ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" березня 2013 року Справа № 18/321/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача - Салівон В.І., Журба С.В.
відповідача - Мірошниченко рокуО.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Кременчук (вх. №271П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.12 року справі № 18/321/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м. Кременчук
до ОСОБА_3, м. Кременчук
про укладання договору про обов'язковий викуп акцій, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк", м. Кременчук звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача - ОСОБА_3, м. Кременчук в якому просив суд укласти між сторонами договір про обов'язковий викуп акцій у викладеній у цьому позові редакції.
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Ківшик О.В.) від 13.11.2012 року по справі № 18/321/12 позов задоволено; вирішено вважати укладеним договір про обов'язковий викуп акцій між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк", м. Кременчук та ОСОБА_3, м. Кременчук в редакції, зазначеній в даному рішенні.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
На думку відповідача, господарський суд безпідставно вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, проігнорував той факт, що під час первісного розгляду даної справи рішенням від 12.04.2012 року позов було задоволено з тих же підстав і мотивів, що і оскаржуване в даному випадку рішення від 13.11.2012 року, тоді як рішення від 12.04.2012 року було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року
Відповідач вказує, що він не ухиляється від обов'язку з реалізації позивачу акцій за результатами голосування на загальних зборах акціонерів, що мали місце на загальних зборах акціонерів 31.03.2011 року Проте, позивач не виконавши свій обов'язок про обов'язковий викуп акції згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 31.03.2011 року наполягає на викупу акцій згідно з наступним рішенням загальних зборах акціонерів від 09.08.2011 року, що суперечить рішенню ДКЦПФР від 10.08.2010 року № 1264 «Про порядок застосування розділу ХІІ Закону України «Про акціонерні товариства».
Також, на думку відповідача, позивач не має законних підстав на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки є стороною правовідносин, на яку покладено обов'язок та яка, як наслідок, не має прав вимагати вчинення дій від іншої сторони, у т.ч. з укладання спірного договору.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.
Крім того, позивач надав суду додаткові письмові пояснення в яких уточнив власну правову позицію щодо апеляційної скарги відповідача.
В судове засідання 25.03.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.
Представники позивача просять суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є акціонером Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" і володіє на праві власності простими іменними акціями банку у кількості 3 032 500 штук.
30.06.2011 року спостережною радою Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" прийнято рішення, оформлене протоколом № 41, про проведення 09.08.2011 року загальних зборів акціонерів та затверджено їх порядок денний, одним з пунктів якого є питання про збільшення розміру статутного капіталу банку шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (10 коп.) за рахунок додаткових внесків.
06.07.2011 року спостережною радою прийняте рішення (протокол № 42) про затвердження ринкової вартості акцій Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" станом на 05.07.2011 року на підставі біржового курсу, визначеного ПАТ "Фондова біржа "Перспектива", у сумі 0,01 грн. за одну акцію. Така ціна була сформована за результатами торгів, що відбувались на фондовій біржі "Перспектива" у період з 30.06.2011 року до 05.07.2011 року Спостережною радою банку затверджено ціну викупу акцій у розмірі 0,01 грн. за одну акцію та типовий договір про обов'язковий викуп акцій.
06.07.2011 року повідомлення про проведення 09.08.2011 року загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (в тому числі дата, місце проведення та порядок денний загальних зборів акціонерів) оприлюднене в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР - Бюлетень "Цінні папери України" № 123 (3174) (том 2, а. с. 10).
12.07.2011 року ОСОБА_3 ознайомився з усіма матеріалами позачергових загальних зборів акціонерів, призначених на 09.08.2011 року, що підтверджується його підписом у журналі ознайомлення.
