USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 34201136

Reading aloud is unavailable for now

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/11057/13

11.10.13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон»

до 1. публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Солар»

про визнання недійсним договору

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Яковлевої К.А.

представники:

від позивача: Мухіна Н.В. (дов. від 10.04.2013 р.);

від відповідача: 1.Оніщук В.М. (дов. № 909/11.5.2 від 13.09.2010 р.);

2. Кебус М.В. (дов від 16.07.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілікон" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до 1. публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Солар" про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 року, укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2, як такого, що суперечить вимогам ст. 516 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України "Про іпотеку" зважаючи на відсутність згоди позивача як іпотекодавця на укладення договору відступлення права вимоги.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, посилаються на відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, оскільки при його укладенні сторонами додержано вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України, наявність яких необхідна для чинності правочину.

Так, договір відступлення права вимоги укладений сторонами 22.07.2011 року під час проведення процедури санації в справі про банкрутство ТОВ «Сілікон» між публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Солар" (новий кредитор), а тому: по-перше керуючий санацією не є тією особою, яка може оспорювати договір уступки права вимоги, укладений між кредиторами; по-друге - дана вимога має розглядатися в справі про банкрутство, а отже даному суду спір не підсудний.

Відповідачем 1 заявлено клопотання про призначення колегії суддів для розгляду даної справи в зв'язку з її складністю, яке задоволенню не підлягає з огляду на те, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснюється суддею одноособово, колегіальний розгляд справи може бути встановлений в особливому випадку, суд не вбачає особливої складності в розгляді спору про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позов, представники відповідачів заперечували проти позову з підстав, викладених у відзивах.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та заслухавши представників сторін судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2009 року порушено провадження у справі № 11/84 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікон».

Господарський суд Кіровоградської області ухвалою від 22.04.2010 року за результатами попереднього засідання в справі про банкрутство ТОВ «Сілікон» № 11/84 визнав грошові вимоги кредиторів та затвердив реєстр вимог кредиторів боржника. До реєстру вимог кредиторів включені вимоги ПАТ «ВТБ Банк» в сумі 21400000 дол. США, забезпечені договором іпотеки від 13.10.2007 року, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Сілікон».

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.05.2011 року у справі № 11/84 введено процедуру санації боржника ТОВ «Сілікон», призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Ткаченко Наталію Валеріївну.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на 04.05.2011р.) передбачено, що з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Органи правління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

Керуючий санацією зобов'язаний: прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації; здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника.

06.07.2012 року за ухвалою суду у справі № 11/84 затверджено план санації боржника та продовжено строк процедури санації.

Під час здійснення провадження в справі про банкрутство ТОВ «Сілікон» 22.07.2011 року забезпечений кредитор ПАТ «ВТБ Банк» уклав з ТОВ «Альфа Солар»: Договір №55/1ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 липня 2011 р. (відступлене право вимоги складається з суми кредитних коштів наданих Боржнику та належних до сплати ПАТ „ВТБ Банк" та становить 21400000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору становить 170 581 540,00 гривень); Договір № 55ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 липня 2011 р. (відступлене право вимоги складається з суми нарахованих та несплачених відсотків, а також штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань Боржника перед ПАТ „ВТБ Банк" та становить 8568701,78 доларів США (з яких 7967111,71 доларів США - прострочені нараховані відсотки станом на 22.07.2011 р. та 601 590,07 доларів США - нараховані штрафні санкції за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків), що за офіційним курсом НБУ на момент укладення договору становить 68 301 978,76 грн.); Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 13.10.2007 року, та просив керуючого санацією внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Сілікон», а саме: виключити з реєстру кредиторів ПАТ «ВТБ Банк» на суму 29968701,78 дол. США, та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ТОВ «Альфа Солар» на суму 29968701,78 дол. США.

Керуючий санацією вважає, що з укладенням договору 22.07.2011 р. про відступлення права вимоги за іпотечним договором порушені права боржника оскільки він укладений без згоди ТОВ «Сілікон», як то передбачено п. 4.2.12 договору іпотеки від 13.10.2007 р., внаслідок укладення договору ТОВ «Альфа Солар» набув права забезпеченого заставою кредитора в справі про банкрутство ТОВ «Сілікон», чим порушені права інших кредиторів.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави для визнання правочину недійсним визначені в ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За загальним правилом, встановленим ч. 3 ст. 215 ЦК України, право на позов щодо визнання правочину недійсним мають сторони цього правочину або інша заінтересована особа.

Як вбачається з Оспорюваного договору Позивач не є стороною цього договору

Відносно визнання позивача щодо спірного договору заінтересованою особою слід виходити з такого.

Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності з названою нормою закону Пленум Вищого господарського суду України в п.2.10 постанови «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року №11 зазначив, що крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин».

Аналогічна правова позиція закріплена також у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9.

Роз'яснення понять «права» та «охоронюваного законом інтересу» особи для цілей її захисту надано в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес).

За змістом названого рішення Конституційний Суд України поняття «право» та «охоронюваний законом інтерес» особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Отже, судовому захисту підлягають суб'єктивні порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси.

Доводи позивача, що включення грошових вимог Відповідача 2 до першої замість четвертої черги є порушенням його суб'єктивного права є необґрунтованими оскільки, як вбачається з системного аналізу преамбули, абз. 6-7 ст. 1, :т.ст.14, 18, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013 року за приписами якої здійснюється провадження у справі № 11/84 про банкрутство позивача: задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є обов'язком, а не правом боржника; черговість задоволення вимог кредиторів жодним чином не впливає на загальну суму, яку боржник має сплатити кредиторам.

Доказом звернення з позовом на захист фактично інтересів кредиторів, а не власного суб'єктивного права позивача є буквальне зазначення в позові такого: «Наслідком визнання договору недійсним є віднесення ТОВ «АЛЬФА COЛAP» до четвертої черги, відповідно всі кредитори в справі про банкрутство будуть мати рівні права на пропорційне задоволення своїх вимог».

За таких обставин Позивач не є заінтересованою особою у розумінні ст. 215 ЦК України, а отже не має права на судовий захист шляхом визнання спірного договору недійсним.

За приписами ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які регулюють діяльність керуючого санацією/арбітражного керуючого і мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Зокрема, пунктом 4 ст. 3-1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлене право арбітражного керуючого звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Так, керуючий санацією має, зокрема, право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником недійсними (п. 5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

При цьому на підставі п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, арбітражний керуючий має право звертатись з заявами, а не з позовними заявами, про визнання угод недійсними, які укладені боржником, а не іншими особами, і при цьому такі заяви мають виключну підсудність - за місцезнаходженням боржника в провадженні справи про банкрутство.

Отже чинне законодавство не містить норм, які б надавали право керуючому санацією звертатись до суду не на захист порушених прав боржника, а на захист прав третіх осіб.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Отже, у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню спори про визнання недійсними правочинів на спеціальних підставах, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство, а також з підстав, передбачених цивільним законодавством, але тих правочинів, які безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі.

Визнання договору уступки права вимоги за іпотечним договором недійсним має на меті віднесення вимог кредитора першої черги ТОВ «Альфа Солар», забезпеченої Договором іпотеки від 13.10.2007 р., до вимог кредиторів загальної четвертої черги, а тому даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні.

Вказана правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду від 02.11.2011 року у справі № 5020-870/2011 та від 06.02.2013 року у справі № 17/5007/850/12.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу положень Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлений товариством з обмеженою відповідальністю «Сілікон» спір про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22.07.2011 року не підлягає вирішенню господарським судом в порядку позовного провадження, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ :

Провадження у справі № 910/11057/13 припинити.

Суддя Л.М. Шкурдова