ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 53111531

Озвучення тимчасово недоступне

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, [email protected]

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 листопада 2015 р. № 820/7112/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної державної адміністрації, третя особа: Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 324-к від 25.05.2015 року про його звільнення;

- поновити його на посаді директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації з 26.05.2015 року;

- стягнути з Харківської обласної державної адміністрації на його користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу з 26.05.2015 року.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що оскаржуване розпорядження є неправомірним, чим були порушені його права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти позову заперечувала в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на законність оскаржуваного розпорядження.

Третя особа, яка належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибула, про причини неприбуття не повідомила, надавши пояснення у справі щодо правомірності оскаржуваного розпорядження.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності зазначеної особи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до вимог ст. 128 КАСУ.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації з 27 травня 2014 року, на яку був призначений у відповідності до розпорядження Харківської обласної державної адміністрації №413-К від 27 травня 2014 року.

27 травня 2015 року позивачу стало відомо, що він звільнений із займаної посади з 26 травня 2015 року на підставі розпорядження № 324-к від 25 травня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1", підписаного заступником голови Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_4, отримавши копію розпорядження, при цьому на другому примірнику даного розпорядження (екземпляр Харківської ОДА) позивач зазначив, що вважає розпорядження незаконним та таким, що суттєво порушує його права, що ОСОБА_5 державного службовця ніяким чином не порушував, що з даним розпорядженням категорично не згодний і вважає своє звільнення незаконним.

Також, 27 травня 2015 року позивач отримав трудову книжку, в яку на підставі оскаржуваного розпорядження було внесено запис такого змісту: "Звільнений з посади та припинена державна служба за порушення ОСОБА_5 державного службовця у зв'язку з несумлінним виконанням своїх службових обов'язків, незабезпеченням ефективної роботи та виконання завдань, покладених на Департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, що дискредитує Харківську обласну державну адміністрацію та унеможливлює подальше проходження державної служби, пункт 6 частини першої, статті 30 Закону України "Про державну службу".

З наведеним суд не погоджується та при вирішенні даного спору враховує наступні обставини та нормативні положення.

Як свідчать докази у справі, у оскаржуваному розпорядженні зазначена наступна інформація: "Ураховуючи результати перевірки діяльності Харківської обласної державної адміністрації, районних державних адміністрацій Харківської області щодо організації виконання завдань, визначених актами і дорученнями Президента України, а також щодо взаємодії зазначених адміністрацій з територіальними органами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади стосовно виконання завдань, визначених актами і дорученнями Президента України, проведеної Головним контрольним департаментом Адміністрації Президента України у період з 23 лютого по 06 березня 2015 року, відповідно до статей 3, 5, 10, 14, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", керуючись статтями 6, 11, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", звільнити ОСОБА_1 із займаної посади директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та припинити державну службу 26 травня 2015 року за порушення ОСОБА_5 державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу") у зв'язку з несумлінним виконанням ним своїх службових обов'язків, незабезпеченням ефективної роботи та виконання завдань, покладених на Департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, що дискредитує Харківську обласну державну адміністрацію та унеможливлює подальше проходження ним державної служби, із виплатою грошової компенсації за 33 календарні дні невикористаної щорічної відпустки".

Звільненню позивача передувало наступне.

30 квітня 2015 року позивача викликав до свого кабінету заступник голови Харківської ОДА ОСОБА_4 та запропонував надрукований текст пояснювальної записки, складеної позивачем на ім'я голови Харківської ОДА ОСОБА_6, вказана записка містила наступний текст: "Питання, по суті яких надаються пояснення:

1. Які заходи були вжиті директором Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, спрямовані на розроблення та виконання регіональних іннноваційно-інвестиційиих та інших програм і прогнозів розвитку галузей агропромислового виробництва?

2. Які заходи були вжиті директором Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, спрямовані на забезпечення сталого розвитку агропромислового ринку, зокрема сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, аграрних бірж, аукціонів живої худоби та птиці, оптових продовольчих і плодоовочевих ринків?

3. Яким чином Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації здійснюється аналіз стану та перспектив розвитку харчової і переробної промисловості в регіоні, кон'юнктури аграрного та продовольчого ринку?

