ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/13617/13
25.12.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"
про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Гулевець О.В.
Суддя Пригунова А.Б.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Міщенко І.С. (дов.)
Вільний слухач: Матвієнко А.А. (посвідчення адвоката)
У судовому засіданні 25.12.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13617/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2013р.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 15.08.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, справу №910/13617/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В.
15.08.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" надійшли заява про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. суддею Стасюком С.В. прийнято справу №910/13617/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 17.09.2013р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 17.09.2013р., у зв'язку виходом судді Гулевець О.В. з відпустки, справу № 910/13617/13 передано на розгляд судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. справу №910/13617/13 прийнято до свого провадження суддею Гулевець О.В. та відкладено до розгляду на 15.10.2013р.
14.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та витребування у Національного банку України інформації щодо наявності у Закритого акціонерного товариства "Банк НРБ" станом на 28.12.2007р. діючої (не відкликаної) банківської ліцензії.
15.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" надійшли письмові пояснення по справі, клопотання про застосування правових наслідків недійсності кредитного договору та клопотання про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні 15.10.2013р., розглянувши клопотання про витребування доказів по справі та дослідивши викладені у позові обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, у зв'язку з його недоцільністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. відкладено розгляд справи № 910/13617/13 на 05.11.2013р.
05.11.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" надійшли письмові пояснення по справі.
Представники відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в судовому засіданні 05.11.2013р. надали суду клопотання про залишення позову без розгляду та пояснення щодо своїх заперечень на позов.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" у судове засідання 05.11.2013р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р. відкладено розгляд справи № 910/13617/13 на 13.11.2013р.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" у судове засідання 13.11.2013р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Представники відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в судовому засіданні 13.11.2013р. надали суду клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. продовжено строки вирішення спору у справі №910/13617/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. відкладено розгляд справи № 910/13617/13 на 03.12.2013р.
03.12.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
03.12.2013р. в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом було встановлено, що справа № 910/13617/13 відноситься до категорії складних, в зв'язку з чим підлягає колегіальному розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/13617/13.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 03.12.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/13617/13 у складі колегії суддів: Гулевець О.В. (головуючий), Пригунова А.Б., Стасюк С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013р. колегією суддів у складі: Гулевець О.В. (головуючий), Пригунова А.Б., Стасюк С.В. прийнято справу № 910/13617/13 до свого провадження та призначено її розгляд на 17.12.2013р.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" в судове засідання від 17.12.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 17.12.2013р. представники відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" надали суду пояснення по справі, заперечили позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013р. відкладено розгляд справи на 25.12.2013р.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" в судове засідання від 25.12.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в судовому засіданні 25.12.2013 року надав суду заяву щодо відсутності у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та відсутності рішення цих органів з такого спору та заперечив позовні вимоги.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні, в судовому засіданні 25.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
28.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод"), (позивач, позичальник) та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (банк, відповідач), укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07, відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України (кредитна лінія), надати позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах даного договору, а позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в статті 8 цього договору, і виконувати інші умови цього договору.
Пунктом 1.2. Договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року сторонами погоджено ліміт кредитної лінії, а саме: з дати підписання цього договору і по 27.08.2010 р. включно - 30 000 000,00 грн.; з 28.08.2010р. по 27.09.2010р. включно - 24 000 000,00 грн.; з 28.09.2010р. по 27.10.2010р. включно - 18 000 000,00 грн.; з 28.10.2010р. по 27 11 2010р. включно - 12 000 000,00 грн.; з 28.11.2010р. по 27.12.2010р. включно - 6 000 000,00 грн.
Розмір процентів за користування Кредитом складає 15,00% відсотків річних. Останній день дії кредитної лінії - 27.12.2010р. (п. 1.3., п. 1.4. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року, позичальник зобов'язується сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.4. цього Договору.
Проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31) і фактичну кількість днів у році по останній день місяця включно (п. 6.2., п. 6.3.).
Пунктом 11.3. Договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року, визначено, щ даний Договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальником по цьому договору.
В подальшому між сторонами внесено зміни та доповнення до Договору про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07 від 28.12.2007 року, шляхом укладення: Додатку №1 від 28.09.2010р., Додаткової угоди №2 від 21.10.2008р., Договору про внесення змін №3 від 23.03.2010р., Договору про внесення змін №3 від 27.08.2010р., Договору про внесення змін №4 від 28.09.2010р., Додаткової угоди №5 від 22.12.2010р., Договору про внесення змін від 28.12.2011р. до Додаткової угоди №5, Додаткової угоди №6 від 27.01.2011р., Додаткової угоди №7 від 24.02.2011р., Додаткової угоди №8 від 24.03.2011р., Додаткової угоди №9 від 29.04.2011р., Додаткової угоди №10 від 27.05.2011р., Додаткової угоди №11 від 24.06.2011р., Додаткової угоди №12 від 28.07.2011р., Додаткової угоди №13 від 19.08.2011р., Додаткової угоди №14 від 20.09.2011р., Додаткової угоди №15 від 18.01.2012р., Додаткової угоди №16 від 22.12.2010р., Додаткової угоди №17 від 16.02.2011р., Додаткової угоди №18 від 21.03.2012р., Додаткової угоди №19 від 25.04.2012р., Додаткової угоди №20 від 23.05.2012р., Додаткової угоди №21 від 20.06.2012р., Додаткової угоди №22 від 18.07.2012р., Додаткової угоди №23 від 17.08.2012р., Додаткової угоди №24 від 20.09.2012р., Додаткової угоди від 16.01.2013р., Додаткової угоди №26 від 24.01.2013р., Додаткової угоди №27 від 18.02.2013р., Додаткової угоди №28 від 15.03.2013р., Додаткової угоди №29 від 24.04.2013р.
Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р., на думку позивача, має бути визнаний судом недійсним, з огляду на наступне:
- позивач зазначає, що відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" є суб'єктом господарювання, 100% статутного капіталу якого належить ВАТ "Сбербанк Росії", яке є нерезидентом - юридичною особою за законодавством Російської Федерації, а тому Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. підлягав обов'язковій реєстрації Національним банком України, та не може вважатися дійсним без проведення такої реєстрації;
- Договір № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. в порушення положень ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" не був затверджений загальними зборами акціонерів товариства як позивача так і відповідача, а голова правління ЗАТ "Банк НРБ" Кравець В.І. та голова правління ЗАТ "Київський ювелірний завод" Воловик В.Д., які від імені відповідача та позивача підписали спірний договір не мали достатнього обсягу дієздатності на укладення Договору № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р.;
- позивач, також зазначає, що пунктом 1.3. Договору № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. встановлені проценти за користування кредитом на рівні 15% річних. 28.09.2010р. між сторонами було укладено Договір про внесення змін №4 до Договору № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р., яким внесено зміни до п. 6.9 договору, яким фактично встановлено одностороннє право банку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом. При цьому, відповідно до п. 6.9 Договору №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р., у випадку зміни облікової ставки Національного банку України, у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених Договором, позичальник надалі сплачує проценти пропорційно збільшенню облікової ставки НБУ (в першому випадку), та 18,5% (в другому випадку). Таким чином, на думку позивача, оскільки п. 6.9. Договору № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. право відповідача в односторонньому порядку змінити (збільшити) процентну ставку кредиту, вказаний пункт є недійсним у відповідності до ст. 10561 ЦК України, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Також, Договір № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. не містить типу процентної ставки, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Крім того, позивач зазначає, що Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. встановлює обов'язок позивача вступати у правовідносини на умовах, визначених в односторонньому порядку відповідачем. Так, п. 2.4 кредитного договору визначає, що у разі надання банком згоди на надання позичальником нового чи додаткового забезпечення, позичальник зобов'язаний укласти із банком відповідний/і договір/ори забезпечення в строки, в порядку і на умовах, визначеній у відповідній вимозі Банка. На думку позивача, зазначене положення Договору № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. суперечить ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зобов'язання укласти договір на умовах визначений Банком є прямим порушенням права позивача на свободу в укладанні договору та визначенні його умов.
