ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 2180088

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 11 - 732/2007 Головуюча І

інстанції Богатирчук Г.А.

Категорія

ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК Доповідач

Карпій В.М.

України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2007

року колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного

суду Миколаївської області

у складі:

головуючого Ржепецького О.П.

суддів: Губи О.О. Карпія В.М.

за участю:

прокурора Багірової В.А.

розглянула

у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією

засудженого ОСОБА_1. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31

травня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Генічеськ Херсонської області, що мешкає за

адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 08.08.2005 року Київським районним судом м.

Одеси за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, згідно

вимог ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком

1 рік 6 місяців

засуджений

за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки

На

підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково

приєднана невідбута частина покарання, призначеного за вироком Київського

районного суду м. Одеси від 8 серпня 2005 року і остаточно призначено покарання

у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Вироком

суду ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що 5 травня 2006 року приблизно о 22.00 год., перебуваючи в

стані алкогольного сп'яніння та

знаходячись біля

дитячого садка по вул. Молодогвардійській в м. Миколаєві, повторно, із

застосуванням фізичного насильства, яке полягало в нанесенні ударів по голові

та обличчю громадянина ОСОБА_2., намагався відкрито викрасти належне

потерпілому майно: барсетку, вартістю 40 грн., в якій знаходились: мобільний

телефон "Самсунг С 100",

вартістю 450 грн., стартовий пакет мобільного оператора "Лайф",

вартістю 35 грн., стиплер, вартістю 5 грн., губка для взуття, вартістю 2 грн.,

набір маркерів, вартістю 5 грн., гроші в сумі 20 грн., а всього на суму 557

грн. з місця скоєння злочину ОСОБА_3. скритись не вдалося в зв'язку з затриманням

його працівниками міліції.

При

цьому потерпілому ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться

до категорії легких тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя

потерпілого.

В

апеляції засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду першої інстанції змінити у

зв'язку з невірною кваліфікацією його дій та кваліфікувати скоєне ним за ч.2 ст

125 КК України.

В

обґрунтування посилається на те, що він не намагався заволодіти майном ОСОБА_2,

а спричинив потерпілому тілесні ушкодження в ході сварки, а працівники міліції,

які прибули на крик потерпілого, затримали його та звинуватили в заволодінні

майном. Також просить пом'якшити йому покарання з застосуванням ст.69 КК

України.

Заслухавши

доповідь судді, думку прокурора, про залишення вироку без зміни, вивчивши

матеріали справи, , перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що

апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винність

ОСОБА_1. в скоєнні злочину, за який він засуджений, доведена сукупністю

досліджених судом доказів, викладених у вироку.

Засуджений

не заперечує, що він наніс удари потерпілому, причинивши останньому легкі

тілесні ушкодження.

Доводи

засудженого про відсутність у нього умислу на відкрите заволодіння майном

потерпілого спростовуються показами потерпілого та свідків.

Так потерпілий

ОСОБА_2. у судовому засіданні показав, засуджений наніс йому удар ногою в

обличчя та став перевіряти кишені його одежі. На його зауваження ударив кулаком

схватив барсетку,

вартістю 40 грн., в якій знаходились: мобільний телефон "Самсунг С 100", вартістю

450 грн., стартовий пакет мобільного оператора "Лайф", вартістю 35

грн., стиплер, вартістю 5 грн., губка для взуття, вартістю 2 грн., набір

маркерів, вартістю 5 грн., гроші в сумі 20 грн., а всього на суму 557 грн. і

став тікати, але був затриманий працівниками міліції.

З

показань свідкаОСОБА_4 вбачається, що він бачив як ОСОБА_1. наносив ОСОБА_4

удари по тілу, оглядав кишені потерпілого, а потім ще наніс декілька ударів по

обличчю і з барсеткою побіг у двори, а коли за ним побігли працівники міліції,

барсетку викинув.

Свідки

ОСОБА_5, ОСОБА_6. та

ОСОБА_7 підтвердили, що 5 травня біля 22 00 годин почули крики про допомогу і

побачили втікаючого ОСОБА_1., якого затримали. При затриманні він викинув

барсетку.

Таким

чином висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчинені злочину

за обставин викладених у вироку, є обґрунтованим. Дії ОСОБА_1. за ч.3 ст. 15,

ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані вірно.

Покарання

засудженому судом першої інстанції призначено з дотриманням вимог ст.ст. 65-67

КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відносяться

до категорії тяжких злочинів особи засудженого.

У

зв'язку з тим, що ОСОБА_1. вчинив новий злочин в період іспитового строку,

судом першої інстанції правильно призначив покарання за сукупністю вироків

відповідно до вимог ст.71 КК України.

Порушень

норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку

колегія суддів при апеляційному розгляді справи не виявила.

Керуючись ст.ст.

365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляцію

засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного

суду Миколаївської області від 31 травня 2007 року, відносно ОСОБА_1 залишити

без зміни.