Справа 2-111/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" січня 2012 р.
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Мірошниченко Н.В.
при секретарі –Протас І.І.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_4
третя особа: Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції
про стягнення заборгованості по аліментам, стягнення пені за прострочення сплати аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дітей,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви від 29.12.2011 року (а.с.67-69) посилається на те, що згідно рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.01.2007 року з ОСОБА_4 (відповідач) на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітної плати та інших доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину. Виконавчий лист до Самарського ВДВС було подано 28.05.2009 року та 29.05.2009 року постановою ВДВС було відкрито провадження, яка постановою ВДВС 10.08.2009 року була скасована. 12.08.2009 року у відкритті виконавчого провадження було відмовлено. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2009 року залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.05.2010 року –постанова державного виконавця від 12.08.2009 року була визнана незаконною та зобов’язано ВДВС Самарського району прийняти до виконання виконавчий лист № 2-2328. Отже, відповідач повинен сплачувати аліменти з 28 травня 2009 року. 10.06.2010 року виконавчий лист було направлено за місцем роботи відповідача в ВГО «Асоціація споживчої безпеки України»за адресою: вул. Космонавта Волкова, 6-б, м. Дніпропетровськ. Відповідач займає посаду президента з заробітною платою 500 грн., тому погашення заборгованості по аліментам не проводилося, так як заробітної плати недостатньо навіть для сплати аліментів в мінімальному розмірі. Отримання заробітної плати в розмірі 500 грн. також свідчить про те, що відповідач умисно ухиляється від сплати аліментів. За прострочення сплати аліментів відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 1% за кожний день прострочення.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач зобов’язаний за законом брати участь у додаткових витратах на дітей. Для оздоровлення дітей було надано дві путівки, загальна вартість яких складає 980 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за аліментами, яка станом на 01.12.2011 року становить 8021 грн. 79 коп.; пеню за прострочення сплати аліментів за період з травня 2009 року по жовтень 2011 року включно, яка станом на 31.12.2011 року становить 14484 грн. 87 коп.; додаткові витрати на утримання дітей в розмірі 490 грн. та судові витрати по справі.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні 15.11.2011 року та представник відповідача проти позову заперечували, просили відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: за рішенням суду від 11.01.2007 року відповідач сплачував аліменти за домовленістю між позивачем та приймав участь у додаткових витратах на утримання дітей; позивач неодноразово зверталася до Самарського ВДВС стосовно подання та повернення виконавчого листа; відповідач особисто звертався до Самарського ВДВС з приводу наявної заборгованості та йому була видана довідка, відповідно до якої станом на 01.07.2011 року існує заборгованість в розмірі 260 грн.; тільки у судовому засіданні 29.12.2011 року відповідачу стало відомо про реальну заборгованість по сплаті аліментів. Згоден з цією сумою, вважає що спір з цього приводу відсутній, оскільки довідки ВДВС раніше надані йому та суду, протирічать одна одній. Вважає, що державний виконавець ввів його в оману, вина відповідача відсутня. Суму пені також не визнає, зазначає, що заборгованість по аліментам виникла в результаті невірних даних наданих Самарським ВДВС, а не в зв’язку з його категоричною відмовою від сплати аліментів. Відповідач посилається на те, що він сплачує аліменти відповідно до рішення суду та приймає участь у додаткових витратах на утримання дітей. Крім того, він має дитину: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебуває на його утриманні.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції пояснив, що працівниками ВДВС було допущено помилки в розрахунку заборгованості, просив не приймати до уваги раніше надані довідки-розрахунки заборгованості по аліментам (а.с.6, 19, 35, 36, 51).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено поясненнями сторін та письмовими доказами, що відповідач - ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32.33).
За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.01.2007 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітної плати та інших доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину (а.с.43).
Згідно ухвали Самарського районного суду від 14.12.2009 року, судом було встановлено, що позивач зверталася до Самарського ВДВС з заявами про повернення виконавчого листа (а.с.57, 58).
