ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 42784079

Озвучення тимчасово недоступне

814/283/14

  ![](herb.gif)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 12 лютого 2015 року м. Київ К/800/50098/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці Міндоходів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Міндоходів України про визнання нечинною та скасування картки відмови,-

в с т а н о в и л а:

В січні 2014 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2014 року № 504000003/2014/000005/1; визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 17 січня 2014 року № 504010000/2014/00001.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2014 року № 504000003/2014/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 17 січня 2014 року № 504010000/2014/00001. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 73 грн. 08 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Миколаївська митниця Міндоходів України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованість застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (Покупець) уклало з ВАТ «Єдина торгова компанія» (Продавець) контракт від 01 квітня 2013 року за № RF/RD/79-13/11-M (далі Контракт), відповідно до якого Продавець поставляє, а Покупець приймає та оплачує товар (натр їдкий (гідроксид натрію)) на умовах Контракту.

Сумарний обов'язковий об'єм Товару складає 201500 тон +/- 10% в перерахунку на 100% основної речовини. Ціна на товар в об'ємі 10500 тон +/- 5% в перерахунку на 100% основної речовини, за 1 тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується по формулі: FOB MED Low мінус 50 доларів США, де FOB MED Low - середнє котирування FOB MED Low, яке публікується агентством ICIS, розраховане на основі ICIS priсing Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Ціна на товар за 1 тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується по формулі: FOB MED Low мінус 40 доларів США. Розрахована за такою формулою ціна вказується у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту (а. с. 23-26).

Відповідно до Специфікації від 23 грудня 2013 року № 11, у січні 2014 року ВАТ «Єдина торгова компанія» повинно було поставити позивачу 5917 +/- 10% тон товару, за ціною 250 доларів США за 1 тону та на загальну суму 1479250 доларів США +/- 10% (а. с. 27).

ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" 15 січня 2014 року надано Миколаївській митниці Міндоходів для митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, електронну митну декларацію № 504010000/2014/000088 для оформлення імпорту вантажу, в якій митна вартість товару визначена за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України (а. с. 12).

На етапі перевірки митної вартості товару відповідач відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості, у зв'язку із чим витребував у ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" додаткові документи, а саме: бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення (а. с. 15).

На запит митного органу позивач, листом від 17 січня 2014 року за № 11/101-10 надав наступні документи: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 16 січня 2014 року № 172 на загальну суму 268757,50 доларів США (а. с. 30); біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS priсing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на товар згідно умов Контракту та Специфікації № 11, від 22 листопада 2013 року, 29 листопада 2013 року, 06 грудня 2013 року, 13 грудня 2013 року та 20 грудня 2013 року (а. с. 56-70); копію митної декларації країни відправлення від 06 січня 2014 року № 10311090/060114/0000033 (а. с. 31). Крім того, позивач повідомив відповідача, що інших витребуваних документів, зазначених в запиті, немає в наявності, оскільки вантаж - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, тому що ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" є кінцевим споживачем продукту, у зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані (а. с. 72).

Відповідачем, за результатами розгляду поданих підприємством документів 17 січня 2014 року прийнято рішення № 504000003/2014/000005/1 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за другорядним методом, передбаченим пп. «б» п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, тобто за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а. с. 16-17).

На підставі вказаного вище рішення, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17 січня 2014 року № 504010000/2014/00001, оскільки декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Крім того, у картці відмови зазначено, що митне оформлення може бути здійснене за умови подання нової митної декларації (а. с. 18-20).

У зв'язку із потребою використання товару у виробництві, позивач 17 січня 2014 року подав до Митниці нову митну декларацію № 504010000/2014/000104, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, після чого товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання (а. с. 21).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відмова Миколаївської митниці у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом.

За визначенням, наведеним в п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 318 названого Кодексу, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст. 57 Митного кодексу України.

Так, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга названої вище статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1\) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суди попередніх інстанцій, у своїх рішеннях вказали на те, що приймаючи оскаржену картку відмови в прийнятті митної декларації та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості, відповідач виходив з того, що подані ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" документи, не містять всіх даних, щоб підтверджували числові значення складових митної вартості.

Проте, як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, і дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому висновок податкового органу щодо застосування другорядного методу обчислення митної вартості не є обґрунтованим.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на положення законів України «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про страхування» та Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2002 року № 733, з огляду на наступне.

Згідно п. 26 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», в Україні існує такий вид обов'язкового страхування, як страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів. Виходячи з наведеного, апелянт вважає, що оскільки імпортований товар відноситься до небезпечних вантажів, то він повинен бути застрахованим, а вказана сума входити до митної вартості товару.

Однак, суди попередніх інстанцій з таким висновком митного органу обґрунтовано не погодились, оскільки страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів є різними за змістом видами страхування.

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються у випадку, якщо здійснювалося страхування.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що як вбачається з листа ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" від 17 січня 2014 року № 11/101-10, вантаж - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010) (а. с. 72).

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Враховуючи, що позивачем було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відмова Миколаївської митниці Міндоходів у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що рішення відповідача про визнання протиправними та скасовання рішення про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2014 року № 504000003/2014/000005/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України від 17 січня 2014 року № 504010000/2014/00001., прийняте не у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, і дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому висновок податкового органу щодо застосування другорядного методу обчислення митної вартості не є обґрунтованим.

Висновок суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ґрунтується на доказах, досліджених судами та наявних у матеріалах справи, а тому колегія суддів із цим погоджується.

 Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили матеріали справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення незаконних рішень, не встановлено.

Твердження касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів України відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2014 р. у справі №814/283/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

  Суддя Н.В. Васильченко