4. Які заходи були вжиті директором Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, спрямовані на залучення інвестицій у розвиток сільського господарства, у тому числі для технічного переоснащення агропромислового комплексу регіону?

5. Які заходи були вжиті директором Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, направлені на участь Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації у формуванні і забезпеченні реалізації державної аграрної політики, спрямованої на розвиток агропромислового комплексу та гарантування продовольчої безпеки держави, організацію продовольчого ринку?"

Дані питання обумовлені були перевіркою, проведеною Головним контрольним департаментом Адміністрації Президента України у період з 22 лютого по 06 березня 2015 року стосовно відповідача.

У зв"язку із зазначеним вище, ОСОБА_4 запропонував позивачу негайно надати письмові відповіді - пояснення на вказані питання, у відповідь на що ОСОБА_1 зазначив, що готовий надати письмові пояснення після ознайомлення з актом перевірки та пояснив, що ті питання, які він висунув посилаючись на акт перевірки, є дуже змістовними і потребують певного часу для їх вивчення і підготовки відповіді по кожному з них.

Після чого, у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я позивач зазначив, що в змозі на даний час дати пояснення у зв'язку із відсутністю широкого переліку документів, на які потрібно послатися, а також поганим самопочуттям.

При судовому розгляді встановлено, що вищезазначене було сприйнято як відмову позивача від надання пояснень, про що було 30 квітня 2015 року складено акт ОСОБА_4 та двома співробітниками відповідача.

Також, 30.04.2015 року ОСОБА_4 написав службову записку на ім'я голови Харківської ОДА ОСОБА_6 "Щодо незадовільного рівня роботи директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_1В.", в якій було зазначено, що комісія вважає незадовільною роботу директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 та пропонує звільнити його із займаної посади".

При цьому суд звертає увагу, що у вказаній службовій записці відсутні відомості, яка саме комісія зробила такий висновок та у якому документі цей висновок відображено та з якого приводу і з яких підстав він зроблений, оскільки позивача з таким висновком комісії ніхто не ознайомлював, що знайшло своє підтвердження в повідомленні від 09.09.2015 року за №250/533, яке підписано старшим інспектором сектора режимно-секретної роботи апарату обласної державної адміністрації ОСОБА_7

Щодо посилання відповідної сторони на ту обставину, що зазначений Акт вивчення діяльності Харківської обласної державної адміністрації, районних державних адміністрацій Харківської області щодо організації виконання завдань, визначених актами і дорученнями Президента України, а також щодо взаємодії зазначених адміністрацій з територіальними органами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади стосовно виконання завдань, визначених актами і дорученнями Президента України від 19.04.2015 року інв. № 344т мав гриф "Секретно", а тому не підлягав доведенню до відома широкому кругу осіб, в тому числі і позивачу, з чим суд не погоджується, оскільки даний акт містив висновки, які стали підставою для звільнення позивача, а тому стосувався його особистих прав, свобод та інтересів і підлягав до ознайомлення ОСОБА_1, окрім того, заборони до цього не було, оскільки у позивача мався допуск до державної таємниці, згідно до розпорядження Управління Служби безпеки України в Харківській області від 01.08.2014 року № 72-д на строк дії до 02.12.2015 року.

Також, суд звертає увагу на положення ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністраці", де передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань. В оскаржуваному розпорядженні та в інших документах відповідачем не доведено персональну відповідальність позивача за ті недоліки, які стали причиною його звільнення.

Згідно з ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку (1374-99-п), що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", саме: голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації.

У відповідності до п. 7 Положення про Департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації, яке затверджено розпорядженням голови обласної державної адміністрації 22 березня 2013 року № 104, Департамент очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації за поданням заступника голови обласної державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків і за погодженням з Міністерством аграрної політики та продовольства України в установленому законодавством порядку.

Так, при звільненні позивача вищевказані вимоги чинного законодавства та Положення про Департамент були порушені, бо ОСОБА_4 не мав достатнього обсягу повноважень щодо звільнення позивача, а від так, звільнення останнього було проведено всупереч установленому законодавством порядку.

Також, суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 були порушені вимоги щодо погодження звільнення, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року № 1374 "Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій" (надалі за текстом - Порядок № 1374).

