ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м.
Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/212
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К
Р А Ї Н И
м. Київ
11.06.2009 р.
№ 6/212-32/261
Окружний адміністративний суд міста
Києва у складі головуючого судді
Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П.
вирішив адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
Державна
податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва
про
визнання
неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень
Представники:
від позивача
ОСОБА_2
від відповідача
ОСОБА_3, ОСОБА_4
На підставі ч. 3
ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 11.06.2009 р. проголошено
вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У 2006 році фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася
до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання
неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському
районі м. Києва № 0001431705/0 від 16.05.2006 р. та № 0001441705/0 від
16.05.2006 р., а також про зобов'язання ДПІ у Деснянському районі міста Києва зняти
позивача з обліку платників податків протягом трьох днів з дня вступу рішення
суду в закону силу.
Постановою Господарського суду міста Києва від
21.07.2006 р. у справі
№ 32/261-А зазначений позов був задоволений в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
18.10.2006 р. апеляційна скарга ДПІ у Деснянському районі м. Києва була
залишена без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від
21.07.2006 р. -без змін.
27.12.2006 р. Державним реєстратором Деснянської у м.
Києві державної адміністрації було проведено державну реєстрацію припинення
підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
18.01.2007 р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва зняла
ФОП ОСОБА_1 з податкового обліку.
07.02.2008 р. Ухвалою Вищого адміністративного суду у
справі № К-35112/06 касаційна скарга ДПІ у Деснянському районі м. Києва була
задоволена частково, постанова господарського суду м. Києва від 21.07.2006 р.
та Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. були
скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного
суду м. Києва.
Суд касаційної інстанції скасовуючи постанову та ухвалу
судів першої та апеляційної інстанцій зазначив, що судами не було досліджено чи
були погашені векселі, емітовані замовниками на користь позивача, в якому
розмірі та в якому періоді.
Відповідно до частини 5 ст. 227 КАС України висновки і
мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи
апеляційної інстанції при розгляді справи.
В попередньому засіданні, що відбулося 28.04.2009 р.
відповідно до ст. 55 КАС України у зв'язку з припиненням ФОП ОСОБА_1, було
здійснено процесуальну заміну позивача -ФОП ОСОБА_1 на позивача фізичну особу
ОСОБА_1 в порядку передбаченому п.п. «в»п. 12.4 ст. 12 Закону України «про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Згідно з яким, особою
відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу
платника податків є: стосовно фізичної
особи -суб'єкта підприємницької діяльності - така фізична особа.
Також, позивач змінив позовні вимоги та просив визнати
неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському
районі м. Києва №0001431705/0 від 16.05.2006 р. та № 0001441705/0 від
16.05.2006 р. та відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання
відповідача зняти позивача з обліку платників податків протягом трьох днів з
дня вступу рішення суду в законну силу.
Зазначені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач,
перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, мав право використовувати
вексельну форму розрахунків за надані послуги, ним були дотримані вимоги Указу
Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва», а підстав для переходу на загальну систему
оподаткування та для реєстрації платником ПДВ не було.
Відповідач надав заперечення на адміністративний позов в
якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач
не мав право використовувати вексельну форму розрахунків за надані роботи та
послуги, чим порушив вимоги вищезазначеного Указу Президента, повинен був
перейти на загальну систему оподаткування та сплатити податок з доходів
фізичних осіб, зареєструватись платником ПДВ та сплати ПДВ за результатами
надання послуг з проведення заходів по збільшенню кількості заготівлі молока на
закріпленій за позивачем території.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,
заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі
фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які
мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний
адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
На підставі наказу відповідача від 03.12.2006 р. № 327
«Щодо проведення позапланової перевірки», який було прийнято у зв'язку з
поданням ФОП ОСОБА_1 відповідачу заяви про припинення підприємницької
діяльності від 20.03.2006 р., направлення від 03.05.2006 р. за № 196/17-05 та
направлення на подовження термінів перевірки від 11.05.2006 р. за № 203/17-05,
відповідачем з 03.05.2006 р. по 12.05.2006 р.- була проведена перевірка ФОП
ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів) за період з 25.04.2004 р. по
20.03.2006 р.
За результатами перевірки 15.05.2006 р. відповідачем був
складений Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки
своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів
(обов'язкових платежів) ФОП ОСОБА_1 за період з 25.04.2004 р. по 20.03.2006 р.
№ 2413/175/2803907123 та були прийняті:
податкове повідомлення-рішення № 0001431705/0 від
16.05.2006 р., яким позивачу згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону
України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами»на підставі Акту перевірки №
2413/17-5/2803907123 від 15.05.2006 р. та відповідно до ст. 1 Указу Президента
України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва»від 03.07.1998 р. №727, ст. 13 р. 4 Декрету Кабінету
Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 р.
із змінами та доповненнями визначено податкове зобов'язання з податку на доходи
фізичних осіб на загальну суму 38 283,60 грн.;
податкове повідомлення-рішення № 0001441705/0 від
16.05.2006 р., яким позивачу згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону
України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами»на підставі Акту перевірки
№2413/17-5/2803907123 від 15.05.2006 р. та відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.
3, п. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, абз. 3 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок
на додану вартість»визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість на загальну суму 8834677,35 грн., в тому числі 5 889 784,90 грн. -
основний платіж та 2 944 892,45 грн. штрафні санкції.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення
представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є
обґрунтованими та підлягають до
задоволення з таких підстав.
Позивач здійснював підприємницьку діяльність на підставі
Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від
18.04.2005 р. НОМЕР_1, виданого Деснянською районною у місті Києві державною
адміністрацією.
Позивач, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку
серії в НОМЕР_2, протягом всього часу здійснення підприємницької діяльності
перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що
відповідачем не заперечується.
Єдиний податок у розмірі 200,00 грн. за місяць позивачем
сплачувався своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується квитанціями
НОМЕР_3 від 27.05.2005 р., НОМЕР_4 від 16.06.2005 р., НОМЕР_5від 19.07.2005 р.,
НОМЕР_6 від 19.08.2005 р., НОМЕР_7 від 20.09.2005 р., НОМЕР_8 від 21.10.2005
р.,НОМЕР_9 від 14.12.2005 р., НОМЕР_10 від 20.01.2006 р., НОМЕР_11 від
20.02.2006 р., і що також не заперечується відповідачем.
Відповідно до виписок з банківського рахунку позивача
від 28.02.2006 р. та 14.03.2006 р., наданих під час нового розгляду справи,
даних Акту перевірки, у першому кварталі 2006 р. обсяг виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) склав 294489,25 грн.
Протягом здійснення підприємницької діяльності позивачем
були укладені договори про надання консалтингових послуг з ДП
«Аромат»НОМЕР_12від 01.10.2005 р., ПП «Консалтингова фірма «Прометей»НОМЕР_13
від 01.10.2005 р., ТОВ «Миргородський сироробний комбінат»НОМЕР_14 від
01.12.2005 р., ВАТ «Василівський сирзаводНОМЕР_15 від 01.11.2005 р. та ВАТ
«Холодокомбінат НОМЕР_16 від 01.11.2005 р. , відповідно до яких позивачем були
надані послуги з проведення заходів по збільшенню кількості заготівлі молока на
закріпленій за позивачем території, що підтверджується Актами виконаних робіт:
підписаних з ДП «Аромат»№ 1, № 2, № 3, № 4, № 6, № 7, № 8 всі від 30.11.2005
р.; з ПП «Консалтингова фірма «Прометей» № 1, № 2, № 3, № 4 та № 5 всі від
30.11.2005 р.; з ТОВ «Миргородський сироробний комбінат»№1 від 31.12.2005 р.; з
ВАТ «Василівський сирзавод»№ 1 від 01.11.2005 р.; з ВАТ «Холодокомбінат № 4»№ 1
від 31.12.2005 р.
Оплата наданих позивачем послуг проводилась шляхом
видачі векселів з строком погашення 31.12.2010 р., емітованих замовниками на
користь позивача на загальну суму 29448924,50 грн.
Таким чином, виписані та видані позивачу векселі,
відповідно до ст. 33 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості
векселі, який затверджено Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про
переказні векселі та прості векселі, яка набула чинності для України 06.01.2000
р., підлягають оплаті 31.12.2010 р., а отже на даний час не погашені.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи
між позивачем та ВАТ «Український професійний банк»21.02.2006 р. та 13.03.2006
р. були укладені Договори доручення на продаж цінних паперів НОМЕР_17 та
НОМЕР_18.
На виконання вищезазначених договорів доручення між
позивачем, ВАТ «Український професійний банк»та ТОВ «Український сир»були
укладені договори купівлі-продажу векселів НОМЕР_19 від 21.02.2006 р., НОМЕР_20
від 13.03.2006 р.
Відповідно до вищезазначених договорів купівлі-продажу,
векселі емітовані ДП «Аромат», ПП «Консалтингова фірма «Прометей», ТОВ
«Миргородський сироробний комбінат», ВАТ «Василівський сирзавод»та ВАТ
«Холодокомбінат №4», були реалізовані позивачем на користь ТОВ «Український
сир»за 294489,25 грн.
У зв'язку з наведеним, відповідачем в акті перевірки
зроблено висновок, що позивач, застосувавши вексельну форму розрахунків,
порушив вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від
03.07.1998 р. №727, а тому відповідно до ст. 5 вказаного Указу позивач повинен
був перейти на загальну систему обліку та звітності, починаючи з наступного
звітного періоду (кварталу). Відповідно доходи, отримані позивачем у 1 кварталі
2006 року оподатковуються на загальній системі оподаткування.
На підставі вищезазначеного відповідач донарахував
позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 38 283,60 грн.
Крім того, відповідач в Акті перевірки вказує на те, що
позивачем були порушені вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від
03.07.1998 р. №727, оскільки згідно укладених угод не тільки планувалось, а й
фактично здійснено операції з поставки послуг на загальну суму 29 448 924,50
грн. А тому згідно вимог абзацу 3 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на
додану вартість»позивач був зобов'язаний зареєструватись платником податку на
додану вартість до кінця листопада 2005 року та сплатити податок на додану
вартість у розмірі 5 889 784,90 грн.
Зазначені висновки відповідача, викладені у акті
перевірки, прийняті у зв'язку невірним застосуванням відповідачем норм матеріального
права з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва»від 03.07.1998 р.
№ 727 (зі змінами та доповненнями) спрощена система оподаткування,
обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів
їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.
гривень;
юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік
середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки
яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1
млн. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності
на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу
продукції (товарів, робіт, послуг).
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи,
які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають
права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім
готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Як свідчать матеріали справи позивач в період, який
перевірявся відповідачем був зареєстрований як фізична особа підприємець, яка
перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. При цьому в
період, що перевірявся відповідачем, виручка позивача, тобто сума, фактично
отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з
продажу продукції (товарів, робіт, послуг) склала 294 489,25 грн., що
відповідачем в Акті перевірки та під час розгляду справи не заперечується.
Відповідно до п. 5 Указу Президента України «Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва»від 03.07.1998 р. №727 у разі порушення вимог, установлених
статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну
систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного
періоду (кварталу).
Зі змісту наведених норм вбачається, що обмеження щодо
виключного застосування грошового (готівкового та безготівкового) способу
розрахунків поширюються виключно на суб'єктів підприємницької діяльності -
юридичних осіб, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним
податком, при цьому суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа має
право застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, ніж
готівкові та безготівкові розрахунки коштами, в тому числі і векселі. У випадку
застосування вексельної форми розрахунків суб'єкт підприємницької діяльності -
фізична особа не порушує вимоги п. 1 Указу Президента України «Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від
03.07.1998 р. № 727 і може залишатися на спрощеній системі оподаткування.
Вказана позиція знайшла своє підтвердження також в листі ДПА України від
25.02.2003 р. № 792/М/17-0515.
При цьому при визначенні бази оподаткування в межах
спрощеної системи оподаткування враховуються тільки грошові кошти, отримані на
банківський рахунок або у касу (виходячи із визначення виручки, що міститься в
п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва»), а тому номінальна вартість векселя,
отриманого підприємцем, на базу оподаткування суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи, що перейшла на спрощену систему оподаткування за
єдиним податком, не впливає і при визначенні виручки не враховується.
Таким чином,
доходи позивача в 4 кварталі 2005 року у розмірі 294 489,25 грн. повинні
оподатковуватись в межах спрощеної системи оподаткування, оскільки більше коштів в грошових одиницях на
рахунок підприємця не надходили. ОСОБА_1отримала 30.11.2005 р., 01.12.2005 р.
та 31.12.2005 р. векселі в рахунок погашення заборгованості за надані послуги, строк погашення за
простими векселями настає 30.11.2010 р., 01.12.2010 р. та 31.12.2010 р. (копії
в матеріалах справи).
Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України
«Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як
платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки
товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної
комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом,
нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім
особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує
300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).
Однак, відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва»від 03.07.1998 р. №727 суб'єкт малого підприємництва, який
сплачує єдиний податок, крім інших, не є платником таких видів податків і
зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли
юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за
ставкою 6 відсотків; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб -
суб'єктів малого підприємництва).
Оскільки положення Указу Президента України «Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва»є спеціальною нормою по відношенню до Закону України «Про
податок на додану вартість», то дія вказаної норми п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2
Закону України «Про податок на додану вартість», на суб'єктів підприємницької
діяльності - фізичних осіб-платників єдиного податку не розповсюджується.
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок
на додану вартість», якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2
цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно
зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2
цього Закону, така реєстрація проводиться за її заявою.
Таким чином, зазначеною нормою передбачено право, а не
обов'язок платників податку добровільно зареєструватися платником податку на
додану вартість.
Згідно з ч. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок
на додану вартість»якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного
податкового періоду перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього
Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому
органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за
таким звітним податковим періодом.
При визначені обсягу здійснених позивачем
оподатковуваних операцій згідно з Законом України «Про податок на додану
вартість»суд виходить з наступного.
Операції, що є об'єктом оподаткування з ПДВ, визначені
п. 3.1 Закону «Про податок на додану вартість».
Зокрема, згідно п.п. 3.1.1 п.3.1 цього Закону, об'єктом
оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг.
Перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування,
визначено пунктом 3.2 Закону України. До них, серед іншого, належать операції з
обігу валютних цінностей (п.п. 3.2.4).
Закон України «Про податок на додану вартість»не містить
визначення терміну «валютні цінності». Визначення зазначеного терміну наведене
у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного
контролю»від 19.02.93 р. № 15-93.
Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України
«Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 р. №
15-93 векселі є валютними цінностями.
Отже, чинним законодавством
векселям надано статус валютних цінностей.
Тому на операції з обігу векселів поширюється дія п.п.
3.2.4 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість».
Норми підпункту 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 Закону України
«Про податок на додану вартість»відносять до операцій, що не є об'єктом
оподаткування, будь-які операції з обігу валютних цінностей.
Таким чином, згідно зі статусом векселів як валютних
цінностей, операції обігу векселів не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Відтак, операції позивача з отримання векселів у розрахунок
за надані послуги не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Судом також враховується, що відповідно до ч. З п. 4.8
Закону України «Про податок на додану вартість»для цілей оподаткування згідно з
цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не
вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або
податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
Судом також визнається безпідставним посилання
відповідача на частину 3 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану
вартість», відповідно до якої якщо особа укладає одну чи більше
цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується
здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом
звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом
2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана
зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового
періоду.
Надані до справи договори про надання послуг по
стимулюванню заготівлі молока від 01.10.2006 р., від 01.12.2005 р. не є
беззаперечним доказом наміру здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких
перевищуватиме протягом звітного податкового періоду 600 000,00 грн., оскільки
пунктом 2.4 договорів визначений загальний обсяг сплачених коштів - не більше
500 000,00 грн. за календарний рік. Запланований обсяг коштів господарських
операцій за договорами про надання консалтингових послуг від 01.11.2005 р.
взагалі не визначений. При цьому мінімальний розмір коштів від здійснення
запланованих операцій договорами не визначений.
З огляду на вищенаведене, відповідач безпідставно дійшов
висновку, що позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування та
безпідставно нарахував йому податкові зобов'язання податку з доходів фізичних
осіб та з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що
податкові повідомлення-рішення від 16.05.2006 р. № 0001431705/0 та №
0001441705/0 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства
України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)
вони:
1) на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України;
2) з
використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано,
тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття
рішення (вчинення дії);
4)
безсторонньо (неупереджено);
5)
добросовісно;
6) розсудливо;
7) з
дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій
дискримінації;
8)
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими
несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням
права особи на участь у процесі
прийняття рішення;
10) своєчасно,
тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд
прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які
підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних
вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач
посилається на їх обґрунтування.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного
судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити
адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні
повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може
прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних
повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або
визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього
рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків,
встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про
протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень
обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується
принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Позивач надав суду належні докази щодо правомірності заявлених вимог.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог
повністю.
Враховуючи викладене та
керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний
адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов
задовольнити.
2. Визнати неправомірними та скасувати податкові
повідомлення - рішення від 16.05.2006 р. № 0001431705/0 та від 16.05.2006 р. №
0001441705/0.
3. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору,
присудити на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу
адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення
строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,
якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної
інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної
скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції
подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після
подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та
апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду
через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя
Добрянська
Я.І.