ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 2180084

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 11-746- 2007 р. Головуючий

у 1-й інст.:Безпрозванний В.В.,

Категорія

: ст.125 ч.2 КК України Доповідач

апел.інст.:Тимошевський В.П.,

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів

Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого Ржепецького

О.П.,

суддів Олещук Т.Л., Тимошевського

В.П.,

за

участю прокурора Буца

Г.О.,

засуджених ОСОБА_2.,

ОСОБА_1.,

захисників ОСОБА_3., ОСОБА_4.,

потерпілих ОСОБА_2.,

ОСОБА_1.

16

жовтня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві

кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1., на вирок Корабельного

районного суду Миколаївської області від 23 липня 2007 року, яким , за справами

приватного обвинувачення:

-ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.

Плєщін Шепетівського району Хмельницької області, українець,громадянин

України, з вищою освітою, працюючий в ТОВ «Охорона МГЗ» вожатим службових

собак, проживаючий в АДРЕСА_1, не судимий,

-засуджений:-

за ч.2 ст.125 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до більш м'якого

виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, у виді

штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн. в доход держави.

-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м.

Миколаєва ,українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, інвалід

першої групи, проживаючий в АДРЕСА_2, не судимий,

-засуджений

за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн., в

доход держави.

Відповідно

до п.1 ч.1 ст. 49 КК

України ОСОБА_2. від призначеного покарання звільнено, в зв'язку з спливом

двохрічного строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Постановлено

рішення про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2.,в відшкодування

матеріальної шкоди -229 грн. 09 коп.,

в відшкодування моральної шкоди -2000 грн., а всього постановлено стягнути

2229 грн., 09 коп., частково задовольнивши цивільний позов ОСОБА_2.

Згідно

вироку, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнані винними у вчиненні злочинів за таких

обставин.

13

серпня 2004 року приблизно в 17 год

30 хв. між ОСОБА_2. який мешкає в будинку АДРЕСА_2 та його сусідом ОСОБА_1.

проживаючим по АДРЕСА_1 , виник черговий конфлікт, викликаний раніше виниклими

неприязненими відносинами. Учасниками конфлікту також були і дружини ОСОБА_1.

та ОСОБА_2.

В

процесі зазначених подій, виниклих на кордоні земельних ділянок, ОСОБА_1.

палкою наніс удар в потиличну область голови ОСОБА_2., умисно причинив

останньому струс головного мозку і забиту рану голови, які відносяться до

категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад

здоров'я.

В свою

чергу ОСОБА_2. кидав в ОСОБА_1. камені і внаслідок попадання в область обох

передпліч умисно причинив останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден в

області передпліч.

В

апеляції засуджений ОСОБА_1. просить вирок скасувати як незаконний,

постановлений з суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального

законодавства і неправильним розв'язанням цивільного позову.

Крім

того, вважає розгляд справи однобічним, в зв'язку з тим, що суд не навів у

вироку показів даних в судовому засіданні свідками ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7 і

неповно виклав покази свідка ОСОБА_8.,

яка говорила що у ОСОБА_2. була закривавлена голова, що ОСОБА_2.3тверджував

що його побив ОСОБА_1., але не навів її інших показів, що вона бачила як

ОСОБА_2. впав з драбини , що ОСОБА_2. кидав камені в ОСОБА_1., що конфлікт

проходив через паркан а бійки не було, та не дав оцінки показам експерта в

судовому засіданні , зі змісту яких видно, що рана яка виявлена у ОСОБА_2.,

могла утворитися як від удару ,так і від падіння(а.с.128).

Також,

вважає, що суд, під час розгляду справи допустив суттєве порушення вимог

кримінально-процесуального законодавства, задовольнив ши його клопотання про

проведення запису перебігу судового процесу з застосуванням звукозаписуючої

апаратури, фактично не зафіксував судових засідань що відбулися : 11.10.2006 р.

, 30.10. 2006 p., 17.11.2006 р.

та 20.12. 2006 року , які відсутні в матеріалах справи.

Заслухавши

доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_4. на

підтримку апеляції, які просили вирок скасувати а справу повернути на новий

судовий розгляд в той же суд, думку засудженого ОСОБА_2. і захисника ОСОБА_3.

про залишення апеляції без задоволення, міркування прокурора Буца Г.О., про

залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи,обговоривши доводи

апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково, з

наступних підстав.

Є

обгрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1.

складу злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, які зроблені на підставі

досліджених в судовому засіданні доказів.

Сам

засуджений ОСОБА_1. не оспорював в судовому засіданні що 13.08. 2004 року у

нього був конфлікт з ОСОБА_2. через неприязнені відносини, ОСОБА_2. під час

сварки кидав на нього камені та сварився.

Суд

першої інстанції дослідивши висновки судово-медичних експертиз щодо тілесних

ушкоджень виявлених у потерпілих ОСОБА_2. і ОСОБА_1., дав їм правильну оцінку і

дійшов вірного висновку, що вищезазначені тілесні ушкодження у потерпілих

ОСОБА_2. та ОСОБА_1. , могли утворитися 13.08. 2004 року, за обставин, вказаних

потерпілими.

Оскільки

покази потерпілого ОСОБА_2.,свідків ОСОБА_9.,ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в судовому

засіданні про те, що 13.08. 2004 року саме ОСОБА_1. бив потерпілого ОСОБА_2.,

узгоджуються між собою, та відповідають висновку експерта №159 від 10.04. 2007

р. додаткової судово-медичної експертизи щодо характеру тілесних ушкоджень та

їх локалізації на тілі ОСОБА_2., відображені в даному висновку експерта й

досліджені в судовому засіданні, з яких випливає,що 15.03. 2007 року при

освідуванні ОСОБА_2., в області волосистої частини голови в потиличній області

зліва виявлено лінійної форми рубець, який є наслідком заживления рани , що

утворилася раніше. Не виключено,що дане ушкодження могло утворитися 13.08.2004

року.

З

врахуванням розташування рубця (потилична область) та форми

рубця(лінійна),можно припустити, що рана наслідком заживления якої є рубець,

могла утворитися в результаті дії тупого предмету з обмеженою контактуючою

поверхнею і утворення рани при падінні з драбини малоймовірне.

Більше

того, експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні уточнюючи і доповнюючи висновки

вищезазначених експертиз, пояснив, що враховуючи локалізацію тілесних

ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_2., можна дійти висновку, якби ОСОБА_2.

падав з драбини висотою 1 метр 80 см.,

були б, більш серйозні ушкодження, були б ушкодження на ліктях та

виступаючих частинах тіла. В наданих доказах таких обставин немає, з огляду на

наведене,

посилання

апелянта на те, що експерт ОСОБА_12 стверджував в судовому засіданні про

неможливість встановлення механізму утворення рани у потерпілого ОСОБА_2., є

безпідставними.

Пояснення

свідків ОСОБА_5., ОСОБА_8.,ОСОБА_6.про те, що 13.08. 2004 року вони бачили як

ОСОБА_2. кидав камені в ОСОБА_1. та причинив останньому тілесні ушкодження в

області передпліч, узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_1. в судовому

засіданні про те, що ОСОБА_2. кидав в нього каменями і попав 3 рази, в тому

числі 2 рази в передпліччя, що відповідає висновку експерта № 297 від 08.02.

2007 року , з якого видно, що у ОСОБА_1. виявлені ушкодження у виді саден в

області обох передпліч, ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо

в строк зазначений в постанові, не виключається можливість утворення

вищевказаних ушкоджень від удара каменем, тому суд їх визнав такими що

відповідають дійсності і обгрунтовано поклав в основу вироку.

Разом з

тим, покази потерпілого ОСОБА_1., свідка ОСОБА_5., в тій частині, що 13.08.

2004 року ОСОБА_1, під час сварки з ОСОБА_2. не наносив останньому тілесних

ушкоджень , не узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз і з

поясненнями експерта ОСОБА_12 в частині характера , кількості , механізму

утворення і локалізації тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_2., та

суперечать усій сукупності наведених вище доказів, тому суд їх обгрунтовано

визнав такими що не відповідають дійсним обставинам справи, і є недостовірними.

З огляду

на вищевикладене, є безпідставними доводи апелянта, який оспорює покази свідків

ОСОБА_9.та ОСОБА_11, і посилається , що суд неповно виклав покази свідка

ОСОБА_8.в судовому засіданні.

В той же

час, експерт ОСОБА_12 зтверджував, що механізм утворення тілесних ушкоджень

саден виявлених у ОСОБА_1. на зовнішніх частинах передпліч і рук, були дотичні

ушкодження поверхових шарів шкіри, зазначені тілесні ушкодження могли

утворитися ,коли ОСОБА_1. прикривався руками.

Покази

судово-медичного експерта ОСОБА_12.,

судом взяті до уваги у сукупності з висновками експертиз.

Суд

також дав оцінку показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_13 щодо конфлікту між

ОСОБА_2. і ОСОБА_1., і обгрунтовано визнав їх такими що не відповідають

дійсності, недостовірними, зазначив у вироку що вказані свідки не могли бачити

події причинения обом

потерпілим тілесних ушкоджень, так як в момент конфлікту розмовляли на

перехресті.

Наведені

вище докази спростовують твердження апелянта щодо вигаданості та суперечності

показань потерпілого ОСОБА_2. Правильність запису показань

потерпілих та свідків

в протоколі судового

засідання

засудженим

ОСОБА_1. в установленому законом порядку оскаржена не була, оскільки зауважень

на протокол судового засідання не подано.

Дослідивши

докази у їх сукупності, суд першої інстанції всебічно і повно дослідив

обставини справи , дав зібраним у справі доказам правильну оцінку, обгрунтовано

кваліфікував дії ОСОБА_1. в частині заподіяння ОСОБА_2. умисних легких тілесних

ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров'я - за ч.2 ст.125 КК

України.

Покарання

ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням того,

що згідно класифікації злочинів за ст.12 КК України, злочин відноситься до

невеликої тяжкості, і даних про особу винного, його позитивних характеристик за

місцем проживання та роботи.

Як видно

з матеріалів справи, що суд за наявності декількох обставин що пом'якшують

покарання ,та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з

урахуванням обставин , які пом'якшують покарання, з застосуванням ст. 69 КК

України, перейшов до іншого більш м'якого виду основного покарання , не

зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Під час

розгляду справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини ,з'ясування

яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені

необхідні експертизи, встановлена роль кожного з засуджених у вчиненні злочину

, належним чином з'ясовані обставини що характеризують об'єкт і об'єктивну

сторону злочину, допитані всі особи , показання яких мають істотне значення для

справи. З огляду на викладене, доводи апелянта про однобічність та неповноту

судового слідства є безпідставними.

Що

стосується доводу апелянта, що суд у вироку не навів норм закону якими

керувався при вирішенні цивільного позову, то він є безпідставним.

Згідно

вироку, ОСОБА_1. визнаний винним в тому, що своїми неправомірними діями ,

завдав потерпілому ОСОБА_2. майнову шкоду в розмірі 229 грн. 09 коп., та

моральну (немайнову шкоду) в розмірі 2000 грн.

Постановлюючи

рішення про стягнення з засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_2. на

відшкодування причиненої йому матеріальної шкоди в сумі 229 грн. 09 коп.(за

придбання ним медикаментів на лікування), та на відшкодування моральної

(немайнової шкоди) в сумі 2000 грн., за моральні страждання які порушили його

сталий спосіб життя та відносини в сім'ї і суспільстві, суд зазначив, що

матеріальна шкода завдана потерпілому ОСОБА_2. неправомірними діями ОСОБА_1.

Потерпілий витратив на придбання медикаментів для свого лікування 229 грн. 09

коп., що підтверджено чеками і квитанціями, тому суд відповідно до вимог ч. 1

ст. 1166 ЦК України,

постановив рішення про стягнення на користь ОСОБА_2. -229 грн. 09 коп. витрат в

відшкодування матеріальної шкоди, та відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України на

відшкодування моральної (немайнової)

шкоди в розмірі

2000 грн.,з урахуванням характеру та обсягу страждань, що потерпілий похилого

віку є інвалідом першої групи, що у зв'язку з побиттям в потерпілого

загострилися хронічні захворювання.

Таким

чином, наведені в апеляції доводи ОСОБА_1. що суд не навів норми закону при

вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2., колегія суддів визнає

необгрунтованими.

Крім

того, в судовому засіданні не встановлено даних про те, що суд першої інстанції

під час розгляду справи допустив істотні порушення вимог

кримінально-процесуального законодавства ст. 370 КПК України щодо відсутнього

фіксування перебігу судового процесу судових засідань 11.10.2006 р.,30.10.2006

р.,17.11.2006 р. та 20.12. 2006 р.

Істотних

порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б потягти

скасування вироку, не встановлено.

Разом з

тим, колегія суддів вважає, що засуджений ОСОБА_1. підлягає звільненню від

призначеного покарання в зв'язку з закінченням строку давності відповідно до

вимог ч.5 ст. 74 КК України, тому апеляція ОСОБА_1. ,підлягає частковому

задоволенню.

Керуючись ст

.ст.365, 366 КПК України, колегія

суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію

засудженого ОСОБА_1. частково задовольнити. Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України

ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнити в зв'язку з закінченням строку

давності.

В решті

вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2007 року у

відношенні ОСОБА_1., залишити без зміни.