ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 33031374

Озвучення тимчасово недоступне

** КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1** (044) 230-06-58**

**ПОСТАНОВА**

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

**"14" серпня 2013 р. Справа№ 910/4825/13**

**Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: **

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Майданевича А.Г.

  Смірнової Л.Г.

при секретарі Гордовій Г.Л.

за участю представників сторін: від позивача - Дідківський Р.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Поліщук П.П. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року

по справі № 910/4825/13 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем»

про визнання недійсною умови про третейський розгляд спорів

**ВСТАНОВИВ:**

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року по справі № 910/4825/13 та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» прийнято до провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2013 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» прийнято до провадження у визначеному складі.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013р., у зв'язку із виходом судді Чорної Л.В. із відпустки, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Майданевич А.Г., Тищенко О.В.

10\.07.2013р. у судовому засіданні оголошено перерву.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Майданевич А.Г., Смірнова Л.Г.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду мста Києва від 14.05.2013р. без змін, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

02\.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські ресурси» - Покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем» - Постачальник укладено договір поставки № К 30 VIP із Протоколом розбіжностей від 02.08.2010 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах визначених цим договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, а покупець зобов'язується, в порядку і на умовах визначених цим договором, приймати такі товари і оплачувати їх вартість. /а.с. 9-13, 14/.

Згідно п. 12.1. договору сторони погодили, що усі спори між сторонами з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності з чинним законодавством України в постійно діючому третейському суді при Асоціації «Українська правнича фундація».

Договір, в тому числі і протокол розбіжностей був підписаний зі сторони відповідача за допомогою факсимільного відтворення підпису директора відповідача.

Зобов'язання відповідача за договором щодо поставки товару були виконані ним в повному обсязі, а зобов'язання позивача за договором, щодо оплати поставленого товару були виконані ним частково - заборгованість позивача перед відповідачам за поставлений товар, станом на момент звернення до суду, становила 14 416, 63 грн.

Як встановлено першої інстанції, Наказом № 02-08 від 02.08.2010 року по Товариству з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем» затверджено Інструкцію про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні первинних документів та встановлена особа, відповідальна за використання та зберігання факсимільного підпису.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні первинних документів факсиміле директора може використовуватися, зокрема, на господарських договорах, додаткових угодах до договорів, додатках до договорів.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Використання факсимільного підпису директора на господарських договорах на підприємстві відповідача регламентовано наказом № 02-08 від 02.08.2010 року та Інструкцією про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні первинних документів та встановлена особа, відповідальна за використання та зберігання факсимільного підпису.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють, відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Разом з цим, відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 12 зазначеного Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком зазначених в п. п. 1) - 14) вказаної статті.

Так, пунктом 12.1. договору сторони погодили, що усі спори між сторонами з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності з чинним законодавством України в постійно діючому третейському суді при Асоціації «Українська правнича фундація».

Умовами договору сторони визначили, що усі спори між сторонами, що виникають із договору і з яких між сторонами не було досягнуто згоди передаються на розгляд постійно діючому третейському суду при Асоціації «Українська правнича фундація», отже сторонами був визначений предмет спору, що включає в себе всі можливі спори, які можуть виникнути між сторонами в рамках договору, не обмежуючись якимись конкретними спорами.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання недійсною умови про розв'язання усіх спорів між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, у постійно діючому третейському суді при Асоціації «Українська правнича фундація», яка міститься у протоколі розбіжностей від 02.08.2010 року до договору поставки № К 30 VIP від 02.08.2010 року в узгодженій редакції п.12.1 договору.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 Цивільного кодексу України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можна. (Інформаційний лист Вищого господарського суду № 01-8/211 від 07.04.2008 р.).

Як вже зазначалось, сторони погодили, що усі спори між сторонами з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності з чинним законодавством України в постійно діючому третейському суді при Асоціації «Українська правнича фундація».

Частина друга статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Стаття 1 Закону України «Про третейські суди» встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» встановлюються вимоги до виду і форми третейської угоди. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Стаття 5 Закону України «Про третейські суди» встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Стаття 27 Закону України «Про третейські суди» передбачає, що третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

Що ж до визначення предмету, то як слідує із протоколу розбіжностей, включено всі можливі спори, визначення конкретних видів спорів у договорі чинним законодавством України не передбачено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/4825/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

**ПОСТАНОВИВ:**

1\. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/4825/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2\. Матеріали справи № 910/4825/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3\. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

 

**Головуючий суддя Чорна Л.В. **

**Судді Майданевич А.Г.**

** Смірнова Л.Г.**