ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 31894100

Озвучення тимчасово недоступне

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року

Справа № 18/321/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Акулова Н.В., Євсіков О.О.

за участю представників:

від позивача:

Журба С.В., дов. №17/05 від 05.09.2012р.;

від відповідача:

не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

ОСОБА_5

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складену 01.04.2013р.)

у справі господарського суду

№18/321/12 Полтавської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" м. Кременчук

до

ОСОБА_5

про

укладення договору про обов'язковий викуп акцій

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_5, в якій просило укласти між сторонами договір про обов'язковий викуп акцій у запропонованій редакції.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2012р. (складене 19.11.2012р.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складену 01.04.2013р.) у справі №18/321/12, позовні вимоги задоволені із застосуванням п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Вирішено вважати укладеним договір про обов'язковий викуп акцій між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" та ОСОБА_5 в запропонованій редакції позивача.

Відповідач, ОСОБА_5, з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач проси залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 17.06.2013р. з'явився лише представник позивача. Відповідач уповноваженого представника - не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 є акціонером ПАТ "АВТОКРАЗБАНК" і володіє на праві власності простими іменними акціями банку у кількості 3032500 штук.

30.06.2011р. Спостережною радою банку прийнято рішення, оформлене протоколом № 41, про проведення 09.08.2011р. загальних зборів акціонерів та затверджено порядок денний цих зборів, одним з пунктів якого є питання про збільшення розміру статутного капіталу банку шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків.

06.07.2011р. Спостережною радою ухвалено рішення (протокол №42) про затвердження ринкової вартості акцій ПАТ "АКБ Банк" станом на 05.07.2011р. на підставі біржового курсу, визначеного ПАТ "Фондова біржа "Перспектива", у сумі 0,01грн. за одну акцію. Така ціна була сформована за результатами торгів, що відбувались на фондовій біржі "Перспектива" у період з 30.06.2011р. до 05.07.2011р. Спостережною радою банку затверджено ціну викупу акцій у розмірі 0,01грн. за одну акцію.

06.07.2011р. повідомлення про проведення 09.08.2011 року загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (в тому числі дата, місце проведення та порядок денний загальних зборів акціонерів) оприлюднене в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР - Бюлетень "Цінні папери України" № 123 (3174).

12.07.2011р. відповідач ознайомився з усіма матеріалами позачергових загальних зборів акціонерів, призначених на 09.08.2011р., що підтверджується його підписом у журналі ознайомлення.

09.08.2011р. відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Автокразбанк", на яких, зокрема, прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу банку на 50000000грн. шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (0,01грн.) на 500000000 штук простих іменних акцій за рахунок додаткових внесків, затверджена типова форма договору про обов'язковий викуп акцій.

Також вказаним рішенням загальні збори постановили, що обов'язковий викуп Банком власних акцій, що належать акціонерам, які проголосують проти збільшення статутного капіталу Банку та подадуть у встановлений законодавством України строк заяви про обов'язковий викуп акцій, буде здійснюватись за ринковою вартістю акцій 0,01грн. за 1 акцію, затвердженою спостережною радою Банку, та відповідно до укладених договорів, типова форма яких затверджена спостережною радою Банку 06.07.2011р. (протокол № 42).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач брав участь у загальних зборах акціонерів банку 09.08.2011р. та голосував проти збільшення статутного капіталу банку.

У зв'язку з прийнятими рішеннями на зборах 09.08.2011р. листом від 16.08.2011р. банк повідомив відповідача про готовність реалізувати його право на викуп акцій за ринковою вартістю акцій 0,01грн. та просив повідомити про намір вчинити відповідний правочин з належними відповідачеві акціями.

У відповідь на повідомлення позивача відповідач 05.09.2011р. направив вимогу банку про викуп належних йому простих іменних акцій у кількості 3032500 штук.

Банк листом від 13.09.2011р. направив відповідачу договір про обов'язковий викуп акцій за затвердженою спостережною радою банку формою з ціною викупу 0,01грн. за одну акцію.

05.10.2011р. позивач на виконання положень ч.3 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" сплатив відповідачу шляхом електронного переказу грошові кошти в сумі, що дорівнює вартості акцій, що підлягали викупу, з розрахунку 0,01грн. за одну акцію, загальною сумою 30325грн.

Відповідач не підписав направлений банком 13.09.2011р. договір про обов'язковий викуп акцій та не передав його банку, та просив банк переглянути ціну викупу акцій щодо її розміру, наполягав на ціні 0,07грн. за одну акцію, що за його позицією відповідає ціні, за якою акції банку котирувалися станом на 01.03.2011р.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Приписами ст. 649 ЦК України визначено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно положень ч. 1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про зміну розміру статутного капіталу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України "Про акціонерні товариства" ринкова вартість емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, визначається як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Статтею 24 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" котирування - механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу.

Положення про функціонування фондових бірж, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006р. №1542, біржовий курс цінного папера визначає як ринкову ціну цінного папера, яка визначається на конкретну дату за результатами біржових торгів у день їх проведення на підставі біржових контрактів, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох робочих днів з моменту їх укладання. Порядок котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу визначається розділом VI зазначеного Положення.

Враховуючи викладене, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс (абз. 5 п. 4 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №7 "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій"). При цьому, ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Відповідно до п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 у рішенні щодо укладення договору господарські суди повинні зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій встановивши відповідність умов спірного договору вимогам чинного законодавства, дотримання сторонами досудового порядку укладення договору, дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог із застосуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Щодо посилань заявника касаційної скарги про необхідність припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, останні відхиляються судовою колегією касаційної інстанції, як безпідставні, та такі, що не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 1117 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складену 01.04.2013р.) у справі №18/321/12 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складену 01.04.2013р.) у справі №18/321/12 - залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач)

І.В. Алєєва

Суддя

Н.В. Акулова

Суддя

О.О. Євсіков