З огляду на вищевикладене, позивач стверджує, що Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод" та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", підлягає визнанню в судовому порядку недійсним, оскільки був вчинений без обов'язкової реєстрації Національним Банком України, без наявності погоджувальних рішень як загальних зборів акціонерів відповідача, так і загальних зборів акціонерів позивача, а його окремі умови, що мають істотний характер, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" заперечуючи позовні вимоги зазначає, що ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" не являється нерезидентом України, а доводи викладені у позові не доведені належними доказами та не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог ПАТ "Київський ювелірний завод" та клопотання про залишення позову без розгляду.
Щодо клопотань відповідача про залишення позову без розгляду, які подані ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" до суду 15.10.2013р., 05.11.2013р., 13.11.2013р. та 03.12.2013р., суд відхиляє їх, оскільки, залишення позову без розгляду, зокрема на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, є правом, а не обов'язком суду, та враховуючи наявні в матеріалах справи докази і обставини справи, суд може розглянути дану справу по суті за наявними в ній доказами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
28.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Київський ювелірний завод"), (позивач, позичальник) та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (банк, відповідач), укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 235-Н/07.
З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, укладений між Закритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод" та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р., укладений без обов'язкової реєстрації Національним Банком України, без наявності погоджувальних рішень як загальних зборів акціонерів відповідача та позивача, а його окремі умови, що мають істотний характер, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з п. 14. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що сторони, укладаючи Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р., погодили всі істотні умови для даного виду договору, зокрема погоджено суму кредиту (п. 1.2. договору), строки повернення кредитних коштів (пункт 1.4. договору), строк дії договору (пункт 11.3. договору), розміри процентів та порядок їх сплати (пункт 1.3., ст. 6 договору).
Однією з підстав визнання Договору №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. недійсним, позивач зазначає, що відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" є суб'єктом господарювання, 100% статутного капіталу якого належить ВАТ "Сбербанк Росії", яке є нерезидентом - юридичною особою за законодавством Російської Федерації, а тому Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. підлягав обов'язковій реєстрації Національним банком України.
Відповідно до п. 1.7. постанови Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року №270 "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам" (в редакції чинній на час укладення спірного договору), договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від 27.06.1999р. № 734 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства". Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку.
Відповідно до п. 14.1.122. Податкового кодексу України, нерезиденти - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.
Однак, як встановлено судом, оспорюваний Договір №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. укладений між Закритим акціонерним товариством "Київський ювелірний завод" та Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", правонаступником якого, відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" затвердженого 20.09.2012р., погодженого Національним банком України 14.09.2012р., зі змінами затвердженими 21.09.2013р., є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії".
Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" є суб'єктом господарювання, 100% статутного капіталу якого належить ВАТ "Сбербанк Росії", яке є нерезидентом - юридичною особою за законодавством Російської Федерації, та, у зв'язку з зазначеним, на обов'язкову реєстрацію Національним банком України спірного Договору №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р., визнаються судом безпідставними.
Другою підставою для визнання Договору №235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. недійсним, позивач називає те, що спірний договір, в порушення положень ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", не був затверджений загальними зборами акціонерів товариства як позивача так і відповідача, а голова правління ЗАТ "Банк НРБ" Кравець В.І. та голова правління ЗАТ "Київський ювелірний завод" Воловик В.Д., які від імені відповідача та позивача підписали Договір № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р. не мали достатнього обсягу дієздатності на укладення даного договору. Необхідність затвердження спірного договору загальними зборами обумовлена значним розміром суми кредиту за Договором № 235-Н/07 про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007р.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991р. (в редакції чинні на час укладення спірного договору), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.
До компетенції загальних зборів належить:
а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;
в) обрання і відкликання членів наглядової ради;
г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;
е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;
є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;
ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;
з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;
и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;
і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;
ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.
Повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.
Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, не повинна перевищувати своїх повноважень.
Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (ст. 159 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як встановлено судом, Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №005/11 від 12.03.2011р., з боку Закритого акціонерного товариства "Київський ювелірний завод", підписаний головою правління Воловиком Валерієм Дмитровичем, що діяв на підставі Статуту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви не було додано копії Статуту в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.09.2013р., від 15.10.2013р., від 05.11.2013р. та від 13.11.2013р., було зобов'язано позивача надати суду оригінал (для огляду у судовому засіданні) та належним чином засвідчену копію (для долучення до матеріалів справи) статуту позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" в редакції станом на час укладення Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року та належні докази на підтвердження необхідності погодження загальними зборами позивача - Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" затвердження Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року та докази відсутності вищевказаного погодження.
Однак, позивач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів та жодних пояснень щодо неможливості надання витребуваних документів, не надав.
Водночас, позивачем в позові не зазначено, яким саме пунктом Статуту Закритого акціонерного товариства "Київський ювелірний завод", в редакції чинній на час укладення спірного договору, було передбачено обмеження щодо укладення угод, які підлягають погодженню загальними зборами.
Суд, також, зазначає, що п. "і" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991р. передбачено не укладення договорів, а їх затвердження, а тому якщо спірний договір укладено без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. Вказана позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" та постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".
Натомість, матеріали справи не містять та позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів, які б підтверджували наявність будь-яких обмежень на укладення спірного договору в Статуті Закритого акціонерного товариства "Київський ювелірний завод", в редакції чинній на час укладення Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують наступне схвалення позивачем - Публічним акціонерним товариством "Київський ювелірний завод" Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року, а саме: засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують надання Публічному акціонерному товариству "Київський ювелірний завод" кредитних коштів по Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року: платіжне доручення № 1803181 від 28 грудня 2007 року, меморіальний ордер № 18575130 від 22 грудня 2010 року, меморіальний ордер №3189682 від 27 січня 2011 року, меморіальний ордер № 5165851 від 24 лютого 2011 року, меморіальний ордер № 6910470 від 24 березня 2011 року, меморіальний ордер № 9387542 від 29 квітня 2011 року, меморіальний ордер № 11130088 від 27 травня 2011 року, меморіальний ордер № 13205215 від 24 червня 2011 року, меморіальний ордер № 15841125 від 28 липня 2011 року, меморіальний ордер № 17859288 від 19 серпня 2011 року, меморіальний ордер № 20560517 від 20 вересня 2011 року, меморіальний ордер № 1391811 від 18 січня 2012 року, меморіальний ордер № 1994639 від 24 січня 2012 року, меморіальний ордер № 4533605 від 16 лютого 2012 року, меморіальний ордер № 8253490 від 21 березня 2012 року, меморіальний ордер № 12379832 від 25 квітня 2012 року, меморіальний ордер № 15627300 від 23 травня 2012 року, меморіальний ордер № 19257787 від 20 червня 2012 року, меморіальний ордер № 23220944 від 18 липня 2012 року, меморіальний ордер № 28017563 від 17 серпня 2012 року, меморіальний ордер № 33396184 від 20 вересня 2012 року, меморіальний ордер № 2523046 від 16 січня 2013 року, меморіальний ордер № 4316972 від 24 січня 2013 року, меморіальний ордер № 9705531 від 18 лютого 2013 року, меморіальний ордер № 15890985 від 15 березня 2013 року, меморіальний ордер № 26759789 від 25 квітня 2013 року; виписка щодо надання та погашення кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 р. за період 28.12.2007 р. по 14.10.2013 р.; та копії заявок позивача про надання кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 р.: №235-Н/07 від 28.12.2007 року, № 988/38 від 28 грудня 2007 року, № 13097 від 21 грудня 2010 року, № 14386 від 26 січня 201 року, № 15613 від 23 лютого 2011 року, № 17029 від 22 березня 2011 року, № 18965 від 27 квітня 2011 року, №20938 від 25 травня 2011 року, № 26610 від 26 липня 2011 року, № 24320 від 21 червня 2011 року, № 28178 від 17 серпня 2011 року, № 31144 від 19 вересня 2011 року, № 53592 від 17 січня 2012 року, № 54370 від 24 січня 2012 року, № 57199 від 14 лютого 2012 року, № 61934 від 20 березня 2012 року, № 69985 від 24 квітня 2012 року, № 73697 від 22 травня 2012 року, № 78223 від 19 червня 2012 року, № 94090 від 17 липня 2012 року, № 111843 від 16 серпня 2012 року, №119051 від 20 вересня 2012 року, № 141595 від 15 січня 2013 року, № 143087 від 23 січня 2013 року, № 147090 від 15 лютого 2013 року, № 152145 від 14 березня 2013 року, № 160503 від 24 квітня 2013 року.
Щодо тверджень позивача на необхідність затвердження Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року загальними зборами акціонерів товариства відповідача та відсутності у голови правління ЗАТ "Банк НРБ" Кравець В.І. достатнього обсягу дієздатності на укладення даного договору, то суд зазначає, з положень Статуту Закритого акціонерного товариства "Банк НРБ" затвердженого 10.10.2005 року Головним управлінням Національного банку України по м. Києві і Київській області, реєстраційний № 277 (державна реєстрації змін до установчих документів - 20.10.2005 р.) із змінами до статуту, погодженими Національним банком України 18.05.2007 року (державна реєстрації змін до установчих документів - 29.05.2007 р.) вбачається, що до компетенції загальних зборів Закритого акціонерного товариства "Банк НРБ" не входило погодження будь-яких угод, котрі укладаються Закритим акціонерним товариством "Банк НРБ", в тому числі в залежності від розміру статутного капіталу. Таким чином, суд вважає вищевказані посилання безпідставними.
З приводу інших обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, то судом встановлено наступне.
Пунктом 6.9. Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року в редакції Договору про внесення змін № 4 від 28.09.2010 р., визначено, що у випадку (а) зміни облікової ставки Національного банку України, також у випадку (б) порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим Договором, а також у випадку (в) порушення позичальником умов п. 2.6. - процентна ставка за користування Кредитом в першому випадку (а) збільшується прямо пропорційно збільшенню облікової ставки НБУ, в другому випадку (б) збільшується на 2 (два) відсотки) річних, а в третьому випадку (в) становитиме 21 (двадцять один) % річних. Зазначеним пунктом позичальник погоджує зміну процентної ставки, що не потребує укладення додаткової угоди між сторонами цього договору.
З вищевикладеного вбачається, що позивач, укладаючи Договір про внесення змін № 4 від 28.09.2010 р. до Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року погодив зміну процентної ставки на умовах, визначених в пункті 6.9. даного Договору, що спростовує посилання позивача, про те, що п. 6.9. Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року в редакції договору про внесення змін № 4 від 28.09.2010 р. надає банку право на односторонню зміну процентної ставки за Договором про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що положення пункту 2.4. Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року покладає обов'язок на позивача вступати у правовідносини, визначені в односторонньому порядку.
Згідно з п. 2.4. Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року визначено, що у разі надання банком згоди на надання позичальником нового чи додаткового забезпечення, позичальник зобов'язаний укласти із банком відповідний/і Договір/ори забезпечення в строки, в порядку і на умовах, визначених у відповідній вимозі банка. У разі надання банком згоди на відновлення втраченого забезпечення (у разі пошкодження) позичальник зобов'язаний виконати всі необхідні дії по відновленню забезпечення в найкоротший термін та надати банку документи, що підтверджують здійснення відновлення пошкодженого забезпечення в 2-х денний термін з дня такого відновлення.
Проаналізувавши вищевикладений пункт Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року, судом встановлено, що даний пункт не покладає на позивача зобов'язань вступати в односторонньому випадку в будь-які договірні правовідносини, оскільки передбачає надання банком тільки згоду на пропозицію позивача щодо заміни забезпечення.
Також, в позивач зазначає, що в Договорі про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року не передбачено визначення типу процентної ставки, однак, такі доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки редакція ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, яка передбачає визначення типу процентної ставки за користування кредитом, була передбачена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, в той час як спірний договір укладено 28.12.2007 року. Тобто на час укладення опорюваного Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року положеннями Цивільного кодексу України не було передбачено визначення типу процентної ставки.
З огляду на вищевикладене, підстави для визнання Договору про відкриття кредитної лінії №235-Н/07 від 28.12.2007 року недійсним у суду відсутні.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Разом з тим, суд зазначає, що, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Враховуючи, встановлення судом безпідставність матеріально-правової вимоги заявленої Публічним акціонерним товариством "Київський ювелірний завод" та відсутність доказів факту порушення суб'єктивного права, позов позивача не підлягає задоволенню з вказаних підстав.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 26.12.2013р.
Головуючий суддя О.В. Гулевець
Суддя А.Б. Пригунова
Суддя С.В. Стасюк