ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 58735653

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2016 р.

Справа № 916/929/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”

про стягнення 146372,81 грн.

Суддя Найфлейш В.Д.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-182 від 15.07.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №13/24-2 від 11.01.2016р.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” про стягнення 146372,81 грн., з яких 71101,61 грн. – 3% річних, 75271,61 грн. – інфляційних втрат за договором № 4002/15-БО-23 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014р. за поставку газу протягом січня - грудня 2015р., посилаючись на норми ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

07.06.2016р. до господарського суду Одеської області відповідачем надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ПАТ „Одеська ТЕЦ” погоджується з розрахунками позивача та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений про час та дату судових засідань належним чином, правом на відзив у порядку ст. 59 ГПК України не скористався, а також визнання позовних вимог письмовими поясненнями від 07.06.2016р., суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

29.06.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:

27.11.2014р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (продавець та ПАТ „Одеська ТЕЦ” (покупець) було укладено договір № 4002/15-БО-23 купівлі-продажу природного газу (далі – договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установаим та організаціями.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом прийому-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

П. 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

П. 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. позивач протягом січня-грудня 2015р. поставив відповідачу імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” для власних потреб на загальну суму 146372,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 1 від 31.01.2015р., № 6 від 28.02.2015р., № 13 від 31.03.2015р., № 18 від 30.04.2015р., №б/н від 31.10.2015р., №б/н від 30.11.2015р., №б/н від 31.12.2015р.

Відповідач оплатив поставлений газ повністю, а тому заборгованість за договором № 4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. відсутня, що підтверджується наданим позивачем реєстром платіжних доручень та не спростовано відповідачем у ході судових засідань.

Враховуючи прострочення строків оплати, передбачених п. 6.1. договору, позивачем було нараховано 3% річних - 71101,61 грн., інфляційні втрати – 75271,61 грн.

Відповідачем надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ПАТ „Одеська ТЕЦ” погоджується з розрахунками позивача та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в Господарському кодексі України (далі – ГК України). Так, відповідно ст. 193 ГК України вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Докази, надані позивачем на підтвердження викладених у позові обставин свідчать про те, що вказані обставини мали місце.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 71101,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 75271,61 грн., суд вважає його вірним, стягнення вищезазначеної суми заборгованості з відповідача обґрунтованим.

Положеннями ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторона посилається, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим з ПАТ „Одеська ТЕЦ” на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” підлягає стягненню три відсотки річних у розмірі 71101,61 грн., індекс інфляції в розмірі 75271,61 грн.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 71101 (сімдесят одна тисяча сто одна) грн. 61 коп. – три відсотки річних, 75271 (сімдесят п’ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 61 коп. – інфляційні втрати., 2195 (дві тисячі сто дев’яносто п’ять) грн. 59 коп. – витрати по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене у порядку, встановленому ст. 91 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 02 липня 2016 р.

Суддя В.Д. Найфлейш

Ухвала № 88277272

Відкрити повний перегляд

УХВАЛА

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/929/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019

та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 146372,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019, залишеною без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") про видачу дубліката виконавчого документу в порядку п.19.4 прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) по справі № 916/929/16. Видано дублікат наказу господарського суду Одеської області від 13.07.2016 по справі

№ 916/929/16 в порядку п.19.4 прикінцевих положень ГПК України.

20.02.2020 Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" (далі - АТ "Одеська ТЕЦ") звернулося через Південно-Західний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 916/929/16, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження, скасувати вище вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про видачу дублікату виконавчого документа відмовити у повному обсязі.

На підставі п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, супровідним листом № 916/929/16/7/2020 від 21.02.2020 Південно-Західний апеляційний господарський суд направив вказану касаційну скаргу разом з матеріалами оскарження ухвали у справі № 916/929/16 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/929/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.03.2020.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 ГПК України скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 916/929/16 є те, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було невірно застосовано та не враховано норми права у подібних правовідносинах, по яким викладено висновок у постановах Верховного Суду, а саме: судами попередніх інстанцій, при ухвалені оскаржуваних рішень не було враховано правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду у справах №916/215/15-г, №5023/1702/12 та 2-3756/09. При цьому, за твердженням скаржника, постанов про відступлення від вказаного висновку Верховного Суду не було.

Таким чином, касаційна скарга відповідає вимогам щодо її форми та змісту згідно вимог ст. 290 ГПК України однак подана 20.02.2020 з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, визначеного ч.1 ст. 288 ГПК України, оскільки повний текст оскаржуваної постанови складено 27.01.2020, то вказаний строк закінчився 17.02.2020 включно.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржником зазначено отримання копії оскаржуваної постанови 04.02.2020, надано відповідні докази.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Частиною 2 статті 288 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Враховуючи викладене та звернення скаржника в межах двадцяти днів з дня отримання оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про поважність наведених скаржником підстав пропуску строку на касаційне оскарження та можливість його поновлення.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287-291 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга відповідає вимогам ГПК України, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч. 1 ст. 294 ГПК України, наявні підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Керуючись п.19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення", ст. ст. 119, 234, 235, 288, 290, 294, 295 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" та поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 916/929/16.

2. Відкрити касаційне провадження у справі № 916/929/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020.

3. Призначити до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на 22 квітня 2020 року о 12:15 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

4. Встановити строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 8 квітня 2020 року.

5. Витребувати з Господарського суду Одеської області / Південно-Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/929/16 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення 146372,81 грн, з оригіналами оскаржуваних рішень.

6. Звернути увагу учасників справи на встановлення на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 по 03.04.2020 та заяву Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 на офіційному вебсайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua) щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді Н.Г. Ткаченко

К.М. Огороднік