ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 369490

Озвучення тимчасово недоступне

[image: ]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 р.

№ 19/12/06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Удовиченка О.С.

суддів :

Панової І.Ю.

Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу

ЗАТ "Юнікон"

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р.

у справі

№ 19/12/06

господарського суду

Запорізької області

за позовом

ЗАТ "Юнікон"

до

ВАТ “Дніпроенерго”

про

про стягнення збитків

в судовому засіданні взяли участь представники :

Відповідача:

Формагей О.Л.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. (суддя Даценко Л.І) товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Юнікон ЛТД", реорганізованого в ЗАТ "Юнікон" (далі –позивач) було відмовлено у задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" (далі –ВАТ "Дніпроенерго") про стягнення 3% річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 67 115,62 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. (судді: Радченко О.П., Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. у справі № 19/12/06 залишено без змін.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. у справі № 19/12/06 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ЗАТ "Юнікон" до ВАТ "Дніпроенерго" в розмірі 67 115,62 грн.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, а саме: ст. 214 ЦК Української РСР, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відхиляючи грошові вимоги позивача у частині вимог про стягнення сум інфляційних нарахувань і процентів річних, суд першої інстанції виходив з того, що ці суми не підлягають стягненню з відповідача в силу положень частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон), оскільки вони є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на хибному тлумаченні судом вказаної правової норми.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1).

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у ст. 1 Закону. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив зазначені складові грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого ч. 4 ст. 12 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003 р. вимоги закритого акціонерного товариства "Юнікон" у розмірі 160 180,48 грн. були визнані та включені до реєстру конкурсних кредиторів.

Законом визначений спеціальний порядок виявлення та задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р. затверджено план санації ВАТ "Дніпроенерго" яким передбачено погашення вимог конкурсних кредиторів, в тому числі й вимог позивача у справі в сумі 160 180,48 грн.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. в мотивувальній частині постанови посилався на ч. 12 ст. 1 Закону та зазначив, що в період за який стягується 3% річних та витрати від інфляції, а саме 2003 –2005 рр. ВАТ "Дніпроенерго" знаходився у процедурі банкрутства, відтак в іншому порядку, ніж передбачено планом санації ВАТ "Дніпроенерго", погашення боргу перед позивачем неможливе.

Суд касаційної інстанції погоджується з мотивацією суду апеляційної інстанції. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією по мірі надходження коштів на санаційний рахунок боржника з урахуванням графіку погашення вимог кредиторів ВАТ "Дніпроенерго".

Згідно з ч. 12 ст. 21 Закону, розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією в порядку черговості встановленому ст. 31 Закону.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції по суті прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, з чим погодився суд апеляційної інстанції, а отже не вбачається підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. у справі № 19/12/06.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ЗАТ "Юнікон" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. у справі № 19/12/06 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді І.Ю. Панова

О.В. Яценко

Ухвала № 159518

Відкрити повний перегляд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 вересня 2006 р.

№ 19/12/06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Панченко Н.П.,

Плюшка І.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ТОВ фірми “Юнікон ЛТД”

на рішення

та

постанову

господарського суду Запорізької області

від 30 січня 2006 року

Запорізького апеляційного господарського суду

від 26 липня 2006 року

у справі

№ 19/12/06

господарського суду

Запорізької області

за позовом

ТОВ фірми “Юнікон ЛТД”

до

ВАТ “Дніпроенерго”

про

стягнення 67 115 грн. 62 коп.

В с т а н о в и В :

Касаційна скарга ТОВ фірми “Юнікон ЛТД” підлягає поверненню в порядку ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 109 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

В порушення наведеного припису закону касаційну скаргу подано ТОВ фірмою “Юнікон ЛТД” безпосередньо до Вищого господарського суду України.

До поданої касаційної скарги не додано супровідного листа місцевого чи апеляційного господарського суду, а також на примірнику скарги відсутній штамп з відміткою суду відповідно до вимог пункту 2 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

За ч. 2 ст. 109 Господарського процесуального кодексу України місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов’язаний надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України у п’ятиденний строк з дня її надходження.

Оскільки скаргу надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову, та скарга надійшла до Вищого господарського суду України без справи, тому наявні підстави для повернення касаційної скарги ТОВ фірми “Юнікон ЛТД” за п. 2 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої статті 111 3 ГПК України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 2 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ТОВ фірми “Юнікон ЛТД” на рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 у справі № 19/12/06 повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий С. Самусенко

Судді Н. Панченко

І. Плюшко