ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 17292172

Озвучення тимчасово недоступне

**ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД **

**Запорізької області**

**УХВАЛА**

** ** 26.07.11 Справа № 20/414/07

 ** Суддя Гандюкова Л.П. **

**За скаргою ** Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ,

**на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України **_(01030, м. Київ, вул. Артема, 73, 01601, м. Київ, вул. Городецькоого,13 )_,** **щодо виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 09.10.2010 р. **у справі №20/414/07**

** за позовом **Державного підприємства “Енергоринок” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну,27)** **

**до **Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)** **

**про **стягнення суми** **

**** **Суддя Гандюкова Л.П.**

**Представники сторін:**

**Від скаржника (позивача) **–ОСОБА\_1 (дов. № 01/71-273Д від 28.12.2010 р.);

**Від відповідача** –ОСОБА\_2 (дов. № 94 від 15.03.2011 р.);

**Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ** - не з’явився

 **ВСТАНОВЛЕНО:**

** **11.07.2011р. до господарського суду Запорізької області від ДП “Енергоринок” надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2011р. скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 26.07.2011 р.

Представник скаржника (позивача) у судовому засіданні підтримав скаргу та надав клопотання про виправлення описки в прохальній частині скарги щодо зазначення номеру постанови від 26.05.2011р. (правильно ВП №27088654 замість ВП №24806766). Клопотання прийнято судом до розгляду. Скарга мотивована, зокрема, тим, що 26.05.2011р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесена постанова ВП № 27088654, яка отримана стягувачем 25.06.2011р., про відмову у прийнятті виконавчого документа: ухвали господарського суду Запорізької області від 01.09.2010 р. у справі № 20/414/07 про затвердження мирової угоди. Постанова мотивована тим, що ухвала від 01.09.2010р. у справі № 20/414/07 не є виконавчим документом, в ухвалі не міститься заходів примусового виконання, ухвала подана в копії. Вважає, що ухвала відповідає вимогам ст.ст. 86, 115 ГПК України, в самій ухвалі зазначено, що вона (ухвала) набирає чинності з дня її винесення і є виконавчим документом згідно зі ст. 3 ЗУ “Про виконавче провадження”. Посилається на те, що у ч. 1 ст. 26 ЗУ “Про виконавче провадження” не міститься такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як відсутність у виконавчому документі заходів примусового виконання рішення, графік платежів, щодо яких можливе примусове стягнення, визначений п. 6 затвердженої мирової угоди. Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, в господарському судочинстві всі постанови, рішення, ухвали надсилаються сторонам, третім особам тощо лише в копіях. Єдиним документом, який надсилається в оригіналі, є судовий наказ. Ухвала про затвердження мирової угоди, хоч і є виконавчим документом, але не є наказом, а тому і не може бути наявна у стягувача в оригіналі, оскільки оригінал такої ухвали знаходиться в справі. Зазначає, що відділ примусового виконання постановою від 16.02.2011 р. відмовив у відкритті виконавчого провадження на підставі невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 19 ЗУ “Про виконавче провадження”, яка ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2011р. була визнана недійсною та судом було зобов’язано ВПВР ДДВС МЮУ прийняти ухвалу від 01.09.2010 р. у справі № 20/414/07 до виконання та відкрити виконавче провадження. Але відділ примусового виконання вдруге відмовляє у прийнятті виконавчого документу до виконання, тобто навмисно не виконує ухвалу суду у справі № 20/141/07. Просить визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, визнати недійсною постанову ВП № 27088654 відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.05.2011 р. та зобов’язати відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ прийняти до виконання ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.09.2010 р. № 20/414/07. Скарга обґрунтована ст. 124 Конституції України, ст.ст. 18, 19, 20-1, 21, 24, 26, 28, 82 Закону України “Про виконавче провадження”.

Представником відповідача (боржника) у судовому засіданні надано письмове пояснення, в якому зазначено, зокрема, що ухвала суду від 01.09.2010р. відповідає вимогам ст. 86 ГПК України та містить необхідні реквізити, встановлені ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”. Жодною нормою чинного законодавства не передбачено зазначення у виконавчому документі заходів примусового виконання. Ухвала від 01.09.2010 р. оформлена належним чином відповідно до вимог ГПК України та Інструкції з діловодства в господарських судах України. Вважає доводи скарги ДП “Енергоринок” правомірними.

У судове засідання 26.07.2011р. представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Згідно зі ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи сторін, суд приходить до висновку, що заявлена скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписом ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з копії поштового конверту (а.с. 13 т. 6), оригінал якого було оглянуто у судовому засіданні 26.07.2011р., із зазначенням відправника: “Міністерство юстиції України” та одержувача: “ДП “Енергоринок”, на конверті міститься поштовий штемпель із датою “22.06.2011”. Постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ВП № 27088654 датована 26.05.2011р., супровідний лист щодо направлення копії вказаної постанови заявнику (стягувачу) датований 21.06.2011 р. Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Постановою ВП № 27088654 на підставі п.п. 2, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 20/414/07 від 01.09.2010 р.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” ухвала суду у господарській справі є виконавчим документом у випадках, передбачених законом.

Підставою для відкриття виконавчого провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчий документ та заява стягувача.

Як вбачається з постанови ВП № 27088654 від 26.05.2011р., разом з ухвалою суду від 01.09.2010р. у справі № 20/414/07, від стягувача (ДП “Енергоринок”) до відділу примусового виконання рішень надійшов також лист заступника директора з правових питань за № 07/71-3481 від 05.05.2011р., який, як слідує із пояснень представника скаржника, є заявою про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При винесенні постанови від 26.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) державний виконавець посилався на п.п. 2, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, якими передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом (п.2); наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п. 8).

У мотивувальній частині оскаржуваної постанови державним виконавцем зазначено, зокрема, що ухвала про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом і не підлягає примусовому виконанню згідно з положеннями Закону України “Про виконавче провадження”; ухвала не містить заходів примусового виконання; відповідно до п. 2 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі відсутності оригінала виконавчого документа.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 01.09.2010р. у справі № 20/414/07 винесена на підставі ст. 86 ГПК України та відповідає її вимогам та вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, який діяв на момент винесення ухвали про затвердження мирової угоди від 01.09.2010 р. Тому, вищевказана ухвала від 01.09.2010 р. є виконавчим документом і підлягає виконанню органом Державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з Роз’ясненням ВГСУ N 02-5/289 від 18.09.97 наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання

мирової угоди, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови державного виконавця № 27088654, державний виконавець, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, має на увазі, що стягувачем не було подано виконавчого документу, оскільки ухвала суду від 01.09.2010 р. не є виконавчим документом та ухвала була в копії, а не її оригінал.

Представник стягувача (скаржника) надав у судовому засіданні 26.07.2011 р. усні пояснення, в яких зазначив, що державному виконавцю разом із заявою було подано ухвалу суду від 01.09.2010 р. № 20/414/07 з відбитком мокрої печатки суду та запису працівника суду “з оригіналом згідно”.

Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі. Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта належним чином завірених примірників процесуальних документів.Таким чином, по-перше, до виконання було пред’явлено не копію ухвали, а її примірник; по-друге, у п.2 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, на який посилається державний виконавець у спірній постанові, немає такої підстави для відмови як відсутність оригіналу виконавчого документа.

У статті 32 чинного Закону України “Про виконавче провадження” передбачені заходи примусового виконання рішень. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З огляду на наступне, суд приходить до висновку, що обов’язком державного виконавця є вжиття заходів примусового виконання рішень, перелік яких наведений в Закону України “Про виконавче провадження” (ст. 32) та не є вичерпним. Статтею 19 вказаного Закону, який діяв на момент винесення ухвали від 01.09.2010 р., не передбачено зазначення у виконавчому документі заходів примусового виконання.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що питання необхідності зазначення заходів примусового виконання досліджувалось господарським судом в ухвалі від 13.04.2011р. і дії Підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягали у відмові відкриття виконавчого провадження та прийнятті ухвали господарського суду від 01.09.2010р. №20/414/07 до виконання, визнані неправомірними. Незважаючи на це, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно відмовляє у відкриті виконавчого провадження з тих же підстав, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, в тому числі з підстав відсутності заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” до інших обставин, що можуть бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, можна віднести, зокрема, звернення за виконанням рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з порушенням вимог статей 35, 36 Закону України від 24 лютого 1994р. N 4002-XII "Про міжнародний комерційний арбітраж" щодо попереднього звернення стягувача до компетентного суду з клопотанням про визнання й виконання рішення названого третейського суду.

Таким чином, посилання у спірній постанові державного виконавця на п.8 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, також є безпідставним і неправомірним.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що ухвала господарського суду Запорізької області від 01.09.2010 р. у справі № 20/414/07 є виконавчим документом в розумінні Закону України “Про виконавче провадження”, в редакції, чинній на момент винесення судом ухвали, була пред’явлена стягувачем у належній формі, тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 121-2, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

 **УХВАЛИВ:**

** **Задовольнити скаргу Державного підприємства “Енергоринок” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови відкрити виконавче провадження та прийняти до виконання ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.09.2010 №20/414/07.

Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 27088654 від 26.05.2011 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.09.2010р. №20/414/07.

  **Суддя Л.П. Гандюкова**

** **

****