АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» червня 2014р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013270060000634 від 10 грудня 2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2014 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з вищою освітою, не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин, -
ВСТАНОВИЛА:
Не погоджуючись із рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2014 року щодо нього за ч.2 ст. 125 КК України як незаконний та необґрунтований - скасувати.
Свої апеляційні вимоги апелянт мотивує тим, що судовий розгляд був проведений неповно, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, вказує, що у нього не було умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, і по необережності він своєю головою вдарився в обличчя потерпілого, коли той стояв навпроти нього за столом. Також зазначає, що суд безпідставно відмовив його захиснику в задоволенні проведення повторної судово-медичної експертизи для визначення тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, що, на його думку, є неповнотою судового розгляду, при цьому вважає, що невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи було те, що в показаннях свідків та потерпілого наявні суперечності.
Провадження №11-кп/794/168/14 Головуючий в І Інстанції: ОСОБА_9
Категорія: ч. 2 ст. 125 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
На вказану апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 до апеляційного суду надійшли заперечення: потерпілого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_10 .
У своєму запереченні потерпілий ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 повернути апелянту, а вирок районного суду як законний та справедливий залишити без змін.
Прокурор ОСОБА_10 у своєму запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого порушує такі ж самі питання, що й потерпілий у своєму, при цьому посилається на те, що показання свідків повністю узгоджуються між собою та з матеріалами кримінального провадження, а тому вони вірно були покладені в основу обвинувального вироку.
Згідно вироку районного суду, ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 09 грудня 2013 року біля 10 години, перебуваючи в кабінеті заступника директора з навчальної роботи Вашківецького медичного училища, що в м. Вашківці, вул. Шевченка, 13 Вижницького району, під час суперечки умисно наніс три удари лобною ділянкою голови в обличчя ОСОБА_6 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синця на спинці носа, садна на тильній ділянці поверхні правої китиці, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції та основні доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, потерпілого ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та просив вирок районного суду залишити в силі, думку прокурора, який підтримав позицію потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведенні в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, на підставі наступного.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, при обставинах, наведених у вироку районного суду, повністю доведена сукупністю досліджених судом доказів, яким суд дав правильну юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
В обґрунтування висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєному судом першої інстанції обґрунтовано покладені показання потерпілого ОСОБА_6 , свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які узгоджуються між собою і підтверджуються висновками експертизи №344-Е від 10 грудня 2013 року, відповідно до яких при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 наявні наступні тілесні ушкодження: синець на спинці носа, садно на тильній поверхні правої китиці. ОСОБА_6 знаходився на стацлікувань КУ Вижницька ЦРЛ Вашківецький філіал з 09.12.2013 року по 23.12.2013 року з діагнозом: закрита ЧМТ. Струс головного мозку з помірною лікворно-венозною гіпертензією, стійка цефалгія, помірна атаксія, виражений астеноневротичний синдром. Виявлені ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів або ударів об такі, можливо їх виникнення внаслідок нанесення ударів головою, по строку можуть відповідати вказаному в обставинах і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
Усе вищезазначене у своїй сукупності та взаємозв`язку доводить факт умисного нанесення обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Дослідивши всі наявні докази у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у відповідно до ст.94 КПК України, вірно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, справедливий вирок, вивченням матеріалів справи не встановлено. При розгляді кримінального провадження судом не допущено порушень вимог чинного законодавства, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає безпідставними та надуманими, оскільки характер, локалізація та кількість нанесених тілесних ушкоджень свідчать про зворотнє.
Колегія суддів, проаналізувавши усі обставини вчинення кримінального правопорушення та матеріали справи вважає, що невизнання ОСОБА_7 своєї вини є ніщо іншим як способом самозахисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Твердження апелянта про те, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про проведення додаткової експертизи не заслуговують на увагу, оскільки висновок був зроблений компетентним фахівцем, який був попереджений про кримінальну відповідальність, і підстав сумніватись у висновку експерта у суду немає.
Крім того, на думку колегії суддів, недоцільним є призначення додаткової експертизи задля уточнення якихось окремих висновків експерта, оскільки такі роз`яснення могли бути надані ним в ході проведення судового слідства у суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що відмова від проведення додаткової експертизи судом першої інстанції не вплинула на повноту судового слідства та на ухвалення законного, справедливого рішення.
Посилання ОСОБА_7 на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, в показаннях потерпілого та свідків є суперечності, є безпідставними, оскільки з матеріалів провадження, а саме із протоколу судового засідання та аудіо запису до нього, вбачається, свідок ОСОБА_11 суду показала, що 09 грудня 2013 року ОСОБА_7 забрав журнали навчальних занять і закрив їх у своєму автомобілі. Біля 10 години в її кабінет зайшов ОСОБА_6 і сказав ОСОБА_7 , що він незаконно забрав журнали, на що останній вдарив його головою в обличчя, потім ще раз вдарив в обличчя і штовхнув до одвірка.
Такі ж самі показання надав суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 .
Підстав сумніватись у показаннях вказаних вище свідків у апеляційного суду немає, оскільки вони були приведені до присяги, а також попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.
Показання потерпілого ОСОБА_6 колегія суддів вважає послідовними та об`єктивними, які узгоджуються із показаннями свідків та письмовими доказами, а тому підстав сумніватися у їх правдивості немає.
Крім того, потерпілий ОСОБА_6 був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Вирок місцевого суду, з яким погоджується апеляційний суд, є належним чином вмотивований, законний та обґрунтований, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування вироку районного суду немає.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року та звільнення від відбування призначеного покарання.
Керуючись вимогами ст.ст. 1, 9 Закону України «Про амністію у 2014 році», враховуючи наявність клопотання обвинуваченого у судовому засіданні апеляційної
інстанції про застосування щодо нього амністії, а також те, що обвинувачений ОСОБА_7 має дитину ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якої він не позбавлений батьківських прав (підтверджується листом начальника служби у справах дітей Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_17 від 03.06.2014 року), вчинив умисний злочин, який не є тяжким, колегія суддів вважає необхідним звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Керуючись ст. ст.404, 405, 407 , 419 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України – без змін.
Клопотання ОСОБА_7 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 березня 2014 року на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3