**ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ**
**ПОСТАНОВА **
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ **
** "03" жовтня 2012 р. **
**Справа № 18/380/12 **
**Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:**
 
Черкащенка М.М.-головуючий (доповідач),
 
Жукової Л.В.,
 
Студенця В.І.,
**розглянувши касаційну скаргу**
публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
**на рішення**
господарського суду Полтавської області від 18.05.2012 р.
**та постанову**
Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р.
**у справі **
№ 18/380/12 господарського суду Полтавської області
**за позовом**
публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
**до**
публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"
**про**
стягнення грошових коштів в сумі 6 858 652,83 грн.
  в судовому засіданні взяли участь представники від:
**позивача: **Єфременко О.О., Ахметов Р.Р.;
**відповідача: **Мельниченко М.А.,
** **ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.05.2012 року (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 28 6322,69 грн. пені, 110575,98 грн. річних, 289 374,44 грн. інфляційних, 33467,18 грн. судового збору. В частині стягнення 2 592 793,29 гривень основного боргу провадження припинено. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р. у справі №18/380/12 (головуючий суддя: Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.), апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" залишено без задоволення, а рішення ** **господарського суду Полтавської області від 18.058.2012 року по справі №18/380/12 залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу посилаючись на порушення судами норм ст. ст. 233 ГК України, 549-552 ЦК України, 4-2, 43, 83, 84 ГПК України просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2012 р. та Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. в частині відмови у стягненні 286322 грн. 69 коп. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 286322 грн. 69 коп.
Заявник вважає, що судами необґрунтовано зменшено розмір стягнутої пені з огляду на те, що відсутні виняткові обставини, за наявності яких суд має право зменшити розмір штрафних санкцій.
Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2011 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/121/11.
Згідно з п.1.1. даного договору позивач (продавець) зобов'язався передавати у власність відповідача (покупця) у 2011 році імпортований природний газ, а покупець приймати та оплачувати газ на умовах даного Договору.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Продавець передає Покупцеві у 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 10 000,0 тис.куб.м.
Відповідно до п. 3.5 даного договору встановлено, що кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Продавцем і Покупцем, скріплюються печаткою Покупця.
У пункті 3.6. договору зазначено, що не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники Акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1 договору від 31.01.2011р., оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.
Відповідно до п.9.1. договору та додаткової угоди №5 від 30.09.2011 р. цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011р., і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 р. включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення
Згідно укладеної між сторонами додаткової угоди від 30.09.2011р. №5, пункт 1.1. договору викладено у новій редакції, розділ 2 договору "Кількість та якість газу" доповнено новим пунктом 2.1.1., пункт 3.1. договору розділу "Порядок та умови передачі, приймання та обліку газу" викладено в новій редакції та пункти 9.1., 9.3., договору розділу "Строк дії договору" також викладено в новій редакції.
За умовами договору та додаткової угоди №5 від 30.09.2011р., (п.1.1) постачальник (позивач) зобов'язався передавати покупцеві (відповідач) у 2011 та 2012 роках імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати природний газ в обсягах, зазначених у п.2.1. та п.2.1.1. цього договору.
Господарськими судами встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі. На підставі вказаного договору протягом 2011 року було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 31 423 444 грн., 95 коп. з урахуванням тарифу на послуги з транспортування газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Однак, відповідач належним чином зобов'язання за договором №14/121/11 від 31.01.2011р. та додаткових угод до нього щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ не виконав, оплату за отримані обсяги газу проводив з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 5 814 491 грн. 22 коп.
Так, судами встановлено, що відповідно до платіжних доручень №3592 від 17.02.2012 року, №3643 від 20.02.2012 року, №3655 від 21.02.2012 року, вбачається, що частина боргу в сумі 3 221 697,93 гривень сплачена позивачем.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що предмет спору в частині стягнення 3 221 697,93 гривень боргу на момент порушення провадження у справі був відсутній, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в частині стягнення 3 221 697,93 гривень боргу, а в частині стягнення 2 592 793,29 гривень боргу провадження припинив в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова або зміна умов не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. 233 ГК, 549-552 ЦК України та 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, в силу вимог яких суди повинні були дослідити розмір збитків, завданих позивачу неправомірними діями ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз".
Проте, зазначені доводи не знайшли свого підтвердження.
Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, врахували інтереси сторін, які заслуговують на увагу, та прийшли до юридично вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій на 50%, та обґрунтовано зменшили розмір стягнутої пені до 286322 грн. 69 коп.
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
** ПОСТАНОВИВ:**
  Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
  Рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. у справі № 18/380/12 залишити без змін.
**Головуючий Черкащенко М.М.**
**Судді Жукова Л.В.**
** Студенець В.І. **