ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2011 р.
Справа № 21/133/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Хандуріна М.І. –головуючого (доповідач),
суддів:
Білошкап О.В.,
Міщенка П.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2011р.
у справі
господарського суду
Запорізької області
за заявою
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про
банкрутство
ліквідатор
Комаренко Т.О.
за участю представників сторін:
ПАТ "УкрСиббанк" –ОСОБА_2 (дов. від 30.12.2010);
встановив:
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей провадження відповідно до статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Запорізької області від 03.06.2010 (суддя Черкаський В.І.) визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Комаренко Т.О., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2010 задоволено клопотання ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів. Зобов'язано Ленінський ВДВС Запорізького РУЮ зупинити провадження № 18770354 з примусового виконання виконавчого напису № 584 від 18.03.2010, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на нежитлове приміщення, ІІ літ. С, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог стягувача –ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі 324980,92 грн. Зобов'язано Ленінський ВДВС Запорізького РУЮ скасувати арешт на нежитлове приміщення, ІІ літ. С, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2010 зобов'язано Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ зупинити виконання провадження № 18240240 з примусового виконання виконавчого напису № 376 від 25.02.2010, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, про звернення стягнення на нежитлове приміщення, літ. А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог стягувача –ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі607069,81 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2010 клопотання ліквідатора задоволено частково. Скасовано заборони на нерухоме майно банкрута –ФОП ОСОБА_1, що зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна: запис 1 від 28.12.2007, запис 3 від 12.09.2008.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2011 (колегія суддів у складі: М'ясищев А.М. –головуючий, Величко Н.Л., Москальова І.В.) постанову господарського суду Запорізької області від 03.06.2010 та ухвали господарського суду запорізької області від 03.09.2010, 01.10.2010, 09.11.2010 залишено без змін.
В касаційній скарзі (з врахуванням доповнення) Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "УкрСиббанк" просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скаржник посилається на нездійснення судами перевірки правової природи боргу, в той час як належних та допустимих доказів та підтвердження виникнення боргу саме внаслідок здійснення банкрутом підприємницької діяльності не надано.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Розділом УІ Закону та статтею 41 Закону передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону).
Стаття 47 спеціального Закону має назву: "Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності –громадянина".
Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Статтею 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з ст. 1 Закону банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.
Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Згідно з ч. 9 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.
Відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 Закону, є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця-фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем, або створеною ним ліквідаційною комісією .
Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне порушення справи про банкрутство самого себе за заявою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено, чи здійснена Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 попередня публікація оголошення, в порядку статті 51 та частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", а також не перевірено факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, а також не надана правова оцінка тому факту, що на момент порушення справи про банкрутство , заявником не додано до заяви проміжний ліквідаційний баланс та матеріали оцінки майна боржника.
Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено правову природу боргу ФОП ОСОБА_1, оскільки суб'єктом банкрутства згідно ст.ст. 1, 47 Закону про банкрутство може бути лише фізична особа, яка має зобов'язання перед кредиторами, що виникли та пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності (ст.53 ЦК України). Відсутність же таких зобов'язань, що складають кредиторські вимоги, як обов'язкова умова порушення та складова предмету спору у справі про банкрутство фізичної особи –підприємця згідно ч. 3 ст. 6 та ст. 47 Закону, свідчить про недотримання викладених положень законодавства про банкрутство.
Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій , в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийняті постанови без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи клопотання про скасування заборони на нерухоме майно та припиняючи обтяження нерухомого майна Підприємця, зупиняючи провадження з примусового виконання виконавчих написів господарський суд зазначив, що скасування арештів та інших обмежень стосовно майна боржника, відповідно ст. 23 Закону про банкрутство, є передбаченим законом правовим наслідком визнання особи банкрутом.
Оскільки оскаржувані ухвали є частиною рішення суду про визнання Підприємця банкрутом та визначають правові наслідки згідно ст. 23 Закону про банкрутство прийнятої у справі постанови, яка підлягає скасуванню, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про скасування ухвал про зупинення провадження з примусового виконання виконавчих написів, скасування заборони на нерухоме майно, припинення обтяжень нерухомого майна Підприємця.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2011, постанову господарського суду Запорізької області від 03.06.2010, ухвали господарського суду Запорізької області 03.09.2010, 01.10.2010, 09.11.2010 у справі № 21/133/10 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий Хандурін М.І.
Судді Білошкап О.В.
Міщенко П.К.