ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 2991637

Озвучення тимчасово недоступне

[image: ]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2008 № 8/191

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іваненко Я.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец"юст"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.07.2008

у справі № 8/191

за позовом Відділ державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області

до Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец"юст"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 17760,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року у справі№ 8/191 позов Відділу державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області (далі - позивач) до Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец’юст” (далі – відповідач) про стягнення 17 760, 60 грн. задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 14 850 грн. боргу, 2 910, 40 грн. пені, в доход державного бюджету України стягнуто 177, 61 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Частково не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2 910, 40 грн. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, а викладені у рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2006 року у справі № 23/127-б про банкрутство СДП “Укрспец’юст” було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Судом першої інстанції даний факт не було враховано та не було застосовано відповідні норми матеріального права в частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне перерахування коштів, оскільки згідно з п. 4 ст. 12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року № 2343-XII протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.10.2008 року.

Відзив на апеляційну скаргу позивач суду не надав.

В судове засідання 16.10.2008 року представники сторін не з’явились.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу в матеріалах справи), та те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7080136 про реалізацію арештованого майна (далі-Договір). Предметом даного Договору є здійснення сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 3 від 15.12.2004 року з надання послуг по реалізації арештованого нерухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що позивач передає відповідачу для реалізації арештоване виконавцем нерухоме майно, а відповідач здійснює його реалізацію на прилюдних торгах в порядку, встановленому ЗУ “Про виконавче провадження”, ЗУ “Про іпотеку”, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 745/4038 (зі змінами та доповненнями) та іншим нормативно-правовими актами України.

Згідно з п. 1.3 Договору на аукціон передається нерухоме майно за наступною характеристикою:

- майно арештовано при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 5;

- акт опису та арешту майна: АА № 086985 від 12.10.2006 року;

- найменування майна, яке передається на реалізацію: нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., Розівський район, смт. Розівка, с. Зоряне, вул. 40 років Жовтня, 1 і є власністю боржника: ДП “Відгодівельний радгосп Розівський”, що знаходиться за адресою: Запорізька обл.., Розівський район, смт. Розівка, с. Зоряне, вул. 40 років Жовтня, 1;

- стягувач: фізичні особи та Управління Пенсійного фонду України;

- ціна майна визначена висновком оцінювача Потій С.О. від 01.04.2007 року та становить 16 400 грн. без НДС;

- місцезнаходження майна: Запорізька обл., Розівський район, смт. Розівка, с. Зоряне, вул. 40 років Жовтня, 1;

- майно прийнято на зберігання: Олійник О.І. згідно акту опису і арешту майна АА №086985 від 12.10.2006 року.

Умовами договору сторони погодили, що винагорода відповідача за цим договором, з урахуванням податку на додану вартість, становить 10 відсотків від суми реалізації арештованого нерухомого майна. Кошти, одержані відповідачем від переможця прилюдних торгів за придбане ним нерухоме майно, за відрахуванням винагороди, вказаної у пункті 3.1 цього договору, перераховується на відповідний рахунок позивача у термін - 7 банківських днів з дня надходження коштів на рахунок відповідача (п.3.1 та п.3.2 договору).

Згідно протоколу № 7080136 проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна, яке належить ДП “Відгодівельний радгосп Розівський”, Запорізька обл., Розівський район, смт. Розівка, с. Зоряне, вул. 40 років Жовтня, 1, які відбулися 20.08.2007 року, переможець прилюдних торгів Комар Дмитро Григорович придбав спірне майно за ціною 16 500 грн., з яких кошти в розмірі 15 680 грн. перераховуються на рахунок позивача згідно договору № 7080136 від 06.07.2007 року (копія протоколу в матеріалах справи).

З наявних в матеріалах справи квитанцій № 51270844 від 09.08.2007 року на суму 820 грн., № 53450962 від 28.08.2007 року на суму 5 000 грн. та № 54429788 від 05.09.2007 року на суму 10 680 грн. вбачається, що кошти за придбане майно в розмірі 16 500 грн. було перераховано Комаром Д.Г. на рахунок відповідача.

Відповідач у встановлений Договором строк кошти від реалізованого майна в повному обсязі на рахунок позивача не перерахував.

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами по договору, вбачається, що станом на 01.10.2007 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 850 грн. (копія акту в матеріалах справи).

Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В статті ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з позивача 14 840 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім основного боргу, позивач також просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 2 910, 60 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування Спеціалізованою організацією на рахунок Відділу сум від реалізації майна, Спеціалізована організація сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми, яка підлягала перерахуванню, на рахунок Відділу за кожен день прострочення, але більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення п. 4.1 Договору, судом першої інстанції вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 910, 40 грн. було задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2006 року у справі № 23/127-б було порушено провадження у справі про банкрутство СДП “Укрспец’юст” і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в зв’язку з чим в частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне перерахування коштів не було застосовано п. 4 ст. 12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року № 2343-XII, відповідно до якого протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань. А тому, на думку скаржника, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не бере до уваги викладене вище твердження скаржника з огляду на наступне.

До матеріалів апеляційної скарги скаржником було додано ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2006 року у справі № 23/127-б, якою було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача у даній справі - СДП “Укрспец’юст” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство СДП “Укрспец’юст” порушено судом першої інстанції 14.04.2006 року, а договір № 7080136 про реалізацію арештованого майна сторонами було укладено 06.07.2007 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, як зобов’язання відповідача перед позивачем, так і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст.1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року № 2343-XII (Закону) грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, є поточними вимогами.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну.

Стаття 12 Закону встановлює наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) (ч. 4 ст. 12 Закону).

Виходячи з положень ст. 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосуванню до конкурсної заборгованості. Тобто, поточні зобов’язання боржника звільнені від будь-яких правових обмежень та наслідків, які діють під час мораторію на задоволення вимог кредиторів, що стосується і санкцій за невиконання грошових зобовязань.

Таким чином, застосування до зобов’язань, що виникли після порушення справи про банкрутство, заходів відповідальності за порушення зобов’язань, а саме, стягнення пені, є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству та введеному мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2 910, 40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки згідно чинного законодавства дія мораторію на задоволення вимог поточних кредиторів не розповсюджується.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року у справі № 8/191 залишити без змін, а апеляційну скаргу Спеціалізованого державного підприємства “Укрспец’юст” - без задоволення.

2.Матеріали справи № 8/191 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

21.10.08 (відправлено)