ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 36392833

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ 910/11057/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Зеленіна В.О.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача (апелянта) Мухіна Н.В.(предст. за довір);

від відповідача -1 Карпінський С.В. (предст. за довір);

від відповідача-2 Кебус М.В. (предст. за довір);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 (суддя Шкурдова Л.М.)

в справі № 910/11057/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон"

до 1. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Солар"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікон" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" та товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Солар" про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011, укладеним між відповідачем-1 та відповідачем-2, як такого, що суперечить вимогам ст. 516 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України "Про іпотеку" зважаючи на відсутність згоди позивача як іпотекодавця на укладення договору відступлення права вимоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/11057/13 було припинено провадження у наведеній справі з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "Сілікон" спір про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 року не підлягає вирішенню господарським судом в порядку позовного провадження, а підлягає вирішенню безпосередньо в справі про банкрутство ТОВ «Сілікон» з застосуванням спеціальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою про припинення провадження у справі, скаржник оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оспорюваний у справі правочин про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011, укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2, які є кредиторами ТОВ «Сілікон», а Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема частиною 11 статті 17, визначено, що суд може визнати недійсною лише ту угоду, яка укладена безпосередньо між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації. Отже, заявлений ТОВ «Сілікон» позов підлягав вирішенню господарським судом у відповідному позовному провадженні.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" у справі №910/11057/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013, для розгляду апеляційної скарги по справі №910/11057/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О. та Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" прийнято до провадження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, до 31.12.2013, розгляд справи відкладено до 18.12.2013.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013, для розгляду апеляційної скарги по справі №910/11057/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О. та Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Зеленін В.О. та Дідиченко М.А., розгляд справи вирішено здійснювати в судовому засіданні 18.12.2013.

В судовому засіданні 18.12.2013 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Представник відповідача - в судовому засіданні 18.12.2013 проти доводів апеляційної скарги заперечував, вказував на те, що ухвала господарського суду міста Києва від 25.10.2013 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 18.12.2013 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/11057/13 - залишити без змін.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 18.12.2013 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/11057/13 - залишити без змін.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 вказував на те, що ТОВ «Сілікон» не відноситься в розумінні вимог ст. 215 Цивільного кодексу України до осіб, які мають право на судовий захист шляхом подання позову про визнання недійсним правочину, стороною якого позивач не є. До того ж, в розумінні п. 11 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий має право звертатись з заявами в межах справи про банкрутство, а не з позовними заявами в межах окремого господарського провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "Сілікон" спір про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 року не підлягає вирішенню господарським судом в порядку позовного провадження, а підлягає вирішенню безпосередньо в справі про банкрутство ТОВ «Сілікон» з застосуванням спеціальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України/

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 р. N 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 11, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи, в якій боржник виступає як учасник процесу, слід враховувати положення пункту 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 року.

Отже, справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 р., не впливають на визначення юрисдикції справ, в яких боржник виступає учасником процесу, і їх слід розглядати в порядку господарського судочинства, якщо склад сторін відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2009 порушено провадження у справі № 11/84 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон".

Господарський суд Кіровоградської області ухвалою від 22.04.2010 за результатами попереднього засідання в справі про банкрутство ТОВ "Сілікон" № 11/84 визнав грошові вимоги кредиторів та затвердив реєстр вимог кредиторів боржника. До реєстру вимог кредиторів включені вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в сумі 21400000 дол. США, забезпечені договором іпотеки від 13.10.2007, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Сілікон".

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.05.2011 року у справі № 11/84 введено процедуру санації боржника ТОВ "Сілікон", призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Ткаченко Наталію Валеріївну.

06.07.2012 за ухвалою суду у справі № 11/84 затверджено план санації боржника та продовжено строк процедури санації.

Під час здійснення провадження в справі про банкрутство ТОВ "Сілікон" 22.07.2011 року забезпечений кредитор ПАТ "ВТБ Банк" уклав з ТОВ "Альфа Солар": Договір №55/1ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 липня 2011 р. (відступлене право вимоги складається з суми кредитних коштів наданих Боржнику та належних до сплати ПАТ „ВТБ Банк" та становить 21400000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору становить 170 581 540,00 гривень); Договір № 55ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 липня 2011 р. (відступлене право вимоги складається з суми нарахованих та несплачених відсотків, а також штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань Боржника перед ПАТ „ВТБ Банк" та становить 8568701,78 доларів США (з яких 7967111,71 доларів США - прострочені нараховані відсотки станом на 22.07.2011 р. та 601 590,07 доларів США - нараховані штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків), що за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору становить 68 301 978,76 грн.); Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 13.10.2007 року, та просив керуючого санацією внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Сілікон", а саме: виключити з реєстру кредиторів ПАТ "ВТБ Банк" на суму 29968701,78 дол. США, та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ТОВ "Альфа Солар" на суму 29968701,78 дол. США.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла станом на 04.05.2011р.) передбачено, що з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи правління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Керуючий санацією зобов'язаний: прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника.

З урахуванням викладеного вище, колегією суддів встановлено, що провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" порушено відповідною ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2009, тобто до 19.01.2013, а тому заявлений ТОВ «Сілікон» позов про визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачами, за яким було порушено відповідне провадження, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки порушення справи про банкрутство до 19.01.2013 не впливає на визначення юрисдикції даної справи, де боржник виступає учасником процесу.

Також, колегією суддів встановлено, що позов ТОВ «Сілікон» про визнання недійсним правочину підписано керуючим санацією - арбітражним керуючим Ткаченко Н.В., якого призначено відповідною ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.05.2011 року у справі № 11/84, і який у відповідності до вимог ст. 97 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" набув повноваження керівника боржника, зокрема і щодо подання відповідних позовів.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що стаття 17 п. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою у процедурі провадження у справі про банкрутство, адже по-перше, наведеною статтею передбачено розгляд саме заяв в справі про банкрутство, а ТОВ «Сілікон» подано відповідний позов, а по-друге, частиною 11 статті 17 наведеного Закону, визначено, що суд може визнати недійсною лише ту угоду, яка укладена безпосередньо між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації, а ТОВ «Сілікон» заявлено позов про визнання недійсним правочину, який укладен між кредиторами боржника, а тому позов підлягав вирішенню господарським судом у відповідному позовному провадженні.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Отже, судовому захисту підлягають суб'єктивні порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси особи, зокрема і юридичної. А у випадку, якщо відповідне право особи або охоронювані законом інтереси особи - не порушені, то це не є підставою для припинення провадження у відповідній справі з посиланням на ст.. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/11057/13 в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, і направлення справи № 910/11057/13 до суду першої інстанції для її подальшого розгляду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікон" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/11057/13 - задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/11057/13 - скасувати.

3. Справу господарського суду міста Києва № 910/11057/13 - направити до суду першої інстанції для її подальшого розгляду.

4. Матеріали справи № 910/11057/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Зеленін

М.А. Дідиченко