ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" березня 2013 р.
Справа № 5/102-2/125-5-9/34
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
Капацин Н.В. - доповідача у справі
суддів :
Вовка І.В. Кривди Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.01.2013
у справі
№ 5/102-2/125-5-9/34
господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом
Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"
про
стягнення заборгованості
за участю представників від:
позивача
Пушкарьова К.В. (довір. від 11.09.2012р.)
відповідача
не з"явився
ВСТАНОВИВ:
В червні 2009 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором комісії про відкриття акредитива № 1211/103/ІМРА від 29.11.2007р. на суму 328 567,35 євро, що за курсом НБУ 10,82213 грн. за 1 євро, складає суму 3 605 957,40 грн. Позивач просив звернути стягнення вказаної заборгованості за рахунок заставленого майна.
Розрахунок до позову складено станом на 02.06.2009р. (розрахунок № 1, т. 1, а.с. 13).
До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості Відповідача станом на 05.07.2010р. (розрахунок № 2, т. 2, а.с. 13).
07.04.2011р. представником Позивача подано заяву № 2991-свх, якою змінено предмет позову. Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за договором акредитиву шляхом стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті за рахунок грошових коштів.
10.05.2011р. Позивачем надано до Господарського суду Івано-Франківської області доповнення до позовної заяви (т. 2, а.с. 47) і розрахунок заборгованості, складений станом на 12.05.2011р. (розрахунок № 3, т. 2, а.с. 74), із якого слідує, що загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за договором № 1211/103/ІМРА від 29.11.2007р. станом на 12.05.2011р. складає суму 237 772,62 євро в тому числі заборгованість по кредиту 186 548,17 євро та 51 224,45 євро - заборгованість по відсотках, що за курсом НБУ 11,44497 грн. за 1 євро, відповідно складає суму 2 135 038,21 грн. та 586 262,29 грн. Крім того, в цьому розрахунку вказується заборгованість по пені на суму 510 883,44 грн. та заборгованість по винагороді 193 444,66 грн.
Загальна сума заборгованості Відповідача визначена у розмірі 3 425 628,60 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2011р. у справі № 5/102-2/125-5, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2011р. задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі, з ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" стягнута сума боргу згідно розрахунку № 3, а саме 3 425 628,60 грн., де: 2 135 038,21 грн. - заборгованість по кредиту, 586 262,29 грн. - заборгованість по прострочених процентах, 510 883,44 грн. - пеня, 193 444, 66 грн. - винагорода. На Відповідача покладено судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України 18.06.2012р. скасовано рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у справі № 5/102-2/125-5, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-франківської області.
Скасовуючи судові акти по даній справі, Вищий господарський суд України вказав на відсутність документального обґрунтування позовних вимог.
За результатами нового розгляду справи № 5/102-2/125-5-9/34 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення від 26.09.2012р., з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 02.01.2013р.) про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк". З ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" на користь Позивача (з урахуванням ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2012р. про виправлення арифметичної помилки та описки в резолютивній частині рішення) стягнута заборгованість за договором комісії про відкриття акредитиву № 1211/103/ІМРА від 29.11.2007р. на суму 2 121 708,77 грн., із яких: 186 548,17 євро або 1 928 264,11 грн. заборгованість по кредиту; 193 444,66 грн. заборгованість по комісії (комісійна винагорода). На Відповідача покладено судові витрати у розмірі 15 987,32 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на їх обґрунтованість та відповідність нормам матеріального і процесуального права, зокрема, статтям 509, 526, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статтям 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, Уніфікованих правил та традицій для документарних акредитивів.
Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "ПриватБанк" в частині стягнення пені та прострочених процентів, оскільки в розрахунках Позивача не відображено суми, на які проводилися нарахування і періоди, за які проводилися такі нарахування.
Не погоджуючись частково із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Івано-Франківської філії звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд скасувати рішення Господарського суду Господарський суд Івано-Франківської області від 26.09.2012р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.01.2013р. у справі № 5/102-2/125-5-9/34 в частині відмови в позові про стягнення простроченої комісії і пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 530, 610, 611, 1093 Цивільного кодексу України, статей 193, 199, 222 Господарського кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження своїх вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" надав суду розрахунки заборгованості, виконані у відповідності до умов договору комісії про відкриття акредитива № 1211/103/ІМРА від 29.11.2007р., але судами не з'ясовані обставини, якими обґрунтовуються вимоги Позивача.
До касаційної скарги надано новий розрахунок позовних вимог (розрахунок № 4, т. 5, а.с. 49).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (Комітент) та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Комісіонер) укладено договір комісії про відкриття акредитива № 1211/103/ІМРА, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок Комітента відкрити на користь "PROMASS SRL" (S.S/FLAMINIA km 145,06032, TPEVI (PQ), ITALY) (Бенефеціар) безвідкличний акредитив на суму 360 500 євро, а також доручити UNICREDITO ITALIANO SPA (Italy) (Підтверджуючий банк) добавити його безвідкличне підтвердження до вказаного акредитиву відповідно до заяви на відкриття акредитива № 1211/103/ІМРА від 29.11.2007р., підписаної Комітентом, що є невід"мною частиною договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що Комітент також доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок Комітента укласти після отримання гарантії експортного кредитного агентства SACE (Італія) угоду з підтверджуючим банком про надання відстрочки у погашенні Комісіонером його заборгованості перед підтверджуючим банком. Загальний строк відстрочки сторони визначили 60 місяців від дати відкриття акредитива з періодичністю погашення заборгованості рівними частинами кожні 6 місяців.
Відповідно до пункту 2.2.3 договору Комітент зобов'язаний сплачувати Комісіонеру комісію за здійснені платежі по акредитиву по ставці 23% річних. Крім того, ставка комісії підтверджуючого банку за надання відстрочки у погашенні заборгованості повинна складати не більше 3% річних плюс ставка пропозиції кредитних ресурсів EURIВОR - 6 місяців.
Підтверджуючий банк Uni Credit (Італія) провів в січні і лютому 2008 року платежі по акредитиву на суму 360 500 євро.
Частково Відповідачем повернуті кредитні кошти.
Згідно з розрахунком Позивача станом на 12.05.2011р. Відповідач не сплатив чергові платежі по кредиту на суму 186 548,17 євро та мав заборгованість по процентах за комісію на суму 51 224,45 євро, що за курсом НБУ по ставці 11,44497 грн./євро складає загальну суму 2 721 300,50 грн.
Разом з тим, при визначенні розміру основного боргу (не повернутого кредиту) суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в розрахунку № 1 Позивач станом на 02.06.2009р. зазначив погашення кредиту на суму 49 357,32 євро, в розрахунку № 2 станом на 05.07.2010р. Позивач вказує погашену суму кредиту в розмірі 59 984,25 євро, в розрахунку станом на 12.05.2011р. погашення кредиту Позивачем визначено на суму 17 266,19 євро, а в розрахунку № 4 (в доданому до касаційної скарги) станом на 31.05.2011р. вказуються здійсненні Відповідачем платежі (дата і сума) на погашення кредиту на суму 49 357,32 євро, кінцевий розмір заборгованості по кредиту Позивач зазначає на суму 166 942,68 євро, але підсумкова сума боргу по кредиту в розрахунку № 4 зазначається - 186 548,08 євро.
Тобто, із аналізу лише однієї позиції заборгованості за розрахунками Позивача слідує, що розрахунки позовних вимог не відповідають загальному стану заборгованості.
Із цього слідує, що Позивач не довів, Відповідач належними доказами не спростував (платіжні документи, контррозрахунки), а суди не дослідили розмір заборгованості по кредиту.
Більш детальні розрахунки заборгованості викладені Позивачем у розрахунку заборгованості за договором № 1211/103/ІМРА, наданому Позивачем суду касаційній інстанції (розрахунок № 4), але відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2012р., постанова Львівського апеляційного господарського суду від 02.01.2013 по даній справі підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати доводи ПАТ КБ"ПриватБанк", викладені в касаційній скарзі, щодо підставності вимог Позивача про стягнення комісії за здійсненні платежі по акредитиву по ставці 23% річних (п. 2.2.3 договору) згідно його розрахунку наданого до Вищого господарського суду України (т.5, а.с. 49) у разі не спростування цього розрахунку Відповідачем.
Також суду необхідно зважити на те, що в силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2.2.6 договору встановлено, що з моменту початку нарахування Комісіонером комісії, вказаної в пункті 2.2.3 цього договору (по ставці 23%) на аналогічну суму припиняється нарахування комісії, вказаної в пункті 2.2.2 договору (по ставці 3,3%).
В розрахунку № 4, доданому до касаційної скарги, Позивачем безпідставно нарахована одночасно комісія за зобов'язанням як по ставці 3,3%, так і по ставці 23%.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором, а частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Розбіжності в розрахунках, наданих Позивачем, по пені, зокрема, в розрахунку № 1 (т. 1, а.с. 13) нарахована пеня на суму 19 455,38 грн., в розрахунку № 2 (т. 2, а.с. 13) - 186 601,06 грн., в розрахунку № 3 (т. 2, а.с. 74) - 510 883, 44 грн., в розрахунку № 4 (т. 5, а.с. 49) - 42 710,81 євро, свідчить про те, що Позивач сам не в змозі визначити розмір заборгованості і період, за який нараховується пеня.
Крім того, договір комісії про відкриття акредитива № 1211/103/ІМРА не містить графіка відшкодування Комісіонеру коштів, сплачених на користь Підтверджуючого банку при проведенні ним платежу по акредитиву на користь Бенефіціара.
Тому, суди попередніх інстанцій при повторному розгляді справи обґрунтовано залишили без задоволення позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені з ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт".
За таких обставин, касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню частково.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у справі № 5/102-2/125-5-9/34 підлягають скасуванню в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" 186 548,17 євро або 1 928 264,11 грн. заборгованості по кредиту, 193 444,66 грн. заборгованості по комісії (комісійна винагорода) і в частині відмови в позові про стягнення комісії за зобов"язаннями з передачею справи в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2012р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.01.2013р. у справі № 5/102-2/125-5-9/34 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" 186 548,17 євро або 1 928 264,11 грн. заборгованості по кредиту, 193 444,66 грн. заборгованості по комісії (комісійна винагорода) і в частині відмови в позові про стягнення комісії за зобов"язаннями.
В цій частині справу № 5/102-2/125-5-9/34 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.2012р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.01.2013р. у справі № 5/102-2/125-5-9/34 в частині відмови в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені залишити без змін.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді І.В. Вовк
Д.С. Кривда