ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/10255/13
27.06.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання недійсним рішення №3 від 26.04.2013 року
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про зобов'язання направити суму у розмірі 30% чистого прибутку Товариства за 2012 рік до Державного бюджету України
Судді Васильченко Т.В. (головуючий)
Марченко О.В.
Босий В.П.
в присутності представників сторін:
від позивача: Собко О.В. довіреність №2-384д від 04.06.2013;
від відповідача: Сидорченко В.В. довіреність №14-73 від 29.03.2013
Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним рішення №3 від 26.04.2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що абз.1 п. 2.1 та п. 2.2 рішення № 3 від 26.04.2013, що прийняте НАК "Нафтогаз України" як єдиним акціонером позивача, суперечать ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та ст. ст. 30, 33 Закону України "Про акціонерні товариства", а тому підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2013 порушено провадження у справі №910/10255/13 та призначено справу до розгляду на 10.06.2013.
В судовому засіданні 10.06.2013 у відповідності до вимог ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 17.06.2013.
11.06.2013 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому просить припинити провадження у справі, оскільки рішення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 26.04.13 №3, як єдиного акціонера позивача, є рішенням вищого органу управління акціонерного товариства, тобто рішенням ПАТ "Укргазвидобування", який не може оскаржувати своє ж рішення, вважаючи його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, відповідач зауважує на тому, що зазначений спір не є корпоративним та не підлягає розгляду господарським судом.
В судовому засіданні 17.06.2013 у відповідності до вимог ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 20.06.2013.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/10255/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Нечай О.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/10255/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Нечай О.В. та призначено розгляд справи на 20.06.2013.
В судовому засіданні 20.06.2013 у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.06.2013.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.06.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/10255/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Босий В.П., у зв'язку з перебуванням суддів: Ломака В.С. та Нечай О.В. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/10255/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Марченко О.В. та призначено розгляд справи.
21.06.2013 НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ПАТ "Укргазвидобування" про зобов'язання направити суму у розмірі 30% чистого прибутку Товариства за 2012 рік до Державного бюджету України.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що відповідач за зустрічним позовом підпадає під дію ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", а відтак в силу ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" він зобов'язаний виконати рішення акціонера від 26.04.13 № 3 та направити суму у розмірі 30% чистого прибутку Товариства за 2012 рік до Державного бюджету України. Крім цього, позивач за зустрічним позовом посилається на постанову Кабінету Міністрів України №702 від 12.05.2007, яка, на його думку, також зобов'язує відповідача за зустрічним позовом сплатити до Державного бюджету України суму у розмірі 30% чистого прибутку Товариства за 2012 рік.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2013 прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про зобов'язання ПАТ "Укргазвидобування" направити суму у розмірі 30 % чистого прибутку товариства за 2012 рік до Державного бюджету України для спільного розгляду з первісним позовом.
25.06.2013 відповідач за зустрічним позовом, через відділ діловодства суду, подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в її задоволенні, з огляду на те, що на нього не поширюється дія ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", у зв'язку з чим рішення НАК "Нафтогаз України" №3 від 26.04.2013 є незаконним та не підлягає виконанню. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що п.2, п.9 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №702 від 12.05.2007, на яку посилається НАК "Нафтогаз України", суперечить ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", а відтак в силу ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України не повинна застосовуватись до спірних правовідносин.
В судовому засіданні 27.06.2013 представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечив.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) проти первісних позовних вимог заперечив та підтримав зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні 27.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2013 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як єдиним акціонером Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", що володіє 100 % акцій у його статутному капіталі, було прийнято рішення № 3.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Статтею 33 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.
Ч. 2 статті 49 вказаного Закону визначено, що рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється ним письмово (у формі рішення) та засвідчується печаткою товариства або нотаріально. Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів акціонерного товариства.
Вказані норми кореспондують відповідні пункти Статуту ПАТ "Укргазвидобування".
За умовами ст. 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.
При цьому, відповідно до п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери).
Таким чином, право на звернення до суду з вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів (в тому числі і прийнятого акціонером одноособово, оскільки його рішення - є рішенням загальних зборів товариства) мають лише акціонери, права та охоронювані законом інтереси було порушено.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач за первісним позовом не є акціонером, що має право на звернення до суду з вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, оскільки рішення загальних зборів акціонерного товариства є актом самого товариства і не може бути ним оскаржене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову.
Щодо зустрічної позовної заяви, то судом встановлено наступне.
Позивач за зустрічним позовом як єдиний акціонер відповідача за зустрічним позовом своїм рішенням №3 від 26.04.2013:
1. Затвердив річний звіт і баланс Товариства за 2012 рік.
2. Затвердив такий розподіл чистого прибутку Товариства за 2012 рік:
2.1 На виплату дивідендів направити суму у розмірі 30% чистого прибутку Товариства за 2012 рік;
решту чистого прибутку Товариства за 2012 рік (70%) направити на розвиток виробництва;
2.2. Виплату дивідендів вирішено провести відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Датою складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, визначено 01.05.2013.
За умовами ч.5 ст.11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Частиною 1 статті 79 Господарського кодексу України визначено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
При цьому, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України).
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Згідно ст. 172 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Зокрема, статтею 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що корпоративні права держави це - корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.
Зі змісту вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що господарське товариство вважається таким, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, лише у випадку якщо держава є акціонером такого товариства та їй належать акції у статутному капіталі цього господарського товариства.
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 747 (далі - Постанова № 747) утворено Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства.
Частиною 2 статті 80 Господарського кодексу України встановлено, що акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Згідно зі ст. 152 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" ).
Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.
За умовами ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.
Статтею 155 Цивільного кодексу України встановлено, що статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.
З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що акціонерне товариство, як суб'єкт господарювання, утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції емітовані товариством та, відповідно, корпоративні права щодо управління товариством.
Відповідно до п.п. 27, 28, 29 Статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" майно товариства складається з основних засобів, обігових коштів, акцій (часток, паїв) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, а також інших активів, відображених у його бухгалтерському балансі. Майно компанії формується за рахунок: 1) майна, переданого засновником; 2) кредитів, позик; 3) доходів, отриманих у результаті провадження господарської діяльності; 4) дивідендів за акціями, які належать компанії; 5) продукції, виробленої у результаті провадження господарської діяльності; 6) коштів, майнових і немайнових прав, цінних паперів, іншого майна, що надходять від оплати акцій; 7) доходів, отриманих від реалізації цінних паперів; 8) надходжень від провадження господарської діяльності дочірніх підприємств; 9) іншого майна, набутого на законних підставах. Здійснюючи право власності, позивач за зустрічним позовом володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті його діяльності.
Водночас, згідно п. 30 Статуту НАК "Нафтогаз України", компанія використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане НАК "Нафтогаз України" у користування, включається до її активів.
Таким чином, оскільки НАК "Нафтогаз України" є акціонерним товариством, в якому 100% акцій товариства у державній власності, то держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні НАК "Нафтогаз України" та отримання дивідендів від його діяльності, однак, при цьому власником майна, яке передано до статутного капіталу НАК "Нафтогаз України", є останній, а не держава, окрім майна, яке передано державою у користування і не увійшло до статутного капіталу товариства. (Аналогічна правова позиція також відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2007 року у справі №3/151 (к/с №7309/06).
Відповідно до п. 1.5 Статуту ПАТ "Укргазвидобування" його засновником є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Статутний капітал товариства становить 3854124999,45 грн. (три мільярди вісімсот п'ятдесят чотири мільйони сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 45 копійок). статутний капітал поділено на 8564722221 (вісім мільярдів п'ятсот шістдесят чотири мільйони сімсот двадцять дві тисячі двісті двадцять одну) простих іменних акцій номінальною вартістю 0,45 (нуль гривень 45 копійок) кожна (п.п. 6.1., 6.2. Статуту ПАТ "Укргазвидобування").
При цьому, пунктом 4.1 Статуту ПАТ "Укргазвидобування" визначено, що його одноосібним акціонером є НАК "Нафтогаз України".
Згідно п. 1.2 Статуту ПАТ "Укргазвидобування" товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Статуту ПАТ "Укргазвидобування" його майно становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі товариства. Товариство є власником: майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої і придбаної товариством в результаті господарської діяльності; надходжень від господарської діяльності (одержаних доходів) та іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені чинним законодавством України.
Таким чином, майно, передане відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) до статутного капіталу ПАТ "Укргазвидобування", а також майно, яке придбане, виготовлене та отримане ПАТ "Укргазвидобування" з інших джерел (в тому числі набуте внаслідок правонаступництва) є власністю ПАТ "Укргазвидобування", а НАК "Нафтогаз України" в свою чергу належать лише корпоративні права у статутному капіталі ПАТ "Укргазвидобування".
При цьому, корпоративні права відносно ПАТ "Укргазвидобування" належать саме НАК "Нафтогаз України", а не державі, оскільки як встановлено вище, НАК "Нафтогаз України" передала до статутного капіталу ПАТ "Укргазвидобування" майно, яке набуте позивачем за зустрічним позовом у власність внаслідок його створення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у статутному капіталі ПАТ "Укргазвидобування" наявні корпоративні права виключно НАК "Нафтогаз України", а відтак ПАТ "Укргазвидобування" не є господарською організацію чи товариством, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, тому на ПАТ "Укргазвидобування" не поширюється дія ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та відповідно у нього відсутній обов'язок приймати рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів та сплачувати такі дивіденди до Державного бюджету України.
Відтак, доводи позивача за зустрічним позовом про те, що держава є власником корпоративних прав відповідача за зустрічним позовом, а він лише здійснює управління корпоративними правами стосовно ПАТ "Укргазвидобування" за погодженням з Міністерством енергетики та вугільної промисловості, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи і нормах чинного законодавства.
Безпідставними є і доводи позивача за зустрічним позовом про те, що відповідач за зустрічним позовом є юридичною особою публічного права, якою в силу абз. 3 ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України є юридична особа, що створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, оскільки як встановлено вище ПАТ "Укргазвидобування" створено рішенням НАК "Нафтогаз України" від 25.12.2012, а не розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а тому не є юридичною особою публічного права.
