ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 23999468

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 № 2/244

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

31.01.2012 року

у справі

№ 2/244 (суддя - Домнічева І.Ю.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»

до

Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

про

визнання недійсним кредитного договору № 8305-20/11-1 від 24.02.2011 року

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що оскаржуваний договір з боку позивача підписаний уповноваженою на це особою, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників та оформлене протоколом № 02 від 21.02.2011 року, доказів оскарження протоколу до суду не подано.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року у справі № 2/244, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Технік Енерджі».

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи позивача, суд не дослідив того факту, що генеральний директор ОСОБА_4 на день підписання спірного договору, не мав відповідного обсягу повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 2/244.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року у справі № 2/244 без змін, посилаючись на те, що оскаржуваний правочин відповідає вимогам, встановленим положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, його укладено у письмовій формі, особами, що мали необхідний обсяг дієздатності за наявності відповідного дозволу на укладення такого договору загальних зборів учасників ТОВ «Технік Енерджі», оформленого протоколом № 02 від 21.02.2011 року, а відтак Банк наголошує на відсутності підстав для визнання Кредитного договору недійсним у судовому порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлене.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24 лютого 2011 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» - Банк та товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» - Позичальник/Боржник укладено кредитний договір № 8305-20/11-1, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти загальною сумою 20 000 000,00 грн. зі сплатою 20 процентів річних для поповнення оборотних коштів з кінцевим терміном повернення 23 лютого 2012 року /а.с. 11-17/.

Позичальник зобов'язаний використовувати Кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно умов договору; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди Банку в порядку, передбаченому договором - п.п. 6.1.2., 6.1.3. договору.

Положеннями п. 4.1. та 4.4. кредитного договору зафіксовано, що повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок у ПАТ «Банк «Київська Русь». Заборгованість за кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості (Додаток 1 до Договору), а якщо такий не був укладений - не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. Сплата процентів Позичальником здійснюється щомісячно в день їх нарахування на рахунок № 2068890450 у ПАТ «Банк «Київська Русь», проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту.

Згідно з положеннями п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород Банку Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.2 кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або іншими особами, що є поручителями Позичальника (у т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та інше), умов договору та та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань (договорів забезпечення), а Позичальник зобов'язаний протягом 10 днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у тому числі у разі порушення Позичальником строків (термінів) платежів, встановлених договором.

У пункті 10.1.1. договору зазначено, що Позичальник гарантує, що на укладення Договору є всі належні повноваження керівника (уповноваженого представника Позичальника) та дозволи компетентних органів управління Позичальника, і підписання Договору не приведе до порушення умов установчих документів Позичальника чи будь-якого положення законодавства стосовно Позичальника.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд міста Києва дійшов висновку, що оскаржуваний договір з боку позивача підписаний уповноваженою на це особою, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників та оформлене протоколом № 02 від 21.02.2011 року, доказів оскарження якого до суду не подано.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками та зазначає наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України у письмовій формі договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Так, згідно Статуту позивача генеральний директор має право укладати угоди (договори), правочини з обмеженням суми до 50 000 грн. Угоди, договори, правочини на суму, яка перевищує 50 000 грн. Генеральний директор укладає лише з письмового дозволу Загальних зборів учасників (п. 9.13. Статуту) /а.с. 19-21/.

Матеріалами справи підтверджується, що на загальних зборах товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», які оформлені протоколом № 02 від 21.02.2011 року було вирішено: - дозволити товариству отримати кредит у ПАТ «Банк «Київська Русь» у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 20 000 000,00 грн. строком на 12 місяців (з можливістю подальшої пролонгації) зі сплатою 20% річних за користування кредитом, отримання якого оформити відповідним договором, надати повноваження генеральному директору товариства ОСОБА_6 самостійно визначити умови кредитування, інші істотні умови кредитного договору; надати Генеральному директору товариства ОСОБА_6 повноваження на укладення, визначення на власний розсуд істотних умов та підписання від імені Товариства кредитного договору з ПАТ «Банк «Київська Русь» про відкриття кредитної лінії відповідно до схвалених вище товариством рішень, додаткових угод/договорів до Кредитного договору та/або договору застави та/або пов'язаних договорів, що можуть бути укладені у майбутньому, після підписання кредитного договору, договору застави та/або пов'язаних договорів /а.с. 29-30/.

Протокол № 02 від 21.02.2011 року підписано єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» ОСОБА_7, його генеральним директором ОСОБА_6 та скріплено мокрою печаткою товариства.

За статтею 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Частиною третьою статті 92 зазначеного Кодексу встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.42 постанови від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні щодо визнання недійсними правочинів, укладеними виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною 3 статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось, доказів оскарження рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 02 від 21.02.2011 року як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції не подано.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року у справі № 2/244.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року у справі № 2/244 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 2/244 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.

14.05.12 (відправлено)