ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/25627/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ)
на постанову господарського суду Миколаївської області від 19.03.2007
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011
у справі № 1/27/07
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика окон" (далі - Товариство)
до ДПІ
та державної податкової адміністрації у Миколаївській області (далі - ДПА)
про скасування рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило визнати ДПА неуповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо участі у проведенні самостійних планових перевірок суб'єктів підприємницької діяльності та скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.09.2006 № 0001102303/0.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011, позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано з посиланням на відсутність доказів щодо порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; в решті позову відмовлено з тих мотивів, що спірну перевірку було проведено податковим органом у межах визначених законом повноважень.
На вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ подана касаційна скарга, в якій заявник зазначає про неправильне застосування судами наведеної норми Закону, та просить скасувати прийняті у справі судові акти і повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами за наявними у справі доказами обставин справи, ДПА було проведено перевірку належного позивачеві відділу збуту і прийому замовлень на виробництва пластикових вікон за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 14.09.2006 № 14000322/23-50 та прийнято оспорюване рішення, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 85 грн. у зв'язку з невикористанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості при проведенні розрахункових операцій.
Пунктом 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Невиконання наведеного законодавчого припису тягне застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено пунктом 6 статті 17 Закону.
На підтвердження факту порушення позивачем вимог зазначеної вимоги Закону ДПІ подано фіскальний чек від 14.09.2006, в якому відсутня інформація про товар, його ціну та кількість (а.с. 26).
Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, суди зазначили, що специфіка діяльності позивача унеможливлює використання режиму попереднього програмування, позаяк Товариство виготовляє вікна за індивідуальним замовленням, а ціна виробленої продукції визначається при кінцевому розрахунку.
Однак, як вірно, зазначає податкова інспекція, пункт 11 статті 3 названого Закону не ставить виконання обов'язку з використання суб'єктом господарювання зазначеного режиму в залежність від виду здійснюваної господарської діяльності.
У розглядуваному випадку при прийнятті від замовника авансового платежу за виготовлення пластикових вікон позивач повинен видати замовникові розрахунковий документ із зазначенням у цьому чеку виду замовленої продукції. та суми здійсненої попередньої оплати, що, однак, не було здійснено Товариством.
А відтак ДПІ цілком правомірно застосувала до Товариства оспорювану суму штрафу, у зв'язку з чим у попередніх судових інстанцій були відсутні підстави для скасування оспорюваного рішення.
В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій скарзі.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Миколаївської області від 19.03.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 1/27/07 змінити в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.09.2006 № 0001102303/0.
У цій частині позову відмовити.
3. В решті постанову господарського суду Миколаївської області від 19.03.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 1/27/07 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
М.І. Костенко
судді:
І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько