ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 31149206

Озвучення тимчасово недоступне

**ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД**

**ПОСТАНОВА**

**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**

« 29» квітня 2013 р. Справа №18/1247/12

**_Колегія суддів у складі: _**__

**_головуючий суддя Пуль О.А., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,_**__

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

**_за участю представників:_**__

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Карпів О.Я., за довіреністю №8-9 від 03.01.2013 року;

Боржника - Семак І.А. за довіреністю №70-04/10-43 від 25.02.2013 року; Васильченко К.В., за довіреністю №77 від 22.01.2013 року;

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Санжаревський І.А., свідоцтво №325 від 20.02.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», м.Полтава **(вх.№1235П/2-7)** на ухвалу** **господарського суду Полтавської області від 06.12.2012 року у справі №18/1247/12

**_за заявою_ **Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків,

**_до_ **Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», м. Полтава,

**_про визнання банкрутом,-_**__

**ВСТАНОВИЛА:**

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.12.2012 року у справі №18/1247/12 (суддя Ореховська О.О.) визнано вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в сумі 4993202,21 грн. основного боргу.

Зобов'язано ініціюючого кредитора Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» в десятиденний термін подати до офіційного друкованого органу (газета Верховної Ради України «Голос України» або газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр») оголошення про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод». Докази публікації оголошення надати суду до 25.12.2012 року.

Введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Санжаревського Ігора Анатолійовича.

Зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів та представити його суду до 06.02.2013 року Попереднє засідання суду призначено на 07.02.2013 року на 14 год. 00 хв.

Зобов'язано розпорядника майна скликати та провести збори кредиторів, які мають відбутися до 19.03.2013 року за місцем знаходження боржника, протокол зборів представити суду; засідання суду, на якому має бути винесена ухвала суду про санацію боржника чи постанова про визнання його банкрутом призначено на 21.03.2013 року на 14 год. 00 хв.

Відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м.Харків про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відкрите акціонерне товариство «Тепловозоремонтний завод» з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.12.2012 року у справі №18/1247/12 та припинити провадження у справі про банкрутство ВАТ «Тепловозоремонтний завод», м.Полтава, вул. Гайового, 30.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції було незаконно порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на підставі заяви ПАТ «УкрСиббанк», до якої не було додано довідок з державної виконавчої служби про хід виконавчого провадження, та без повного дослідження документів поданих суду арбітражним керуючим в наслідок чого розпорядником майна боржника було призначено особу, у якої досвід роботи в якості розпорядника майна значно менший порівняно з іншим арбітражним керуючим.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року апеляційну скаргу ВАТ «Тепловозоремонтний завод» було повернуто на підставі п.2 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

При другому зверненні зі скаргою ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року апеляційну скаргу ВАТ «Тепловозоремонтний завод» було повернуто на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2013 року ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі №18/1247/12 скасовано та справу передано до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» 25.04.2013 року надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3595), в якому просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ініціюючого кредитора зазначає, що ним при подачі заяви про порушення справи про банкрутство було дотримано вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та надано всі необхідні документи в обґрунтування заяви. Щодо призначення розпорядником майна - арбітражного керуючого Санжаревського І.А., то ПАТ «УкрСиббанк» скористався своїм право запропонувати кандидатуру розпорядника майна та вона відповідає вимогам Закону України про банкрутство.

25\.04.2013 року арбітражний керуючий Санжаревський І.А. також надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3615), в якому просить залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.12.2012 року - без змін, як таку, що прийнята при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.

Представник боржника (апелянт у справі) 29.04.2013 року надав до суду письмові пояснення (вх.№3643), в яких зазначає, що довідка з державної виконавчої служби про хід виконавчого провадження була надана до суду лише після порушення провадження у справі, через що на момент порушення провадження у справі у суду не було достатніх підстав для порушення провадження, передбачених ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, апелянт вказує, що арбітражний керуючий Санжаревський І.А. не є кращою кандидатурою на призначення його розпорядником майна у даній справі, оскільки судова практика свідчить, що він неналежним чином виконує покладені на нього обов'язки, що неодноразово слугувало підставою для його звільнення з посади розпорядника майна у інших справах. В підтвердження своєї позиції, представник апелянта надав до матеріалів справи копії постанов господарських судів по справах, в яких Санжаревський І.А. виконував обов'язки розпорядника майна або керуючого санацією та був звільнений. Таким чином, апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити, провадження у справі припинити, однак у випадку неприпинення провадження - розпорядником майна призначити Севастьянова Є.В.

Арбітражні керуючі Мучинський І.Д. та Севастьянов Є.В. також 29.04.2013 року надали до суду відзиви на апеляційну скаргу (вх.№3653, вх.№3654), в яких пояснили, що проти розгляду справи за їх відсутності не заперечують та вважають необґрунтованою оскаржувану ухвалу тільки в частині призначення розпорядником майна - арбітражного керуючого Санжаревського І.А. та просять в цій частині її скасувати.

Арбітражний керуючий Севостьянов Є.В. просить призначити його розпорядником майна ВАТ «Тепловозоремонтний завод», посилаючись на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги його досвід роботи як арбітражного керуючого та не звернув увагу на ту обставину, що він здійснював повноваження розпорядника майна боржника у справах про банкрутство №18/1046/11, №18/2983/11, які знаходилися в провадженні господарського суду Полтавської області. Тобто, він ознайомлений зі структурою підприємства, його фінансово-господарською діяльністю та з основними показниками фінансовою звітності підприємства.

Натомість арбітражний керуючий Мучинський І.Д. просить призначити саме його розпорядником майна боржника, обґрунтовуючи свою позицію тим, що місцевий господарський суд не з'ясував та на врахував того, що його місцезнаходження у м.Луганськ не позбавить його організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі.

У судовому засіданні 29.04.2013 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та додаткових письмових пояснення до неї у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник ініціюючого кредитора та арбітражний керуючий Санжаревський І.А. проти позиції апелянта заперечували, з підстав, викладених у їх відзивах.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи та відзивах на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників апелянта, ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого Санжаревського І.А., перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», обґрунтовуючи її тим, що у боржника перед ним є невиконанні грошові зобов'язання у розмірі 102914108,88 грн., з яких грошове зобов'язання у розмірі 97608294,80 грн. за договорами, які забезпечені заставою, 56087,99 грн. - судові витрати, а грошове зобов'язання у розмірі 5249726,09 грн. є такими, що не забезпечені заставою та є безспірними у розумінні приписів ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», адже складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.07.2012 року прийнято заяву до розгляду і порушено провадження у справі.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, у зв'язку із необхідністю надання ініціюючим кредитором документів, які мають суттєве значення для розгляду справи або у зв'язку із невиконанням вимог ухвал суду як ініціюючим кредитором, так і Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

06\.12.2012 року господарським судом Полтавської області за результатами проведеного підготовчого засідання винесено оскаржувану ухвалу.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що вимоги ініціюючого кредитора за договором овердрафту №71-ОД-КБ від 15.09.2008 року станом на дату звернення із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ «Тепловозоремонтний завод» складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, необхідних для порушення справи про банкрутство, а в матеріалах справи наявні всі докази, що підтверджують безспірність вимог ініціюючого кредитора. Також, суд встановив, що на момент звернення до суду з заявою кредитора строк невиконання боржником грошових вимог становив понад три місяці. Крім того, суд першої інстанції, призначаючи розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Санжаревського І.А. та відхиляючи інші кандидатури, виходив з того, що його кандидатура відповідає вимогам Закону України про банкрутство, оскільки має ліцензію арбітражного керуючого, надав свою згоду на участь у даній справі в якості розпорядника майна у відповідності до п. 3 ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», має вищу юридичну освіта та досвід, в нього наявні технічні та організаційні можливості виконувати обов'язки розпорядника майна.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає у з'ясуванні неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

З заяви ПАТ «УкрСиббанк» про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Тепловозоремонтний завод» вбачається, що в основу кредиторських вимог ініціюючого кредитора до боржника покладено заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №6-КБ від 29.11.2005 року; кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №7-КБ від 29.11.2005 року та договором овердрафта №71-ОД-КБ від 15.09.2008 року.

У заяві про порушення справи про банкрутство ПАТ «УкрСиббанк» просило суд порушити провадження у справі про банкрутство ВАТ «Тепловозоремонтний завод», а також визнати грошові вимоги банку в розмірі 102914108,88 грн., з яких включити до реєстру вимог кредиторів: у першу чергу вимоги за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №7-КБ від 29.11.2005 року та кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №6-КБ від 29.11.2005 року в сумі 97608294,80грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та судові витрати у розмірі 56087,99 грн. Вимоги за договором овердрафта №71-ОД-КБ від 15.09.2008 року в сумі 5249726,09 грн. слід включити відповідно до черговості, встановленої законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 29.11.2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та Закритим акціонерним товариством «Внешторг» (позичальник) укладено кредитний договір за №6-КБ.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором між банком, ВАТ «Тепловозоремонтний завод» (поручитель) та позичальником 29.112005 року було укладено договір поруки (з урахуванням додаткових угод до нього), відповідно до умов якого позичальник - ВАТ «Тепловозоремонтний завод», прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

В подальшому, банком та позичальником були внесені зміни до вищевказаного кредитного договору шляхом укладання 16 додаткових угод: №1 від 01.12.2005 року, №2 від 15.12.2005 року, № 3 від 30.11.2006 року, №4 від 15.01.2007 року, №5 від 13.08.2007 року, №6 від 18.10.2007 року, №7 від 28.11.2007 року, №8 від 30.11.2007 року, №9 від 09.04.2008 року, № 0 від 27.05.2008 року, №11 від 04.06.2008 року, №12 від 21.08.2008 року, №13 від 25.12.2008 року, №14 від 20.01.2009 року, №15 від 30.01.2009 року, №16 від 31.03.2009 року.

Додатковою угодою №11 від 04.06.2008 року зазначений кредитний договір був викладений у новій редакції і отримав назву «Кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії».

Згідно із зазначеним кредитним договором та додатковими угодами до нього банк надав позичальнику кредит в розмірі 8500000,00 грн. у порядку та на умовах, зазначених у кредитному договорі, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в порядку і на умовах, визначених кредитним договором.

Всупереч взятим на себе зобов'язанням позичальником не виконувались умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами. Направлені банком на адресу позичальника, а, в подальшому, і на адресу поручителя, вимоги про сплату боргу, залишились останніми без виконання.

У зв'язку з невиконанням позичальником та поручителем умов укладених договорів щодо повернення банку кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами банк звернувся за захистом своїх прав до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2010 року по справі №37/47-10 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено повністю та присуджено до стягнення солідарно з позичальника - ЗАТ «Внешторг», та поручителя - ВАТ «Тепловозоремонтний», на користь банку заборгованості за кредитом в сумі 11630814,37грн., державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

За результатами перегляду в апеляційному порядку рішення місцевого суду постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року по справі №37/47-10 вищевказане рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2010 року по справі №37/47-10 залишено без змін.

На примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2010 року по справі №37/47-10 господарським судом Харківської області 15.06.2010 року видано відповідні накази, які стягувачем були пред'явлені на виконання до органу державної виконавчої служби, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2010 року ВП№20413988 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2011 року ВП№24832964.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ВАТ «Тепловозоремонтний завод» (позичальник) було укладено кредитний договір за №7-КБ.

Пізніше банком та позичальником були внесені зміни до зазначеного кредитного договору шляхом укладання 22 додаткових угод: б/н від 01.12.2005 року, №1 від 15.12.2005 року, №2 від 20.07.2006 року, №3 від 06.09.2006 року, №4 від 04.12.2006 року, №5 від 15.01.2007 року, №6 від 30.03.2007 року, №7 від 18.07.2007 року, №8 від 13.08.2007 року, №9 від 05.09.2007 року, №10 від 18.10.2007 року, №11 від 30.11.2007 року, №12 від 31.03.2008 року, №13 від 09.04.2008 року, №14 від 27.05.2008 року, №15 від 04.06.2008 року, №16 від 21.08.2008 року, №17 від 02.12.2008 року, №18 від 25.12.2008 року, №19 від 20.01.2009 року, №20 від 30.01.2009 року, №21 від 31.03.2009 року.

Додатковою угодою №6 від 30.03.2007 року зазначений кредитний договір було викладено у новій редакції і отримав назву «Кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії».

Згідно з порядком та умовами кредитного договору №7-КБ банк надав ВАТ «Тепловозоремонтний завод» кредит частинами (траншами №7, №8, №9 у гривнях та російських рублях, №10) в розмірі 37039784,82 грн. та 4786260,60 рос. руб. Базовою валютою за кредитним договором є гривня України (пп.1.1 Додаткової угоди № 6 від 30.03.2007 року до кредитного договору). Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих траншів.

Відповідно до п.п. 1.1. та 4.1. кредитного договору позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в порядку і на умовах, визначених кредитним договором.

Проте, всупереч взятим на себе зобов'язанням позичальником не виконувались належним чином умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користування кредитними коштами.

В подальшому, 15.09.2008 року між банком та ВАТ «Тепловозоремонтний завод» (позичальник) укладено договір овердрафту №71-ОД-КБ, на виконання умов якого банк надав позичальнику овердрафт за поточним рахунком останнього в банку №26004041717700, відкритим в АКІБ «УкрСиббанк», зі сплатою процентів, інших платежів, відповідно до умов цього договору (пп. 1.1 договору овердрафту).

Сторони встановили, що під терміном «овердрафт» розуміється короткостроковий кредит, що надається Позичальнику понад залишок його коштів на поточному рахунку в Банку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміт овердрафту), шляхом здійснення платежів з поточного рахунку Позичальника (дебітування поточного рахунку Позичальника).

Згідно з п. 2.6.3 договору овердрафту за час фактичного користування овердрафтом позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти з розрахунку 22% річних.

Додатковою угодою №1 від 28.11.2008 року сторонами за час використання кредитних коштів була встановлена нова процентна ставка в розмірі 30% річних.

На час підписання договору овердрафту ліміт овердрафту був встановлений у розмірі 2500000,00 грн.

Позичальник овердрафтом скористався.

Листом від 06.04.2009 року №139-02/359 у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти позичальника банк припинив надання овердрафту, здійснив перенесення заборгованості на рахунок обліку короткострокових кредитів у програмному забезпеченні та повідомив позичальника, що згідно п. 2.8.8 договору овердрафту він зобов'язаний погасити всю суму заборгованості (яка станом на 06.04.2009 становила 2391206,67 грн.) у строк до 05.05.2009 року, а заборгованість за нарахованими процентами (60206,15 грн.) за березень місяць до 07.04.2009 року.

Позичальник - ВАТ «Тепловозоремонтний завод», у зазначений строк заборгованість по овердрафту не погасив.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору №7-КБ та договору овердрафту щодо своєчасного повернення кредитів та плати за користування кредитними коштами банк звернувся за захистом своїх прав до господарського суду Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.06.2010 року по справі №9/34 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, присуджено до стягнення з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь банку: за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №7-КБ від 29.11.2005 року - 35799211,89 грн. основного боргу та 3173935,14 грн. пені.; за договором овердрафту №71-ОД-КБ від 15.09.2008 року 3168045,84 грн. основного боргу, та 159367,58 грн. пені; 24757,86 грн. витрат по держмиту, 229,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За результатами перегляду в апеляційному порядку рішення місцевого суду постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року вищевказане рішення залишено без змін.

На примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.06.2010 року господарським судом Полтавської області 08.10.2010 року видано відповідний наказ про стягнення з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» заборгованості на користь банку, який стягувачем пред'явлено на виконання до органу державної виконавчої служби, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2011 року, ВП№24832964.

Тобто, грошові вимоги ПАТ «УкрСиббанк» підтверджуються наказами господарського суду Харківської області від 15.06.2010 року по справі №37/47-10 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» на користь банку заборгованості за кредитом в сумі 11630814,37 грн., державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.; наказом господарського суду Полтавської області від 08.10.2010 року по справі №9/34 про стягнення з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості: за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №7-КБ від 29.11.2005 року у розмірі 35799211,89 грн. основного боргу та 3173935,14 грн. пені.; за договором овердрафту №71-ОД-КБ від 15.09.2008 року у розмірі 3168045,84 грн. основного боргу, та 159367,58 грн. пені; 24757,86 грн. витрат по держмиту, 229,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, у зв'язку із тим, що кошти згідно вищевказаних судових наказів боржником не сплачені, відповідно до умов кредитних договорів та договору овердрафту банк продовжував нараховування боржнику проценти за користування кредитними коштами та пеню, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховувались індекс інфляції та три проценти річних.

Таким чином, згідно розрахунку банка станом на 25.06.2012 року заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором склала 102914108,88 грн. з урахуванням витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, судового збору, в т.ч.: 22709921,26 грн. за кредитним договором №6-КБ від 29.11.2005 року, 74898373,54 грн. за кредитним договором №7-КБ від 29.11.2005 року, 5249726,09 грн. за договором овердрафта №71-ОД-Кб від 15.09.2008 року, що підтверджується наявним у справі розрахунком.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання позичальниками - ЗАТ «Внешторг» та ВАТ «Тепловозоремонтний завод», зобов'язань за кредитними договорами між ПАТ «УкрСиббанк» та ВАТ «Тепловозоремонтний завод» було укладено: договір іпотеки (нежитлові приміщення) від 29.11.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В. 29.11.2005 року за реєстровим №5536 (з урахуванням договорів про внесення змін №1 від 04.06.2008 року та №2 від 21.08.2008 року до договору іпотеки); договір застави майна (обладнання, основних засобів) від 01.12.2005 року (з урахуванням договорів про внесення змін №1 від 04.10.2007 року, №2 від 04.06.2008 року, №3 від 21.08.2008 року до договору застави); договір застави майна (обладнання, основних засобів) від 21.08.2008 року.

Згідно норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, не може ініціювати справу про банкрутство.

Зокрема, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги, як це передбачено ч. 9 ст. 11 Закону України про банкрутство.

Згідно положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до заяви кредитора повинні додаватись, зокрема, докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подав заяву, забезпечена активами боржника.

Вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» згідно кредитного договору №6-КБ від 29.11.2005 року та кредитного договору №7-КБ від 29.11.2005 року, забезпечені заставою майна боржника, а отже на підставі таких вимог ініціювати справу про банкрутство неможливо. Однак, вимоги ПАТ «УкрСиббанк», які ґрунтуються на договорі овердрафту №71-ОД-КБ від 15.09.2008 року на загальну суму 5249726,09грн. , з яких: 2391206,67 грн. - заборгованість по кредиту; 1773942,01 грн. - відсотки за користування кредитними коштами; 229359,30 грн. - 3% річних; 547921,24грн. - інфляційні нарахування; 183729,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 123567,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків не забезпечені заставою.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо прийняття та дослідження вимог кредитора за договором овердрафту.

Відповідно до вимог частини 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Таким чином, за Законом України про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою. При цьому, відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження.

Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Також, в п.14 постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначається, що до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимоги ініціюючого кредитора на загальну суму 4993202,21 грн. основного боргу, що складається з: заборгованості по кредиту - 2391206,67 грн., заборгованості по відсотках -1 773 942,01 грн., 3% річних - 229359,30 грн., інфляційних нарахувань - 547921,24 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення згідно наказів суду по справі №37/47-10 та №9/34 - 50722,99 грн. є безспірними, оскільки вказані вимоги на забезпечені заставою, сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Лист відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 27.11.2012 року за №29-134/5-10 підтверджує, що грошові кошти згідно наказу господарського суду Харківської області від 15.06.2010 року по справі №37/47-10 про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 11630814,37 грн. та наказу господарського суду Полтавської області від 08.10.2010 року по справі №9/34 в рамках виконавчого провадження з боржника не стягувались. Виконавчі провадження з примусового виконання вищевказаних наказів господарських судів зупиненні постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07.07.2011 року у зв'язку з порушенням справи про банкрутство ВАТ «Тепловозоремонтний завод».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що судом першої інстанції було незаконно порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на підставі заяви ПАТ «УкрСиббанк», до якої не було додано довідок з державної виконавчої служби про хід виконавчого провадження, а подання таких довідок після порушення провадження у справі є неправомірним, оскільки ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не вимагає додавання таких документів до заяви кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство, а передбачає подання лише постанов державної виконавчої служби про відкриття виконавчих проваджень. Отже, неподання довідок з державної виконавчої служби про хід виконавчого провадження не може бути підставою для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство.

При цьому, боржник з урахуванням змагальності процесу не позбавлений можливості подати суду таку довідку чи постанову про закриття виконавчих проваджень на стадії підготовчого засідання, тобто на стадії, коли якраз вирішується питання про обґрунтованість провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у боржника наявні всі встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ознаки неплатоспроможності, необхідні для здійснення провадження у справі про банкрутство. Для виявлення всіх наявних кредиторів та потенційних інвесторів провадження по справі має тривати далі.

Щодо призначення розпорядником майна ВАТ «Тепловозоремонтний завод» арбітражного керуючого Санжаревського Ігора Анатолійовича, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій у підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 1 Закону України про банкрутство, розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 статті 3-1 вказаного Закону визначено, що розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіт, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Пунктом 3 статті 3-1 Закону про банкрутство визначено, хто не може бути призначений арбітражним керуючим, зокрема: особи, які з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управляння цим боржником -юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Відповідно до статті 1 Закону заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення справи про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя, та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб ( частина 2 п.3 ст.3-1 Закону про банкрутство).

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що п.64 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. «Про судову практику у справах про банкрутство» зазначено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані.

При виборі кандидатури розпорядника майна враховується освіта, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що незважаючи на наявність права кредиторів запропонувати кандидатуру розпорядника майна, остаточно питання про обрання та призначення кандидатури розпорядника майна відповідного боржника у будь-якому випадку розглядає та вирішує господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Ініціюючий кредитор запропонував для виконання функцій розпорядника майна ВАТ «Тепловозоремонтний завод» кандидатуру арбітражного керуючого Санжаревського Ігора Анатолійовича.

Арбітражні керуючі Мучинський Ігор Дмитрович та Севостьянов Євген Вікторович також надали заяви на участь у справі про банкрутство боржника в якості розпорядника майна боржника.

А саме, Мучинський І.Д. надав заяву, відповідно до якої повідомив, зокрема, що має ліцензію арбітражного керуючого серії АВ№547696 від 09.08.2010 року та на даний час виконує повноваження ліквідатора в двох справах про банкрутство. Крім того, Мучинський І.Д. повідомив, що він не є заінтересованою особою щодо боржника та надав копію витягу з трудової книжки і зазначив, що мешкає він за адресою - м.Луганськ, квартал Солнєчнинй, буд.13, кв.3.

Арбітражний керуючий Севостьянов Євген Вікторович також надав заяву, в якій виклав свою згоду на призначення його розпорядником майна боржника та

повідомив, зокрема, що має ліцензію арбітражного керуючого серії АВ№600567 від 16.12.2011 року, що він не є заінтересованою особою щодо боржника, надав перелік підприємств на яких здійснював та здійснює повноваження арбітражного керуючого. Крім того, Севостьянов Є.В. повідомив, що він раніше здійснював повноваження розпорядника майна ВАТ «Тепловозоремонтний завод» і мешкає він у м.Харкові, вул. Тухачевського 7, кв. 78.

Надаючи перевагу кандидатурі арбітражного керуючого Санжаревського Є.В. на призначення розпорядником майна ВАТ «Тепловозоремонтний завод», місцевий господарський суд виходив з того, що ініціюючий кредитор скористався своїм правом надання кандидатури розпорядника майна боржника відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і запропонована ним кандидатура арбітражного керуючого відповідає вимогам вищевказаного Закону. Також, суд першої інстанції дослідив ту обставину, що арбітражний керуючий Мучинський І.Д. мешкає у м.Луганську, що свідчить про територіальну віддаленість місця проживання арбітражного керуючого від місцезнаходження боржника, що в майбутньому може спричинити зростання витрат на проведення процедури розпорядження майном. Крім того, суд першої інстанції встановив, що арбітражним керуючим Севостьяновим Є.В. не було надано до його заяви копії засвідченої належним чином його ліцензії на провадження ліцензованої діяльності арбітражних керуючих. Копія ліцензії до заяви була додана, хоча вказана як додаток до заяви, що підтверджується актом канцелярії господарського суду Полтавської області від 30.10.2012 року про невідповідність додатку. Колегія суддів зазначає, що надання додаткових документів в суді апеляційної інстанції повинно відбуватися з дотриманням вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. Отже, надання арбітражними керуючими Мучинським І.Д. та Севостьяновим Є.В. додаткових документів в обґрунтування своєї позиції по справі, а саме, що їх кандидатура є кращою ніж кандидатура призначеного арбітражного керуючого Санжаревського І.А., здійснено всупереч приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду їх не досліджує.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дотримався приписів чинного законодавства щодо порядку призначення розпорядника майна та вірно встановив, що Санжаревський І.А., який має ліцензію арбітражного керуючого серії АВ№499127 від 19.01.2010 року та надав свою згоду на участь у даній справі в якості розпорядника майна, є кращою кандидатурою для призначення розпорядником майна.

Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку, що провадження по справі має тривати далі та призначив розпорядником майна - арбітражного керуючого Санжаревського І.А.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Полтавської області від 06.12.2012 року по справі №18/1247/12 має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, п.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

**ПОСТАНОВИЛА:**

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.12.2012 року у справі №18/1247/12 залишити без змін.

Справу №18/1247/12 направити до господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду.

Повний текст постанови складено 07 травня 2013 року.

**Головуючий суддя Пуль О.А.**

** **

**Суддя Кравець Т.В.**

** **

**Суддя Хачатрян В.С.**