09.08.2011 року відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", на яких, зокрема, прийнято рішення про :
- відмову від рішень, затверджених загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" від 31 березня 2011 року (протокол № 37) про збільшення розміру статутного капіталу банку на 35 000 000,00 грн. шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (10 копійок) на 350 000 000 штук за рахунок додаткових внесків;
- викуп банком власних акцій, які належать особам, що проголосують проти збільшення статутного капіталу банку, та подадуть у встановлений законодавством України строк та порядок заяви про обов'язковий викуп акцій, проводити за оціненою ринковою вартістю по ціні 0,01 грн. (одна копійка) за 1 акцію за договорами, типова форма яких затверджена спостережною радою банку 28 лютого 2011 року (протокол СР № 10/2 від 28/02/2011 року);
- збільшення розміру статутного капіталу банку на 50 000 000,00 грн. шляхом збільшення і кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (10 копійок) на 500 000 000 штук простих іменних акцій за рахунок додаткових внесків. Обов'язковий викуп банком власних акцій, які належать акціонерам, що проголосують проти збільшення статутного капіталу банку та подадуть у встановлений законодавством України строк заяви про обов'язковий викуп акцій, буде здійснюватися за ринковою вартістю акцій по ціні 0,01 грн. за одну акцію, затвердженою спостережною радою банку, та відповідно до укладених договорів, типова форма яких затверджена спостережною радою банку 06.07.2011 року (протокол № 42 від 06.07.2011 року).
Дане рішення загальних зборів є чинним, про що позивач повідомив суд у додаткових поясненнях вх. № 151 від 13.11.2012 року.
ОСОБА_3 брав участь у загальних зборах акціонерів банку 09.08.2011 року та голосував проти збільшення статутного капіталу банку. Дана обставина останнім не заперечується.
У зв'язку з прийнятими рішеннями на зборах 09.08.2011 року листом від 16.08.2011 року банк повідомив відповідача про готовність реалізувати його право на викуп акцій за ринковою вартістю акцій 0,01 грн. та просив повідомити про намір вчинити відповідний правочин з належними відповідачеві акціями.
У відповідь на повідомлення позивача відповідач 05.09.2011 року направив вимогу банку про викуп належних йому простих іменних акцій у кількості 3 032 500 штук.
Банк листом від 13.09.2011 року направив відповідачу договір про обов'язковий викуп акцій за затвердженою спостережною радою банку формою з ціною викупу 0,01 грн. за одну акцію.
Як зазначає позивач, він 05.10.2011 року на виконання положень ч. З ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" сплатив відповідачу шляхом електронного переказу грошові кошти в сумі, що дорівнює вартості акцій, що підлягали викупу, з розрахунку 0,01 грн. за одну акцію, загальною сумою 30 325,00 грн.
Факт перерахування зазначених коштів підтверджується залученими до матеріалів справи меморіальним ордером № 1508 від 05.10.2011 року, видатковим касовим ордером № 1026 від 04.10.2011 року, повідомленням про переказ від 14.10.2011 року.
Факт отримання грошових коштів відповідачем під час розгляду апеляційної скарги не заперечується.
Оскільки відповідач не підписав направлений позивачем договір про обов'язковий викуп акцій за затвердженою спостережною радою банку формою, з ціною викупу 0,01 грн. за одну акцію, позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просив суд укласти між сторонами договір про обов'язковий викуп акцій у викладеній у цьому позові редакції.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що порядок досудового врегулювання спору позивачем дотримано, і запропонована ним редакція договору відповідає нормам права, а її обґрунтованість підтверджується поданими доказами; що вимоги позивача щодо укладання договору відповідають вимогам чинного законодавства України.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.
Згідно зі ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Суд першої інстанції аналізуючи вищевказані положення Закону, та висновки, які містить постанова Вищого господарського суду від 03.09.2012 року по даній справі (з урахуванням вимог ст. 111-12 ГПК України) правомірно зазначив, що договір, який є предметом даного переддоговірного спору, є обов'язковим для укладення сторонами.
За приписами Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про зміну розміру статутного капіталу (ч. 1 ст. 68); ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому ст. 8 цього Закону (ч. 1 ст. 68); ринкова вартість емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, визначається як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок (ч. 2 ст. 8).
Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку врегульовані Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Зокрема, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Котирування - механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу (ст. 1).
Пунктом 23 частини другої ст. 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку роз'яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери та акціонерні товариства.
У п. 4 роз'яснення від 10.08.2010 року № 7 "Про порядок застосування розділу XII Закону України "Про акціонерні товариства" щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій" Державна (Національна) комісія з цінних паперів та фондового ринку зазначила, що з урахуванням того, що під котируванням Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" розуміє механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу, правилами фондової біржі має бути визначений порядок визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу та оприлюднення його біржового курсу.
Як встановлено пунктом 1 розділу І Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 року № 1542, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 року за № 35/13302, ринковою ціною цінного папера є біржовий курс цінного папера. Враховуючи зазначене, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс.
З дотриманням наведених норм права, позивачем 06.07.2011 року оприлюднене повідомлення про проведення 09.08.2011 року загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР - Бюлетень "Цінні папери України" № 123(3174) (том 2, а. с. 10).
06.07.2011 року спостережною радою Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" прийняте рішення (протокол № 42) про затвердження ринкової вартості акцій Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" станом на 05.07.2011 року у сумі 0,01 грн. за одну акцію. Спостережною радою банку затверджено ціну викупу акцій у розмірі 0,01 грн. за одну акцію та типовий договір про обов'язковий викуп акцій. Ринкова вартість акцій Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" станом на 05.07.2011 року становить 0,01 грн. за одну акцію, що підтверджується також довідкою ПАТ "Фондова біржа "Перспектива", яка містить фактичні дані про біржовий курс акцій ПАТ "Автокразбанк" станом на вказану дату, про що правомірно зазначив господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення.
Господарський суд також правомірно відхилив посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на наявність не припинених правовідносин між сторонами з обов'язкового викупу акцій відповідно до проведених загальних зборів акціонерів позивача 31.03.2011 року та наявність судових рішень у справі № 18/2395/11 та № 18/3521/11, оскільки на момент прийняття рішення у даній справі загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" від 99.08.2011 року прийняте рішення про відмову від рішень, затверджених загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" від 31 березня 2011 року (протокол № 37) про збільшення розміру статутного капіталу банку на 35 000 000,00 грн. шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (10 копійок) на 350 000 000 штук за рахунок додаткових внесків. Дане рішення загальних зборів є чинним, про що позивач повідомив суд у додаткових поясненнях вх. № 15100д від 13.11.2012 року Крім того, підставою даного позову є рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" від 09.08.2011 року
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 12 Рішення ДКЦПФР від 10.08.2010 року № 1264 «Про порядок застосування розділу ХІІ Закону України «Про акціонерні товариства» щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій», колегія суддів вважає такими, що не спростовують обов'язок позивача викупити належні відповідачу акції згідно з рішенням від 09.08.2011 року, яке на даний час також є чинним.
В даному випадку позивачем належними доказами доведено факт необхідності укладання договору про обов'язковий викуп акцій в запропонованій позивачем редакції згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 09.08.2011 року, тоді як рішенням господарського суду по справі № 18/3521/11 відповідачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання позивача здійснити викуп акцій за ціною 0,07 коп. за акцію, які були побудовані на рішення загальних зборів акціонерів від 31.03.2011 року
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи наведені вище норми права та умови спірного Договору, сторони не дійшли згоди щодо його спірних умов, порядок досудового укладення договору дотримано, запропонована позивачем редакція відповідає нормам права та підвереджується поданими доказами, а тому господарський суд правомірно дійшов висновку про правомірність позовних вимог.
Посилання відповідача в апеляційній скарщі на те, що надісланий позивачем проект спірного договору не є офертою в розумінні ст. 641 ЦК України є такими, що побудовані відповідачем на вільному тлумаченні окремих положень Закону.
Колегія суддів критично ставиться до посилання відповідача на те, що у позивача нібито відсутні правові підстави на звернення до суду з вимогами про укладання договору на обов'язковий викуп акцій, зокрема з тих підстав, що згідно з умовами такого договору викуп акцій є його обов'язком а не правом.
Положеннями Конституції України закріплено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Позов про спонукання укласти договір відповідає положенням ст. 16 ЦК України.
В п. 9.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» зазначено, що у рішенні про спонукання укласти договір господарські суди повинні зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.
Стосовно посилань відповідача про нібито безпідставний вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог, колегія зазначає наступне.
При прийнятті рішення господарському суду згідно зі ст. 83 ГПК України надане право, зокрема, вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Як свідчать матеріали справи представник позивача у судовому засіданні 13.11.2012 року заявив клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України про вихід суду за межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів позивача, яке судом першої інстанції було задоволено. При цьому суд виходив з того, що при правомірності позовних вимог обраний позивачем спосіб захисту з огляду на його формулювання не призведе до відновлення порушеного права останнього.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування оскаржуваного судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням окремих положень Закону.
За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.12 року справі № 18/321/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_3, м. Кременчук задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скарга ОСОБА_3, м. Кременчук залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.12 року справі №18/321/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 01.04.2013 року
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.