ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 56306264

Озвучення тимчасово недоступне

[image: ]

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

____________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"09" березня 2016 р. Справа № 906/205/16

Суддя господарського суду Житомирської області Лозинська І.В. ,

розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом:

Приватного підприємства "Вікторія" (с. Клітчин, Житомирський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" (с. Левків, Житомирського району, Житомирської області)

про стягнення 133810,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Вікторія" подано до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левків-Агро" 133810,12 грн, з яких 116142,42 грн інфляційні та 176667,70 грн 3% річних.

Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам ГПК України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви, з'ясовано, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Приписами п. 3 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості додатків долучена квитанція №42/46 від 16.01.2013 на суму 2703,00 грн, яку останній просить зарахувати в рахунок оплати судового збору в сумі 2007,00 грн.

За допомогою електронної системи: "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" судом встановлено, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.01.2013 про відмову у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, (вх. №906/77/13), якою, серед іншого, повернуто Приватному підприємству "Вікторія" судовий збір, сплачений згідно з квитанцією №42/46 від 16.01.2013 в сумі 2703,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 24.02.2016 у задоволенні заяви ПП "Вікторія" від 18.02.2014, вих. №24 про поновлення пропущеного строку для подання ухвали господарського суду Житомирської області від 18.01.2013 по справі №14/906/7/13-П до Управління Державного казначейства України у м. .Житомирі, відмовлено.

Таким чином, заявник не скористався своїм правом для пред'явлення ухвали господарського суду Житомирської області до виконання.

За таких обставин, квитанція №42/46 від 16.01.2013 на суму 2703,00 грн не може бути прийнята судом як доказ сплати судового збору, який має відповідати вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Так, за п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, позивач мав час протягом одного року звернутися в органи державної Казначейської служби, щодо повернення судового збору.

Оскільки останній не скористався цим правом, кошти по сплаті судового збору були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, використання яких в разі пропущення строку щодо їх повернення, для подання нової позовної заяви, законом не передбачено.

Крім того, як роз'яснено в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

В квитанції №42/46 від 16.01.2013 на суму 2703,00 грн, не зазначено відомості в графі призначення платежу, за яку саме позовну заяву оплачується судовий збір.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, позивачем не додано належних доказів слати судового збору, що згідно з п. 4 ч.1 ст.63 ГПК України, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

За таких обставин провадження у справі не може бути порушено, а позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 4, ч. 1, ст. 63 ГПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.

Додаток на 9 аркушах, в тому числі, квитанція № 42/46 від16.01.2013.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрук.

1 - в наряд

2 - позивачу