У відповідності до п. 4 вищевказаного Порядку у пропозиції щодо звільнення керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації обґрунтовується причина звільнення. До зазначеної пропозиції додаються копії заяви про звільнення, акта службового розслідування, медичної довідки або інших документів, що стосуються підстав звільнення.

Так, звільнення позивача відбулося безпідставно та необгрунтовано, оскільки пропозиція відповідача щодо звільнення ОСОБА_8 не була достатньо аргументована і підкріплена документами, що стосуються підстав звільнення.

Однак, Міністерство аграрної політики та продовольства України всупереч цьому видало документ - "Погодження звільнення" від 20 травня 2015 року № 37-25-4-11/7745, на що суд зазначає наступне.

Так, Міністерство аграрної політики та продовольства України у порушення вимог Порядку № 1374 при виданні Погодження звільнення не пересвідчилося у наявності порушень присяги державного службовця та вимог законодавства з боку позивача, не ініціювало проведення службового розслідування для підтвердження чи спростування факту таких порушень. Крім того, у Погодженні про звільнення не вказана ні одна підстава надання такого погодження, не зазначено нічого про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства і присяги державного службовця. Тому, суд не може погодитися, що вказане погодження щодо звільнення позивача є законним та обгрунтованим.

У відповідності до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Суд зазначає, що всупереч даним приписам закону, в день звільнення ОСОБА_1 - 26 травня 2015 року він не був попереджений про звільнення, не ознайомлений із оскаржуваним розпорядженням від 25 травня 2015 року та йому не була видана трудова книжка і не був проведений розрахунок.

Вранці 27 травня 2015 р., коли позивач прийшов на роботу, його повідомили із відділу кадрів, що він звільнений учорашнім числом і запропонували забрати трудову книжку.

Тобто, із оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_8 був ознайомлений лише 27 травня 2015 року.

Так, у розпорядженні зазначено, що позивач звільнений відповідно до статей 3, 5, 10, 14, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу".

Пунктом 2 частини ї статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є Закон України "Про державну службу", який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті (далі - Закон №3723-ХП).

Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основні принципи державної служби визначені статтею 3 Закону №3723-ХІІ.

Так, державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Відповідно до ст. 5 Закону №3723-XII, яка встановлює правила етики поведінки державного службовця, державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Обов'язки державних службовців встановлені статтею 10 Закону, до яких, зокрема, належить: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також, іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Суд зазначає, що у своїй роботі позивач дотримувався вищезазначених принципів та правил, відповідачем зворотне не доведено, ані розпорядження, ні будь-які інші документи не містять підтвердження порушення позивачем принципів державної служби та правил етики поведінки державного службовця.

Як свідчать докази у справі, у своїй службовій записці від 30 квітня 2015 року на ім'я голови Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 заступник голови Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 запропонував звільнити ОСОБА_8 з таких підстав: " 1.Робота Харківської області щодо забезпечення сталого розвитку аграрного комплексу здійснювалася незадовільно, обласної програми розвитку агропромислового розвитку не розроблялося, заходи чотирьох програм не виконувалися, за винятком часткового виконання заходів Програми індивідуального будівництва на селі "Власний дім". 2. Посадовими особами Харківської обласної державної адміністрації не повною мірою вживалися заходи щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку, зокрема сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, незадовільно вирішується питання щодо забезпечення збереження вирощеного врожаю зернових, овочів та фруктів. 3. Останніми роками спостерігається зменшення на 7,9 - 10,4% залучених у сільське господарство області капітальних інвестицій, а обсяг прямих іноземних інвестицій у 2014 році порівняно з 2012 роком скоротився на 38%. Наявні проблеми та недоліки призвели до погіршення стану продовольчої безпеки регіону, за окремим видами продовольчих товарів в останні роки спостерігається спад виробництва".

Суд звертає увагу, що у службовій записці не зазначено, в чому саме проявилися вищевказані недоліки, інформація не підкріплена фактичними даними щодо конкретних порушень.

У службовій записці також не зазначено, яким саме чином вищезазначені недоліки пов'язані з діями чи бездіяльністю позивача.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст.11 Закону №3723-XII).

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 22 березня 2013 року №104 затверджено Положення про Департамент агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (надалі за текстом - Положення про Департамент).

Наказом Департаменту агропромислового розвитку від 02.07.2014 року № 70-к затверджений розподіл посадових обов'язків між директором Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації та його заступниками (надалі за текстом - Наказ про розподіл обов'язків).

Положення про Департамент та Наказ про розподіл обов'язків не передбачають виконання позивачем обов'язків щодо недоліків, які вказані у службовій записці як підстави його звільнення. Чинним законодавством, Наказом про розподіл обов'язків та Положенням про Департамент не передбачена та відповідачем не доведена особиста відповідальність позивача за недоліки, що перелічені у службовій записці. Відповідач також не довів причинно-наслідкових зв'язків між діями чи бездіяльністю позивача та переліченими у службовій записці недоліками.

У службовій записці наводяться лише посилання на окремі пункти Положення про департамент, а саме - завдання Департаменту.

Із формулювання цих завдань видно, що ні Департамент в цілому, ні позивач особисто не несуть повну відповідальність за їх виконання. У службовій записці зазначені посилання на завдання Департаменту: участь у формуванні сталого розвитку регіонального агропромислового ринку (а не формування ринку), здійснення аналізу конюктури аграрного та продовольчого ринку(а не формування конюктури аграрного та продовольчого ринку), проведення опрацювання пропозицій щодо залучення інвестицій ( а не забезпечення залучення інвестицій), бере участь у розробленні і здійсненні на регіональному рівні заходів щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку, зокрема сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, аграрних бірж, аукціонів живої худоби та птиці, оптових продовольчих і плодоовочевих ринків ( а не самостійно розробляє вказані заходи), бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної аграрної політики, спрямованої на розвиток агропромислового комплексу та гарантування продовольчої безпеки держави ( а не формує самостійно та не реалізовує державну аграрну політику).

Таким чином, зазначене вище повністю виключає особисту провину позивача і вину Департаменту взагалі у вказаних у службовій записці недоліках, якщо останні взагалі мали місце.

У ст. 14 Закону №3723-XII визначені особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. У Розпорядженні про звільнення позивача безпідставно зазначено, що він звільнений відповідно до ст. 14 Закону №3723-XII, бо до дисциплінарної відповідальності раніше не притягався і дисциплінарне стягнення не передувало його звільненню.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №3723-XII державний службовець відповідно до прийнятої ОСОБА_5 зобов'язаний вірно служити народові України, суворо дотримуватись Конституції та Законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Пунктом 6 частини 1 статті ЗО № 3723-XII визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення ОСОБА_5, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Державний службовець підписує текст ОСОБА_5, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття ОСОБА_5 робиться запис у трудовій книжці.

ОСОБА_5 наведено у ч. 2 ст. 17 Закону №3723-XII: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст присяги, можна дійти висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, текст ОСОБА_5 написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення ОСОБА_5 державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов'язків. Вона дійсно має на меті в загальному порядку публічно зобов'язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов'язують державного службовця дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Таким чином, текст ОСОБА_5 має уніфікований характер і розповсюджується на усі правовідносини, де однією зі сторін є державний службовець.

Тобто, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка на строк до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Припинення державної служби на підставі п.6 ч. 1 ст. 30 Закону №3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду України від 04.06.2013 р. №21-171а13 передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення присяги або звільнення з державної служби, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;

- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки.

Згідно п.7 Порядку особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися з обґрунтованим клопотанням у письмовій формі до керівника органу державної влади, який приймає рішення щодо складу комісії з проведення службового розслідування, про виведення з її складу осіб, які особисто заінтересовані в результатах такого розслідування. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, при звільненні ОСОБА_8 відповідачем службове розслідування відповідно до Порядку не проводилось, актів та рішень, які встановлюють будь-які факти порушення інтересів держави з його боку, не приймалось.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно постанови КМУ "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" за № 100 від 08 лютого 1995 року, а саме абзацу 3 п.2 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162, 256 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 324-к від 25.05.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації з 26.05.2015 року.

Зобов"язати Харківську обласну державну адміністрацію відшкодувати ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2015 року по 02.11.2015 року.

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та відшкодуванню місячного окладу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.