ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Рішення № 35738186

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18571/13

26.11.13

За позовом

Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про

зобов'язання виконати умови договору.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача

не з'явився

від відповідача

Демчук О.В. (дов. № 14-17 від 18.01.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 листопада 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про зобов'язання виконати умови договору № 14/2615/11/ТГО-351/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року щодо підписання актів приймання - передачі природного газу за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року порушено провадження у справі № 910/18571/13, слухання справи призначено на 25.10.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2013 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 31.10.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року справу № 910/18571/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/18571/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.11.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року справу № 910/18571/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/18571/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суд міста Києва від 31.10.2013 року.

У судове засідання 26.11.2013 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2013 року надав письмовий відзив на позов, та усні пояснення по суті справи, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 року між Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (покупець) було укладено договір № 14/2615/11/ТГО-351/11 на купівлю-продаж природного газу (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 508 469,303 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору сторони погодили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 4.1 Договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", зареєстрованого в Мін'юсті 11.08.2010 року за № 671/17966 (надалі по тексту - наказ Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288).

За твердженням позивача, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси", на виконання умов Договору, направило на адресу відповідача акти приймання передачі - природного газу від 27.11.2012 року в обсязі 4409,0 тис. м. куб. на загальну суму 5772357,06 грн.; від 30.11.2012 року в обсязі 28938,316 тис. м. куб. на загальну суму 37886043,31 грн.; від 31.12.2012 року в обсязі 43585,429 тис. м. куб. на загальну суму 57062043,65 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач, всупереч умовам Договору не підписав вищевказані акти приймання - передачі природного газу та не направив на адресу Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" вмотивованої відмови від підписання.

Відповідач заперечив прози заявлених позовних вимог, з тих підстав, що позивач не довів виконання умов Договору зі своєї сторони, а саме, факту надсилання на адресу відповідача примірників актів приймання - передачі природного газу саме до 5 числа кожного із зазначених у позовній заяві місяців.

Окрім того, у своєму відзиві на позов відповідач зазначив про те, що не підписання актів приймання - передачі жодним чином не порушує майнові та немайнові права суб'єкта господарювання, оскільки такі акти фіксують лише факт здійснення операції, та не є юридично значимою дією, на підставі якої можуть виникнути цивільні права та обов'язки в розумінні діючого законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Положенням абзацу 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 14/2615/11/ТГО-351/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору сторони погодили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає про направлення на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" актів прийманняя передачі - природного газу від 27.11.2012 року в обсязі 4409,0 тис. м. куб. на загальну суму 5772357,06 грн.; від 30.11.2012 року в обсязі 28938,316 тис. м. куб. на загальну суму 37886043,31 грн.; від 31.12.2012 року в обсязі 43585,429 тис. м. куб. на загальну суму 57062043,65 грн.

Водночас, жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

З огляду на положення статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси господарюючих суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обраний позивачем спосіб захисту, а саме, вимога про виконання умов Договору шляхом підписання та направлення на адресу позивача актів приймання - передачі природного газу не передбачений ні статтею 16 Цивільного кодексу України, ні статтею 20 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про спонукання до виконання умов договору шляхом повернення позивачу актів приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, спонукання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено, у спосіб встановлений статтею 34 цього ж Кодексу, законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані матеріалами, які знаходяться у справі та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.3. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси".

Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2013 року

Суддя С.В. Стасюк