ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 24730713

Озвучення тимчасово недоступне

Справа №1206/644/12

Провадження №2-1206/176/12

Рішення

імЕНЕм України

21 травня 2012 року м.Брянка

Брянківський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді -Снегірьова В.А., при секретарі -Дуванській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення грошової суми, та зустрічним позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із зазначеним вище позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 10.09.2010 року між ними укладено договір про надання посередницьких послуг, на підставі якого він передав відповідачу гроші в сумі 8000 грн., але відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, гроші повертати відмовляється, посилаючись на їх відсутність. Просить визнати договір про надання послуг від 10.09.2010 року, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2 дійсним, стягнути з ОСОБА_2 на його користь 8000 грн. та накласти арешт на об'єкт нерухомого майна -приміщень з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9, загальною площею 136,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 у якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що з 20 листопада 2008 року є власником об'єктів нерухомого майна - приміщень з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9, загальною площею 136,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, які придбав у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правосуддя»від 20.02.2009 року по справі № 11/19-1-2009. Він дійсно звертався до ОСОБА_2 за консультацією щодо продажу зазначеного нерухомого майна, але потім змінив наміри, при цьому з ОСОБА_1 він не знайомий і ніяких договорів з ним не укладав та ніяких грошей від нього не отримував. Вважає себе належним власником зазначеного нерухомого майна, так як придбав його на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.11.2008 року, що підтверджується рішенням третейського суду; накладення арешту на зазначені об'єкти нерухомості порушить його права власника, тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання договору дійсним та накладення арешту та задовольнити його позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, суду надав заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_3 та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, суду надав заяву про заперечення проти позову ОСОБА_1 та визнання позовних вимог ОСОБА_3, справу розглянути за його відсутності.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити повністю, а його позовні вимоги задовольнити.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилась, суду надала заяву про визнання в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_3 та розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши наданні сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, встановив наступне:

- 10.09.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про надання посередницьких послуг;

- з копії свідоцтва про право власності на житло від 15.05.2008 року вбачається, що приміщення з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9, загальною площею 136,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, належали ОСОБА_4.

- з рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правосуддя» від 20.02.2009 року по справі № 11/19-1-2009 вбачається, що договір купівлі-продажу приміщень з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9, загальною площею 136,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, укладений 20.11.2009 року між ОСОБА_4, як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем визнаний дійсним; право власності на зазначені об'єкти нерухомості визнано за ОСОБА_3.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законодавством, в тому числі на підставі правочинів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з системного аналізу цивільного законодавства України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а угоди щодо нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 392 ЦК одним з шляхів захисту права власності є можливість визнання права власності в судовому порядку за рішенням суду, якщо таке право оспорюється або не визнається. Статтею 16 ЦК прямо передбачено, що способом захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно до вимог ст.ст.15, 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання чи оспорювання та право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Суд, аналізуючи правовідносини, що склалися між особами, які беруть участь у справі та правові норми, які регулюють їх, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки діючим законодавством України не передбачено можливості визнання дійсним рішенням суду правочину для якого не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення.

Згідно приписів ч.2 ст.113 ЦПК України зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, навпаки, підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з первісного позову, ОСОБА_1 просить накласти арешт на об'єкти нерухомості, що свідчить про спір відносно прав власника на зазначені об'єкти нерухомості.

За таких обставин суд вважає за необхідне, визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9, загальною площею 136,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, що раніше належали ОСОБА_4.

Керуючись, ст. ст.3, 11, 14, 16, 220, 328, 334, 392, 655-657 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 113 ч.2, 174, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення з №1 по №13 групи нежилих приміщень №9, загальною площею 136,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_3 підлягає державній реєстрації.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Брянківський міський суд, а особами, які не були присутні у судовому засіданні - у той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: