ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 25160954

Озвучення тимчасово недоступне

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2012 р. Справа № 18/321/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Камишева Л.М. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -Олійника Ф.В. за довіреністю від 29.03.11р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 19.03.2012 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача -ОСОБА_3, м. Кременчук, (вх. № 1892П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2012 р. у справі № 18/321-12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК», м. Кременчук,

до ОСОБА_3, м. Кременчук,

про укладення договору про обов'язковий викуп акцій; -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області до відповідача з позовом, в якому просив суд укласти договір про обов'язковий викуп акцій між Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК»та ОСОБА_3 у викладеній у цьому позові редакції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.04.2012 року у справі № 18/321/12 (суддя Босий В.П. ) позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_3 укласти договір про обов'язків викуп акцій з Публічним акціонерним товариством «АВТОКРАЗБАНК»у викладеної у позові редакції.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 12.04.2012 року у справі № 18/321/12 не погодився і звернувся з апеляційною скаргою, в який вважає рішення необґрунтованим та незаконним, у зв'язку з чим просить його скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апелянт посилається на наступне: заперечує правомірність встановлення ринкової вартості акцій; договір не був підписаний відповідачем, оскільки ціна, що була передбачена в договорі за одну акцію - 0,01 грн, його не влаштовувала, він наполягав на ціні 0,07 гривень за акцію; посилаючись на статті 627, 631, 638 ЦК України, апелянт зазначає про те, що сторони вільні в укладенні договору, що договір набирає чинності з моменту його укладення, договір є укладеним, якщо сторони в належний формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, ціни викупу. Посилаючись на рішення у справі № 18/2890/11, яке він вважає преюдиційним при розгляді цієї справи, предметом розгляду якого були загальні збори від 09.08.2011 р. і яким відмовлено позивачу у задоволенні вимог про визнання укладеним договір про обов'язковий викуп акцій саме у зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди однієї з істотних умов -ціни, вважає, що відсутні підстави вважати досягнення згоди щодо ціни викупу акцій, а відтак договір не може бути укладеним. Стаття 68 Закону «Про акціонерні товариства»встановлює обов'язок акціонерного товариства викупити належні акціонерові акції та право акціонера вимагати здійснення такого викупу, але законодавство України не обмежує для власника акцій права відмовитись від наміру у будь-який спосіб відчужувати належні йому акції. Окрім того, відповідач посилається на те, що суд не звернув увагу на обраний відповідачем спосіб захисту, на чому акцентував суд у справі №18/2890/11, а також в прохальної частині позовної заяви позивач просив суд укласти договір між позивачем та відповідачем, а не зобов'язати укласти такий договір, до компетенції суду не відноситься укладення договорів.

Відповідач -ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», надав відзив на апеляційну скаргу, в який заперечує пороти неї, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, тому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду від 12.04.2012 р. -без змін. Пояснює, що позивачем визначено ринкову вартість акцій як біржовий курс на фондовій біржі станом на момент, визначений законом, у розмірі 0,01 грн за акцію, така ціна не може змінюватися сторонами на власний розсуд; на думку відповідача, ним здійснено усіх передбачених законом дій по викупу акцій; вважає, що відмова акціонера від здійснення правочину після отримання акціонерним товариством акцепту та здійснення дій, спрямованих на виконання договору, з посиланням на недосягнення згоди сторін щодо ціни викупу, є безпідставною; відповідач у зв'язку з існуванням переддоговірного спору звернувся у відповідності з ст. 649 ЦК України до суду; вважає посилання апелянта на те, що він має право відмовитися від продажу акції, але зазначає, що таке суперечить статтям 627, 642, 632 ЦК України, оскільки фактична відмова відповідача передати акції здійснена лише після повного виконання позивачем своїх обов'язків та повної сплати ціни акцій; твердження відповідача про те, що суд при винесення рішення нібито вийшов за межі позовних вимог, є надуманими і не відповідають фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є акціонером ПАТ «АВТОКРАЗБАНК»і володіє на праві власності простими іменними акціями банку у кількості 3032500 штук.

30.06.2011 р. спостережною радою банку прийнято рішення, оформлене протоколом № 41, про проведення 09.08.2011 р. загальних зборів акціонерів та затверджено їх порядок денний, одним з пунктів якого є питання про збільшення розміру статутного капіталу банку шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (10 коп.) за рахунок додаткових внесків.

06.07.2011 р. спостережною радою ухвалено рішення (протокол № 42) про затвердження ринкової вартості акцій ПАТ «АКБ Банк»станом на 05.07.2011 р. на підставі біржового курсу, визначеного ПАТ «Фондова біржа «Перспектива»», у сумі 0,01 грн за одну акцію. Така ціна була сформована за результатами торгів, що відбувались на фондовій біржі «Перспектива»у період з 30.06.2011 р. до 05.07.2011р. Спостережною радою банку затверджено ціну викупу акцій у розмірі 0,01 грн за одну акцію.

12.07.2011 р. відповідач ознайомився з усіма матеріалами позачергових загальних зборів акціонерів, призначених на 09.08.2011 р., що підтверджується його підписом у журнали ознайомлення.

09.08.2011 р. відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», на яких, зокрема, прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу банку на 50000000,00 грн шляхом збільшення кількості простих іменних акцій існуючої номінальної вартості (0,01 грн) на 500000000 штук простих іменних акцій за рахунок додаткових внесків. Обов'язковий викуп банком власних акцій, які належать акціонерам, що проголосують проти збільшення статутного капіталу банку та подадуть у встановлений законодавством України строк заяви про обов'язковий викуп акцій, буде здійснюватися за ринковою вартістю акцій по ціні 0,01 грн за одну акцію, затвердженою спостережною радою банку, та відповідно до укладених договорів, типова форма яких затверджена спостережною радою банку 06.07.2011 року (протокол №42).

Відповідач брав участь у загальних зборах акціонерів банку 09.08.2011 р. та голосував проти збільшення статутного капіталу банку.

У зв'язку з прийнятими рішеннями на зборах 09.08.2011 р. листом від 16.08.2011 р. банк повідомив відповідачеві про готовність реалізувати його право на викуп акцій за ринковою вартістю акцій 0,01 грн та просив повідомити про намір вчинити відповідний правочин з належними відповідачеві акціями.

У відповідь на повідомлення позивача відповідач 05.09.2011 р. направив вимогу банку про викуп належних йому простих іменних акцій у кількості 3032500 штук.

Банк листом від 13.09.2011р. направив відповідачеві договір про обов'язковий викуп акцій за затвердженою спостережною радою банку формою з ціною викупу 0,01 грн за одну акцію.

Зазначені обставини не спростовуються відповідачем, але відповідач не підписав направлений банком 13.09.2011 р. договір про обов'язків викуп акцій та не передав його банку, та просив банк переглянути ціну викупу акцій у розмірі, наполягав на ціні 0,07 грн за одну акцію, що відповідає ціні, за якою акції банку котирувалися станом на 01.03.2011 р..

Як зазначено у позовній заяві, 05.10.2011 р. позивач на виконання положень ч.3 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства»сплатив відповідачеві шляхом електронного переказу грошові кошти в сумі, що дорівнює вартості акцій, що підлягали викупу, з розрахунку 0,01 грн за одну акцію, загальною сумою 30325,00 грн.

Оскільки відповідачем не вчинено жодних дій, необхідних для набуття банком права власності на акції, обов'язкового викупу яких вимагав відповідач, позивач звернувся до господарського суду із зазначеними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що банк у відповідності з положеннями Закону України «Про акціонерні товариства»визначив ринкову ціну акцій; отримавши від відповідача вимогу на викуп належний йому акцій, направив відповідачеві підписаний банком договір, ціна акцій в якому була визначена з дотриманням установленого чинним законодавством порядку.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно положень ч.ч. 1 та 3 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства»кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про: 1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2) вчинення товариством значного правочину; 3) зміну розміру статутного капіталу. Акціонерне товариство у випадку, передбаченому частиною першою цієї статті, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства»ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про акціонерні товариства»ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: 1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Статтею 24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»фондова біржа створює організаційні умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів на фондовій біржі. У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»котирування - механізм визначення та/або фіксації ринкової ціни цінного паперу.

Положення про функціонування фондових бірж, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 №1542, біржовий курс цінного папера визначає як ринкову ціну цінного папера, яка визначається на конкретну дату за результатами біржових торгів у день їх проведення на підставі біржових контрактів, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох робочих днів з моменту їх укладання. Порядок котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу визначається розділом VI зазначеного Положення.

Враховуючи зазначене, визначеною відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс (абз. 5 п. 4 роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №7 «Про порядок застосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства»щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій"). При цьому, ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Позивач, посилаючись на протокол спостережної ради банку від 06.07.2011 р. № 42 про затвердження ринкової ціни акції станом на 05.07.2011 року як дату, що передує дню опублікування повідомлення про скликання зборів 09.08.2011р., не довів цього належними доказами, оскільки у зазначеному протоколі містяться відомості про те, що повідомлення про проведення загальних зборів планується надрукувати 06.07.2011 р. в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР, а матеріали справи не містять доказів здійснення публікації такого повідомлення, що не дає можливості суду встановити дату, на яку повинна визначатися ціна викупу акцій.

На цю обставину суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, увагу не звернув.

Окрім того, місцевий господарський суд визнав належними та допустимими доказами на підтвердження ціни викупу акцій по 0,01 грн за акцію відомості про результати торгів на ПАТ «Фондова біржа «Перспектива»акціями ПАТ «АВТОКРАЗБАНК»за період з 30 червня по 05 липня 2011р., що містяться у листі біржі від 06.07.2011 р. (а.с. 16). Однак, і з цими висновками не може погодитися колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду.

Так, відповідно розділу VI Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 №1542 біржовий курс цінних паперів, визначений за результатами біржових торгів, підлягає обов'язковому оприлюдненню на власному веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі), а також може бути оприлюднений в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Комісії. Біржовий курс цінного папера оприлюднюється із зазначенням дати його визначення.

Тому, належним та допустимим доказом визначеної ринкової вартості емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх офіційно оприлюднений біржовий курс на власному веб-сайті фондової біржі, в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Комісії із зазначенням дати його визначення.

Але, надані позивачем довідка біржі, які були покладені в основу рішення суду першої інстанції, вказаним вимогам належності та допустимості не відповідають.

Відносно доводів позивача щодо того, що ним здійснені усі передбачені статтею 69 Закону України «Про акціонерні товариства»дії акціонерного товариства щодо обов'язкового викупу акцій у відповідача, у тому числі щодо укладення письмовому договору, а також відносно встановлення судом факту узгодженості ціни викупу, колегія суддів зазначає наступне.

Як підтверджується матеріалами даної справи № 18/321/12, обставини: щодо затвердження 06.07.2011 р. спостережною радою банку ринкової ціни акцій цього товариства у розмірі 0,01 грн, щодо прийнятого рішення загальними зборами 09.08.2011 р. про збільшення статутного фонду та обов'язкового викупу акцій за ціною викупу - 0,01 грн, щодо повідомлення 16.08.2011 р. банком відповідача про обов'язків викуп акцій за ціною 0,01 грн за одну акцію, щодо вимоги акціонера ОСОБА_3 від 05.09.2011 р. про викуп належних йому акцій; - були предметом дослідження під час розгляду іншої господарської справи № 18/2890/11 за позовом ПАТ «АВТОКРАЗБАНК»до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК»в кількості 3032500 шт., належних громадянину України ОСОБА_3 за ціною 30325,00 грн, на користь банку, укладеним.

Колегія суддів зазначає, що факти, які встановлені під час розгляду справи № 18/2890/11, в силу приписів ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню під час розгляду справи № 18/321/12 про зобов'язання укладення договору про обов'язковий викуп акцій. У справі № 18/2890/11 господарські суди першої та апеляційної інстанції у судових рішеннях від 22.12.2011 р. та 02.04.2012 р. відповідно, надавши оцінку наданим в обґрунтування зазначених обставин доказам, дійшли висновку, що сторонами не було досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору купівлі-продажу акцій -ціни викупу акцій, тому договір не може вважатися укладеним. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні докази підписання письмового договору між позивачем та відповідачем, а також неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

Звертаючись до суду з вимогою про зобов'язання укладення договору про обов'язковий викуп акцій з відповідачем, позивач посилається на те, що окрім зазначених обставин щодо встановлення ціни викупу акцій у розмірі 0,01 грн, затвердження її рішеннями зборів, повідомленням банку та вимогою відповідача, ним за формою, затвердженою спостережною радою банку типового договору, був направлений договір для підписання його відповідачем, який від підписання запропонованого ним проекту відмовився.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання укладення договору про обов'язковий викуп акцій з відповідачем, проект якого містить ринкову ціну однієї акції у розмірі 0,01 грн, не може вважатися обґрунтованою, оскільки, як встановлено у справі №№ 18/2890/11, сторони не домовилися про ціну, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача при тих же самих обставинах, які були досліджені у справі № 18/2890/11, укласти договір про обов'язків викуп акцій на умовах позивача.

Колегії суддів також вважає, що із змісту статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства»вбачається саме право кожного акціонера - власника простих акцій товариства на обов'язковий викуп, у той час як для акціонерного товариства - це є обов'язком. Виконуючи приписи законодавства, акціонерне товариство має здійснити усі заходи щодо обов'язкового викупу, щодо укладення письмового договору, але, якщо сторона не погодилася підписати такий договір, примусити її це зробити є порушенням права власності особи.

Щодо умов договору про обов'язковий викуп, який запропонований для підписання банком акціонеру і на умовах якого господарський суд зобов'язав відповідача укласти з позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ч. 1 статті 69 Цивільного кодексу України, договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язків викуп акцій укладається у письмовій формі.

У відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 179 Господарського кодексу зазначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови, що не суперечать законодавству.

Статтею 69 Закону України «Про акціонерні товариства»встановлений порядок реалізації права вимоги обов'язкового викупу акцій. У відповідності до частини 2 та 3 цієї статті протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов'язків викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов'язкового викупу яких він вимагає.

Але, як свідчать матеріали справи, запропонований акціонерним товариством проект договору містить інший порядок реалізації такого права.

Так, п.п.2.2.1. договору зобов'язує продавця (акціонера) акцій протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання цього договору передати банку цінні папери за актом прийому-передачі цінних паперів.

Підпункт 2.1.1. договору встановлює, що банк зобов'язаний оплатити суму, вказану в п.1.2. цього договору, грошовими коштами на рахунок продавця протягом 5 (п'яти) днів з моменту передачі продавцем цінних паперів у порядку, визначеному п. 1.1. цього договору, та виконання продавцем усіх обов'язків згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2. договору.

Підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. договору встановлено, що протягом 5 (пяти) робочих днів з дня підписання цього договору продавець зобов'язаний вчинити усі дії, необхідні для набуття банком права власності на акції, і оплатити всі витрати, пов'язані з перереєстрацією у свого зберігача цінних паперів права власності на цінні папери на користь банку.

Пункт 2.3. договору встановлює таке положення: оплата проводиться банком через касу банку, призначення платежу «Оплата за акції прості іменні згідно договору викупу цінних паперів від «___» _______2012 року. Без ПДВ». Однак, це положення не узгоджується з положенням 2.1.1., яким встановлено оплату за акції на рахунок продавця.

Такі умови проекту договору не відповідають обставинам даної справи, в тому числі в частині строків вжиття певних заходів позивачем та відповідачем та порядку оплати за акції. Фактично банк посилається на те, що ним був здійснений платіж шляхом переказу на поштову адресу відповідача, а договір передбачає або на відкритий рахунок, або через касу банку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що зміст запропонованого проекту договору не відповідає приписам законодавства, які регулюють питання реалізації права акціонера обов'язкового викупу належних йому акцій, та обставинам справи, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову про зобов'язання відповідача укласти договір саме на таких умовах.

Щодо доводів апелянта на те, що, задовольняючи позов, суд помилився, так як в прохальної частині позовної заяви позивач просив суд укласти договір між позивачем та відповідачем, а не зобов'язати укласти такий договір, оскільки до компетенції суду не відноситься укладення договорів, колегія суддів зазначає таке.

Господарський суд може виходити за межі позовних вимог лише у випадку, встановленому ст. 83 ГПК України, усі неточності або помилки при висуванні вимог до відповідача повинні з'ясовуватися під час розгляду справи, позивач не позбавлений права змінити або уточнити у зв'язку з технічною помилкою свої позовні вимоги, але до винесення судового рішення. Як свідчать матеріали справи, жодних уточнень щодо позовних вимог до суду не заявлялося. Господарський суд також мав можливість зобов'язати позивача уточнити позовні вимоги, але матеріали справи не містять вимоги щодо цього. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції необґрунтовано зобов'язано відповідача укласти договір на запропонованих позивачем умовах, тоді як позивач вимагав суд укласти договір на запропонованих умовах, а такі вимоги є можуть вважатися належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами… .

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем не доведено факт визначення ринкової ціни акцій ПАТ «АВТОКРАЗБАНК»по 0,01грн. за акцію, а також не доведені належними доказами факти правомірності вимоги до позивача щодо укладення на запропонованих позивачем умовах договору обов'язкового викупу акцій, а тому позовні вимоги ПАТ «АВТОКРАЗБАНК»є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2012 року у справі №18/321/12 -скасуванню за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими. На підставі п.2 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приймає нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2012 року у справі №18/321/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

повний текст постанови складено 27.06.2012 р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.