний до початку виконання робіт перевірити її комплектність та відповідність установленим вимогам. У разі виявлення невідповідності проектної документації установленим вимогам підрядник протягом визначеного договором підряду строку повідомляє про це замовника.

Умовами п. 5.5. договору сторонами було погоджено, що для виконання робіт за договором Замовник зобов’язується передати, а Підрядник – прийняти будівельний майданчик (фронт робіт) протягом 10-ти календарних днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 5.7 спірного договору Замовник зобов’язується передати підряднику два комплекти проектної документації протягом 10-ти календарних днів з дати укладання договору. Підрядник протягом 7 календарних днів після отримання проектної документації повинен перевірити її комплектність, відповідність установленим вимогам та надати свої зауваження.

При цьому, господарський суд зазначає, що умовами оспорюваного договору не передбачено обов’язку ПАТ „ЕК Одесаобленерго” з передачі позивачу по справі документів на підтвердження права користування земельною ділянкою, на якій позивач повинен був провести будівельні роботи.

В подальшому рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2012р. по справі №5011-58/112-2012, яке відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили, позов ПАТ „ЕК Одесаобленерго” до ПАТ „Електромонтаж” було задоволено, розірвано договір підряду на реконструкцію трансформаторної підстанції і кабельних ліній від 15.03.2011р. № 02/15/03, стягнуто з ПАТ „Електромонтаж” суму авансового платежу в розмірі 192 549,58 грн. та суму штрафу за порушення строків виконання робіт в сумі 96 274,79 грн.

Положеннями ч. 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищезазначеного, господарський суд доходить висновку, що при розгляді даної справи не потребують доказуванню обставини, встановлені рішенням господарського суду м. Києва по справі №5011-58/112-2012, яке набрало законної сили, оскільки вони стосується тих самих осіб.

Так, у рішенні від 11.04.2012р. по справі №5011-58/112-2012 господарський суд м. Києва дійшов висновку, що ПАТ „ЕК Одесаобленерго” виконало взяті на себе зобов’язання за договором в повному обсязі, на відміну від позивача, який відмовився підписувати акт приймання-передачі будівельного майданчику та не розпочав будівельні роботи.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2015р. позивач звернувся до ОСОБА_5 міської ради із клопотанням щодо надання інформації стосовно оформлення ПАТ „ЕК Одесаобленерго” правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою прибудинкової території за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 49/51, на якій позивач відповідно до п. 1.2 оспорюваного договору повинен був провести будівельні роботи.

Листом від 19.01.2016р. ПАТ „Електромонтаж” було повідомлено, що у Департаменті комунальної власності ОСОБА_5 міської ради відсутня інформація щодо оформлення права землекористування за вказаною адресою.

Так, відсутність права на користування земельною ділянкою, за переконанням позивача, свідчить про недійсність оспорюваного договору з моменту його укладення, оскільки відповідачем по справі не було дотримано вимог чинного законодавства, яке регулює порядок набуття прав на землю.

Разом з тим, позивач стверджує, що про порушення своїх прав він дізнався лише з листа Департаменту комунальної власності ОСОБА_5 міської ради від 19.01.2016р, що є підставою для поновлення процесуального строку для подання позову.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, господарський суд вважає за необхідне першочергово надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Абзацом 4 п. 2.1. Постанови Пленуму від 29 травня 2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, п. 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України); відчуження викраденого майна тощо.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (з наступними змінами і доповненнями) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: тримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Так, відповідно до ст. 31 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Порядок затвердження проектів будівництва встановлений Постановою Кабінету Міністрів від 11 травня 2011 р. № 560 „Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно п. 2.5 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ПАТ „Електромонтаж” зазначає, що позивачем було порушено вимоги земельного законодавства, яке регулює порядок набуття земельних ділянок у користування. Разом з тим, як зазначалось по тексту рішення вище, умовами оспорюваного договору не передбачено обов’язку відповідача надавати позивачеві правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а доводи позивача стосовно погодження сторонами такої умови не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Крім того, позивачем взагалі не було надано суду доказів на підтвердження факту звернення на адресу відповідача з цього приводу, жодного листування з даного питання між сторонами не велося.

Більш того, надання або ненадання стороною за правочином будь-яких документів, передбачених умовами договору стосується виключно виконання або невиконання умов укладеного між сторонами договору, що в будь-якому випадку не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги ПАТ „Електромонтаж” до ПАТ „ЕК Одесаобленерго” про визнання недійсним з моменту укладання договору підряду на реконструкцію трансформаторної підстанції і кабельних ліній від 15.03.2011р. № 02/15/03, укладеного між сторонами по справі, у зв’язку з відсутністю обов’язку відповідача відповідно до оспорюваного договору надавати будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку, наявні в матеріалах справи докази та положення чинного законодавства, задоволенню не підлягають

При цьому, враховуючи клопотання відповідача про застосування інституту позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Рішенням від 11.04.2012р. по справі №5011-58/112-2012 господарський суд м. Києва встановив, що ПАТ „Електромонтаж”, аргументуючи тривалість прострочення зобов’язання за спірним договором, посилалось на відсутність письмового повідомлення про узгодження проектної документації з органами місцевого самоврядування. Разом з тим, згідно розписки від 13.07.2011р. ПАТ „ЕК Одесаобленерго” усунуло зауваження ПАТ „Електромонтаж” та передало проектно-технічну документацію.

На підставі вищевикладеного, господарський суд доходить висновку, саме з цієї дати 13.07.2011р. позивач мав можливість звернутися до відповідача як замовника будівництва з приводу невідповідності проектно-технічної документації, оскільки відповідно до п. 50 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” підрядник зобов'язаний до початку виконання робіт перевірити комплектність проектно-технічної документації та її відповідність установленим вимогам за умови, що забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією здійснюється замовником. Можливість звернення підрядника із зауваженнями до проектно-технічної документації передбачена п. 5.7 оспорюваного договору.

З огляду викладене, та беручи до уваги обов’язок підрядника перевірити проектно-технічну документацію на відповідність установленим вимогам, господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності зауважень з боку ПАТ „Електромонтаж” з приводу отриманої ним проектно-технічної документації.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 21.11.2012р. у справі № 6-101 цс 12, який відповідно до ст. 111-28 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, щодо застосування судом позовної давності зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме строк з 13.07.2011р. по 13.07.2014р., що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України має наслідком відмову у позові.

При цьому, господарський суд звертає увагу позивача, що п. 2.2.2 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що судовий збір при поданні заяви про визнання договору (правочину) недійсним сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру відповідно до ст. 4 Закону України „Про судовий збір” від 8 липня 2011 року № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями) – 1378 грн., якщо таку заяву подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України.

Так, позивачем згідно квитанції № 14545572-1 від 12.04.2016р. було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 3 435,74 грн. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, відповідно до ст. ст. 202-204, 215, 261, 267, 875 ЦК України, ст. ст. ст. 26, 27, 31, 39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” позов публічного акціонерного товариства „Електромонтаж” до публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” про визнання недійсним з моменту укладання договору підряду на реконструкцію трансформаторної підстанції і кабельних ліній від 15.03.2011р. № 02/15/03 задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв’язку із відмовою у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 82-8, 111-28 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.07.2016р.

Суддя С.П. Желєзна