ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 17324609

Озвучення тимчасово недоступне

Єдиний державний реєстр судових рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 13/210/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Кривди Д.С., Капацин Н.В.

за участю представників: позивача –Білич Н.С.

відповідача –Бруля А.С.

розглянувши касаційну скаргу Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на рішення господарського суду Запорізької області від 16 серпня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 2 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про стягнення 544749,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 372232,87 грн. інфляційних нарахувань та 172517,10 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення оплати за активну електричну енергію.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16 серпня 2010 року (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 372232,87 грн. інфляційних нарахувань та 172517,10 грн. 3% річних, судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 2 листопада 2010 року рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року вказані судові рішення скасовані. В позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 4 липня 2011 року постанову Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25 липня 2011 року прийнято до провадження касаційну скаргу Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на рішення господарського суду Запорізької області від 16 серпня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 2 листопада 2010 року та призначено її до розгляду.

Розглянувши подану скаржником касаційну скаргу, судова колегія встановила, що не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Казенне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами, 1 липня 2000 року між сторонами у справі був укладений договір №76/199 на користування електричною енергією та Додаткові угоди від 1 квітня 2006 року та від 1 червня 2006 року до нього, згідно умов яких енергопостачальна організація зобов’язувалась продавати електричну енергію споживачеві, а споживач зобов’язувався оплачувати енергопостачальній організації вартість спожитої електроенергії.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2009 року у справі №8/196/09 стягнуто з відповідача на користь позивача 27 594 671,08 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 200 000 грн. пені, 61 668,29 грн. 3% річних, 36 451,42 грн. інфляційних втрат.

3 грудня 2009 року на стадії виконання рішення господарським судом Запорізької області було затверджено мирову угоду, умовами якої сторони передбачили порядок погашення заборгованості за період з листопада 2009 року по жовтень 2011 року активної електроенергії рівними частинами щомісяця в розмірі 1 149 777, 97 грн., інфляційних втрат рівними частинами щомісяця в розмірі 1 518,80 грн., пені рівними частинами щомісяця в розмірі 8 333,33 грн., 3% річних рівними частинами щомісяця в розмірі 2 569,51 грн.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, фактично в грудні 2009 року сума 900 000 грн. була врахована в погашення боргу за укладеним між Казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат", ТзОВ "Енергоспецсплав", ВАТ "Запоріжжяобленерго" договором переведення боргу №216/09 від 3 грудня 2009 року на ТзОВ “Енергоспецсплав”.

Господарським судом Запорізької області 27.10.2009 року було затверджено мирову угоду по справі №21/138/09 про стягнення з відповідача на користь позивача 70 394 145,42 грн. суми основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 113 289,63 грн. боргу за послуги з компенсації перетікання електричної енергії, 2 545 845,96 грн. пені, 365 876,18 грн. 3% річних.

За умовами затвердженої мирової угоди сторони передбачили, що заборгованість підлягає сплаті у період з листопада 2009 року по жовтень 2011 року за активну електроенергію рівними частинами щомісяця в розмірі 2 933 089,49 грн., за реактивну електроенергію - рівними частинами щомісяця в розмірі 4 720,41 грн., пеня - рівними частинами щомісяця в розмірі 106 076,92 грн., 3% річних - рівними частинами щомісяця в розмірі 15 244,84 грн.

Розглядаючи справу, суди правильно встановили той факт, що у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо погашення заборгованості по оплаті отриманої ним електроенергії за період з 27.11.2009 року по 20.05.2010 року позивачем відповідачу були нараховані 3% річних в сумі 172517,10 грн. та інфляційні втрати за період з 01.12.2009 року по 31.03.2010 року в сумі 372 232, 87 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 172517,10 грн. та інфляційних в сумі 372232,87 грн.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 16 серпня 2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 2 листопада 2010 року залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Д.Кривда

Н.Капацин