ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 39573160

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" липня 2014 р. Справа №910/2526/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від заявника: не з'явилися;

від боржника: Івчук Ю.В. (дов. від 20.05.2013) та голови ліквідаційної комісії боржника: Галічева В.О. (пасп. серії НОМЕР_1 від 26.06.2013);

від розпорядника майна: не з'явилися;

від ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: Жукова В.І. (дов. від 06.06.2014 № 2113/9/26-54-10-034);

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014

у справі № 910/2526/14 (суддя - Івченко А.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

про порушення провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/2526/14 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" у розмірі 21807470,28 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 18.04.2013 НОМЕР_2); зобов'язано розпорядника майна у строк до 02.07.2014 скласти реєстр вимог кредиторів; та подати його на затвердження до господарського суду та інше.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.06.2014, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 21.05.2014 у даній справі скасувати, провадження у справі припинити.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі за текстом - ДПІ в Оболонському районі) та призначено її розгляд на 03.07.2014.

02.07.2014 через відділ документального забезпечення від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю прийняття участі представником товариства в іншому судовому процесі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.07.2014 представник апелянта та представник боржника апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник ініціюючого кредитора та розпорядника майна не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному випадку апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Зважаючи на викладене, клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників судового процесу, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2014 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду, зобов'язано арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича, визначеного автоматизовною системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 04.03.2014 надати до суду заяву про його участь у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк".

Як встановлено під час апеляційного провадження, до заяви ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" додано копії наступних документів: рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 57/127, наказ господарського суду міста Києва від 05.03.2013 у справі № 57/127 та постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України, а саме: про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2013, про зміну назви сторони виконавчого провадження від 29.10.2013, про виправлення помилки від 19.04.2014.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі № 910/2526/14 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" у розмірі 21807470,28 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"; зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" арбітражного керуючого Драчова Руслана Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 18.04.2013 НОМЕР_2); зобов'язано розпорядника майна у строк до 02.07.2014 скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду та інше.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Апелянт в апеляційній скарзі, цитуючи абз. 7 ст. 1 Закону, трактує по своєму вказану норму зазначаючи, що орган податкової служби є кредитором, враховуючи, що він здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння обов'язкових платежів.

Проте, в абз. 7 ст. 1 Закону, визначено термін кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Оскаржуючи ухвалу у даній справі про банкрутство, ДПІ в Оболонському районі вказує на те, що боржник перебуває у нього на обліку як платник податків.

Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому Законом.

Таким чином, ДПІ в Оболонському районі не набула статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. У судове засідання такі докази апелянтом також не подані.

Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно відсутності відповіді боржника на запит про проведення перевірки, не підтверджені належними доказами та не підтверджують наявність у боржника боргу перед ДПІ в Оболонському районі. Відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення податкової перевірки боржника платника податків.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, у даному випадку, податковим органом було не доведено суду.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що ДПІ в Оболонському районі не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не довів права на оскарження прийнятої судом першої інстанції ухвали від 21.05.2014 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2014 у справі № 910/2526/14.

2. Матеріали справи № 910/2526/14 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко

Постанова № 57841069

Відкрити повний перегляд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 910/2526/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Гарник Л.Л.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_2 - довіреність № 01/04-2016 від 12.04.2016.

від ліквідатора банкрута: Різник О.Ю. - довіреність № 17 від 01.04.2016.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року

у справі № 910/2526/14 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний

Банк"

до Приватного акціонерного товариства „Інвікта-Маяк"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року, серед іншого, відмовлено ОСОБА_4 у визнанні кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" на суму 162 500,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року в зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 до ПрАТ „Інвікта-Маяк" у сумі 162 500,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 у справі № 910/2526/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Гарник Л.Л., Разіної Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 19.04.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута та його представника надійшли відзив на апеляційну скаргу та пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 19.04.2016 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.04.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання скаржника та представників інших учасників провадження у справі, а також зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці протоколом автоматизованої заміни складу суду від 26.04.2016 року для розгляду справи № 910/2526/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Гарник Л.Л., Шипко В.В.

Ухвалою суду від 26.04.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ліквідатора банкрута надійшли пояснення щодо неможливості виконання вимог ухвали суду від 19.04.2016 року.

В судовому засіданні 26.04.2016 року колегією суддів оглянуто оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року, який надано представником скаржника на виконання вимог суду від 19.04.2016 року.

Під час розгляду справи по суті в суді апеляційної інстанції виникла необхідність викликати в судове засідання ОСОБА_7, представника акціонера ПрАТ „Інвікта-Маяк", якого протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року уповноважено від імені останнього підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ОСОБА_4, на що посилається ліквідатор банкрута у своїх запереченнях на заяву ФОП ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника, у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.04.2016 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.05.2016 року на підставі ст.ст. 30, 69, 77 ГПК України.

До початку судового засідання від представника ліквідатора банкрута надішли пояснення по справі.

В судове засідання 17.05.2016 року ОСОБА_7, явку якого судом було визнано обов'язковою, не з'явився, проте надіслав до початку розгляду справи через відділ документального забезпечення письмові пояснення, що стосуються суті спору, а також щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли, з огляду на що судом вирішено розглядати справу у їх відсутність.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року скасувати частині відмови у визнанні ФОП ОСОБА_4 кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги останньої у сумі 162 500,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Представник ліквідатора банкрута в судовому засіданні проти вимог ФОП ОСОБА_4, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року - без змін.

17.05.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ „Інвікта-Маяк", оскільки останнє неспроможне сплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/2526/14 про банкрутство ПрАТ „Інвікта-Маяк", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Драчова Р.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 року визнано конкурсними кредиторами ПрАТ „Інвікта-Маяк": ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 29 423 910,68 грн. (7 308,00 грн. - перша черга, 27 085 445,35 грн. - четверта черга, 2 331 157,33 грн. - шоста черга); ПАТ „Енергобанк" на суму 14 086,00 грн. (1 218,00 грн. - перша черга, 12 868,00 грн. - четверта черга); визнано ПАТ „Енергобанк" забезпеченим кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" на суму 19 388 719,47 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ „Інвікта-Маяк".

Постановою господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року визнано ПрАТ „Інвікта-Маяк" банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6

24.11.2015 року до суду звернулась ФОП ОСОБА_4 про визнання її кредитором боржника на суму 162 500,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на укладений між нею та боржником в особі директора ОСОБА_10 договір про надання послуг № 125 від 11.04.13 року, а також на акти приймання-передачі виконаних робіт на підставі цього Договору.

За наслідками розгляду відповідної заяви, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року її задоволенні відмовлено, посилаючись на те, ОСОБА_10 не мав права представляти інтереси боржника, зокрема укладати Договір та підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт, оскільки він не був наділеними відповідними повноваженнями.

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Як вбачається із заяви кредитора, протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року було вирішено низку питань порядку денного, серед яких, зокрема припинено повноваження ліквідаційної комісії ПрАТ „Інвікта-Маяк" у складі: ОСОБА_10, як голови ліквідаційної комісії; ОСОБА_11, як члена ліквідаційної комісії; ОСОБА_12, як члена ліквідаційної комісії; обрано одноособово ліквідатором ПрАТ „Інвікта-Маяк" ФОП ОСОБА_4; від імені ПрАТ „Інвікта-Маяк" уповноважено ОСОБА_10, представника акціонера, підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4 (копію зазначеного протоколу додано заявником до своєї заяви.)

На виконання вищевказаного рішення загальних зборів акціонерів боржника, 11.04.2013 року, між ФОП ОСОБА_4 та боржником в особі директора ОСОБА_10 було укладено договір про надання послуг № 125, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 (виконавець) взяла на себе зобов'язання надати ПрАТ „Інвікта-Маяк" (замовник) за плату юридичні та консультаційні послуги (п.1.1. Договору), а замовник зобов'язувався оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (пп. в) п. 3.1.) у сумі 6 500,00 грн. без ПДВ щомісяця до 20 числа поточного місяця (п. 4.1.).

На підтвердження факту надання ФОП ОСОБА_4 послуг відповідно до умов договору, останньою до заяви додано копії актів приймання-передачі виконаних робіт за період з травня 2013 року по травень 2015 року включно (всього за 25 місяців) на суму 162 500,00 грн.

За твердженням апелянта боржник свої обов'язки з оплати послуг згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 на суму 162 500,00 грн.

В свою чергу ліквідатор банкрута проти визнання заявлених кредитором вимог заперечує та посилається на те, що зазначений договір та акти приймання-передачі виконаних робіт не є належними доказами у справі та не доводять факту існування заборгованості боржника перед заявником, оскільки вони підписані від імені боржника директором ОСОБА_10 без відповідних на те повноважень.

В обґрунтування своїх заперечень ліквідатор зауважує, що протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року було припинено повноваження ОСОБА_10 як голови ліквідаційної комісії ПрАТ „Інвікта-Маяк", обрано одноособово ОСОБА_4 ліквідатором банкрута та від імені ПрАТ „Інвікта-Маяк" уповноважено ОСОБА_7Г, представника акціонера, підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4, на підтвердження чого також надав копію протоколу від 11.04.2013 року.

Тобто, даний спір виник з приводу того, кого саме 11.04.2013 року загальними зборами акціонерів боржника уповноважено підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4

Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 19.04.2016 року зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року.

В судовому засіданні 26.04.2016 року колегією суддів оглянуто оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року, який надано представником скаржника на виконання вимог суду від 19.04.2016 року, в якому, серед іншого, в п. 4 питання 10 порядку денного зазначено, зокрема: „від імені ПрАТ „Інвікта-Маяк" уповноважити ОСОБА_10, представника акціонера, підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4."

Ліквідатор банкрута, в свою чергу, оригінал свого примірника протоколу загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року не надав, пояснюючи це тим, що згідно наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі від 06.10.2015 року ФОП ОСОБА_4, у відповідності до ч. 6 ст. 41 Закону про банкрутство, передала арбітражному керуючому ОСОБА_6 лише копію вищезазначеного протоколу, в якому зазначено про уповноваження ОСОБА_7 на підписання договору про надання послуг з ліквідаційної процедури. За твердженням ліквідатора, ФОП ОСОБА_4 з незрозумілих причин не передала оригінал вказаного протоколу арбітражному керуючому.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.04.2016 року представник скаржника пояснив, що з невідомих йому причин замість оригіналу протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року ліквідатору банкрута було помилково направлено чорновик, робочий матеріал, та не заперечив, що передано саме ксерокопію протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" (протокол судового засідання від 26.04.2016 року).

Для встановлення фактичних обставин справи, судом викликано на наступне судове засідання ОСОБА_7, представника акціонера ПрАТ „Інвікта-Маяк", якого протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року уповноважено від імені останнього підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ОСОБА_4, на що посилається ліквідатор банкрута у своїх запереченнях на заяву ФОП ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника.

Але в судове засідання, яке відбулось 17.05.2016 року ОСОБА_7, явку якого судом було визнано обов'язковою, не з'явився, проте надіслав до початку розгляду справи через відділ документального забезпечення письмові пояснення щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні та по суті спору вказав, що 11.04.2013 року він був присутнім на загальних зборах акціонерів боржника в якості представника за довіреністю ТОВ „Елко Пак", акціонера ПрАТ „Інвікта-Маяк". На вказаних загальних зборах в результаті голосування одноголосно було прийнято рішення уповноважити ОСОБА_10, як представника акціонерів боржника, підписати договір з ФОП ОСОБА_4 на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк", про що складено відповідний протокол.

Крім того, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів подальших дій з боку ОСОБА_7, зокрема щодо підписання договору з ФОП ОСОБА_4 у відповідності до прийнятого на загальних зборах рішення.

Так, за приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши пояснення представників учасників провадження у справі, врахувавши пояснення ОСОБА_7, а також надання представником скаржника оригіналу спірного протоколу, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідними зборами акціонерів боржника уповноважено саме ОСОБА_10 підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4, а відтак доводи ліквідатора про уповноваження ОСОБА_7 спростовуються матеріалами справи та відхиляються як необґрунтовані.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та було зазначено судом апеляційної інстанції вище, відповідно до протоколу від 11.04.2013 року, серед іншого, припинено повноваження ліквідаційної комісії ПрАТ „Інвікта-Маяк" у складі: ОСОБА_10, як голови ліквідаційної комісії; ОСОБА_11, як члена ліквідаційної комісії; ОСОБА_12, як члена ліквідаційної комісії та обрано одноособово ліквідатором ПрАТ „Інвікта-Маяк" ФОП ОСОБА_4

Натомість, договір про надання послуг № 125 від 11.04.2013 року та акти приймання-передачі виконаних робіт за період з травня 2013 року по травень 2015 року включно (всього за 25 місяців) на суму 162 500,00 грн. від імені боржника було підписано ОСОБА_10 не в якості представника акціонера боржника, про що вирішено на засіданні загальних зборів акціонерів боржника 11.04.2013 року, а саме в якості директора ПрАТ „Інвікта-Маяк", повноваження якого було припинено відповідно до рішення зазначених зборів акціонерів.

До того ж, у відповідності до ст. 105 ЦК України з 11.04.2013 року управління справами юридичної особи перейшло до ОСОБА_4 як одноосібного ліквідатора. Згідно п. 14.6 ст. 14 останньої редакції Статуту ПрАТ „Інвікта-Маяк" з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження Наглядової Ради та Виконавчого органу Товариства .

Тобто, ОСОБА_10 з 11.04.2013 року не міг виконувати повноваження виконавчого органу товариства не мав повноважень на підпис спірного договору в якості директора (голови ліквідаційної комісії боржника), оскільки загальними зборами акціонерів ОСОБА_10 було доручено це право в якості представника акціонера боржника.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно частин 1, 2, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак, враховуючи те, що договір про надання послуг № 125 від 11.04.2013 року в установленому законом порядку не визнавався судом не дійсним, оскільки матеріали справи не містять зворотнього, то виходячи з презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України), колегія суддів вважає спірний договір чинним та таким, що створює правові наслідки.

Як було зазначено вище на підтвердження факту надання ФОП ОСОБА_4 послуг відповідно до умов договору, останньою до заяви додано копії актів приймання-передачі виконаних робіт за період з травня 2013 року по травень 2015 року включно (всього за 25 місяців) на суму 162 500,00 грн.

Однак, дослідивши надані акти, колегія суддів вважає, що в тому вигляді, в якому вони є, вони не можуть вважатися належними доказами на підтвердження факту надання послуг з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який має нематеріальний характер, а також нерозривно пов'язаний з особою виконавця. Тобто у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні робіт, а полягає в самому процесі надання послуг.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість, в наданих заявником актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вказано лише, що послуги виконано якісно, в повному обсязі, згідно умов вказаного договору.

Тобто, долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі не можна вважати належними та допустимими доказами надання послуг у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки в порушення вимог ст. 901 ЦК України та ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в них не зафіксовано зміст та обсяг робіт фактично виконаних заявником згідно умов договору від 11.04.2013 року (за умови їх реального надання), зокрема не визначено конкретного переліку юридичних послуг, наданих останнім. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 06.11.2008 року у справі № 1/1/08 та від 25.02.2009 року у справі № 7/126-3407).

Крім того, відповідно до п. 2.1. спірного договору виконавець зобов'язується надавати замовникові відповідні послуги за його окремими зверненнями, дорученнями.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які звернення та доручення ПрАТ „Інвікта-Маяк" до ФОП ОСОБА_4 про надання певних юридичних послуг, що свою чергу також підтверджує факт того, що надані в якості доказів надання вказаних послуг акти приймання-передачі не є належними доказами на підтвердження виконання умов укладеного договору з боку заявника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання ФОП ОСОБА_4 кредитором боржника на суму 162 500,00 грн. на підставі наданих нею документів, а відтак апеляційна скарга залишається без задоволення.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

За таких обставин, враховуючи, що висновки місцевого господарського суду, викладені в мотивувальній частині рішення, не призвели до прийняття неправильного рішення, суд апеляційної інстанції залишає без змін резолютивну частину вказаного рішення про відмову ОСОБА_4 у визнанні її кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" на суму 162 500,00 грн. з підстав, викладених у постанові апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/2526/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/2526/14 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 910/2526/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Л.Л. Гарник

В.В. Шипко