USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Рішення № 31314218

Reading aloud is unavailable for now

  **ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА** 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

**РІШЕННЯ**

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

**Справа № 910/4825/13**

 

**14.05.13**

**За позовом ** Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси"

**до** Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем"

**про** визнання недійсною умови про третейський розгляд спорів.

**Суддя Бондаренко Г.П. **

**Представники сторін: **

**Від позивача **не з'явився

**Від відповідача **Хачатрян Х. Н. (дов. б/н від 11.04.2013 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

**ОБСТАВИНИ СПРАВИ :**

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ресурси" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем» (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсною умови про розв'язання усіх спорів між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, у постійно діючому третейському суді при Асоціації "Українська правнича фундація", яка міститься у протоколі розбіжностей від 02.08.2010 року до договору поставки № К 30 VIP від 02.08.2010 року в узгодженій редакції п.12.1 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4825/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.05.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових пояснень по справі, клопотанням про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 14.05.2013 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником відповідача в судовому засіданні надано усні пояснення та заперечення по суті спору, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані недотриманням під час укладання договору поставки № К 30 VIP від 02.08.2010 року вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України (договір підписано за допомогою факсимільного відтворення підпису директора відповідача, без попередньої згоди на те сторін) та не визначення сторонами в третейській угоді предмету спорів, які можуть бути передані на розгляд та вирішення до третейського суду.

Відповідач проти позову заперечує, з огляду на те, що використання факсимільного відтворення підпису директора відповідача регламентоване Наказом № 02-08 від 02.08.2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем» та Інструкцією про використання факсимільного підпису, і що сторонами при укладанні договору поставки № К 30 VIP від 02.08.2010 року був визначений предмет спору - усі спори, що можуть виникнути між сторонами, і з яких не буде досягнуто згоди, на розгляд і вирішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська правнича фундація».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

**ВСТАНОВИВ:**

02\.08.2010 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № К 30 VIP із Протоколом розбіжностей від 02.08.2010 року (далі за текстом договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах визначених цим договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, а покупець зобов'язується, в порядку і на умовах визначених цим договором, приймати такі товари і оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 12.1. договору сторони погодили, що усі спори між сторонами з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності з чинним законодавством України в постійно діючому третейському суді при Асоціації «Українська правнича фундація».

Із матеріалів справи вбачається, що договір, в тому числі і протокол розбіжностей був підписаний зі сторони відповідача за допомогою факсимільного відтворення підпису директора відповідача.

Зобов'язання відповідача за договором щодо поставки товару були виконані ним в повному обсязі, а зобов'язання позивача за договором, щодо оплати поставленого товару були виконані ним частково - заборгованість позивача перед відповідачам за поставлений товар, станом на момент звернення до суду, становила 14 416, 63 грн.

Судом встановлено, що Наказом № 02-08 від 02.08.2010 року по Товариству з обмеженою відповідальністю «Дрінк Дістрібушн Сістем» затверджено Інструкцію про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні первинних документів та встановлена особа, відповідальна за використання та зберігання факсимільного підпису.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні первинних документів факсиміле директора може використовуватися, зокрема, на господарських договорах, додаткових угодах до договорів, додатках до договорів.

**Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.**

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір. Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як встановлено судом, використання факсимільного підпису директора на господарських договорах на підприємстві відповідача регламентовано наказом № 02-08 від 02.08.2010 року та Інструкцією про порядок використання на підприємстві факсиміле директора при оформленні первинних документів та встановлена особа, відповідальна за використання та зберігання факсимільного підпису.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють, відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на договорі та протоколі розбіжностей до нього проставлені печатки відповідача, при цьому позивач не посилається на незаконне використання печатки, наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, факсимілє.

На підставі викладених норм цивільного законодавства та обставин справи (виконання сторонами договору), що підтверджені матеріалами справи суд дійшов висновку, що при укладанні договору сторонами додержана письмова форма договору, відповідно дотримані норми ст. 207 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 12 зазначеного закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком зазначених в п. п. 1) - 14) вказаної статті.

Пунктом 12.1. договору сторони погодили, що **усі спори між сторонами з яких не було досягнуто згоди**, розв'язуються у відповідності з чинним законодавством України в постійно діючому третейському суді при Асоціації «Українська правнича фундація».

Тобто, сторонами було визначено, що усі спори між сторонами, що виникають із договору і з яких між сторонами не було досягнуто згоди передаються на розгляд постійно діючому третейському суду при Асоціації «Українська правнича фундація», отже сторонами був визначений предмет спору, що включає в себе всі можливі спори, які можуть виникнути між сторонами в рамках договору, не обмежуючись якимись конкретними спорами.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.** **

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

**ВИРІШИВ:**

1\. В задоволенні позову відмовити повністю.

2\. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

  Повне рішення складено 20.05.2013р.

 

**Суддя Г.П. Бондаренко**