Не поширюється на ПАТ "Укргазвидобування" і дія абз. 3, абз. 6 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Так, згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" господарськими товариствами енергетичної галузі, 100 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, чистий прибуток, з якого розраховуються та сплачуються дивіденди, зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на виконання інвестиційних проектів, рішення щодо яких приймаються Кабінетом Міністрів України, та на обсяг повернення кредитних коштів (у складі тарифу), що були запозичені для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) об'єктів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.
Відповідно до абз. 6 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
За визначенням ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України статутний капітал господарського товариства - це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства, а згідно ч. 1 ст. 155 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" статутний капітал - капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.
Частинами 1, 2 ст. 86 Господарського кодексу України встановлено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
За умовами ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про акціонерні товариства" оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку.
Таким чином, в силу вищезазначених норм, вкладом до статутного капіталу акціонерного товариства, можуть бути, зокрема, акції іншого акціонерного товариства, які належать засновнику (акціонеру) на праві власності.
Пунктом 9 Постанови № 747 встановлено, що 100 відсотків акцій НАК "Нафтогаз України", які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж та питання передачі до статутного фонду НАК "Нафтогаз України" державних пакетів акцій інших акціонерних товариств вирішуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.
Отже, з огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, Кабінет Міністрів України вправі передати до статутного капіталу позивача за зустрічним позовом лише ті корпоративні права, які належать державі у статутних капіталах господарських організацій.
Разом з цим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення установчих зборів ПАТ "Укргазвидобування" від 25.12.2012 його одноосібним засновником є позивач за зустрічним позовом, відповідно і власником акцій ПАТ "Укргазвидобування" є НАК "Нафтогаз України".
Таким чином, у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження передавати до статутного капіталу НАК "Нафтогаз України" акції ПАТ "Укргазвидобування", оскільки зазначені акції державі не належать і до статутного капіталу позивача за зустрічним позовом як окремий вид майна державою не передавалися, акції належать НАК "Нафтогаз України", як самостійному суб'єкту господарювання, який створив акціонерне товариство.
Тобто, акції ПАТ "Укргазвидобування" не передавалися та не знаходяться у статутному капіталі НАК "Нафтогаз України".
Зазначений висновок ґрунтується також на положеннях постанови Кабінету Міністрів України № 747.
Так, зокрема, додатком № 1 до постанови № 747 затверджено Перелік державних підприємств, на базі яких утворюються державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких передаються до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Додатком № 2 до постанови № 747 затверджено Перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України".
Також постановою № 747 затверджено додаток "Перелік господарських товариств (підприємств), частина акцій (часток, паїв) яких, що належить державі, передається до статутного фонду НАК "Нафтогаз України".
В усіх вищезазначених переліках відсутнє Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дія абз. 3, абз. 6 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" не поширюється на ПАТ "Укргазвидобування", оскільки акції ПАТ "Укргазвидобування" як майно НАК "Нафтогаз України", не перебувають у статутному капіталі НАК "Нафтогаз України", а відтак у НАК "Нафтогаз України", як єдиного акціонера ПАТ "Укргазвидобування", відсутній обов'язок приймати рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів, а у ПАТ "Укргазвидобування" відсутній обов'язок сплачувати такі дивіденди до Державного бюджету України.
Таким чином, рішення НАК "Нафтогаз України" №3 від 26.04.2013 не відповідає ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", оскільки зазначена норма не поширює свою дію на ПАТ "Укргазвидобування".
При цьому, суд вважає помилковими посилання позивача за зустрічним позовом на постанову Кабінету Міністрів України № 702 від 12.05.2007, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 702 від 12.05.2007 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року № 416) (далі - Порядок № 702) цей Порядок визначає механізм формування Мінекономрозвитку разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб'єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій (далі - суб'єкти управління корпоративними правами держави).
Згідно п. 2 дія Порядку № 702 поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства.
Зі змісту вищезазначених положень Порядку № 702 вбачається, що він розширює коло суб'єктів, які зобов'язані сплачувати дивіденди у розмірі 30% чистого прибутку до Державного бюджету України всупереч ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Відтак, положення Порядку № 702 суперечать ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", а відповідно до ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Виходячи з викладеного, Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів № 702 від 12.05.2007 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року № 416) не розповсюджує свою дію на ПАТ "Укргазвидобування".
До того ж, Порядок № 702 не визначає ПАТ "Укргазвидобування" як суб'єкта, який зобов'язаний сплачувати дивіденди до Державного бюджету України та подавати звітність відповідно до цього Порядку.
За таких обставин, враховуючи, що абзац перший пункту 2.1 та пункт 2.2 рішення Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 3 від 26.04.2013 суперечать ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", воно не підлягає виконанню ПАТ "Укргазвидобування", оскільки у нього відсутній обов'язок направляти суму в розмірі 30% чистого прибутку Товариства за 2012 рік до Державного бюджету України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони в розмірі, фактично здійснених ними при зверненні до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.В задоволенні первісного позову відмовити.
2.В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.06.2013.
Головуючий суддя: Т.В.Васильченко
Судді: О.В.Марченко
В.П.Босий