ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 32809914

Озвучення тимчасово недоступне

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8169/13 Головуючий у суді 1 інстанції: Нізік О.В.

Справа 419/607/12

Категорія 27 Доповідач: Кочкова Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 серпня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Кочкової Н.О.,

Суддів: Слоквенка Г.П., Максюти Ж.І.,

При секретарі: Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» на рішення Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 00206/RD від 04 квітня 2008 року у сумі 526 067 грн. 56 коп., з яких: кредитні кошти - 447 706,05, грн.; проценти на основну суму боргу - 77 461 грн. 51 коп.; пеня за несплачену суму кредиту - 300 грн.; пеня за несплачені проценти за користування кредитом -300 грн.; штраф за невиконання прийнятих зобов'язань - 300 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219 грн., а всього 529 286 грн. 56 коп. В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» - відмовлено (том 2, а.с.87-92).

Ухвалою цього ж суду від 1 червня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК», третя особа: ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору залишений без розгляду (том 2, а.с.77).

В апеляційній скарзі ПАТ «МАРФІН БАНК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять змінити рішення суду в частині відмови банку в солідарному стягненні боргу з співвідповідача ОСОБА_3 та щодо зменшення розміру штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором та договором поруки та змінити розмір штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань, який стягнути солідарно із відповідачів у сумі 18 761,76 грн. (том 2, а.с.93-96).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, 04 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК", в особі філії ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в м. Дніпропетровську, який з листопада 2010 року перейменовано у публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК», а філія, відповідно, у філію ПАТ «МАРФІН БАНК» в м. Дніпропетровську та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 00206/RD про надання кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 70 572,00 доларів США на наступні цілі: 58 000,00 доларів США на придбання нерухомості, 6 192, 00 доларів США і 6380,00 доларів США на сплату страхових платежів відповідно до умов кредитного договору, з терміном погашення 03 квітня 2029 року включно (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 18.12.2009), зі сплатою 11,9 % річних за фактичний період користування кредитними коштами.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 00206/RD від 04 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 00205rd від 04 квітня 2008 року (а.с.26-28), згідно якого відповідач ОСОБА_3 виступив поручителем та зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань.

Крім того, 04 квітня 2008 року ПАТ «МАРФІН БАНК» і ОСОБА_2 уклали Договір іпотеки № 00204rd, за яким Позичальник надав банку в іпотеку будинок, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Амбулаторна, 30 (а.с.86-90). Відповідно до п. 2.2.14 кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 18.12.2009) ОСОБА_2 зобов'язалася в строк до 28 лютого 2010 року забезпечити оформлення та отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що є забезпеченням за кредитним договором (п. 1.3. Кредитного договору) та укласти з Банком відповідну додаткову угоду до договору іпотеки. Вказані умови відповідачкою ОСОБА_2 виконані в повному обсязі, про що свідчить акт прийняття-передачі оригіналів документів по кредиту (том 1, а.с.92).

Відмовляючи в стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції посилався на ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, та виходив із того, що шестимісячний строк для пред'явлення вимоги банку до поручителя сплинув 14 жовтня 2011 року, а з позовом банк звернувся 17 січня 2012 року.

Вказані висновки зроблені судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п.24 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд має враховувати, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Із матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитного договору встановлений до 03 квітня 2029 року включно, а строк дії договору поруки - до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (п.4.6 договору поруки, том 1, а.с.26). Після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту від 15 березня 2011 року позичальником ОСОБА_2 до грудня 2011 року сплачувалась заборгованість за кредитним договором (том 1, а.с.29). 23 травня 2011 року ОСОБА_2 подано, а Банком прийнято заяву про реструктуризацію боргу. Повторна вимога про дострокове повернення кредиту направлена позичальнику у листопаді 2011 року, поручителю - у січні 2012 року. Тому висновок суду про те, що позивач пропустив 6-місячний строк на звернення до суду із позовом до поручителя - не відповідає фактичним обставинам справи (строк виконання зобов'язань у повному обсязі - 03 квітня 2029 року) і зроблений з порушенням норм матеріального права (застосовано закон - ч.4 ст. 559 ЦК України - який не підлягав застосуванню), що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення (п.3, 4 ч.1 ст. 309 УПК України).

Виходячи із того, що згідно із ч. 2 ст. 554 ЦК України, п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості із ОСОБА_3 підлягають задоволенню. При цьому апеляційний суд враховує, що судом 1 інстанції допущено суттєве порушення норм матеріального права, що є підставою для виходу за межі апеляційної скарги відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_2 не виконує умов кредитного договору і станом на 16 січня 2012 року заборгованість по кредитному договору № 00206/RD від 04 квітня 2008 року складається з: кредитних коштів - 56 034,70 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 447 706,05 грн.; процентів на основну суму боргу - 9 695,05 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 77 461,51 грн.; пені за несплачену суму кредиту - 14 186,24 грн.; пені за несплачені проценти за користування кредитом - 17 954,41 грн.; штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань - 18 761,76 грн., а всього - 576 069,97 грн. ( том 1, а.с.29).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України банк має право на дострокове повернення кредиту та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. А згідно із ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із п. 1.1 кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язалася на умовах, в порядку, в розмірі та в строки, встановленні в цьому договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами цього договору. Пунктом 2.3.3 кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту у разі порушення позичальником зобов'язань передбачених умовами кредитного договору.

Зменшуючи розмір пені за несплачену суму кредиту та пені за несплачені проценти, суд 1 інстанції виходив із того, що кредит частково погашався, суд врахував загальний розмір пені, а також застосував принцип справедливості, добросовісності та розумності, і зменшив пеню за несплачену суму кредиту із 14 186,24 грн. до 300гр; а пеню за несплачені проценти із 17 954,41 грн. до 300гр. Ці висновки в апеляційній скарзі Банком не оспорюються, тому апеляційним судом не ревізуються.

Однак, із висновками суду у частині зменшення суми штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань із 18 761,76 грн. до 300гр. погодитись також не можна. Так, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із п.27 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч.3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Із матеріалів справи вбачається та не заперечувалось відповідачами, що зобов'язання щодо укладення додаткової угоди до договору іпотеки після отримання державного акту про право приватної власності на землю - не виконано. Посилання ОСОБА_2 на можливість зменшення відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України суми штрафу - не основане на законі, а сплата штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань передбачена п.18.8 договору іпотеки (том 1, а.с.87). Виходячи із наведеного, рішення суду у частині зменшення суми штрафу - - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог у повному обсязі, і, оскільки судом допущено суттєве порушення норм матеріального права, апеляційний суд відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України може вийти за межі апеляційної скарги.

У той же час надана відповідачкою ОСОБА_2 до заперечень на апеляційну скаргу квитанція про сплату 500 доларів США на погашення кредитної заборгованості - не може бути прийнята до уваги апеляційним судом, оскільки ця квитанція не впливає на розмір заборгованості станом на 16 січня 2012 року.

На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України витраті по оплаті судового збору 3219гр. (том 1, а.с.1) слід стягнути із відповідачів у дольовому порядку: по 1609гр. 50коп. з кожного.

Керуючись ст. 307, п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ПАТ «МАРФІН БАНК» задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ «МАРФІН БАНК» задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором № 00206/RD від 04 квітня 2008 року станом на 16 січня 2012 року, яка складається з: кредитних коштів - 56 034,70 дол. США, що складає 447 706,05 грн.; процентів на основну суму боргу - 9 695,05 дол. США, що складає 77 461,51 грн.; пені за несплачену суму кредиту - 300 грн.; пені за несплачені проценти за користування кредитом - 300 грн.; штрафу за невиконання прийнятих зобов'язань - 18 761,76 грн., а всього - 544 529,32 грн.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» на повернення судового збору по 1609гр. 50коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: