ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
17 березня 2016 року
справа № 808/7285/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В. ,
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року по справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» до Запорізької обласної державної адміністрації, треті особи: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-М» про скасування розпорядження, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2015 року Селянське (фермерське) господарство «Лещенко В.М.» (далі - СФГ Лещенко) звернулось до суду з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації про скасування розпорядження відповідача № 201 від 09.06.2015 року «Про скасування розпоряджень голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015 року №98 та №№101, 102» в частині скасування розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015 року № 102.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СФГ «Лещенко В.М.» звернулось до Вільнянської РДА із заявою від 02.03.2015р. №64 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою з відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв). До заяви надані документи, якими підтверджується оплата за фактичні використання землі.
Розпорядженням голови Вільнянської РДА від 26.03.2015р. №102 наданий дозвіл СФГ «Лещенко В.М.» на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) за контуром поля №327 площею 68га (сіножаті), за контуром поля №82 площею 32 га (багаторічні насадження), розташованих на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для подальшої передачі в оренду.
Крім того, розпорядженнями Вільнянської РДА від 26.03.2015р. №98 та №101, наданий дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Агрофірма «Славутич», ФГ «Світанок-2005».
25 травня 2015 року ТОВ «Агрос-М» звернулось до відповідача зі скаргою №08-2015 на розпорядження Вільнянської РДА від 26.03.2015р. №№98, 101, 102.
Розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації від 09.06.2015р. №201 Скасувано розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015р. №№ 98, 101, 102».
Позивач не погодився із розпорядженням відповідача в частині скасування розпорядження Вільнянської РДА від 26.03.2015р. №102, що й стало підставою для звернення до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження відповідача № 201 від 09.06.2015 року «Про скасування розпоряджень голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015 року №98 та №№101, 102» в частині скасування розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015 року № 102 є правомірним та винесене в межах повноважень наданих законом. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю районних державних адміністрацій. Відповідно до ч. 3 ст. 33 цього Закону голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду У країни, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до ч.3 ст. 43 зазначеного Закону, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка відноситься до невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв).
Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (ст.17 ЗК України).
Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Згідно із приписами ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
З аналізу наведених норм права вбачається, що чинним законодавством передбачена необхідність розроблення проектів землеустрою щодо земель державної чи комунальної власності. В свою чергу, земельна ділянка, на яку претендує позивач відноситься до земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв).
Статтею 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», визначено, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом. У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Оскільки, для надання в оренду невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) законодавством не встановлена можливість розроблення окремого проекту землеустрою щодо відведення таких ділянок, а за приписами Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено складення проекту в процесі розпаювання тільки при розробленні і затвердженні проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в цілому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прийнявши розпорядження від 26.03.2015 №102 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою селянському (фермерському) господарству "Лещенко В.М." Вільнянської РДА діяла всупереч норм чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015 року № 102 є індивідуальним актом застосування норм права, є виконаним в силу факту його прийняття, вичерпав свою дію одночасно з прийняттям, а тому не може бути скасованим, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009, на яке також посилається апелянт, судом встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Зазначеним рішенням також встановлено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Разом з тим, Запорізькою обласною державною адміністрацією було скасовано не власне розпорядження, а розпорядження нижчестоящої адміністрації, а тому зазначене рішення Конституційного Суду України не охоплює правовідносини які є предметом розгляду даної справи.
Крім того, розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015 № 102 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою селянському (фермерському) господарству «Лещенко В.М.», надано строк для виготовлення проекту землеустрою, протягом одного року з дня видання розпорядження. Протягом цього строку, розпорядження зберігає свою чинність, і його дія фактично вичерпується після подання на затвердження до райдержадмінстрації виготовленого проекту землеустрою.
Таким чином, розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 26.03.2015 № 102 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою селянському (фермерському) господарству «Лещенко В.М.» не можна вважати таким, що вичерпало свою дію в момент його видання, оскільки його виконання полягало не тільки в наданні дозволу на виготовлення проекту, а і в виготовленні проекту у встановлений в розпорядженні термін.
Також, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що оскаржуване розпорядження є неправомірним у зв'язку з відсутністю в ньому посилань на те які саме норми права було порушено, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 201 від 09.06.2015р. надана пояснювальна записка на 3-х аркушах, у якій зазначено обґрунтування необхідності видання розпорядження, мета і шляхи досягнення, правові аспекти тощо.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного розпорядження та відсутність підстав для його скасування.
Що стосується посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судом першої інстанції прийнято правильне по суті рішення, незалучення до участі у справі третіх осіб та не об'єднання справ в одне провадження не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги , виходячи з норм ч. 2 ст. 200 КАС, згідно яких не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року - залишити без зміні.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 24 березня 2016 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова