ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2011 р.
Справа № 9/12/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Волковицької Н.О. –головуючого,
Данилової Т.Б.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
ОСОБА_1 дов. від 01.01.2011 року
ОСОБА_2 дов. від 16.05.2011 року
відповідача
ОСОБА_3 дов. від 20.04.2011 року
третьої особи
не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постанову
від 22.03.2011 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 9/12/10 господарського суду Запорізької області
за позовом
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до
Відкритого акціонерного товариства "Запоріжкокс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська –Західна № 1 "
про
стягнення 2945,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжкокс" про стягнення 2945,28 грн., з яких 1008,00 грн. –збір за зберігання вантажу, 270,72 грн. –збір за зважування, 702,24грн. –збір за маневрову роботу, 6,48 грн. –збір за комплект документів, 957,84 грн. –плата за користування вагонами.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.12.2010 року (суддя Боєва О.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року (головуючий суддя Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доповідач Волковицька Н.О.
Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень судами невірно застосовано норми матеріального права та неповно з’ясовано обставини справи.
На думку заявника судом не застосовано статті 62, 125 Статуту залізниць України, які регулюють відносини станції, пов’язані зі стягненням додаткових зборів за надані додаткові послуги на станції призначення.
Скаржник посилається на пункт 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затв. Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року за №644 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085, яким передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Позивач не погоджується з висновком суду про те, що у комерційному акті повинна ставиться відмітка про направлення вагону за досильною накладною, оскільки Правилами не передбачено складання комерційного акта, при відправленні вантажу за досильною накладною.
Застосування судами пунктів 2, 3 Правил користування вагонами і контейнерами заявник вважає невірним з огляду на те, що плата за користування вагонами нарахована на попутній станції та внесена до акта загальної форми, що передбачено статтею 129 Статуту залізниць України та пунктом 8 Правил користування вагонами у контейнерами.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи згідно даних залізничної накладної №51401068 Відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська –Західна № 1 " зі станції Чумаково Донецької залізниці на адресу ВАТ "Запоріжкокс" на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відвантажило вагон № 67181701 з вантажем –вугільний концентрат.
При контрольному зважуванні вагону № 67181701 на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній № 51401068, тобто вага - брутто 91800 кг., тара з документа –21500 кг, нетто –70300 кг., що більше на 1350 кг., ніж вказано у перевізному документі та більше вантажопідйомності на 1300 кг, що зафіксовано у комерційному акті АА № 035689/24/240 від 24.04.2010 року.
В зв'язку з проведенням контрольного переважування вагон №67181701 було відчеплено 24.04.2010 року о 03 год. 40 хв. та затримано до оформлення документів 27.04.2010 року 13 год. 40 хв. на коліях на станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці.
В зв’язку із затримкою вагону станцією Синельникове-1 нарахована плата за користування вагоном за 82 години у сумі 957,84 грн.; збір за маневрову роботу з подачі і забирання на ваги (0,5 годин) у сумі 702,24 грн.; збір за зберігання 70300 кг вантажу протягом 3 діб в сумі 1008,00 грн.; збір за зважування вантажу - 270,72 грн.; вартість бланків ГУ-29-О - 6,48 грн., про що складено акт загальної форми № 169 від 27.04.2010 року.
По прибуттю на станцію Запоріжжя-Ліве, на підставі актів загальної форми №№ 169, 170 від 27.04.2010 року станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці, суми додаткових зборів, пов'язаних із затримкою вагону були включені до накопичувальних карток № 28049007, № 28049008.
Вантажоодержувачем - ВАТ "Запорожкокс" накопичувальні картки № 28049007, № 28049008 підписані із запереченнями.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що згідно пункту 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов’язань.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізник документів (затверджених Міністерством транспорту України 24.11.2000 року №644 та в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084) вантажовідправником заповнюються, зокрема, графа комплекту перевізних документів, як то "Маса вантажу в кг, визначена відправником".
Пунктом 2.3 Правил визначено, що у графі "Правильність внесення у накладну відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Судами встановлено, що відправником в накладній № 51401068 зазначено масу вантажу в кілограмах та в графі "Правильність внесення у накладну відомостей" мається підпис відправника, тобто представник відправника підтвердив правильність внесення відомостей до накладної.
Враховуючи вищенаведене суди дійшли висновку про те, що даний спір стосується збитків і додаткових витрат, завданих залізниці через допущене відправником неправильне внесення відомостей в накладну, за які отримувач вантажу не відповідає.
Також судами визнано недоведеним наявними документами нарахування збору за зважування вантажу у сумі 270,72 грн., оскільки відповідно розділу 3 пункту 4.4 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).
Згідно з пунктами 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1). Проте, відповідна відомість в матеріалах справи відсутня.
Згідно статті 71 Статуту залізниць України нарахований збір за маневрову роботу (маневрова робота виконувалась локомотивом залізниці) із застосуванням ставок згідно п.1.8 Розділу З Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) в розмірі 351грн.12коп. (в т.ч. ПДВ). Оскільки даний збір нараховується лише при наявності вимоги власника під’їзної колії, а докази наявності такої вимоги відсутні в матеріалах справи, тому й відсутні підстави для нарахування даного збору.
Доводи заявника про те, що відповідно до статті 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, апеляційним судом обґрунтовано спростовані з огляду на те, що у вказаній статті передбачений порядок розрахунків за надання додаткових послуг, однак одержувач вантажу не замовляв надання таких послуг.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Посилання заявника на пункт 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів є помилковим, оскільки у відповідності до статей 24, 122 Статуту залізниць України відправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноту відомостей, зазначених у накладній, в тому числі за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача штраф стягується з відправника.
Решта тверджень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права досліджувались попередніми судовими інстанціями, не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 27.12.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року у справі № 9/12/10 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Н. Волковицька
С у д д і Т. Данилова
Л. Рогач