ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Рішення № 18269899

Озвучення тимчасово недоступне

12.04.2011 Справа № 2-1140/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 квітня 2011 року м. Нова Одеса

Новоодеським районним судом Миколаївської області в складі:

головуючого судді –Ітріна М.В.,

при секретарі –Андреєвій Ю.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шелудченка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоодеської міської ради Миколаївської області про визнання незаконними дій посадових осіб, визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом та стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2011 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої залишився житловий будинок АДРЕСА_1 та присадибна земельна ділянка за цією ж адресою.

Вказала, що є єдиною спадкоємицею майна померлої матері.

Зазначила, що 17.07.2009 р., в державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок, а в успадкуванні земельної ділянки нотаріус відмовив, оскільки за життя матір’ю отримано Державний акт на право власності на землю, в якому вказано дві земельні ділянки з різними цільовими призначеннями, що є порушенням чинного законодавства, а тому є перешкодою для прийняття спадщини у порядку визначеному законом. Крім того, в Державному акті не визначено меж цих двох земельних ділянок, що призначені для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства.

У 2008-2009 роках зверталася до Новоодеської міської ради про оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки з переходом права власності на житловий будинок відповідач зобов’язаний був визнати право власності на земельну ділянку, але їй в цьому було безпідставно відмовлено.

З посиланням на статті 74, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»просила визнати незаконними дії посадових осіб відповідача, які видали спірний Державний акт з допущеними порушеннями і відмовили у оформленні права власності на спірну земельну ділянку, зобов’язати відповідача відшкодувати матеріальну та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, а також визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представник міської ради заявлені вимоги визнав частково, не заперечував проти їх задоволення в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку, а в решті вимог просив відмовити, як заявлені безпідставно.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. За правилами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені діти після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Миколаєві померла ОСОБА_3.

Встановлено, що після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,177 га, що розташована за вказаною адресою, з якої 0,0686 га призначено для обслуговування житлового будинку, а 0,1084 га для ведення особистого підсобного господарства.

Судом встановлено, що спадкоємцем майна померлої є її донька –ОСОБА_1, тобто позивач у справі.

Судом з’ясовано, що 17 липня 2009 р. позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 і здійснила Державну реєстрацію будинку в бюро технічної на своє ім’я.

В той же час, державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на право власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом, оскільки на дві земельні ділянки, які є об’єктом спадкування видано один правовстановлюючий документ, тобто Державний акт на право власності на землю із зазначенням двох земельних ділянок з двома цільовими призначеннями, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 р., Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю є порушенням його форми, а тому є перешкодою для успадкування майна у визначеному законом порядку.

Наведене свідчить, що існують обставини, які перешкоджають позивачу успадкувати майно від спадкодавця у Державній нотаріальній конторі, як це передбачено чинним законодавством, а тому слід задовольнити її вимоги щодо визнання права власності у порядку спадкування за законом на спірні земельні ділянки.

Що стосується вимог позивача щодо визнання незаконними дій посадових осіб відповідача, та зобов’язання відшкодувати матеріальну і моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (ст. 16 ЦПК).

В силу ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Новоодеська міська рада, яка визначена відповідачем у цій справі є суб’єктом владних повноважень, оскільки відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»є представницьким органом місцевого самоврядування та наділений правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

За такого, вимоги позивача в частині оскарження дій відповідача та стягнення з приводу цього матеріальної і моральної шкоди відноситься до компетенції адміністративних судів, які повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Отже об’єднавши ці вимоги у одній позовній заяві у порядку цивільного судочинства в задоволенні їх слід відмовити як такі, що не підлягають розгляду в цьому провадженні.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 0,177 га, з якої 0,0686 га призначено для обслуговування житлового будинку, а 0,1084 га для особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Новоодеської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 171 (сто сімдесят один) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий