ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 36932534

Озвучення тимчасово недоступне

** ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**

** ПОСТАНОВА**

** ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

** "22" січня 2014 р.** ** Справа № 809/45/14**

** м. Івано-Франківськ **

** Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:**

Суддя: Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Мельник О.Я

представника позивача: Дем\`яніва І.М.

представника відповідача: Гребенюка Д.Б.

** розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу**

** за позовом:** ОСОБА\_1

** до відповідачів:** Військової частини НОМЕР\_1

про стягнення грошової компенсації в сумі 6732,17 грн.,-

** ВСТАНОВИВ:**

ОСОБА\_1 (надалі–позивач) звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до військової частини НОМЕР\_1 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 6732,17 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР\_1 задоволено частково, а справу направлено до Івано–Франківського окружного адміністративного суду на новий розгляд. В частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно після 11 березня 2000 року, Вищий адміністративний суд України ухвалив нове судове рішення і в задоволенні позову в цій частині відмовив.

В частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно до 11 березня 2000 року справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. В своїй постанові по даній справі колегія ВАС України дійшла до висновку про те, що позивачу дійсно не виплачувалась грошова компенсація за не отримане речове майно за період з 1995 по 2008 роки.

Приймаючи рішення по позовних вимогах в частині компенсації за не отримане речове майно після 11 березня 2000 року, колегія ВАС України дійшла до висновку про те, що грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня по 11 березня 2000 року, однак суду першої інстанції необхідно дослідити чи не пропущено позивачем строку звернення до суду із позовом.

Позивач, свої позовні вимоги про стягнення грошової компенсації в користь позивача до 11 березня 2000 року обґрунтовує тим, що "військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України" П. 28 постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28 жовтня 2004 року "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" закріплено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошову компенсацію за речове майно.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги викладені в позовній заяві в цій частині підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що при проходженні військової служби він перебував на забезпеченні у відповідача, однак належне йому речове майно не отримав. Оскільки на даний час він виключений зі списків особового складу і речового майна не потребує, то відповідно по даних відповідачем довідок просить стягнути вартість такого майна не одержаного до 11 березня 2000 року та позов в цій частині задовольнити повністю. Щодо строку звернення до суду, представник позивача його пропуск обґрунтовує тим, що позивач про порушене право довідався тільки після звільнення в запас 01 листопада 2008 року, а з позовом до суду звернувся 25 березня 2009 року.

Представник відповідача військової частини НОМЕР\_1 проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не вимагає видачі речового майна в натуральному вигляді, а просить лише виплатити йому грошову компенсацію замість речового майна, тому просив в позові відмовити.

Розглянувши позовну заяву та заперечення відповідача, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В постанові ВАС України від 12 грудня 2013 року по даній справі колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач має право на виплату компенсації за не отримане речове майно військовослужбовця до 11 березня 2000 року.

Одночасно, як того вимагає постанова ВАС України від 12 грудня 2013 року в даній справі, судом досліджено обставини пропуску позивачем строків позовної давності. В судовому засіданні представник відповідача не зміг спростувати ту обставину, що позивачу стало відомо про порушене право на одержання компенсації за речове майно тільки після звільнення зі служби в запас згідно наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №401 від 01.11.2008 року, а звернувся він до суду в березні 2009 року, т.б. в межах позовної давності.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення. В даному спірному випадку позивач не довів пропуск позивачем строку звернення до суду, а тому суд приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача в користь позивача за не отримане речове майно в сумі 2012, 32 грн. позивачем до 11 березня 2000 року.

**На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. ч.1. 71, 72, , 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -**

** ПОСТАНОВИВ:**

Позов задовольнити частково.

Позов задовольнити в частині стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 2012, 32 грн. позивачем до 11 березня 2000 року.

Визнати бездіяльність військової прокуратури Львівського гарнізону в несвоєчасному направленні матеріалів наглядового провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА\_1 до прокуратури м. Івано–Франківська протиправною.

Визнати бездіяльність військової прокуратури Західного регіону України щодо неналежного нагляду дотримання законності військовою прокуратурою Львівського гарнізону, яка полягає в несвоєчасному направленні матеріалів наглядового провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА\_1 до прокуратури м. Івано–Франківська протиправною.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА\_1 1 (одна) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом* *десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

** **

** Суддя: Кишинський М.І. **

** **

Постанова складена в повному обсязі 28 січня 2014 року.