ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 18472654

Озвучення тимчасово недоступне

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2011 р.

Справа № 6/28/5022-418/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Чайчинецької сільської ради

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від 20.07.2011

у справі

господарського суду Тернопільської області

за позовом

Лановецького споживчого товариства

до

1.Чайчинецької сільської ради

2.Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Чайчинецька"

про

визнання недійсними та скасування рішень

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

ОСОБА_1 –дов. №70 від 13.04.2011

від відповідачів:

не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.05.2011 господарського суду Тернопільської області (суддя: Шумський І.П.) позовні вимоги задоволено.

Постановою від 20.07.2011 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Юркевич М.В. - головуючий, Кузя В.Л., Желіка М.Б.) рішення від 24.05.2011 господарського суду Тернопільської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим що, відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. За ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Не погодившись із судовими рішеннями, Чайчинецька сільська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 10, п. "б", ст. 30 Закону України про місцеве самоврядування в Україні" та ч. 2 ст.331 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено господарським судом, рішенням виконавчого комітету Чайчинецької сільської ради № 22 від 14.11.1997 за Лановецьким районним споживчим товариством визнано право власності на приміщення магазину продпромтовари в с.Чайчинці, Лановецький район, Тернопільська область.

Рішенням того ж виконкому сільської ради № 21 від 14.11.1997 за Лановецьким районним споживчим товариством закріплено в постійне користування земельну ділянку в розмірі 0,16 га, на якій розташований магазин продпромтовари, а також вирішено видати державний акт на право постійного користування даною земельною ділянкою.

Лановецьке споживче товариство відповідно до п.1 розділу І статуту, як юридична особа зареєстровано Лановецькою райдержадміністрацією 11.12.2003 і є правонаступником Лановецького районного споживчого товариства в частині переданих активів та пасивів.

Постановою від 07.02.2003 зборів уповноважених пайовиків Лановецького районного споживчого товариства, останнє реорганізоване шляхом виділення Лановецького та Вишгородецького споживчих товариств з передачею їм відповідної кількості пайовиків, активів та пасивів балансу і частини власності пайовиків.

Згідно акту передачі основних засобів станом на 01.04.2004 магазин в с. Чайчинці, передано позивачу.

Рішенням виконавчого комітету Чайчинецької сільської ради № 24 від 09.06.2005 за Лановецьким споживчим товариством визнано право власності на приміщення магазину по вул. Підлісна в с. Чайчинці.

Рішенням Чайчинецької сільської ради № 36 від 27.06.2007 дане рішення виконкому № 24 від 09.06.2005 скасовано.

Рішенням виконавчого комітету Чайчинецької сільської ради №29 від 18.07.2007 за ПСП Агрофірма "Чайчинецька" визнано право власності на будівлю магазину по АДРЕСА_1.

На підставі рішення виконкому № 29 від 18.07.2007, право власності на будівлю магазину по АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем-2

За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ч. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Наведена норма статті закріплює за органами місцевого самоврядування право на зміну та скасування власних рішень віднесених до власної компетенції. Разом з тим, жодний закон чи нормативно-правовий акт не наділяє органи місцевого самоврядування компетенцією чи правом позбавляти юридичних чи фізичних осіб шляхом прийняття відповідного рішення права власності на майно.

Ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законодавцем в ст. 346 Цивільного кодексу України передбачений перелік підстав припинення права власності, серед яких : 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Приписами ст.19 Конституції України, ст.11 та ч.3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та іншими нормативно-правовими актами.

Господарські суди дійшли висновку, що рішення Чайчинецької сільської ради № 36 від 27.06.2007 про скасування рішення її виконкому № 24 від 09.06.2005 прийняте без наявності для цього, передбачених законом підстав та спрямоване на незаконне припинення права власності позивача.

Припинення права власності можливе лише за підставами та в порядку, встановленими законами України. Повноваження щодо визнання недійсними чи скасування рішення про визнання права власності наділений виключно суд.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Колегія суддів вважає обґрунтованим також визнання господарськими судами недійсним і рішення виконкому Чайчинецької сільської ради № 29 від 18.07.2007 про визнання за приватним сільськогосподарським підприємством агрофірма "Чайчинецька" права власності на будівлю магазину по вул. Підлісна,30.

Згідно ч. 2 ст. 34. Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 20.07.2011 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №6/28/5022-418/2011 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді: С.В. Бакуліна

Л.І. Рогач