28.05.2009 року позивач повторно звернулася з виконавчим листом до Самарського ВДВС та 29.05.2009 року постановою ВДВС було відкрито провадження. 12.08.2009 року у відкритті виконавчого провадження було відмовлено (а.с. 45). Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2009 року (а.с.57-58) залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.05.2010 року (а.с.41) –постанова державного виконавця від 12.08.2009 року була визнана незаконною та зобов’язано ВДВС Самарського району прийняти до виконання виконавчий лист № 2-2328.
Таким чином, відповідач повинен сплачувати аліменти з 28 травня 2009 року.
ОСОБА_4 працює на посаді президента Всеукраїнської громадської організації «Асоціація споживчої безпеки України»та згідно довідки отримує заробітну плату в розмірі 500 грн.(а.с.18). Від другого шлюбу має дитину: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.31), який знаходиться на його утриманні.
Як вбачається з довідки - розрахунку Самарського ВДВС наданої відповідачу ОСОБА_4 заборгованість по аліментам з 28.05.2009 року станом на 01.06.2011 року становить 291 грн. 02 коп.(а.с.36); як вбачається з довідки –розрахунку наданої позивачу ОСОБА_1 заборгованість по аліментам з 28.05.2009 року станом на 01.07.2011 року становить 5876 грн. 28 коп. (а.с.35).
Як встановлено в судовому засіданні 29.12.2011 року, згідно наданих довідок –розрахунків Самарського ВДВС заборгованість по аліментам за період з 28.05.2009 року по 01.12.2011 року становить 8021 грн. 89 коп.
Відповідач згоден з цією заборгованістю та не оспорює її розмір.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі –СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину.
Згідно із ч. 1 ст. 187 цього Кодексу один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Зазначена норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон) і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Твердження позивача про те, що заборгованість за аліментами виникла з вини ОСОБА_4, оскільки, маючи обов’язок утримувати дітей, зобов’язаний сам визначати порядок його повідомлення про наявність боргу, суд не може прийняти з таких підстав.
За правилами ст. 196 Сімейного кодексу України (далі –СК України) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду , одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
При вирішенні питання про наявність підстав для нарахування пені по аліментам суд повинен встановити чи мало місце повідомлення боржника про її наявність та про строк погашення державним виконавцем, оскільки саме з цієї дати у одержувача аліментів виникає право на стягнення пені та з цієї ж дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення.
В матеріалах справи відсутні докази про повідомлення державним виконавцем боржника про наявність заборгованості та про строк її погашення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем неодноразово надавалися до суду довідки про розрахунок заборгованості по аліментам з іншими сумами (а.с.а.с.35, 36, 51, 75, 76), за період розгляду справи неодноразово перераховувалися суми заборгованості по аліментам та тільки в судове засідання 29.12.2011 року було надано довідки про реальну заборгованість ОСОБА_4 по аліментам.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.8 ст. 181 Сімейного кодексу України, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, позивач у зв’язку з тим, що заробітної плати відповідача недостатньо для сплати аліментів в мінімальному розмірі, для отримання тимчасової державної допомоги не зверталася.
Відповідно до ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості по аліментам та пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення додаткових витрат на утримання дітей, суд зазначає наступне.
Як встановлено ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Для оздоровлення дітей позивачу за місцем роботи були надані дві путівки: для ОСОБА_1 –санаторій –профілакторій на період з 28.07.2011 року по 20.08.2011 року вартістю 330 грн.(а.с.77) та для ОСОБА_6 - в дитячий оздоровчий табір «Сокіл»в Євпаторії з 07.08.2011 року вартістю 650 грн.(а.с.5).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Оскільки відповідач отримує заробітну плату в розмірі 500 грн. (а.с.18), інших доходів не має, на його утриманні знаходиться син - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.31), суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання його дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 300 грн. та судові витрати по справі.
Керуючись ч.2 ст.51 Конституції України, ст. ст. 180,185, 187,194,196 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 7, 14, 57, 58, 88, 197, 208, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 300 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 188 грн. 20 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 –денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: Н.В.Мірошниченко