ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 35877334

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10830/13

26.11.13

Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Підченко Ю.О.,

судді: Мандичев Д.В.,

Івченко А.М.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Копійки Людмили Григорівни, м. Дніпропетровськ

до Фонду державного майна України, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективне підприємство "Промінь", м. Дніпропетровськ,

про визнання приватизації недійсною,

за участю представників сторін:

від позивача: Копійка Л.Г., Дружина Т.Г. - представник,

від відповідача: Сіднєнко О.Л. - юрисконсульт,

від третьої особи: Спектор Ю.І. - юрисконсульт,

громадянин України: Глоба М.М.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, керуючись приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань від 11.10.2013, 04.11.2013.

СУТЬ СПОРУ: Копійка Людмила Григорівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про:

- визнання недійсною приватизації Закритим акціонерним товариством "Оріль" гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську;

- виключення гуртожитку за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську з Переліку нерухомого майна, яке передавалося у власність Організації орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль".

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва б/н від 05.08.2013 справу № 910/10830/13 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Відповідачем у справі надано суду заяву про накладення арешту на нерухоме майно - будівлю гуртожитку літ. А-12, що розташована по вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективне підприємство "Промінь".

За наслідками розгляду заяви позивача у справі та судді Підченко Ю.О., розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва б/н від 11.10.2013 справу № 910/10830/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Підченко Ю.О. судді: Мандичев Д.В., Любченко М.О.

29.10.2013 від позивача надійшло клопотання про виправлення описки у п. 1 прохальної частини заяви про зміну предмета позову, відповідно до якої просить визнати недійсним договір про приватизацію у складі цілісного майнового комплексу - Дінпроперовської виробничо-торгівельної взуттєвої фабрики "Оріль" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18), в частині гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську, здійснену шляхом викупу на підставі договору купівлі-продажу КП-151 від 08.09.1993.

Фізичні особи: Павлюкова Н.А., Марченко Л.П., Єрмонін А.В., Заболотня О.В., Струговець Н.І., Семенихина В.М., Горожанкіна Л.І., Гончар І.М., Давиденко К.І., Колодяженська А.В., Софійченко О.П., Євтушик О.П., Пальчук В.К., Яковенко І.Й., Хребто А.М., Шибаєва Т.А., Савельєва Г.В. надіслали суду клопотання про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивачем надано суду заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме фізичних осіб: Стинкіну Н.А., Некрасова І.М., Овчаренко В.Г., Полторак Л.І., Титар Н.П., Куленко Г.В., Какуліу Ш.Д., Литвиненко М.В., Свержевського Е.О., Наваліхіна В.А., Шубіну М.Ю., Коваль Н.М., Лері І.С., Бугайчук Н.В., Воробйова В.Є., Кувічко Т.В., Бербер О.А., Бондаренко, Л.В., Шевцову Н.А., Половинко В.Д., Бєлих В.П., Платонову О.С., Кодак А.Е., Грудьєва С.О., Алексєєву-Солтановську І.С., Свистун Т.В., Католика А.І., Обух В.Ф., Глобу М.М., Максименко М.Р., Купу В.М., Брикалову К.І.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва б/н від 04.11.2013, у зв'язку з перебуванням судді Любченко М.О. у відпустці, розпорядився передати справу № 910/10830/13 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Підченко Ю.О.; судді: Мандичев Д.В., Івченко А.М.

Фізичні особи: Вайхель А.М., Вінніченко Л.С., Гончар І.М., Горожанкіна Л.І., Давиденко К.І., Дзюба Н.Л., Глявіна Т.О., Євтушак О.П., Єрмонін А.В., Чорна А.Ю., Шибаєва Т.А., Яковенко І.Й., Софійченко О.П., Струговець Н.І.. Семенихина В.М., Тішенко М.І., Хребто А.М., Заболотня О.В., Колодяженська А.В., Марченко Д.П., Павлюкова Н.А., Пальчук В.К., Савєльєва Г.В., Булатова З.Г. надіслали клопотання про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб.

До початку розгляду справи по суті позивач скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та надав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить:

- визнати недійсною приватизацію у складі цілісного майнового комплексу -Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фабрики "Оріль" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18), гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську, здійснену шляхом викупу на підставі договору купівлі-продажу КП-151 від 08.09.1993;

- виключити гуртожиток за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську з Переліку нерухомого майна, яке передавалося у власність Організації орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль". Дана заява прийнята господарським судом та врахована під час розгляду даної справи.

Відповідач надав суду письмові пояснення, згідно яких зазначив, що документів або посилань, які б свідчили про включення спірного гуртожитку до переліку об'єктів, які підлягали приватизації, позивачем не надано; щодо розшифровки основних засобів по залишковій вартості на 28.10.1993, що є невідємною частиною договору купівлі-продажу № КП-151 від 08.09.1993, якою визначено перелік обладнання, будівель та споруд, які ввійшли до складу державного майна, яке підлягало викупу відповідно до цього договору; підпис пеердставника Фонду державного майна України на розшифровці відсутній, відтак просить врахувати дані пояснення та прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надано суду пояснення, відповідно до яких вказано, що позивач не обгрунтувала, яким чином задоволення цього позову може відновити її права та інтереси, чому позивач не зверталась до органів місцевого самоврядування, яким належить вирішувати житлові проблеми гуртожитків тощо. Разом з цим надано суду заперечення на позов, в якому зазначено, що позивач звернувся з даним позовом з пропуском позовної давності.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представників сторін та третьої особи, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що гуртожиток не був проданий у складі цілісного майнового комплексу; розшифровка основних засобів по залишковій вартості не містить скріпленого печаткою підпису уповноваженої посадової особи Фонду державного майна України; інвентаризаційні описи основних засобів не містить у собі спірного гуртожитку; з акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу не вбачається, що до складу майна, яке підлягало оцінці, включений гуртожиток.

Так, позивач згідно даних паспорта громадянина України проживає в гуртожитку за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську. Даний гуртожиток до 1993 р. на праві повного господарського відання належав організації орендарів Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль".

27.08.1993 представником Фонду державного майна України був складений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу та затверджений наказом Голови Фонду державного майна України від 30.08.1993 № 24-ДУ.

08.09.1993 між Фондом державного майна України (Продавець) та організацією орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № КП-151, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив цілісний майновий комплекс - Дніпропетровську виробничо-торгівельну взуттєву фірму "Оріль", яка знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Ю. Фучіка, 18, вартістю 2 001 848 тис.крб, зданий їй в оренду з правом викупу, на земельній ділянці 6, 4768 га.

За умовами пункту 1.3 Договору право власності на цілісний майновий комплекс Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль", що приватизується, переходить до Покупця з моменту підписання сторонами договору купівлі-продажу. До цього часу державне майно знаходиться у Покупця на праві повного господарського відання.

На підставі акта прийому-передачі від 28.10.1993 Продавець передав, а Покупець прийняв майно за договором купівлі-продажу № КП-151.

Згідно довідки № 12/8-831 від 16.06.1995 регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, АТ "Оріль" є власником цілісного майнового комплексу.

Розшифровкою основних засобів по залишковій вартості на 28.10.1993, що є невід'ємною частиною Договору № КП-151 від 08.09.1993 визначено перелік обладнання, будівель та споруд, які ввійшли до складу державного майна, що підлягало викупу відповідно до договору купівлі-продажу № КП-151 та передано у власність закритому акціонерному товариству "Оріль". Згідно п. 62 розшифровки, до переліку ввійшов також гуртожиток по вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську.

28.12.1993 за реєстраційним № П-138 Головою Фонду державного майна України видано свідоцтво про власність, яке підтверджує право власності на цілісний майновий комплекс за Покупцем згідно умов договору купівлі-продажу та акта прийому-передачі.

12.03.1997 АТ "Оріль" було видане реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомого майна, яке належить юридичним особам, згідно якого гуртожиток літ. А-12, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 46 зареєстровано за АТ "Оріль" на підставі договору купівлі-продажу, про що було зроблено запис в реєстровій книзі № 2ЖЮ за реєстровим № 28.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 у справі № 22-ц/490/5791/12 за результатами нового розгляду даної справи рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2010 скасовано, постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ ДП "Комфорт" до Копійки Л.Г., Глоби М.М., Куленко Г.В. та Фонду державного майна України про визнання права власності.

Позивач звернулась з даним позовом, оскільки вважає, що приватизація гуртожитку на вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську відбулась незаконно.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 127 Житлового кодексу Української РСР (у відповідній редакції) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється на: приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Відповідно до ст. 130 Житлового кодексу України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 131 цього кодексу визначає, що відповідно до законодавства Союзу РСР Примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.

Згідно п. 3 Примірного положення про гуртожитки, під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки провадиться з дозволу виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Разом з цим виходячи з дійсних обставин справи, до початку приватизації та після її завершення спірний гуртожиток не був у складі цілісного майнового комплексу (підтверджено довідкою характеристикою підприємства "Оріль").

Відповідно до Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до Договору оренди державного майна організації орендаторів Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль" від 02.09.1993 встановлені об'єкти, які входять до складу орендованого майна та підлягають особливому режиму приватизації житлові будинки на суму 230 тис.крб.

Об'єкти соціально-побутового значення, в тому числі і спірний гуртожиток по вул. Набережної Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську вміщені у довідку - характеристику організації орендаторів Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль", які не відносилися до переліку документів, необхідних під час приватизації гуртожитку. Довідка-характеристика не є доказом в розумінні вимог статті 36 ГПК України, і не впливає на предмет спору (фактично змінений позивачем).

Разом з цим розшифровка основних засобів по залишкової вартості станом на 28.10.1993 відсутня у матеріалах приватизаційної справи. Натомість, під час звернення позивача з позовом до суду її приєднано до матеріалів справи, де визначена залишкова вартість гуртожитку в сумі 841 102 тис.крб.

Договір купівлі-продажу № КП -151 долучений позивачем до матеріалів справи містить дату його укладення - 08.09.1993, тоді як матеріали приватизаційної справи наданої Фондом державного майна України мають посилання на такий саме договір, однак укладений вже 10.09.1993.

Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, зважаючи на встановлені факти, вимоги правових норм та враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Копійки Людмили Григорівни до Фонду державного майна України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективного підприємства "Промінь" про визнання недійсною приватизації у складі цілісного майнового комплексу - Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фабрики "Оріль" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18), гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську, здійснену шляхом викупу на підставі договору купівлі-продажу КП-151 від 08.09.1993; виключення гуртожитку за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську з Переліку нерухомого майна, яке передавалося у власність Організації орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль" - слід відмовити у зв'язку з необгрунтованістю його заявлення, виходячи з дійсних обставин справи.

При цьому господарський суд звертає увагу позивача на те, що Законом України "Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад 2012-2015" від 21.06.2012 № 4995 - VI передбачена можливість передачі гуртожитків у власність територіальних громад для забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. Тобто мешканці спірного гуртожитку мають можливість реалізувати свої житлові права. Позивач повинен звернутися до територіальної громади (міського голови) з метою передачі спірного гуртожитку до комунальної власності та взяття безкоштовно на баланс органу місцевого самоврядування. За наслідками розгляду позову гуртожиток залишається в державній власності, а потім передається з урахуванням вимог Закону до комунальної власності.

Щодо заяви позивача про виправлення описки у п. 1 прохальної частини заяви про зміну предмета позову, відповідно до якої остання просить визнати недійсним договір про приватизацію у складі цілісного майнового комплексу - Дінпроперовської виробничо-торгівельної взуттєвої фабрики "Оріль" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18), в частині гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську, здійснену шляхом викупу на підставі договору купівлі-продажу КП-151 від 08.09.1993, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Разом з цим під описками слід розуміти неправильне написання слів, прізвищ, імен, назв тощо. Арифметичні помилки - це неправильне викладення: вихідних даних для розрахунків, які не відповідають наявним у справі доказам; в результаті арифметичних дій. Відтак дана заява зачіпає зміст позовних вимог, не є опискою в розумінні наведених вище положень, тому не може бути розцінена судом як заява про виправлення помилки в попередньо заявлених позовних вимогах, а також не може бути прийнята судом до уваги під час розгляду спору у даній справі.

Відповідно до частини першої ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або віповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Судом у процесі розгляду даної справи було відмовлено в задоволенні клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб: Павлюкова Н.А., Марченко Л.П., Єрмонін А.В., Заболотня О.В., Струговець Н.І., Семенихина В.М., Горожанкіна Л.І., Гончар І.М., Давиденко К.І., Колодяженська А.В., Софійченко О.П., Євтушик О.П., Пальчук В.К., Яковенко І.Й., Хребто А.М., Шибаєва Т.А., Савельєва Г.В., Вайхель А.М., Вінніченко Л.С., Гончар І.М., Горожанкіна Л.І., Давиденко К.І., Дзюба Н.Л., Глявіна Т.О., Євтушак О.П., Єрмонін А.В., Чорна А.Ю., Шибаєва Т.А., Яковенко І.Й., Софійченко О.П., Струговець Н.І.. Семенихина В.М., Тішенко М.І., Хребто А.М., Заболотня О.В., Колодяженська А.В., Марченко Д.П., Павлюкова Н.А., Пальчук В.К., Савєльєва Г.В., Булатова З.Г. на підставі недоведеності заявниками необхідності залучення їх до участі у розгяді даної справи.

Судом також під час розгляду даної справи було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб: Стинкіну Н.А., Некрасова І.М., Овчаренко В.Г., Полторак Л.І., Титар Н.П., Куленко Г.В., Какуліу Ш.Д., Литвиненко М.В., Свержевського Е.О., Наваліхіна В.А., Шубіну М.Ю., Коваль Н.М., Лері І.С., Бугайчук Н.В., Воробйова В.Є., Кувічко Т.В., Бербер О.А., Бондаренко, Л.В., Шевцову Н.А., Половинко В.Д., Бєлих В.П., Платонову О.С., Кодак А.Е., Грудьєва С.О., Алексєєву-Солтановську І.С., Свистун Т.В., Католика А.І., Обух В.Ф., Глобу М.М., Максименко М.Р., Купу В.М., Брикалову К.І., оскільки позивачем не доведено, що рішення з господарського спору у цій справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України особа № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак відповідачем не обгрунтовано належними та допустимими доказами необхідності застосування заходів до забезпечення позову, відтак судом з урахуванням викладеного відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування заходів до забезпечення позову, що полягають в накладенні арешту на нерухоме майно - будівлю гуртожитку літ. А-12, що розташована по вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську.

Щодо заяви третьої особи у справі про застосування позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Разом з цим відповідно до п. 6 перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно частини третьої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Разом з цим, якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене.

З введенням нового ЦК України 2003р. суд може застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина четверта ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК України 1963р. суд був зобов'язаний застосувати позовної давності незалежно від заяв та волевиявлення сторін. Разом з цим суд зауважує, що права позивача порушені, своїми діями він проявляв дбайливість щодо його захисту.

Позивач у справі - Копійка Людмила Григорівна, відповідно до приписів п. 9 частини першої ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82, 84, частиною другою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Копійки Людмили Григорівни до Фонду державного майна України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективного підприємства "Промінь" про визнання недійсною приватизації у складі цілісного майнового комплексу - Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фабрики "Оріль" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 18), гуртожитку, який знаходиться за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську, здійснену шляхом викупу на підставі договору купівлі-продажу КП-151 від 08.09.1993; виключення гуртожитку за адресою: вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпропетровську з Переліку нерухомого майна, яке передавалося у власність Організації орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми "Оріль" - відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 02.12.2013.

Головуючий суддя Ю.О. Підченко

Судді Д.В. Мандичев

А.М. Івченко