ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2016 р.
Справа № 916/16/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк"
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 58667,22грн.
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №4026-К-О від 29.09.2015р.
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 01.10.2015р.
В судовому засіданні 04.03.2016р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №4026-К-О від 29.09.2015р.
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 01.10.2015р.
Суть спору: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" 21243,77грн. заборгованості по кредиту, 16206,64грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.10.2013р. по 07.12.2015р., 17770,86грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 09.01.2013р. по 07.12.2015р., 3445,95грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 01.10.2013р. по 07.12.2015р.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав письмові пояснення від 23.02.2016р. за вх.№4543/16, в їх обґрунтування зазначає, що 14.06.2011р. ФОП ОСОБА_1 подала до банку заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєдналась до „Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 14.06.2011р. та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору. Так, відповідно до вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено та врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послуг". Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 21900грн., однак, останній його не повернув, проценти за його користування та комісію не сплатив.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 02.02.2016р. за вх.№2458/16, де вказує, що позивач не довів суду укладення між сторонами спору кредитного договору у письмовій формі, не надав доказів отримання відповідачем кредиту. Відповідач зазначає, що не укладав з позивачем угоду про одержання та застосування електронно-цифрового підпису, з підстав чого вважає недоведеними позовні вимоги банку та просить у їх задоволенні відмовити.
01.03.2016р. відповідач подав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за наявними в ній доказами та відмовити позивачу у позові внаслідок того, що останній не підтвердив доказово обставини, на які посилається у позові.
Клопотання сторін від 02.02.2016р. за вх.№2466/16, від 16.02.2016р. за вх.№3768/16, від 01.03.2016р. за вх.№5321/16 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.
У судовому засіданні 01.03.2016р. у відповідності до ст.77 ГПК України, за умови присутності представників сторін, оголошувалась перерва до 04.03.2016р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:
26.01.2010р.між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття поточного рахунку у формі відповідної підписаної відповідачем заяви, згідно з яким їй було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 та картковий рахунок НОМЕР_2
Також, 26.01.2010р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку на комплексне обслуговування, де сторони обумовили наступні банківській послуги, які банк надає клієнту: відкриття рахунку, розрахунково-касове обслуговування, дистанційне керування рахунком, користування рахунком за допомогою мобільного зв'язку, корпоративні платіжні картки, розміщення грошових коштів на депозитному рахунку. Та за відповідним підписаним сторонами актом відповідачу було банком передано картку, а також складено картку зі зразками підписів, яку датовано 26.01.2009р.
Так, на підтвердження укладення кредитного договору між сторонами спору позивач надав роздруківку електронної заяви від 14.06.2011р., яка не містить підпису позичальника. На заяві вказано, що її підписано електронно-цифровим підписом у системі інтеренет-клієнт-банкінгу у Приват 24. При цьому, доказів укладення договору та видачі відповідачу електронно-цифрового підпису у системі інтеренет-клієнт-банкінгу у Приват 24 позивач до матеріалів справи не надав.
Із наданої позивачем виписки по поточному рахунку відповідача НОМЕР_1 за період з 26.03.2013р. по 07.12.2015р. вбачається, що за рахунок, коштів, що надходили на рахунок, погашалися частково тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, пеня та комісія. Також, позивач подав до справи банківські виписки по рахункам відповідача за період з 14.06.2011р. по 31.10.2014р.: поточному, рахунку прострочених відсотків, комісії та пені.
Відповідно до п.3.2.1.1.8. «Умов та правил надання банківських послуг», розміщених в мережі Інтернет на сайті www/privatbank.ua, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).
За положеннями п.3.2.1.1.1.16. «Умов та правил надання банківських послуг» при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідач подав до справи повідомлення про початок досудового розслідування від 17.04.2013р., із якого вбачається, що СВ Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області розпочато досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 проте, що у грудні 2012р. її чоловік ОСОБА_4 без її відома зняв з її кредитної картки у банку «Приват» гроші в сумі 22500грн.
Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заявленого позивачем позову про стягнення 21243,77грн. заборгованості по кредиту, 16206,64грн. заборгованості по процентам за користування кредитом з 01.10.2013р. по 07.12.2015р., 3445,95грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 01.10.2013р. по 07.12.2015р. з врахуванням наступних положень чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Положення ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України передбачають, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За положеннями ст.3 Закону України «Про електронно-цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Отже, сукупний аналіз вищенаведених положень законодавства вказує на те, що є обов'язковим укладання договору кредиту у письмовій формі, якою може бути укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Так, «Умовами та правилами надання банківських послуг» (п.п.3.2.1.1.8., 3.2.1.1.1.16.), який за своєю суттю є договором приєднання, банк передбачив укладення договору кредиту з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі.
Однак, на доведення своєї позиції щодо укладення із відповідачем кредитного договору у формі підписання заяви або приєднання до Умов та правил в електронному вигляді, позивач до матеріалів справи не надав належних доказів. Так, відсутня власне заява про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 14.06.2011р. із підписом відповідача, відсутні докази укладення між сторонами спору угоди щодо надання відповідачу доступу до системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк. Таким чином, відсутні докази отримання відповідачем кредиту на договірній основі. Між тим, правовою підставою позову банку є саме надання відповідачу кредиту на умовах договору, укладеного відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг», тоді як позивачем не доведено суду підставність користування відповідачем кредитними коштами банку.
З огляду на те, що зміна підстав позову є прерогативою позивача та не належить до процесуальної компетенції суду, тоді як, суд не вбачає підстав для користування відповідачем кредитними коштами на умовах договору, оскільки такий, навіть, у спрощений спосіб не укладався, з врахуванням чого позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 21243,77грн., нарахованих на основну заборгованість відсотків в сумі 16206,64грн. за період з 01.10.2013р. по 07.12.2015р., 3445,95грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 01.10.2013р. по 07.12.2015р., задоволенню судом не підлягають.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17770,86грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 09.01.2013р. по 07.12.2015р.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Так, оскільки судом встановлено, що у відповідача відсутній перед позивачем основний борг по кредиту та відсоткам, не підлягають судом задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення пені, як такої, що ґрунтується на вимозі про наявність основної заборгованості та прострочення її оплати.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ПАТ „КБ „ПриватБанк" є недоведеним та необґрунтованими, суд відмовляє у їх задоволенні в повній мірі.
Згідно ст.49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1827грн. відноситься за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 09 березня 2016 р.
Суддя І.А. Малярчук